Важливо

“Іпотека стане недоступною для тих, для кого вона була створена”: які ризики несе об’єднання Держмолодьжитла та Укрфінжитла

Семаковська Тетяна 15:00, 7 Травня 2026
Житло для ВПО / фото Маріупольська міськрада

Уряд України має намір передати фонд “Держмолодьжитло” під управління Міністерства економіки для подальшого злиття з компанією “Укрфінжитло”, яка є оператором програми “єОселя”. Відповідний проєкт рішення намагаються ухвалити за прискореною процедурою лише за три дні, ігноруючи необхідність громадських обговорень. Таке рішення правозахисники та громадські організації називають шляхом до знищення єдиної дієвої програми іпотечного кредитування ВПО.

Детальніше про ситуацію — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Ліквідація “Держмолодьжитла”: що відомо

За словами Вікторії Золотухіної на брифінгу “Укрінформу”, представниці громадського холдингу “Група Впливу”, “Держмолодьжитло” — це найбільш ефективна установа, яка забезпечує економічно активних переселенців власними квартирами за програмою під 3% річних. Завдяки роботі фонду житло вже придбали 1609 родин, а це 3761 людина. До участі у програмі 90% цих сімей були змушені самостійно орендувати квартири чи кімнати без державної підтримки.

Згідно з профільними дослідженнями, які привела експертка, програма має величезний соціальний та демографічний вплив. Після отримання власного житла 92% опитаних відзначили покращення житлових умов, а 93% — покращення емоційного стану. Наявність власних стін, а також офіційної реєстрації місця проживання (прописки), дозволила 77% людей почати планувати майбутнє. Крім того, 21% родин передумали повертатися на покинуте місце проживання, а 18% відмовилися від ідеї виїзду за кордон.

Також установа є ключовим адміністратором місцевих житлових програм. Наприклад, у співпраці з Луганською обласною військовою адміністрацією фонд видав 186 кредитів на суму 401 мільйон гривень, і ще кілька громад області готуються запустити кредитування на понад 400 мільйонів гривень.

Чому програма “єОселя” недоступна для більшості ВПО

Виступ спікерів на брифінгу “Укрінформу” / фото Ярослава Таранця

Злиття фонду з “Укрфінжитлом” означає перехід від соціальної моделі забезпечення житлом до жорсткої комерційної. Як зазначає Павло Фролов, голова Спеціальної комісії з питань захисту ВПО, умови програми “єОселя” є недоступними для переважної більшості переселенців з низки причин:

  • висока кредитна ставка на рівні 7%;
  • жорсткі вікові обмеження для нерухомості (житло має бути не старшим 10-20 років);
  • високий фінансовий бар’єр (вимоги банку до офіційних доходів родини значно вищі);
  • відсутність можливості отримати реєстрацію місця проживання (“прописку”) одразу після придбання, що є критичним аспектом інтеграції переселенців у нових громадах.

Загалом, як вказує Ксенія Гедз, представниця БФ “Право на захист”, монополізація ринку та перетворення соціальної моделі на корпоративну означає, що право людини на доступне житло під час війни залежатиме виключно від того, чи відповідає вона суворим критеріям комерційних банків.

У разі переходу до моделі “єдиного оператора” за участю ПрАТ “Укрфінжитло” фактичний доступ до кредиту може залежати від банків-партнерів та їхніх внутрішніх політик. Для багатьох ВПО це означає ризик, що програма формально залишиться, але практично стане недоступною саме для тих, для кого вона була створена“, — додають представники “Держмолодьжитло”.

Міжнародний скандал та юридичний колапс

Нове житло / фото ілюстративне, Getty

За останні п’ять років “Держмолодьжитло” залучило 125 мільйонів євро міжнародної фінансової допомоги. На 2026 рік заплановане надходження ще 58 мільйонів євро від міжнародних партнерів, серед яких німецький банк KfW, Банк розвитку Ради Європи та Світовий банк.

Також розробляються окремо в розробці Держмолоджитлу ще програми, в тому числі програми підтримки ветеранів, житлової підтримки на 110 мільйонів євро. І що відбувається? Держава посеред виконання таких проєктів використання фінансової допомоги міжнародних партнерів просто ліквідує організацію виконавця“, — каже Ксенія Гедз.

