Відсьогодні у місті Покровськ закривається останнє відділення Нової Пошти – №3.

Про це повідомив Володимир Поперешнюк, співзасновник компанії “Нова Пошта”.

Покровськ, Нова Пошта

У місті Покровськ сьогодні зачинилось останнє відділення Нової Пошти. Першочергово відділення мали закривати у грудні 2024 року, але персонал наполіг на тому, щоб залишитись працювати. До повномасштабного вторгнення у місті працювало 10 відділень Нової Пошти.

Станом на грудень 2024 року в Покровську працювало 2 відділення, згодом через безпекову ситуацію їх довелось закрити. Працівників евакуювали, їх влаштували на роботу. Третє відділення було останнім, яке залишилось в місті. Тут працювало троє людей.

“Вони працювали у місті, де більше немає супермаркетів, судів, шкіл, води, газу й світла, але дотепер залишалося кілька дрібних продуктових магазинів і Нова Пошта. Тут видавали й приймали посилки, люди тут могли зігрітися, підʼєднатися до інтернету, зарядити телефони й зняти готівку”, – пише Володимир Поперешнюк.

У 3 відділенні покровчан щодня обслуговували троє працівників. Це Станіслав, керівник, який прийшов працювати сюди після того, як його попереднє відділення розбомбили.

Станіслав залишається у місті з молодшим братом і мамою, що з церковною громадою випікає хліб для людей.

Ще один працівник, це 20 річний Олександр, який раніше працював на шахті, але покинув її і перейшов на Нову Пошту. 3 працівник, це Вадим, чоловік не покидає місто, бо доглядає за матір’ю з інвалідністю.

“Ми планували закрити відділення ще у грудні, але наші працівники благали нас не робити цього, адже для покровчан ми залишалися останнім звʼязком з цивілізацією. Тому до останнього відтягували момент закриття, а наші працівники були готові працювати й далі.

Але безпекові умови більше не дозволяють нам це робити. Дякую колегам за відданість. І хоробрість. Ми остання компанія, яка лишалася у Покровську. І ми остання компанія, яка його покидає. І перша, яка повернеться, коли стане безпечно”, – резюмує Володимир Поперешнюк.

Укрпошта, Покровськ

Нагадаємо, що 28 січня “Укрпошта” закрила останнє відділення у Покровську.Попри це, людям, які продовжують лишатися в місті, надаватимуть поштові послуги.

Їх можна буде отримати в пересувних відділеннях. Рішенню про часткове припинення роботи передувала дронова атака на автомобіль Укрпошти. Серед працівників компанії ніхто не постраждав.

Для продовження роботи у прифронтовому місті їм надали необхідне обладнання.

Евакуація з Покровська

Звернення про евакуацію приймають на гарячих лініях Донецької області: 0 800 408 911, +380 (98) 890 3318, +380 (66) 285 6290.

Для запису на вивіз тяжкохворих і людей з інвалідністю діють номери: 0 800 332 614, +380 (99) 710 4872, +380 (99) 311 5314, +380 (96) 108 6048.

Евакуація повністю безоплатна

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Російські війська продовжують щоденні спроби просунутися до Добропілля на Донеччині, використовуючи переважно невеликі піхотні групи. Захоплення міста є стратегічною метою РФ, адже контроль над його забудовою може допомогти окупантам посилити атаки безпілотниками по логістичних маршрутах Сил оборони.

Про це повідомив підполковник Михайло Бутко з 20-ї бригади НГУ “Любарт” в ефірі марафону “Єдині новини”.

Росіяни намагаються захопити Добропілля

Російська армія продовжує щодня намагатися просунутися до Добропілля на Донеччині. Основну тактику окупантів становлять дії невеликих піхотних груп.

За словами військового бригади “Любарт”, захоплення Добропілля є однією зі стратегічних цілей російського командування. Контроль над містом дав би окупантам можливість використовувати багатоповерхову забудову для розміщення операторів дронів. Це, своєю чергою, могло б посилити загрозу для логістики українських військ.

Михайло Бутко також пояснив, що важливість Добропілля зумовлена його розташуванням. Після Добропільської агломерації, до якої належать, зокрема, Ганнівка та Святогорівка, на цьому напрямку немає інших великих населених пунктів.

Як російські війська намагаються просуватися в Добропілля

Російські військові часто діють невеликими групами. Вони намагаються скористатися погодними умовами, відверненням уваги українських підрозділів на інших ділянках або проміжками між позиціями, щоб дістатися до визначених точок. За оцінкою військового, мотоштурми із залученням кількох мотоциклів трапляються значно рідше, ніж спроби просування малими піхотними групами.

Противник також продовжує поповнювати угруповання на цьому напрямку. Нові підрозділи залучають для заміни виснажених частин або посилення сил, які беруть участь у штурмах.

Читайте також:

Чи захопили російські війська Добропілля: актуальна ситуація

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

27 жовтня в Україні пройшов радіодиктант національної єдності, який щороку проходить до Дня української писемності та мови. Цього року текст написав письменник, поет та ветеран Артур Дронь, а зачитували його учитель української мови та літератури, володар звання найкращий вчитель України за версією Global Teacher Prize Ukraine 2021 Артур Пройдаков та громадська діячка, волонтерка та засновниця книжкового застосунку, який популяризує українські книги, UnderBooks Даша Астаф’єва.

Радіодиктант 2025: текст

Свій текст Артур Дронь назвав “Лист, який не закінчується“.

Далі приводимо повну версію тексту.

Дозволиш написати листом? Виводити літери ручкою, чути шурхіт паперу, залишити чорнильний слід на пальцях — вічна романтика! Мова направду не знає меж: пишеш крізь пів хвилини й доби, держкордони й блокпости… Складаєш букви в абзаци, як різьбяр відшліфовуючи кожну деталь, а потім — слова мандрують часом.

Деколи вони схожі на нас: сходяться разом курйозно, але стають нерозлучними. Наприклад, люди кажуть: «міцно любити». Уяви собі! Не «дуже», не «гіперсильно». Любити міцно. Ніби тримати за руку. Довго-довго обіймати. А інколи — прокидатися зранку і не знаходити поряд, але хоч-не-хоч розслонити штори в кімнаті чи розстібнути зеесушного спальника в бліндажі. Це також про міцну любов. Може, навіть найміцнішу.

Коли в теперішньому страшно, мова захищає нас — і то не впівсили, а намагаючись сконструювати майбутнє. Подивись: заховалося слово «останній». Кожна зустріч відтепер крайня, навіть коли це суперечить правилам слововживання. Бо завжди буде наступна. Бо наша зустріч важливіша за будь-які правила.

І найголовніше: мова не тільки для всіх, а й для кожного. Якби навіть ці слова лунали різними голосами, а мільйон людей водночас записували їх, кожен думав би про когось особливого. Я — про тебе.

Ми зустрінемось попри всі правила. Вір мені міцно! Якщо мова непідвладна часопростору, то і лист цей не закінчується ніде й ніколи.

Я люблю тебе. Так є завжди.

Читайте також:

“Мрію писати Радіодиктант у мирному Краматорську”: історія заслуженої вчительки з Донеччини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!