Напередодні в Покровську Донецької області відкрили відділення гемодіалізу. Скористатися послугами відділення зможуть усі мешканці Донеччини.

Про це повідомляє Покровська міська військова адміністрація.

Відкриття відділення гемодіалізу стало можливим завдяки співпраці Покровської та Торецької МВА. Тут встановили евакуйоване з Торецька обладнання. Торецька громада закупила його ще до повномасштабного російського вторгнення в Україну.

Послуги для пацієнтів

Палати гемодіалізу облаштували на базі третього ковідного відділення Покровської клінічної лікарні інтенсивного лікування. Заклад розташований за адресою: вулиця Руднєва, 73.

Начальник Покровської МВА Сергій Добряк зауважив, що медичними послугами можуть скористатися всі жителі Донеччини.

Це і для покровчан, в першу чергу, і для тореччан, і для мешканців Донецької області. Велика справа, що у нас, на Донеччині, запрацював діаліз.

Вже 12 мешканців Покровської громади отримують так звану штучну нирку. Всього ми плануємо, що до цієї процедури буде долучено 30 пацієнтів. Також плануємо зробити додаткові свердловини, обладнання для очищення води закупили за кошти місцевого бюджету. Маємо надію, що наступного року ми запровадимо в доброзичливій медицині для наших мешканців додаткове безкоштовне придбання медикаментів для всіх процедур.

Сергій Добряк // начальник Покровської МВА

Медичний директор Центральної міської лікарні Торецька Михайло Драгомерецький повідомив, що у відділенні гемодіалізу працюють 10 з 11 апаратів штучної нирки.

Всі апарати вже задіяні в роботі. Один апарат знаходиться в резерві. У відділенні можна отримати послугу замісної ниркової терапії методом програмного гемодіалізу для хворих на хронічну ниркову недостатність. Також допомогу можуть отримати хворі на гостру ниркову недостатність.

Михайло Драгомерецький // медичний директор Центральної міської лікарні Торецька

Для хворих на ниркову недостатність облаштовані сучасні палати та створені умови для проходження процедури з очищення крові.

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У вересні 2025 року в Кабміні ухвалили постанову, яка передбачає створення при органах місцевого самоврядування або військових адміністраціях спеціальних комісій. Вони мають розглядати та надавати грошову допомогу переселенцям з тимчасово окупованих територій для подальшого розв’язання житлового питання. Ця комісія має з’явитися й Бахмутській МВА. Проте, процес її створення ще не розпочався.

Про це редакції Бахмут IN.UA повідомив Олександр Марченко, заступник начальника Бахмутської МВА.

Комісія для компенсацій за майно за Постановою №1176: чи створять її при Бахмутській МВА

Олександр Марченко у відповідь на запит редакції Бахмут IN.UA повідомив, що на сьогодні процес формування комісії, яка розглядатиме документи щодо надання допомоги ВПО з тимчасово окупованих територій за постановою №1176, ще не розпочато. Представник МВА додав, що постанова набирає чинності 24 листопада 2025 року — через два місяці після опублікування.

Коли запрацює нова комісія

За інформацією МВА, формування нової комісії має розпочатися після набуття чинності постанови. Тоді ж розпочнеться надання консультацій для мешканців Бахмутської громади, які мають право на компенсацію в розмірі 2 мільйонів гривень.

Нагадаємо, що на території Бахмутського району раніше вже створили дві комісії: Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (Комісія № 1). Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об’єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (Комісія № 2).

Що передбачає Постанова №1176

22 вересня 2025 року уряд ухвалив Постанову №1176, яка встановлює порядок надання допомоги ВПО, що проживали на тимчасово окупованих територіях і втратили житло.
Документ визначає:

• хто має право на компенсацію;
• механізм подачі заяв;
• умови отримання ваучера на 2 мільйони гривень для придбання нового житла.

Детальніше ознайомитися з положенням Постанови можна в матеріалі Бахмут IN.UA за посиланням.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Віктор Вороненко — підприємець з Бахмута. Понад 30 років він займався власною справою — ремонтував автомобілі та вирощував саджанці на власній землі. Через війну родина втратила домівку і бізнес та була вимушена поїхати в еміграцію. Подружжя разом з сином Олександром спочатку поїхали до Польщі, де працювали на підприємстві з вирощування грибів, а зараз проживають у Німеччині. За кордоном вони також почали вести сімейний відеоблог, де розповідають про свою буденність.