Існує також серйозна правова колізія: чинне українське законодавство просто не має механізму приєднання неприбуткової організації, якою є “Держмолодьжитло”, до приватного комерційного акціонерного товариства “Укрфінжитло”.

Позиція переселенців

Для багатьох внутрішньо переміщених осіб пільгова іпотека від “Держмолодьжитла” залишається єдиною можливістю придбати власну нерухомість. Через високу вартість оренди переселенці фізично не здатні самостійно накопичити всю суму на квартиру, навіть за умови стабільного заробітку та сумлінної сплати податків.

Громадський активіст Сергій Карелін, який сам придбав житло завдяки цій програмі, порівнює поточну урядову ініціативу з катастрофою. За його словами, фонд зараз нагадує потяг “Інтерсіті”, що мчить на швидкості 160 кілометрів на годину, маючи в роботі тисячі заявок. Спроба різко перевести цей локомотив на інші рейки неминуче призведе до аварії та залишить багатьох людей без шансу на дім.

Саме через ці ризики ще у квітні понад пів сотні громадських організацій різко засудили ідею злиття “Держмолодьжитла” з “Укрфінжитлом”. Їхню позицію поділяють омбудсман Дмитро Лубінець, заступниця керівника Офісу президента Ірина Верещук та парламентська тимчасова слідча комісія. Попри такий масштабний спротив, автори урядового проєкту свідомо ігнорують принципи прозорості: у пояснювальній записці вони прямо вказали, що документ не потребує громадських обговорень.

Окрім кулуарності, експерти вказують на відверті маніпуляції в аргументації ініціаторів. Зокрема, урядовці запевняють, що злиття ніяк не зачепить місцеве самоврядування. Однак на практиці “Держмолодьжитло” веде понад 65 програм житлового кредитування, які працюють саме на умовах співфінансування з місцевими бюджетами.

Як зазначають експерти, сумнівною є й концепція створення “єдиного оператора” під егідою Мінекономіки. Оскільки зараз житлові інструменти розподілені між міністерствами соціальної політики, розвитку громад та у справах ветеранів, така реорганізація не створить цілісної системи, а лише точково перерозподілить повноваження.

Не витримує критики і фінансовий бік питання. Процес об’єднання потягне за собою значні витрати на аудит обох установ та перереєстрацію фонду. Правозахисники наголошують, що витрачати бюджетні кошти на бюрократичні процедури під час повномасштабної війни вкрай недоцільно — ці фінанси мають першочергово йти на оборону та допомогу постраждалим.

Коаліція громадських організацій закликає Кабмін відкласти ухвалення постанови до проведення відкритих обговорень, прорахунку всіх наслідків та консультацій із міжнародними донорами й місцевою владою.

Примітка. Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Присяга у “днр” замість шкільного щоденника: хто готує дітей Донецька до війни. Досьє на Віктора Пудака

Семаковська Тетяна 17:25, 18 Червня 2026

У 2015 році, коли Донецьк уже рік як був під окупацією, місцевий мешканець Віктор Пудак вирішує піти на службу до окупантів. Спочатку, скромним заступником начальника відділу у псевдоміністерстві “днр”. Потім — очільником “Юнармії”, яка на окупованих територіях навчає дітей від 8 років складати присягу “Батьківщині днр” і керувати бойовими дронами. Сьогодні під його керівництвом — понад 7 тисяч підлітків.

Редакція зібрала детальне досьє на Віктора Пудака.

Хто такий Віктор Пудак: від університету до окупаційної служби

ДаніЗа даними центру “Миротворець”
Повне ім’яПудак Віктор Вікторович
Дата народження20.10.1978
Місце народженняДонецька область, місто Красноармійськ (Покровськ)
ВКонтактеvk.com/id65722680
Однокласникиok.ru/profile/562430790640
Telegram-каналt.me/VictorPudak

Пудак Віктор Вікторович народився 20 жовтня 1978 року в Донецькій області. Навчався у середній школі №3, потім вступив до Донецького національного університету, який закінчив у 2001 році. До 2014 року він був пересічним мешканецем міста без помітної публічної біографії. Після того як Донецьк перейшов під контроль проросійських угруповань, Пудак почав активно будувати кар’єру в окупаційних структурах, займаючись вихованням молоді.

