Російська армія має нові просування на Донеччині. За даними аналітиків DeepState, їм вдалося просунутися вперед поблизу Іллінівки у бік Костянтинівки, намагаючись взяти місто у напівкільце. Водночас саме Покровський напрямок зберігає лідерство за кількістю боєзіткнень.

Детальніше про ситуацію на ключових ділянках фронту читайте у матеріалі Бахмут IN.UA.

Ситуація на Покровському та Костянтинівському напрямках

На Покровському напрямку зберігається найвища інтенсивність боїв. Українські військові зупинили 40 штурмових дій російської армії біля Родинського, Василівки, Новоолександрівки, Гришиного, Удачного та у бік Степів, Іванівки, Сергіївки, Шевченка й Дорожнього. Порівняно з попередньою добою активність наступальних дій дещо знизилася — напередодні тут фіксували 56 штурмів.

На Костянтинівському напрямку російські військові здійснили 12 атак. Боєзіткнення відбувалися поблизу Костянтинівки, Іванопілля, Плещіївки, Степанівки та у бік Новопавлівки. Інтенсивність боїв на цій ділянці зросла порівняно з минулою добою, коли було зафіксовано 10 наступальних спроб. Водночас аналітики DeepState в останньому оновленні мапи зазначили, що противнику вдалося просунутися поблизу Іллінівки, що на південних околицях Костянтинівки.

Ситуація на Лиманському, Слов’янському та Краматорському напрямках

На Лиманському напрямку російська армія 14 разів намагалася вклинитися в українську оборону. Бої точилися у бік Дробишевого, Діброви, Лимана та неподалік Зарічного і Ямполя. Кількість атак на цьому напрямку зросла порівняно з минулою добою, коли фіксувалося 10 спроб штурму.

На Слов’янському напрямку українські захисники зупинили 20 наступальних дій російських військових. Спроби просунутися фіксували поблизу Закітного, Різниківки та у бік Рай-Олександрівки й Кривої Луки. Це вдвічі більше порівняно з показниками попередньої доби, під час якої відбулося 10 атак.

На Краматорському напрямку російська армія наступальних дій не проводила. Минулої доби на цій ділянці фіксували дві спроби витіснити українських військових із позицій.

Втрати російських військових

Упродовж минулої доби російська армія зазнала таких втрат:

• особового складу — 1 130 осіб; . танків — 5 одиниць;
• бойових броньованих машин — 7 одиниць;
• артилерійських систем — 60 одиниць;
• РСЗВ — 5 одиниць;
• засобів ППО — 3 одиниці;
• наземних робототехнічних комплексів — 6 одиниць;
• БПЛА оперативно-тактичного рівня — 1 853 одиниці;
• крилатих ракет — 40 одиниць;
• автомобільної техніки та автоцистерн — 437 одиниць;
• спеціальної техніки — 4 одиниці.

Читайте також:

Яким був травень на фронті: окупанти наростили штурми, але без суттєвих успіхів

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Після окупації Маріуполя місто перестало бути лише географічною точкою на карті. Воно розсіялося у спогадах, фотографіях, голосах і звичках сотень тисяч людей, які були змушені покинути дім. Але разом із людьми Маріуполь не зник. Він продовжив жити у культурі, пам’яті та спільному досвіді громади.

Саме навколо цієї ідеї, аби зберегти не лише історію міста, а й його живу ідентичність, стартував проєкт “Код ідентичності: Голос громади”. Його реалізує БО “БФ Я-Маріуполь” за ініціативи начальника Маріупольської військової адміністрації Вадима Бойченка та за підтримки Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH у межах Програми “U-LEAD з Європою”. Проєкт став продовженням співпраці в межах програми TIPS4UA та фактично перетворився на одну з найбільших спроб системно осмислити, як громадам жити в умовах втрати фізичного простору, але не втратити самих себе.

Простір, який має повернути відчуття дому

Центральною частиною проєкту стане створення Простору локальної ідентичності, місця, яке задумане не як музей у класичному сенсі, а як жива платформа для зустрічей, спільної пам’яті та діалогу. Йдеться про простір, де маріупольці та мешканці інших громад Надазов’я зможуть не лише згадувати минуле, а й заново формувати зв’язки між собою. У час, коли багато людей розкидані по різних містах України та світу, потреба у таких місцях стала критично важливою.

Тут проводитимуть зустрічі між поколіннями, виставки, публічні дискусії, освітні події та меморіальні заходи. Простір має стати місцем, де людина зможе відчути, що її досвід не втрачений і не стертий війною.

Особливий акцент команда проєкту робить саме на об’єднанні громад. Адже сьогодні окуповані міста Приазов’я існують не лише як території, а як спільноти людей, які продовжують підтримувати одне одного навіть після вимушеного переселення.

“Це продовження роботи нашої команди над збереженням українського Маріуполя, якою ми займалися протягом багатьох років. Зараз, в умовах вимушеного переселення нашої громади, релокації закладів культури та творчих колективів, дуже важливо не загубити атмосферу, історію та сенси нашого міста“, — говорить керівниця проєкту та директорка Маріупольського краєзнавчого музею Марія Сльота.

За її словами, сьогодні боротьба за Маріуполь відбувається не лише на фронті чи в політичній площині, а й у сфері пам’яті. Адже російська окупація намагається змінити сам образ міста, стерти його українську культурну основу та переписати історію.

