У місті Покровськ та Селидове поліцейські викрили два підпільних казино. Один із закладів поліція ліквідувала ще до його відкриття. На балансах онлайн-казино та в учасників групи вилучили понад 2 мільйони гривень.
Аби викрити всіх членів злочинної групи правоохоронцям знадобилося 7 місяців.Організаторами казино стали 4 людей, а лідером виявився раніше не судимий 40-річний житель Мирнограда. Чоловік набирав на роботу персонал, збирав кошти, та розподіляв їх між членами групи.
Перше казино працювало у містіСелидове, ще одне підпільне казино зловмисники підготували до відкриття у Покровську. Поліцейські провели 6 санкціонованих обшуків у приміщеннях, де велася гра.
Після обшуків у власників казино вилучили:
2 млн гривень;
16 моніторів;
17 системних блоків;
роутер;
банківські картки;
мобільні термінали;
сім-карти; 9 флеш-накопичувачів, картки пам’яті та чорнові записи.
Зараз вирішується питання щодо накладання арешту на майно злочинців, потім призначення комп’ютерно-технічної експертизи, після чого учасникам підпільного казино планується оголосити підозру у вчиненні злочину.
Фото: фотосток
Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!
Бахмутський гіпсовий промисел: історія видобутку та створення архітектурної ліпнини
Бахмутський гіпсовий промисел — це унікальна сторінка економічної історії міста, яка почалася з відкриття покладів природного каменю на околицях Бахмутської фортеці ще у вісімнадцятому столітті. Наявність великих покладів мінералу дала потужний поштовх виникненню народного ремесла, яке місцеві поселяни традиційно називали “ломкою алебастру”.
Детальніше про те, як функціонував гіпсовий промисел у Бахмуті, розповіли представники КЗК “Бахмутський краєзнавчий музей”.
Історія гіпсового промислу в Бахмуті
Після того, як у 1782 році остаточно закрилися Бахмутські казенні солеварні, видобуток гіпсового каменю почав стрімко розвиватися як альтернативне джерело заробітку. Свого абсолютного піку ця діяльність досягла у першій половині дев’ятнадцятого століття. Процес видобутку мав чітку сезонність. Навесні, відразу по закінченні основних польових робіт, місцеві жителі об’єднувалися у спеціальні робітничі артілі. Групи складалися з 15-20 осіб. За допомогою пороху робітники “рвали” гіпсовий камінь у кар’єрах. Лише за два місяці, у травні та червні, майстри заготовляли декілька мільйонів пудів сирого алебастру. Готову невідшліфовану сировину масово скуповували чумаки. Для транспортування каменю в інші регіони вони приганяли до Бахмута по кілька тисяч волових фур.
У другій половині дев’ятнадцятого століття кустарний видобуток поступово перейшов у масштабний промисловий формат. У місті почали масово з’являтися спеціалізовані алебастрові заводи. На цих підприємствах сирий гіпсовий камінь переробляли на повністю готовий алебастр, через що важкий народний промисел “ломки алебастру” поступово зійшов нанівець, поступившись місцем механізованій праці.
Мистецтво створення бахмутської ліпнини
Алебастр використовували не лише як базовий будівельний матеріал для зведення споруд. Він став ідеальною сировиною для виготовлення витончених предметів мистецтва та складних елементів декору. Фасади будинків, кімнати та каміни прикрашалися вишуканою “ліпниною”. У Бахмуті цим художнім напрямком займалися народні майстри-кустарі. Вони працювали переважно “під заказ” у невеликих приватних майстернях, які облаштовували просто на власних подвір’ях.
Процес виготовлення алебастрового декору був кропітким і складався з таких етапів:
створення детального ескізу з урахуванням усіх архітектурних побажань замовника;
виготовлення базової форми з дерева або м’якої глини на основі намальованого ескізу;
змащування внутрішніх стінок форми жиром або олією, щоб уникнути прилипання матеріалу до основи;
заливання сухого алебастру, який майстер попередньо розводив водою до необхідної густої консистенції;
природне висихання суміші, яке тривало від 15 до 20 хвилин;
вилучення готового предмета з форми та його фінальна обробка: шліфування, гравіювання, покриття базовою фарбою або розпис кольоровими красками за вимогою клієнта.
Для створення великих і важких предметів конструкцію обов’язково укріплювали зсередини. У ще рідкий розчин майстри вкладали грубу тканину, металеві дроти, цвяхи, залізні прутки або дерев’яні штапики. Саме за такою складною технологією виготовляли розкішні карнизи, пілястри та стельові “розетки”.
Замовники декору та післявоєнне відновлення
До 1917 року прикрашати власні будинки індивідуальною ліпниною могли дозволити собі виключно заможні містяни. Через високу вартість ручної роботи цей промисел не мав масового поширення, тому займалися ним одиниці. Сучасні історики досі не виявили письмових джерел із детальними згадками про приватні ліпні майстерні міста. Головним доказом діяльності “алебастрових художників-ливарів” залишаються вцілілі фасади приватних будинків кінця дев’ятнадцятого та початку двадцятого століття, а також усні спогади місцевих старожилів.