З 2015 року Пудак обіймав посаду заступника начальника відділу військово-патріотичного виховання та оздоровлення молоді в т.зв. “Міністерстві молоді, спорту і туризму днр”. Звідси починається його системна робота з ідеологічної обробки молоді, яка зростала на тимчасово окупованих територіях. У 2019 році, коли угруповання “днр” вирішило створити власну “юнармію” за прямою аналогією з російською організацією, її очолив саме Пудак. У 2021 році він став начальником Центрального штабу ОО ВПД “Молода Гвардія – Юнармія” днр і отримав медаль організації “За активну військово-патріотичну роботу”. З липня 2023 року він офіційно начальник штабу регіонального відділення “Юнармія” на окупованій частині Донецької області.

Пудак з нагородою / фото з росджерел

Але кар’єра Пудака не обмежується “юнармією”. У лютому 2026 року у своєму Telegram-каналі він повідомив, що отримав медаль “Ветеран бойових дій” від організації “Бойове братство”, нагороду, яка офіційно видається учасникам бойових дій на окупованій території. Тожі ж Пудак відкрив власний Telegram-канал, у першому повідомленні якого відразу позначив його призначення: “Цей канал оголошується єдиним пунктом управління для отримання наказів, бойових розписань і важливих зведень. Тут буде лише перевірена інформація про побудови, навчальні виходи, стрільби та всі значущі операції”. Мова — характерна, Пудак послідовно використовує військову термінологію навіть у побутових повідомленнях: батьки дітей у нього “вірні союзники”, підсумки — “бойові зведення”.

Що відбувається на “навчальних виходах”: стрільба, дрони, присяга

Пудак в школі Маріуполя / фото з росджерел

Сам Пудак детально звітує про те, чим займаються “юнармійці”. Так, у лютому 2026 року у Маріуполі на базі школи №41 відбувся “зліт місцевого відділення”, у цій школі створили перший юнармійський клас. Того ж місяця у донецькій школі №119 відкрили “парти героя” — це меморіальні парти з іменами випускників, що загинули у складі російських збройних формувань у війні проти України. Юнармійці були там у ролі почесної варти.

Пудак у 119 школі / фото з росджерел

Окупаційні медіа подають такі заходи як “історичну пам’ять”, фактично ж ідеться про вбудовування війни у повсякденне життя дітей як норму і зразок для наслідування.

Також у лютому Пудак відкрито похвалився, що “юнармійці в днр” почали проходити курси з управління дронами в умовах бойових дій. Було підписано угоду з т.зв. “республіканським центром безпілотних систем”, де підлітки навчаються воювати за допомогою БПЛА. У квітні 2026 року Пудак оголосив набір на “сборы в Авангард”, це табори тактичної і спортивної підготовки для юнаків і дівчат 14–17 років на чотири зміни протягом літа, так дітей готують до військових дій. А у травні в Шахтарську і Маріуполі провели зональні етапи “Зарниці 2.0”, всеросійської військово-патріотичної гри, де дії — це “бойові завдання”, а не дитячі ігри. Пудак тут виступав суддею.

Пудак під час “Зарніци” на ТОТ / фото з росджерел

Пудак будує не лише військову, а й медійну складову “юнармії”. Так, він звітував, що виграв президентський грант на розвиток напрямку “Юнкор”, нібито дитячої журналістики. Наставниками юних “журналістів” стали пропагандистський телеканали “Россия 1” та “Республіканський медіахолдинг”, які поширюють дезінформацію про війну в Україні. Вже у березні Пудак також підписав угоди про співпрацю з Асоціацією ветеранів сво в днр з штабом “юнармії” Красноярського краю, тож мережа ширшає горизонтально і вертикально одночасно.

У червні Пудак оголосив про участь у VI Конференції Донецького регіонального відділення “єдиної росії” — вже як член регіональної політради партії путіна.

Віктор Пудак став одним із ключових функціонерів російської системи мілітаризації дітей та молоді на тимчасово окупованій частині Донецької області. Після роботи в окупаційному “міністерстві молоді, спорту і туризму днр” він очолив регіональний штаб “юнармії”. Під керівництвом Пудака “юнармія” в окупованій Донеччині перетворилася на розгалужену структуру, яка охоплює тисячі дітей та підлітків. Організація не лише проводить нібито “військово-патріотичні заходи”, а й залучає молодь до навчання з керування безпілотниками, участі у військово-пошукових експедиціях та інших активностях, пов’язаних із підготовкою до служби в російських силових структурах.