Про життя в Бахмуті, виїзд за кордон та плани повернення в Україну редакції Бахмут IN.UA розповіли Віктор та Олександр Вороненки.

Життя в Бахмуті

Віктор Вороненко родом з Бахмута. Тут він починав свій робочий шлях та створив родину. Чоловік працював на місцевих підприємствах,зокрема, на алебастровій шахті, а після цього — на автокрані.

Він згадує, що в 90-ті роки ситуація була нестабільною, зарплати ставали меншими, тому Віктор вирішив працювати на себе: займався ремонтом автомобілів, а згодом, за рекомендацією знайомого агронома, спробував себе у вирощуванні саджанців.

Спочатку чоловік не сприймав цю справу серйозно, бо не знав, як і куди подіти вирощені саджанці. Але коли вже в перший рік робити підприємець зміг продати все вирощене, то вирішив розширювати справу.

“Я ж взагалі не мав поняття, що таке саджанці. Спершу посадив і виростив 4 тисячі саджанців колоновидної яблуні. А потім думав куди ж це все подіти. Ночами не спав, думав: “Це ж так багато 4 тисячі саджанців, як його все продати?”. А потім осінь прийшла і їх розібрали. Так я й почав далі працювати. Спочатку 4, потім 6, а потім до 18 тисяч саджанців я вирощував. Я не вивозив їх продавати на базар, люди самі приїжджали та забирали оптом. Починав я з 30 соток землі і дійшов до гектара”, — розповів бахмутянин.

Вирощував саджанці чоловік неподалік свого будинку, на вулиці Ювілейній. Там росли яблуні, шипшина, троянди. Загалом цій справі бахмутянин присвятив близько 30 років життя.

Повномасштабна війна та еміграція

Повномасштабна війна застала родину Вороненко в Бахмуті. У рідному місті вони прожили до квітня, а потім вирішили виїхати на Хмельниччину.

“18 лютого ми були в Лазурному, на Херсонщині. Якраз тоді вже були розмови про можливу війну… 20 лютого поїхали в Бахмут. 24 лютого о 4 ранку я почув перший вибух. Сім’я тоді спала, я не став їх будити. А потім о 7 ранку знову вибух, ми увімкнули телевізор і все дізнались. У Бахмуті ми були до квітня. Тесть залишався на окупованій Херсонщині, а у Хмельницькій області в нього була пуста квартира. Тому дружина запропонувала їхати туди”, — розповів Віктор Вороненко.

Зібравши всі речі, родина поїхала на Хмельниччину. Після цього пан Віктор ще раз приїздив у Бахмут у травні. Більше до рідного міста родина не поверталась.

“Ми коли виїжджали, то думали, що на тиждень, ну може на місяць. А виявилось, що на роки. Я ще раз приїжджав у Бахмут у травні, забрав деякі інструменти та прибрав на городі. Ще знайшов людей, заплатив їм. П’ять днів прибирались і я поїхав”, — розповідає чоловік.

Два роки родина Вороненко жила у Хмельницькій області. Через брак роботи сім’я вирішила їхати за кордон.

Життя в Польщі і Німеччині

У 2024 році подружжя Вороненко разом з сином Олександром виїхали в Польщу. Тут вони влаштувались на підприємство з вирощення грибів. Кажуть, що умови роботи тяжкі, але працювали, щоб заробити кошти.

“По приїзду до Польщі ми влаштувались на підприємтсво, збирали гриби. Як потім нам розповіли, найгірші роботи — це м’ясо, риба та гриби. Та оскільки ми звикли вдома нормально працювати, то не скаржились на умови. Щоправда, було тяжко. Наприклад, підйом о 5 ранку. Тоді сину було 17 років і він все одно зранку підіймався і щодня ходив на працю. О 6 ранку ти йдеш у теплиці і ріжеш гриби, це все триває до 14:00-15:00. Далі зрізані гриби треба запакувати і відправити. Точного часу, коли ти можеш піти додому, не кажуть. Ти вільний тоді, коли все зроблено”, — розповів Віктор Вороненко.

