Протягом минулої доби на фронті зафіксували 187 бойових зіткнень. Найбільше атак окупанти проводять на Курахівському та Покровському напрямках. На Покровському напрямку йдуть бої за терикони, а на Курахівському ЗСУ відбивають окупантів у районі Красногорівки.

Про це йдеться у зведенні аналітиків DeepState.

Покровський район: де тривають бої

За даними аналітиків DeepState, на Донеччині окупанти просунулися в місті Українськ, що на Покровському напрямку, та в Залізному, що біля Торецька.

На Покровському напрямку тривають бої за терикони в Українську і Новогродівці. Їхня втрата може призвести до важкої ситуації в Селидовому — для окупантів місто буде повністю відкрите.

“В Українську все ще тривають бої за терикон. Аналогічно тривають бої за терикон в західній околиці Новогродівки. Це останній підконтрольний терикон у цьому місті. У випадку втрати териконів як в Українську, так і того останнього в Новогродівці — то Селидове з трьох боків буде як на долоні”, — зазначає журналіст Богдан Мирошников.

Активізувалися окупанти і на Курахівському напрямку. Переважно тисне піхота з Красногорівки.

“З північної частини Красногорівки п*д*ри намагаються лісосмугами йти в сторону Олександрополя. Наразі просування призупинено, арта та дрони знищують їх на підходах. Частина Георгіївки перебуває під контролем СОУ, але п*д*ри намагаються обходити її через очерет, забігати в східну частину Максимільянівки і закріплятися на фундаментах, бо від села там залишилася тільки відмітка на карті. Техніку не застосовують, намагаються тиснути піхотою”, — розповідає військовий “Айдару” Станіслав Бунятов.

Читайте також:

• Покровськ: росіяни мають два плани захоплення міста
• Офіцер 59-ї бригади розповів для чого росіяни б’ють по інфраструктурі Покровська
• Який вигляд має дорога між Бахмутом і Хромовим: нові фото

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Основа будь-якої ефектної випічки — це тісто. Використання простих, але вдалих, рецептів здобного тіста для різної випічки може значно спростити приготування страв у духовці як для просунутих кулінарів, так і для початківців.

Бахмутянка Ольга Галушко розповіла редакції Бахмут IN.UA про процес приготування універсального здобного тіста, яке можна при випіканні майже будь-якої випічки.

Як правильно зробити здобне тісто

Здобне тісто у кулінарії — це основа сучасної випічки, склад якого різниться від рецептів. Хтось робить його на молоці, а хтось на сметані. Ольга Галушко з Бахмута ж рекомендує наступний рецепт тіста.

Для його приготування знадобляться такі продукти:

• мука — 2,6 кілограма;
• вода — 1 літр;
• яйця — 5 штук;
• дріжджі (сухі) — 50 грамів;
• маргарин — 350 грамів;
• цукор — 250 грамів;
• сіль — 30 грамів.

Аби приготувати універсальне здобне дріжджове тісто необхідно виконати наступні дії:

• Крок 1. Цукор, сіль слід добре розчинити у теплій воді;
• Крок 2. Додаємо дріжджі, ставимо в тепле місце;
• Крок 3. Поки опара підходить, до борошна вливаємо розтоплений маргарин;
• Крок 4. Додаємо яйця;
• Крок 5. Поміщаємо в тістоміс;
• Крок 6. Додаємо опару, вимішуємо все до однорідної маси;
• Крок 7. Виймаємо тісто з тістоміса та ставимо у тепле місце на одну годину.

“Все. Тісто готове для випікання. Воно підходить для пиріжків, розтягаїв (ред. печений пиріжок напівзакритого типу), ватрушок, піц, сосисок у тісті, котлет у тісті. Одним словом — універсальне“, — поділилася Ольга Галушко.

Читайте також:

• Здорова шкіра та красиве волосся: які вітаміни треба вживати
• Експерти з Донеччини розповіли, як вибрати якісний мед
• Гріємося вдома: рецепти чаїв, які легко приготувати

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмут — місто, яке ще у 2014 році відчуло вплив війни. Мова йде не тільки про бойові зіткнення, але й про тогочасних внутрішньо переміщених осіб — людей, котрі були змушені залишити власні домівки та бігти від російської окупації.