Активна публічна діяльність Пудака свідчить про його участь в інтеграції окупованої частини Донеччини в російський політичний та ідеологічний простір через систему виховання молоді. Саме через такі структури росія формує лояльність до своїх інституцій серед дітей та підлітків на окупованих територіях.

До теми:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Вибори після воєнного стану: як мільйони ВПО зможуть проголосувати і чи готова до цього держава?

Семаковська Тетяна 13:00, 16 Червня 2026

Понад 4 мільйони. Саме стільки переселеців налічував в Україні Мінсоц станом на 2 лютого 2026 року. Ці мільйони українців, переміщені, але не позбавлені виборчих прав. Інша справа, чи зможуть вони ними скористатися, бо питання участі внутрішньо переміщених осіб у майбутніх виборах залишається відкритим, і дедалі гострішим. 

Бахмут IN.UA поговорив з Павлом Романюком, експертом з виборчого права про те, які перепони є для ВПО на шляху до участі у післявоєнних виборах.

Хто пояснює

Примітка. Павло Романюк — експерт з виборчого права, радник з правових питань Громадянської мережі ОПОРА. Бере участь у тематичних підгрупах робочої групи з підготовки законодавчих пропозицій щодо особливостей виборів в умовах повоєнних виборів та/або під час особливого періоду.

Вибори можливі в Україні тільки після завершення воєнного стану. Але що далі?

Перше, що важливо зафіксувати, вибори в Україні юридично неможливі, поки діє воєнний стан. Це не питання політичної волі — це конституційна норма.

Павло Романюк / фото Facebook

“Воєнний стан перебуває в контраверсії з виборами, тобто це не поєднані речі. Бо воєнний стан спрямований на консолідацію зусиль для протидії ворогу, для посилення обороноздатності за рахунок інструментів, в тому числі за рахунок обмеження прав людини. А вибори, це вільний політичний процес, в якому дуже важливі гарантування виборчих принципів, виборчих прав”,— каже спікер.

Тобто питання потрібно ставити, не “чи будуть вибори”, а “що відбудеться одразу після того, як воєнний стан завершиться”. І ось тут починається найскладніше, каже Павло Романюк. Бо без масштабної верифікації та оновлення даних мільйони людей просто не потраплять до списків виборців, і це не метафора, а технічна реальність.

Щоб уникнути цього, потрібна масштабна комунікаційна кампанія, спрощення електронних і паперових процедур, синхронізація реєстрів. І головне, держава має пояснити людям різницю між тимчасовою зміною місця голосування і зміною виборчої адреси, бо наслідки цих двох процедур мають відмінності. 

Примітка. У чому різниця між цими двома процедурами?

Тимчасова зміна місця голосування — це разова технічна дія під конкретні вибори. Наприклад, людина з Бахмута, живе у Києві і подає заяву та голосує на київській дільниці. Але її виборча адреса залишається бахмутською. На місцевих виборах вона все одно належить до своєї громади походження. 

Зміна виборчої адреси — це постійне рішення, яке змінює виборчу прив’язку людини назавжди (до наступної зміни). Та сама людина з Бахмута стає виборцем Київської області. Вона голосує на місцевих виборах за київського мера і депутатів Київської ради. Але вже не має жодного відношення до виборів у Маріуполі, навіть якщо місто деокупують.

Питання, як братимуть участь у виборах мільйони ВПО, залишається відкритим. Але час на підготовку — іде. 

ВПО мають право голосу. Але чи потраплять до списків?

Виборча дільниця / фото громадянська мережа “ОПОРА”

Юридично внутрішньо переміщені особи не втрачають виборчих прав через сам факт переміщення. Вони залишаються громадянами України, а отже, виборцями. Але наявність права, не завжди гарантує його реалізацію, а з урахуванням наслідків війни можуть бути й додаткові перепони.

“Наголошу, що внутрішньо переміщені особи не втрачають право голосу через сам факт переміщення, бо вони залишаються громадянами України, тобто виборцями, відповідають виборчим цензам. На президентських виборах вони зможуть проголосувати як виборці на загальнодержавних виборах — або за своєю виборчою адресою, або за місцем фактичного перебування, якщо скористаються процедурою зміни місця голосування без зміни виборчої адреси”, — каже експерт.

