Соціальна допомога — це форма державної підтримки, яка надається вразливим верствам населення для забезпечення базових життєвих потреб. Вона включає грошові виплати, субсидії, пільги та інші види підтримки, спрямовані на зменшення соціальної нерівності. Така допомога відіграє ключову роль у стабілізації економіки, оскільки підтримує купівельну спроможність громадян у кризові періоди. Крім того, вона сприяє соціальній згуртованості та зменшує ризики бідності й маргіналізації.

Детальніше про те, якою буде соціальна допомога в Україні у 2025 році та хто і скільки отримуватиме від держави — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Якою буде соціальна допомога у 2025 році

Соціальну допомогу в Україні призначають громадянам, які опинилися в складних життєвих обставинах і не можуть самостійно забезпечити свої потреби. Це можуть бути малозабезпечені сім’ї, особи з інвалідністю, внутрішньо переміщені особи та інші категорії. Також допомогу можуть отримати родини з дітьми, які потребують додаткової підтримки.

Призначення відбувається на підставі заяви та документів, що підтверджують право на допомогу.

Базова соціальна допомога 2025

Базова соціальна допомога — це мінімальний рівень державної підтримки, що надається найбільш вразливим категоріям населення. Вона включає фіксовані грошові виплати, які забезпечують базові потреби людини, такі як харчування, житло та медикаменти. Основна мета такої допомоги — запобігти крайньому зубожінню та гарантувати мінімальний соціальний захист.

Розмір базової соціальної допомоги в Україні у 2025 році визначається як різниця між сукупним доходом сім’ї та базовою величиною, що складає 4 500 гривень на одного члена родини. Для першого члена родини (уповноваженого представника) передбачено 100% цієї суми, для кожного наступного — 70%.

Допомога надаватиметься за бажанням отримувача та не скасовує права на інші види державної підтримки. Подати заявку можуть члени сімей, які вже отримують такі види допомоги:

• державну допомогу малозабезпеченим родинам;
• допомогу на дітей для одиноких матерів;
• допомогу багатодітним сім’ям;
• допомогу для внутрішньо переміщених осіб;
• соціальну допомогу особам без права на пенсію та людям з інвалідністю.

Скільки платитимуть за народження дитини у 2025 році

Для підтримки батьків в Україні передбачена спеціальна допомога при народженні дитини, яка компенсує витрати, пов’язані з доглядом за новонародженим.

Державна допомога за народження дитини у 2025 році залишається на рівні 2024 року. Молоді батьки зможуть отримати 41 280 гривень, які виплачуються частинами:

• 10 320 гривень — одразу після народження дитини;
• 30 960 гривень — рівними частинами протягом 36 місяців (по 860 гривень щомісяця).

Подати заявку на виплату можна протягом 12 місяців після народження дитини одним із трьох способів:

• через ЦНАП;
• через електронний кабінет на порталі “Дія”;
• через органи соціального захисту.

Для оформлення допомоги необхідно надати:

• свідоцтво про народження дитини;
• паспорт чи інший документ, що посвідчує особу;
• ідентифікаційний код (ІПН).

Після подання документів державна допомога зараховується на вказаний банківський рахунок.

Скільки отримує мати-одиначка у 2025 році

З 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для всіх соціальних і демографічних груп залишився на рівні 2024 року. Це означає, що сума соціальної виплати для матерів-одиначок, як і для багатьох інших категорій, залишилася незмінною.

Допомога одиноким матерям у 2025 році надається в розмірі, що дорівнює різниці між 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. Максимальні розміри допомоги становлять:

• до 6 років — 2 563 грн на дитину;
• від 6 до 18 років — 3 196 грн;
• від 18 до 23 років (за умови навчання на стаціонарі у ЗВО) — 3 028 грн.

Соціальна допомога для малозабезпечених сімей у 2025 році

Соціальна допомога для малозабезпечених сімей у 2025 році становитиме:

• громадяни, які можуть працювати — 1 816,8 грн;
• діти до 18 років — 4 634,2 грн;
• діти від 18 до 23 років, які здобувають освіту — 4 390,6 грн;
• громадяни, які втратили можливість працювати — 2 361 грн.

Допомога призначається, якщо сукупний дохід родини не перевищує рівень забезпечення прожиткового мінімуму. Його можна розрахувати за такою формулою:

Прожитковий мінімум для працездатних осіб × кількість таких осіб + Прожитковий мінімум для дітей до 6 років × кількість дітей + Прожитковий мінімум для дітей від 6 до 18 років × кількість дітей.

Читайте також:

• 10 тисяч гривень при народженні дитини: грошова допомога для місцевих і ВПО у Трускавці
• Як переселенцям стати на квартирний облік у 2025 році: інструкція
• Нові правила для ВПО та скасування довідок: які зміни ухвалив уряд

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.

Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як перевірити статус виплат ВПО онлайн

Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:

• у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
• у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.

Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.

Як дізнатися про нарахування без електронного підпису

Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.

Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:

• 0 800 400 870;
• 0 800 406 360.

Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:

• чинності статусу ВПО;
• факту призначення або продовження фінансових виплат;
• причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: як самостійно перевірити місце у черзі на фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!