Редакція Бахмут IN.UA робить екскурс в історію та розповідає, як місто зустрічало ВПО у 2016 році та як ці люди адаптувалися в ньому.

Як ВПО бачили Бахмут у 2016 році

Редакція Бахмут IN.UA розповідає історії життя тогочасної студентки Лариси Колодій і колишньої начальниці відділу культури Бахмутської міськради Марина Максименко, які жили у своїх рідних містах та будували плани на майбутнє саме в них. Втім, доля розпорядилась інакше, вирішивши перевірити їх на міцність і витривалість.

Марина Максименко народилася і все життя прожила в місті Шахтарську і жодного разу не бувала в таких містах як Бахмут, Костянтинівка, Краматорськ. Але життя розпорядилося так, що Марина переїхала до Бахмута через початок війни. Жінка швидко зрозуміла, що ситуація не зміниться на краще, а тому треба шукати інші міста для життя. Не останню роль у виборі жінки відіграла колишня однокурсниця, яка запропонувала спробувати себе в державній службі в місті.

Жінка розповідала, що на минулому місці роботи не завжди була можливість повною мірою застосувати свої вміння, адже часто бракувало ресурсів. Натомість в Бахмуті працювали на багатьох різних напрямках, в яких потрібно постійно чимось дивувати, проводити свята. Наприклад, у 2016 році досить велику популярність мали різноманітні акції від молодого покоління для них же.

Першу таку акцію Марина зі своїм колективом провела у квітні 2015 року – “Бахмут — це Донбас, а Донбас — це Україна”, основна ідея якої стала демонстрація єднання та надання жителям міста змоги висловити свою любов до Батьківщини. Тоді на стадіоні був розтягнутий великий прапор, спеціально пошитий до такого дня. Згодом цей прапор використовували на інших святах, на що колеги з найближчих міст жартували про “Бахмутський патент з розгортання державного прапора”.

У травні 2015 року вперше в місті було проведено свято “Вишиванки”. Також жінка дізналася про традицію вертепів саме у Бахмуті.

Марину тішило, що вона приїхала в місто, де сформувалася велика напрацьована база проведення культурних свят. Це і щорічний бал випускників, і різні цікаві заходи, присвячені підбиттю підсумків соціального проєкту. Спеціалістка була впевнена, що попри складний і невизначений період того часу, міська влада завжди намагалася приділяти якомога більше фінансової участі в культурних заходах

Варто зазначити, що в такій важкій і складній ситуації Марина знайшла позитивні сторони та відкрила в собі нові внутрішні сили

Спогади студентки у 2016 році

Лариса Колодій була студенткою Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов, коли була змушена переїхати до Бахмута разом зі своїм навчальним закладом. 

Після закінчення інституту, дівчина вирішила переїхати до Івано-Франківська. Вона вважає, що попит на її спеціальності — викладач історії та практичний психолог — буде завжди. Івано-Франківськ вона обрала тому, що за територіальним розміром схожий з її рідним містом, але жителів більше і саме місто екологічно чистіше, також там багато друзів і знайомих.

Поки Лариса жила в Бахмуті, її захоплювала атмосфера спокою і тиші міста. Особливо це відчувалося порівняно з її рідним містом, де щодня й уночі було чути постріли та вибухи. За рік життя в Бахмуті дівчина почала помічати його затишок, комфортність, щоправда, шкодує, що молоді в ньому менше, ніж у Горлівці.

Дівчина не почувалася чужою в місті, адже люди дуже гарно ставилися до неї. Вона вважала, що місто її прийняло, проте відмічала проблеми юридичного характеру, зокрема, під час оформлення необхідних документів.

Вимушений переїзд для Лариси прискорив її дорослішання:

Для людей, які опинилися в подібній ситуації, Лариса бажала у 2016 році мати поруч близьких людей. Але якщо ситуація складається інакше, то потрібно знайомитися з людьми, шукати гуртки, об’єднання за інтересами, набувати корисних навичок. Бо самому впоратися і розв’язати проблеми буде важче і морально, і психологічно.

Читайте також:

• Трагедія Іловайська: редакція публікує архівні світлини 2014 року
• Російськомовний Артемівськ: три міфи про Бахмут
• “Брусничка”, Антимайдан та обстріл прокуратури: яким був Бахмут 10 років тому

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!