Він додає, що умовою реалізації права голосу є включення до списку виборців. А списки формуються на основі Державного реєстру виборців — і саме тут починається проблема. Реєстр значною мірою досі відображає картину розселення до повномасштабного вторгнення. За оцінками ОПОРИ, станом на червень 2026 рік, близько 6,5 мільйона виборців формально залишаються зареєстрованими на тимчасово окупованих територіях. Ще 1,5-1,7 мільйона, взагалі без виборчої адреси.

“Без спеціальних процедур і завчасної актуалізації даних Державного реєстру виборців мільйони українців можуть фактично не потрапити до списків”, — попереджає Романюк.

Три шляхи до виборчої дільниці для ВПО. Легких немає

Для ВПО на президентських та парламентських виборах існують три варіанти участі, пояснює спікер. Кожен, зі своїми наслідками.

Перший — залишитися прив’язаним до своєї виборчої адреси (тобто голосувати там, де людина офіційно зареєстрована до переміщення). Для жителів окупованих територій, він фактично нереальний.

Другий — це тимчасова зміна місця голосування без зміни виборчої адреси. Це найбільш гнучкий механізм, бо людина голосує там, де реально перебуває, але зберігає прив’язку до громади походження.

Третій — це зміна виборчої адреси на фактичне місце проживання.

Але тут є важливий нюанс вже в контексті місцевих виборів, на якому наголошує Романюк:

“Якщо змінюємо виборчу адресу, то вже ми відносимося до іншої громади і голосуємо за органи місцевого самоврядування тієї громади, на яку ми змінили цю виборчу адресу, але вже не маємо відношення до громади попереднього походження. Це вже не технічна дія на конкретні вибори, а зміна постійної виборчої прив’язки людини до певної громади”, — каже спікер.

А що з місцевими виборами?

Якщо на президентських і парламентських виборах ВПО мають відносно прозорі шляхи участі, то місцеві вибори, це вже зовсім інша історія. Тут виборець голосує не просто “де зручно”, а за органи самоврядування конкретної громади, до якої належить за виборчою адресою. Сьогодні в робочих групах обговорюється ідея автоматично перенести всіх ВПО до громад фактичного проживання, за даними реєстру ВПО. Але Павло Романюк вважає це небезпечним рішенням і пояснює чому:

“Річ в тому, що реєстр ВПО не точний, і може людина цього і не бажає — людина може тимчасово жити в іншому регіоні, але зберігати зв’язок зі своєю громадою походження. Тому тут немає такого універсального рецепту. Ключовим є те, щоб не змінювати виборчу адресу автоматично, без волі виборців. Зміна має відбуватись внаслідок усвідомлених дій виборця”.

Про масштаб розриву між реєстрами і реальністю свідчать власні дослідження ОПОРИ: лише 37,5% серед тих, хто має досвід переміщення, є офіційно зареєстрованими як ВПО. Навіть серед тих, хто перемістився після початку повномасштабного вторгнення, офіційний статус мають лише 44,7%.

І окремо є питання, а що буде з місцевими виборами для жителів з ТОТ, це жителі повністю окупованих громад: як наприклад Бахмутської, Маріупольської, Авдіївської, Мелітопольської та десятків інших. Ми поставили питання, а що буде з їхнім представництвом на президенських або наприклад місцевих виборах?

“Окупація громади не означає втрату права голосу як громадянина України. Водночас такі громади є однією з найскладніших для адміністрування. Показово, що в реєстрі виборців досі значаться десятки тисяч виборців з окупованих територій віком понад 100 років. І понад тисяча — старші 115 років. Це свідчить не про довголіття українців, а про критичний стан реєстру, розумієте”, — каже Павло Романюк.

Щодо місцевих виборів в окупованих громадах, вони просто неможливі технічно та юридично:

“Якщо територія громади окупована там неможливо організувати демократичні вибори. До деокупації управління на цих територіях фактично здійснюватиметься через спеціально-публічно правові механізми — або військова адміністрація, або інші тимчасові моделі, які будуть визначені законом. Але це не є заміною місцевого самоврядування в демократичному сенсі”.

При цьому він окремо наголошує: держава не має права просто “стерти” людей із їхніх громад походження або автоматично перенести до нових без їхньої волі.

Чи може Україна запозичити досвід проведення виборів?