Традиція лиття предметів декору несподівано продовжилася і в радянський період. Найбільшої популярності це ремесло набуло після Другої світової війни, коли йшло активне відновлення зруйнованого житлового фонду міста (тодішнього Артемівська). Як і до революції, місцеві кустарі виливали з гіпсу предмети декору. Здебільшого це була плитка для стін, прості стельові карнизи та круглі “розетки” для люстр. Ці вироби продавалися невеликими партіями мешканцям міста та навколишніх сіл. Проте, на відміну від шедеврів старих бахмутських майстрів, вироби повоєнних артемівських ливарів особливою художньою красою вже не відрізнялися.
Гіпсові іграшки як окремий вид ремесла
Паралельно з архітектурною ліпниною на початку двадцятого століття існував ще один цікавий народний промисел — виготовлення невеликих гіпсових фігурок та дитячих іграшок. Підтвердженням цього стали знахідки краєзнавця Г.С. Соколовського, який у 2001 році виявив гіпсові фігурки у вигляді качки та лева. Артефакти знайшли в землі під час риття траншеї для водогону на подвір’ї приватного будинку на вулиці Набережній, 1, що в районі Забахмутки. Власник ділянки тоді розповів, що раніше цей будинок належав ремісникам, які створювали фігурки з гіпсу та торгували ними на місцевому ринку.
Скоріш за все, виготовлення та торгівля гіпсовими фігурками місцевого виробництва не приносила гідного прибутку. Через це промисел у Бахмуті не набув такого розмаху, як, наприклад, у слободі Димково Вятської губернії, де алебастрові вироби ставали експонатами престижних всеросійських виставок. Попри це, зразки декоративних гіпсових виробів, збережені з бахмутських будинків, стали важливою частиною експозиції місцевого краєзнавчого музею, увіковічнивши працю талановитих майстрів минулого.
Ситуація на фронті у Донецькій області залишається стабільно напруженою. Російські окупаційні війська продовжують інтенсивні штурмові дії, намагаючись прорвати лінію оборони українських захисників на кількох ключових напрямках одночасно.
Редакція видання Бахмут IN.UA підготувала детальний огляд поточної ситуації на передовій, спираючись на офіційні дані Генерального штабу Збройних Сил України.
Покровський напрямок: відбито понад два десятки штурмів
Найбільша активність російських військ фіксується саме на Покровському відтинку фронту. Протягом минулої доби українські захисники успішно зупинили 20 штурмових дій агресора.
Ворог намагався прорвати лінію оборони та здійснити просування у районах низки населених пунктів:
Новий Донбас;
Родинське;
Новоолександрівка;
Котлине;
Удачне;
Новомиколаївка;
Новопідгородне;
Никанорівка;
Шевченко;
Гришине;
місто Покровськ.
Сили оборони продовжують надійно тримати рубежі, виснажуючи наступальний потенціал противника та завдаючи йому втрат.
Костянтинівський напрямок: масовані атаки окупантів
На Костянтинівському напрямку оперативна обстановка також залишається надзвичайно складною. Російські окупаційні війська здійснили 15 атак, намагаючись продавити українську оборону та покращити своє тактичне положення.
Основні ударні дії ворога були зосереджені:
поблизу міста Костянтинівка;
у районах населених пунктів Плещіївка, Щербинівка, Іллінівка, Русин Яр, Софіївка та Новопавлівка.
Слов’янський та Лиманський напрямки: спроби прориву зупинено
На Слов’янському напрямку українські воїни продовжують ефективно стримувати навалу противника. Протягом вчорашньої доби Сили оборони рішуче зупинили 12 спроб окупантів просунутися вперед. Бойові зіткнення різної інтенсивності відбувалися в районах населених пунктів Платонівка, Рай-Олександрівка, Каленики, Дронівка, Закітне, Різниківка та Пазено.
На Лиманському відтинку фронту активність ворога була дещо меншою, проте загроза залишається високою. Противник атакував шість разів. Головною метою агресора було вклинитися в оборону українських військ у районах населених пунктів Середнє, Новий Мир та Дробишеве. Усі ворожі спроби були оперативно відбиті.
Краматорський напрямок: локальні бої
На Краматорському напрямку загальна інтенсивність ворожих штурмів була порівняно нижчою. Окупанти зосередили свої зусилля на одному відтинку, здійснивши атаку позицій українських захисників у бік населеного пункту Міньківка. Ситуація перебуває під повним контролем Збройних Сил України.
Війна має безліч негативних й болючих наслідків, одним із таких є надмірне вживання алкоголю. Для когось випивка стає способом втекти від реальності, забути про проблеми […]
Такі клуби закриті в Маріуполі, Краматорську, Слов’янську, Костянтинівці, Дружківці, Селидовому, Мирнограді. Вилучено 115 одиниць комп’ютерної техніки на суму понад 500 тисяч гривень. Слідчо-оперативні заходи тривають.