Попри важкі умови праці, родина працювала інколи й без вихідних. Адже мають мету — заробити гроші на нове житло. Та згодом бахмутяни вирішили виїжджати в Німеччину. Причиною цього рішення стало зростання цін у Польщі та неможливість знайти нову роботу.

“На тій роботі вийшов невеликий конфлікт і син звільнився. Один працювати там я не хотів, тому вирішили шукати нову роботу. Але куди? На заводи в три зміни дитина не хоче, дружина теж. На поля мене не беруть, бо 62 роки. А ще й ціни почали зростати. Виходить, що ми наче й заробляємо, але ці кошти йдуть на квартиру та проживання. Тому ми вирішили їхати в Німеччину”, — розповів пан Віктор.

У Німеччині родина мешкає вже чотири місяці. Та процес інтеграції тут, з їх досвіду, набагато важчий. Даються взнаки бюрократичні процеси і складна мова.

“Тут дуже складна бюрократія. Все вирішується письмово, через листи. Та й сама процедура оформлення тут складна, кажуть, що у 2022 році тут було набагато легше. Наприклад, я коли подавав заяву, то ти маєш відповісти на 60 питань. Були серед них і дуже цікаві. Ось у мене питали чи не вагітний я. І на всі питання ти маєш відповісти. Навіть побутові питання тут вирішуються через листи. У нас у квартирі стоїть котел для опалення, але його ніяк не увімкнуть. Приходили кілька разів фотографували і все пишуть на пошту, що приїдуть і все зроблять. У Польщі було набагато легше. В тому числі й з мовним питанням. Якщо в Польщі ти хоч щось міг зрозуміти, то тут взагалі нічого”, — каже Олександр Вороненко.

Родина бахмутян добре відгукується про ставлення іноземців до українців. Кажуть, що і про Бахмут тут знають, і допомагають. Є в Європі і можливості для розвитку молоді, але для цього потрібно вчити мову.

“У Польщі до нас дуже добре ставились, особливо польки, які були бригадирками. На прощання вони навіть обіймали нас. А в Німеччині ми нещодавно познайомились з місцевою жінкою. Вона запитала в нас звідки ми, а коли дізналась, що з Бахмута, то співчувала нам. І каже, що до росіян тут погано ставляться. Загалом за весь час ми не стикалися з негативним ставленням від іноземців”, — зазначають батько і син.

Про плани на майбутнє

Зараз родина Вороненко будує плани на повернення в Україну. Вдома хочуть відновити колишню справу з вирощування саджанців.

“У Польщі ми не мали часу на відпочинок, працювали без вихідних, а в Німеччині не можемо знайти роботу. Дуже складно без знання мови. А сидіти на соціальній допомозі не хочеться, дуже нудно просто сидіти у квартирі і нічого не робити. Тому плануємо перезимувати в Німеччині і повертатись в Україну. Де ми осядемо, ще не знаємо, адже все життя прожили в Бахмуті і нас тягне туди. Спершу поїдемо на Хмельниччину. Я вже й шипшину замовив, щоб посіяти, також хочу десь 2 тисячі троянд виростити. Плани є”, — каже Віктор Вороненко.

А Олександр Вороненко планує навчатися. Він мріє стати медиком.

“До 6 класу я навчався в нашій бахмутській школі №18. А коли почався коронавірус, вступив до приватної школи в Харкові. Цьогоріч я закінчив навчання. НМТ не здавав, бо працював. Зараз готуюся до нього і планую здавати наступного року. Хочу вступати до навчального закладу і мрію стати медиком”, — розповів юнак.

Зараз родина також веде відеоблог на Youtube, де розповідає про своє життя. Вести влог вони планують і по поверненню в Україну. Хочуть показувати свій шлях відновлення власної справи.

Читайте також:

• “До глини не можна йти з сумом чи поганими думками”: історії кераміки Анни Полосухіної
• В’язані янголи з Донеччини: як переселенка Анна Шаповалова перетворила хобі на мистецтво
• З нуля у новому місті: як донеччанка відкрила власну квіткову крамницю у Дніпрі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!