Оператори БПЛА 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади скидають “подарунки” на голову противника та ефективно відбивають ворожі штурми на Бахмутському напрямку. Це допомагає десантникам на передньому краї та мінімізує стрілецькі бої.
Служба зв’язків з громадськістю 80-ї ОДШБр розповіла про своїх пілотів FPV-дронів, які працюють поблизу Бахмута.
Оператори FPV-дронів ламають плани росіян під Бахмутом
Військовий з позивним “Гоголь” раніше навіть не знав, що таке мавіки. До війни він був далекобійником. Повномасштабне вторгнення чоловік зустрів за кордоном, у Нідерландах.
Прокинувся від того, що мені подзвонив кум. Він родом із Миргородського району. По Миргороду були “прильоти”, по аеродрому. І тоді ж я дізнався, що почалась війна. Якщо ми хочемо жити в нашій Україні, вільній, незалежній, то це обов’язок кожного — захищати свою Батьківщину. Я розумію, ніхто не хоче вмирати. Але ми сюди прийшли не вмерти, а перемогти! Мені просто соромно було б дітям в очі дивитись, якби я сюди не пішов,
розповідає пілот // з позивним “Гоголь”
Військовий з позивним “Гоголь” / фото 80-та ОДШБр
Літуни працюють в районі Бахмута. Ворог намагається штурмувати маленькими групами, але наші десантники обламують їм зуби та зупиняють ворожі “накати”.
“Я бачу, що вони йдуть через поле… Ха-ха, чудово! Ми тебе чекаємо. Чіпляєш ВОГи — і влучаєш в того заср*нця, який хоче прорватись до нас. Вибиваємо їх, щоб наших хлопців вберегти і щоб поменше було наших “200-тих”. У противника якийсь нескінченний людський ресурс. Наприклад, штурмова група з двох-трьох людей ідуть відкритим полем — це самогубство. Коли по них прилітає все, що є, але вони все одно йдуть. Одну групу ми поклали — наступна йде! Тим самим маршрутом! Вони знають, що їх там “забаранять”, але все одно йдуть”, — констатує “Гоголь”.
Його напарник “Доцент” на військовій службі також 2 роки. Отримав такий позивний, бо захищав диплом в районі виконання у розпал ведення бойових дій. “Доцент” має колоритні вуса, у вільний час читає книги, а на бойових разом з побратимом завжди готовий нанести ураження противнику. Боєць говорить, що зараз дрони в повітрі 24 на 7. За його словами, наші оператори незмінно напоготові зі скидами та спроможні у будь-який момент вилетіти й відпрацювати.
Воїн із позивним “Доцент” / фото 80-та ОДШБр
Думки воїнів про Перемогу
“Доцент” зізнається, після нашої перемоги раніше мріяв у Києві пройтись парадом. А зараз не планує нічого довгочасного. Захисник націлений виключно на ефективне виконання бойових завдань. Від наших захисників віє впевненим спокоєм та готовністю з ентузіазмом бити ворога. Перемога важко виборюється, але щодня вона ближча завдяки їхнім зусиллям.
“Гоголь” розмірковує, що потрібно українцям для перемоги: “Побільше мотивованих людей та побільше сучасних технологій — тих самих БПЛА більш вдосконалених, зброї, снарядів, боєприпасів і літаків. Ми на своєму місці робимо все для того, щоб повернути кордони 1991 року. Дуже хочу знову в Крим поїхати відпочивати”.
Оператор БПЛА / фото 80-та ОДШБр
Раніше ми писали, що ЗСУ почали застосовувати більше FPV-дронів поблизу Бахмута.
У місто Дружківка, до якого наближається лінія фронту, повертаються родини з дітьми. Загалом, за офіційною статистикою, тут перебувають шестеро дітей, однак фактична кількість дітей у місті може бути більшою. Вже були випадки, коли до міста поверталися родини з дітьми.
Про це під час брифінгу повідомив Дмитро Петлін — начальник відділу оперативно-чергової служби, звʼязку, оповіщення та інформування населення Департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької ОВА.
Евакуація дітей з Дружківки
У семи населених пунктах Донеччини триває примусова евакуація дітей. Такі заходи введені через небезпеку, пов’язану з бойовими діями в регіоні. Серед населених пунктів, звідки евакуйовують дітей, є й місто Дружківка, яке сьогодні перебуває в зоні бойових дій.
За офіційною статистикою, в Дружківці перебувають шестеро дітей. Однак, у місті фіксують випадки повернення дітей.
“У Дружківці залишаються шестеро дітей. Для прикладу можу сказати, що це статистика, але вчора було евакуйовано з Дружківки дев’ятеро дітей, і кількість не зменшилась. Тобто це знову виявлені діти. І так буває у нас день через день по Дружківці. Тому що перед евакуацією з самого міста Дружківка з навколишніх населених пунктів була евакуація, люди там, звичайно, не реєструвалися і діти… Я до чого веду, що кількість там більша. Скоріше за все, що не шестеро, а більше”, — сказав під час брифінгу Дмитро Петлін.
