20 липня велоклуб “Горизонт” з Бахмута відзначає свою десяту річницю. За цей час ентузіасти велоспорту подолали сотні кілометрів, підкорили Говерлу та об’єднали десятки любителів активного відпочинку.

Редакція Бахмут IN.UA дізналась деталі в Олександра Кулешова, учасника клубу.

Від ідеї до реальності: як народився “Горизонт”

Все почалося у 2014 році, коли вісім чоловіків вирішили здійснити велопоїздку до Часового Яру. Ініціатором став Іван Давиденко. Ця подія стала відправною точкою для створення велоклубу “Горизонт”.

Засновники “Горизонту” ставили перед собою амбітні цілі: дослідити Донеччину та сусідні області, відкрити для себе нові пам’ятки та міста, а також об’єднати любителів велоспорту.

Ентузіасти прагнули не обмежуватися лише рідним Бахмутом, а розширити свої горизонти, пізнаючи багату історію та красу рідного краю. Вони мріяли створити спільноту однодумців, які б разом відкривали нові маршрути та ділилися враженнями від подорожей.

Досягнені цілі клубу

За сім років існування клуб досяг дивовижних результатів. У 2021 році “Горизонт” організував масштабний велопробіг на День міста Бахмут, зібравши близько 70 учасників. Ця подія стала яскравим прикладом зростання популярності велоруху в місті. 

У 2020 році члени клубу здійснили справжній подвиг – підкорили найвищу вершину України, Говерлу, з велосипедами, залишивши там свій прапор як символ досягнення. Крім того, “Горизонт” регулярно проводить походи різними областями України, відкриваючи нові маршрути та знайомлячись з різноманіттям рідної країни. 

Плани на майбутнє та поради новачкам

З нагоди річниці “Горизонт” оголосив про новий заїзд: з 1 по 20 липня учасники мають подолати сумарно 100 кілометрів. Переможці отримають пам’ятні медалі.

Щоб долучитися до святкування та отримати пам’ятну медаль, учасникам необхідно:

• проїхати не менше 100 км сумарно з 1 по 20 липня 2024 року;
• надіслати своє фото з велосипедом, зроблене в цей період;
• надіслати скрін трека з вказанням дистанції в телеграм-канал https://t.me/bakhmut_velo;

Досвідчені велосипедисти “Горизонту” радять новачкам не боятися великих дистанцій, не зважати на відстані та шукати однодумців, приєднуючись до спільних поїздок. 

Єдність попри відстань стала визначальною рисою “Горизонту”. Незважаючи на складні обставини та вимушену евакуацію, учасники клубу зберігають міцний зв’язок між собою. Вони активно використовують соціальні мережі для спілкування, обміну досвідом та планування спільних онлайн-активностей. 

Читайте також:

• У Києві ховатимуть захисника з Бахмута: коли відбудеться церемонія прощання
• У Бахмуті з’явилися вулиця Дульнева: розповідаємо на честь кого назвали
• Пропагандисти показали фото Бахмутської набережної

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Владислав Ставицький — 11-річний бахмутянин, який професійно займається сумо. На секцію з сумо в рідному Бахмуті його привела мама. Тоді хлопчику було лише 3 роки, але вже змалку він показував значні успіхи в цьому виді єдиноборств. У 2026 році Владислав взяв участь у престижному турнірі HAKUHO CUP у Токіо, куди з’їхались представники 19 країн.

Про захоплення сумо, участь у HAKUHO CUP і плани на майбутнє Владислав розповів редакції Бахмут IN.UA.

Як почав займатися сумо

Владислав Ставицький народився в Бахмуті. Сюди після початку війни на сході переїхали його батьки.

Змалечку Владислав був активною дитиною, тому батьки вирішили долучити його до занять спортом. Вибір впав на сумо, але це сталося випадково.

“Владислав був активним, рухливими, і в мене виникла думка спробувати віддати його на заняття у спортивну секцію. Але його ніхто не хотів брати, бо йому було лише 3 роки. Потім ми звернулись у спорткомплекс “Металург”, де нам дали контакт Ольги Миколаївни — тренерки, яка навчала дітей сумо. Ми з нею зв’язалися, вона каже: “Приводьте дитину, але ж він ще такий маленький, у нас займаються діти з 5 років”, а я у відповідь сказала, що якщо вона візьме Владислава, то точно не пожалкує. Так і сталося, його взяли в секцію, і дійсно він займався на рівні з п’ятирічними дітьми. Так з трьохрічного віку він і займається в Ольги Миколаївни”, — розповіла мама хлопчика Ельвіра Ставицька.

Хлопчик регулярно займався, брав участь у різних змаганнях і мав успіхи. Однак після початку повномасштабної війни спорт довелось поставити на паузу. Родина переїхала до Дніпропетровщини, а відділення з сумо Бахмутської ДЮСШ — до Києва. Через це на новому місці Владислав не мав змоги тренуватися. Так минуло два роки, поки родина не вирішила переїхати на Київщину.

“Ми планували переїжджати з місця, де жили після переїзда з Бахмута, і в нас було безліч варіантів, куди їхати. Владислав дуже хотів відновити тренування з сумо, він сумував за своїми тренерами, тому ми вирішили переїхати в Білу Церкву, щоб бути ближче до Києва”, — каже мама хлопчика.

Після переїзду Владислав відновив заняття з сумо. Переважно він тренується в Білій Церкві, а в Київ їздить на заняття зі своєю бахмутською тренеркою перед змаганнями.