Тому новий простір має стати місцем, де український Маріуполь буде збережений через людей, їхні історії та культурний код.

Маріуполь, який звучить голосами людей

Важливою частиною проєкту стане документування усних історій маріупольців. Команда збиратиме особисті спогади, архівні фотографії, творчі роботи, сімейні історії та свідчення про життя міста до повномасштабного вторгнення і під час оборони. Фактично йдеться про створення великого цифрового архіву пам’яті.

У фокусі й історичні події, а насамперед люди: їхні звички, локальні традиції, улюблені місця, двори, запахи моря, міські маршрути та побутові деталі, які й формують справжню ідентичність громади.

“Люди хочуть, щоб про український Маріуполь пам’ятали. Вони малюють картини, створюють вироби, пишуть книги і приносять їх до центрів “ЯМаріуполь”. Там проводять виставки, зустрічі та події, які допомагають не втрачати зв’язок із рідним містом. Саме з цього запиту й народилася ідея створення проєкту зі збереження пам’яті“, — зазначає заступник міського голови Маріуполя Денис Кочубей.

Проєкт також передбачає створення комплексної концепції збереження локальної ідентичності Маріуполя та Надазов’я. Вона має стати своєрідною дорожньою картою для роботи з культурною спадщиною, пам’яттю та громадськими ініціативами у майбутньому.

“Цифрові кроки”: коли пам’ять вчиться жити онлайн

Окремим напрямом стане програма “Digital Steps” (“Цифрові кроки”) для старшого покоління внутрішньо переміщених осіб.

У межах цієї ініціативи люди віком 60+ навчатимуться цифрової грамотності, медіабезпеки та роботі з онлайн-інструментами. Але головна мета програми — не лише навчити користуватися смартфоном чи комп’ютером. Проєкт допоможе старшому поколінню самостійно зберігати свої архіви, ділитися історіями та брати участь у формуванні цифрової пам’яті громади.

Саме літні люди часто є носіями унікальних знань про місто — про традиції, локальні свята, родинні історії та побут Маріуполя, який уже неможливо побачити фізично.

У межах програми планують провести серію зустрічей між поколіннями. Їхнім результатом стане цифровий архів історій, фотографій і свідчень культурної спадщини регіону.

Виставка, VR і міжнародний діалог

Ще одним важливим елементом проєкту стане мандрівна художня виставка, присвячена історії, культурі та обороні Маріуполя.

Вона поєднає мистецькі роботи, архівні матеріали та особисті історії людей, які пережили втрату дому, окупацію або евакуацію. Виставка матиме не лише культурну, а й меморіальну функцію — вона розповідатиме про український Маріуполь міжнародній аудиторії.

Перший показ планують провести в Києві під час форуму проєкту, а згодом виставка поїде до музею у Гданську (Польща).

Паралельно команда працює над створенням VR-туру значущими місцями Маріуполя та Надазов’я. Це дозволить людям буквально “повернутися” у місто через технології, пройти знайомими вулицями, побачити архітектуру, культурні об’єкти та атмосферу довоєнного Маріуполя.

Айдентика як мова пам’яті

Окремої уваги заслуговує візуальна айдентика проєкту та майбутнього простору локальної ідентичності.

Основою логотипа стала стилізована форма даху маріупольської водонапірної вежі — одного з упізнаваних символів міста. Радіальна геометрія конструкції формує образ центру, від якого розходяться сенси, люди та напрямки розвитку.

У візуальному рішенні також закладені кілька важливих символів. Один із них — птах-буревісник, який асоціюється зі свободою, стійкістю та здатністю триматися висоти навіть у шторм. Інший елемент — восьмикутна зірка (октаграма), традиційний український символ гармонії, порядку та захисту.

Айдентика поєднує сучасну геометрію з елементами культурної спадщини Маріуполя — мозаїками Алли Горської, орнаментами, архітектурою та символами Азовського регіону.

Фактично логобук проєкту став візуальною спробою пояснити, що таке локальна ідентичність у час війни: це пам’ять, яка не застигає, а продовжує рухатися разом із людьми.

Маріуполь як приклад для інших громад

У команді “U-LEAD з Європою” наголошують: ще кілька років тому поняття локальної ідентичності майже не було частиною широкої суспільної дискусії. Повномасштабна війна змінила це.

“Маріуполь задає важливий приклад для інших громад, демонструючи значення збереження пам’яті та культурної ідентичності“, — зазначила керівниця офісу U-LEAD з Європою в Донецькій області Вікторія Троценко.

Сьогодні проєкт “Код ідентичності: Голос громади” — це не лише про Маріуполь. Це про те, як українські громади можуть зберігати себе навіть після втрати території. Як культура, пам’ять і взаємна підтримка стають основою для майбутнього повернення та відновлення.

Бо місто — це не тільки будівлі. Передусім це люди, які продовжують пам’ятати, ким вони є.

Стежити за розвитком проєкту “Код ідентичності: Голос громади” та діяльністю простору ідентичності можна у соцмережах:

• Instagram:

• Facebook:

• TikTok:

• Telegram:

• YouTube:

Проєкт реалізується БО «БФ Я-Маріуполь» за ініціативи начальника Маріупольської міської військової адміністрації в межах Програми «U-LEAD з Європою», що впроваджується за підтримки Європейського Союзу і його держав-членів Німеччини, Данії, Франції, Австрії, Польщі та Словенії.

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!