Український маркетплейс Dim Ria разом із Robota.ua провів дослідження, яке показало скільки часу потрібно працювати, щоб купити житло у різних містах України. Зокрема, воно виявило, де за 6 років можна купити нову квартиру, а де доведеться працювати майже 13 років для цього.

Про це повідомили представники robota.ua.

Вартість житла в Україні

У 2024 році середня зарплата по Україні продовжує рости, навіть попри війну. Це дозволяє українцям накопичувати кошти для купівлі рухомого та нерухомого майна, включно з житлом. Спеціалісти двух українських платформ проаналізували цю інформацію та виявили, скільки та ким варто працювати в Україні, аби швидко придбати власне житло.

Житло та зарплата в Києві

Станом на 2024 рік, найбільша середня зарплата була зафіксована в Києві, яка складає 23 600 гривень. Своєю чергою, середня вартість однокімнатної квартири на первинному ринку становить понад 3 мільйони гривень. Тобто, вартість житла складає 140 повних зарплат, або ж 12 років.

Житло та зарплата в Дніпрі та Львові

У Львові середня зарплата становить 20 300 гривень, а у Дніпрі 19 200 гривень. Середньостатистична однокімнатна квартира в цих містах на первинному ринку коштуватиме понад 2 мільйони гривень. Купити квартиру в Львові можна за 11 років без додаткових витрат, а у Дніпрі — 10 років.

В якому місті найдешевші новобудови

Найменше співвідношення зафіксоване в Запоріжжі. Середня зарплата в обласному центрі становить 16 700 гривень, а нова однокімнатна квартира коштує 1 мільйон гривень. Для її купівлі треба працювати 6 років.

Нові квартири в областях України

Дослідження співвідношення середніх доходів та вартості житла також взяло до уваги показники в областях без врахування обласних центрів. У лідерах серед цін на нерухомість є Івано-Франківська, Закарпатська та Черкаська області.

Середня ціна однокімнатної квартири в Івано-Франківській області складає майже 2 мільйони гривень, а заробітна плата — 17 848 гривень. Відповідно для купівлі квартири потрібно 103 повних заробітні плати, що складає 9 років. У Закарпатській та Черкаській областях потрібно 8 років для купівлі житла у новобудові.

Де найдешевші квартири в Україні

Найкоротший період для купівлі зафіксовано у Чернігівській області — 5 років. Квартири в цій області коштують 790 тисяч гривень при середній зарплаті в 14 976 гривень квартири.

Яка ситуація на вторинному ринку нерухомості

Згідно з даними DIM.RIA та robota.ua, містами з найдорожчою нерухомістю на вторинному ринку є Київ, Львів та Ужгород. У столиці необхідно 11 років накопичення середньої місячної заробітної плати для купівлі квартири вартістю понад 3 мільйони гривень. У Львові для цього необхідно 10 років, а в Ужгороді майже 9 років.

Лідерами за тривалістю накопичення коштів на купівлю однокімнатної квартири на вторинному ринку без обласних центрів є Івано-Франківська, Закарпатська та Черкаська області. В Івано-Франківській області ціна вживаного житла складає понад 2 мільйони гривень. Це означає, що купити житло можна за 11 років. У Кіровоградській області у найкоротші терміни можна придбати квартиру на вторинному ринку за 2 роки.

Ким варто працювати, щоб швидко купити квартиру

Аналітики двох українських компаній також створили базу, на основі якої зібрали інформацію про вакансії із найбільшими заробітними платами у трьох найбільших містах України, а саме у Києві, Львові та Дніпрі. Так, продавець-консультант у столичному супермаркеті зможе накопичити на квартиру на вторинному ринку за 16 років, а на первинному за 18 років. У Львові такому фахівцю необхідно 15 років для купівлі житла, а у Дніпрі — 8 років для житла на вторинному та 11 на первинному.

Найкращою роботою для швидкої купівлі квартири у найбільших містах країни вважається Java-developer (ред. розробник програм за допомогою Java). Середній дохід такого спеціаліста в столиці досягає 100 000 гривень, що дозволяє йому купити житло за 3 роки. У Львові тому ж спеціалісту потрібні будуть ті ж 3 роки, а у Дніпрі — лише 2 роки.

Державна програма єОселя

За ініціативи президента України Володимира Зеленського, в Україні запрацювала державна программа “єОселя”. Вона представляє собою доступний кредит на власне житло під 3%, отримати який зможуть тільки декілька категорій українців. В пріоритеті — військовослужбовці, медичні працівники, освітяни та науковці. Детальніше про те, які квартири можна купити за цією программою, дізнавайтеся в матеріалі.

Читайте також:

• єОселя для ветеранів: уряд вніс зміни в програму
• Оренда квартир із правом викупу: у Києві запустили нову житлову програму
• Хто з українців може отримати кредит на доступне житло

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.

Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як перевірити статус виплат ВПО онлайн

Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:

• у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
• у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.

Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.

Як дізнатися про нарахування без електронного підпису

Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.

Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:

• 0 800 400 870;
• 0 800 406 360.

Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:

• чинності статусу ВПО;
• факту призначення або продовження фінансових виплат;
• причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: як самостійно перевірити місце у черзі на фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!