Участь у HAKUHO CUP 2026

HAKUHO CUP (Кубок Хакухо) — це щорічний турнір з сумо серед учнів початкових та середніх шкіл, що проводиться в Японії. Він є одним із найпрестижніших юнацьких змагань з сумо.

Взяти участь у цьому турнірі можна лише за спеціальним запрошенням. Представники Японії дають запрошення федераціям сумо, які, своєю чергою, проводять відбори серед спортсменів. 19 грудня 2025 року в Україні відбувся відбірковий турнір, де Владислав Ставицький став одним з п’яти найкращих борців. Переможці цього турніру представили Україну на HAKUHO CUP. Загалом ці змагання об’єднали представників 19 країн.

Участь у Кубку Хакухо передбачала не лише самі змагання, а й тренувальні збори, під час яких діти брали участь у різних заходах. Для них проводили екскурсії і поїздки в культурні центри, де юні спортсмени знайомились з культурою Японії, самураїв і сумо.

Владислав Ставицький каже, що ця поїздка була для нього дуже цінною, адже у свій вільний час він цікавиться культурою цієї країни.

“Мені дуже сподобалась Японія. Саме тренувальні збори запам’ятались найбільше, бо я отримав багато класних емоцій. Там дуже гарна природа: мені сподобались гори, прогулянки біля океану, а ще ми збирали апельсини і мандарини на плантації. Також мене дуже вразили японські домівки і транспорт — все дуже відрізняється від України”, — розповідає хлопчик.

Окрім поїздок і екскурсій, діти також могли поспілкуватися зі своєїми однолітками з Японії. За словами Владислава, він зміг налагодити контакт з ними, і навіть зараз продовжує спілкуватися з новими знайомими в соцмережах. А тренування з представниками Японії дали хлопчику новий досвід у єдиноборствах.

“У нас був тренувальний збір, де я викладався на усі 100%. Коли ми приходили з тренувань, то я сам допрацьовував якісь прийоми, дивився відео. Коли займався з японськими дітьми, то спостерігав, як вони борються, і це мені дуже допомогло. Я побачив, що в них відрізняється техніка боротьби, вони більше працюють на виштовхуваннях, а в Україні більше на бросках. Це мені показало приклади, як краще боротися з японцями. Загалом це був дуже класний досвід. Я спілкувався з японцями через перекладача, а зараз з деякими ми продовжуємо спілкуватися в Instagram, це таке дружнє спілкування”, — каже юний борець.

Владислав Ставицький виступав у абсолютній категорії, спортсмени на змаганнях були розділені лише за віком. Загалом бахмутянин мав сім сутичок — чотири командних і три у своїй віковій категорії. З цих семи сутичок Владислав виграв п’ять. Йому не вистачило лише однієї переможної ситучки у своїй категорії, щоб вийти в півфінал.

Владислав Ставицький каже, що продовжуватиме займатися сумо, оскільки ці єдиноборства і культура Японії дуже захоплюють його. Він навіть будує плани про професійну кар’єру і мріє стати йокадзуна — це найвищий титул і звання борця сумо.

“Сумо мені дуже подобається тим, що тут немає нічиєї, в кожній сутичці є переможець і той, хто програв. Також мені подобається, що цей вид спорту дуже швидкий, не як, наприклад, у боксі, де є багато раундів. У майбутньому я хочу поїхати до Японії, стати професійним сумоїстом, стати йокадзуна і виграти Кубок імператора. Щоб здійснити цю мрію, я багато тренуюся аж до сьомого поту. Звісно у мене є і підтримка. Це мої батьки, моя сім’я”, — розповідає Владислав Ставицький.

Читайте також:

• Владислав Гераскевич: що відомо про кейс українського спортсмена, якого дискваліфікували з Олімпійських ігор
• Бахмутянка здобула перемогу на турнірі у стрибках у висоту
• Кому з бахмутських спортсменів виплачуватимуть грошові винагороди від міськради

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На Донеччині судитимуть п’ятьох учасників організованої групи, яких обвинувачують у незаконному збуті метадону. За даними слідства, щомісячний обіг наркотиків сягав до 1 мільйона гривень.

Про це повідомила Донецька обласна прокуратура.

Наркосхема на Донеччині: до суду скерували справу щодо збуту метадону

Прокурори Донецької обласної прокуратури скерували до суду обвинувальний акт стосовно жінки та чотирьох чоловіків. Їм інкримінують незаконний збут наркотичних засобів.

За даними слідства, у лютому 2025 року 42-річний мешканець Харкова організував трансфер метадону з Миколаївської області на Донеччину. До злочинної діяльності він залучив подружжя та знайомого з міста Барвінкове, а також жителя Краматорського району.

Отриманий метадон сімейна пара фасувала та передавала для подальшої реалізації двом спільникам. Ті, своєю чергою, облаштовували так звані “закладки” у Слов’янську та на території Олександрівської громади. В одній схованці містилося від 5 до 20 доз.

За інформацією правоохоронців, щомісячно учасники групи збували метадон на суму від 500 тисяч до 1 мільйона гривень. Вартість однієї дози становила близько 1 200 гривень. У вересні 2025 року протиправну діяльність припинили правоохоронні органи. Наразі всі обвинувачені перебувають під вартою. У разі доведення вини їм загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком від 9 до 12 років із конфіскацією майна.

До теми:

Росіянин, який воював під Бахмутом, претендує на участь у Паралімпіаді-2026

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!