Колаж ілюструє різні епізоди облоги Сараєва у травні 1992 року, зокрема засудженого за воєнні злочини генерала Ратко Младич (угорі праворуч), миротворців ООН в аеропорту Сараєва, а також будівлю Виконавчої ради (Zgrada Izvršnog Vijeća) у центрі міста після влучання в неї снаряда, випущеного сербським танком / фото Михайло Євстаф’єв.

Примітка. Перші загальнонаціональні вибори в Боснії і Герцеговині після завершення війни відбулися 14 вересня 1996 року — менш ніж через рік після підписання Дейтонських мирних угод, які поклали край збройному конфлікту. Основним завданням голосування було створення спільних державних інститутів для країни, що залишалася глибоко поділеною як за етнічною ознакою, так і за адміністративним устроєм. Йшлося про співіснування трьох основних етнічних спільнот — босняків, сербів і хорватів — у межах двох автономних утворень: Федерації Боснії і Герцеговини та Республіки Сербської.

Для забезпечення довіри до процесу вибори проходили під міжнародним наглядом. Їх організацію та моніторинг здійснювала Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Втім, результати голосування показали, що мирна угода не означала швидкого подолання суспільних розколів. Більшість виборців підтримала націоналістичні партії, які вже перебували при владі до війни або відігравали провідну роль під час конфлікту. Серед них — Партія демократичної дії (SDA), що представляла переважно босняків, Сербська демократична партія (SDS) та Хорватська демократична співдружність (HDZ). За підсумками виборів до колективного органу влади — Президії Боснії і Герцеговини — увійшли представники трьох етнічних груп, а головою Президії став босняцький політик Алія Ізетбегович. У Республіці Сербській президенткою була обрана Біляна Плавшич.

Коли шукають аналоги, найчастіше згадують Боснію і Герцеговину після Дейтонських мирних угод 1995 року. Там ОБСЄ організовувала вибори з урахуванням масового переміщення, зберігаючи зв’язок біженців із довоєнними громадами.

Але Павло Романюк застерігає від механічного перенесення цього досвіду:

“Такої збройної агресії, такого масштабу, не було в новітній історії, тому жоден з цих досвідів не можна механічно перенести на Україну. Боснійський досвід показував і певні ризики: активна реєстрація голосування від переміщених осіб потребувала складної верифікації, адміністрування за кордоном, високого рівня довіри до процедур і постійного захисту від політичних маніпуляцій. Для України цей приклад корисний не як готова модель, а як підтвердження принципу, що держава має шукати спосіб не виключати переміщених осіб із політичного життя їхніх громад, але робити це через безпечні, прозорі й перевірювані процедури”

І окремо експерт згадує про росію як фактор ризику, поки вона контролює окуповані території, будь-які вибори там є неможливими, бо держава-агресор втручатиметься в політичні процеси України.

До теми:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Досьє

Присяга у “днр” замість шкільного щоденника: хто готує дітей Донецька до війни. Досьє на Віктора Пудака

У 2015 році, коли Донецьк уже рік як був під окупацією, місцевий мешканець Віктор Пудак вирішує піти на службу до окупантів. Спочатку, скромним заступником начальника […]

Важливо

Вибори після воєнного стану: як мільйони ВПО зможуть проголосувати і чи готова до цього держава?

Понад 4 мільйони. Саме стільки переселеців налічував в Україні Мінсоц станом на 2 лютого 2026 року. Ці мільйони українців, переміщені, але не позбавлені виборчих прав. […]

амедео авондет
Важливо

Італієць, який підтримує путіна: хто такий Амедео Авондет і навіщо він відвідує Донецьк

До так званої “днр” завітав з черговим візитом італієць Амедео Авондет. Він жив та працював журналістом в Італії і був частим гостем в рф та […]

Важливо

Скільки отримували очільники КП Бахмута у 2025 році

Керівники бахмутських комунальних підприємств подали декларації про майновий стан та доходи за звітний період 2025 року. Кампанія декларування, яка традиційно триває у 2026 році, відкрила […]

закупівлі
Важливо

Званівська сільрада витратила понад 118 тисяч гривень на ремонт і обслуговування транспорту

У травні 2026 року Званівська сільрада провела 11 державних закупівель. Загалом у травні для потреб Званівської громади придбали товарів та послуг на суму понад 205 […]