Скільки дітей залишаються в зонах примусової евакуації
Загалом у семи населених пунктах Донеччини, де триває примусова евакуація родин з дітьми, наразі проживають 144 дитини. Із них:
Валерія Куберська / фото з особистого архіву героїні
Попри тотальну російську пропаганду, мілітаризацію та реальні загрози для життя, тисячі підлітків з тимчасово окупованих територій (ТОТ) щороку намагаються здобути українську освіту. Їхній шлях до вільних міст супроводжується інформаційною блокадою, подоланням освітніх прогалин та тисячами кілометрів.
Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з Валерією Куберською, юристкою Центру громадської просвіти “Альменда”. Експертка розповіла про те, з якими труднощами стикаються абітурієнти в окупації, як їм вдається приховувати навчання та що відбувається після переїзду на підконтрольну Україні територію.
Виїзд дітей з ТОТ для вступу в університеті в Україні
Головним рушієм вибору для молоді, яка роками живе в окупації, залишається те, що вони пов’язують власне майбутнє з Україною. За словами Валерії Куберської, дослідження серед студентів, які змогли виїхати та вступити до українських вишів, демонструє чітку тенденцію.
“Ми проводили дослідження, де опитували студентів, які перемістилися з тимчасово окупованих територій і навчаються зараз в Україні. Найбільшим показником у відповідях були саме патріотичні мотиви. Вони обирають навчатися тут, тому що бачать своє життя в Україні, ідентифікують себе українцями. Відповідно, вони хочуть розбудовувати державу, доєднуватись до соціального та економічного життя країни“, — пояснює юристка.
Освітні втрати та інформаційний вакуум
Діти, які перебувають в окупації, роками не мають доступу до вивчення української мови, справжньої історії України чи географії. Наздоганяти програму доводиться самотужки, адже спеціальних адаптованих умов для складання іспитів немає — вимоги залишаються загальними.
Крім того, абітурієнти опиняються в умовах тотальної інформаційної блокади.
“Сайт Міністерства освіти і науки України має домен “ua”. Це вже автоматично втрата доступу до цього сайту, тому що навіть з VPN вкрай важко або навіть неможливо зайти й отримати інформацію“, — зазначає юристка.
Єдиними джерелами залишаються “сарафанне радіо”, допомога громадських організацій та сайти університетів. Проте й тут виникають проблеми. Навіть знайшовши контакти університету, абітурієнти часто не можуть отримати консультацію. Освітні центри при приймальних комісіях працюють переважно з 1 червня по 30 вересня. В інший час комунікація може бути відсутньою. Крім того, деякі заклади часом вимагають документи, не передбачені законом, наприклад, довідки про перетин гуманітарного коридору, військово-облікові документи у неповнолітніх або навіть просять надіслати геолокацію, що є вкрай небезпечним.
Безпекові ризики та загроза звинувачень в “екстремізмі”
Оскільки окупаційна влада незаконно поширила своє законодавство на ТОТ, відвідування російських шкіл стало обов’язковим. Якщо дитина ігнорує ці заняття, батькам загрожує позбавлення батьківських прав. Тому підлітки змушені вести подвійне життя: вдень ходити до окупаційної школи, а у вільний час таємно вивчати українські предмети за україномовним компонентом — аналогічний тому, яким користуються діти в країнах ЄС.
“Якщо ми говоримо про вивчення певних тем з історії України, то це може розцінюватися як екстремістська діяльність. У 2024 році в Росії була затверджена стратегія протидії екстремізму, відповідно до якої певні теми з історії України визнаються екстремістськими. Тому і гугління їх, вивчення, поширення інформації може мати відповідні наслідки“, — наголошує Валерія Куберська.
Навчання на ТОТ також може відбуватися за допомогою онлайн за допомогою вчителів у їх вільний час чи різних громадських організацій онлайн, котрі займаються подібним.
Загалом проблемою для дітей може стати не тільки тиск окупантів, але й їх власні родини, зокрема, їх реакція на наміри здобути вищу освіту в Україні. У практиці “Альменди” є випадки, коли дорослі всіляко сприяють виїзду дитини та самі звертаються по допомогу. Але часто трапляються і драматичні ситуації, коли батьки категорично проти української освіти під впливом страху або пропаганди. Без їхньої заяви неповнолітній не може офіційно доєднатися до української школи.
“У нас був яскравий приклад, коли дівчинка сама збирала кошти таємно. Під приводом того, що вона їде з подружками відпочивати в росію, вона поїхала на підконтрольну територію для того, щоб вступити до українського закладу вищої освіти. Батьки потім були в шоці і дуже проти“, — ділиться історією юристка.
Шлях до студентства: іспити, евакуація та виклики адаптації
Вступникам з ТОТ не обов’язково складати Національний мультипредметний тест (НМТ) — вони мають право на внутрішні іспити (співбесіди) безпосередньо в університетах. Більшість робить це онлайн. Проте експерти радять заздалегідь перевіряти формат подальшого навчання у вибраному закладі. Наприклад, якщо університет працює виключно офлайн (як більшість вишів у Львові), а студент не має змоги виїхати з окупації, є ризик швидкого відрахування.
Для тих, хто наважується на виїзд, шлях лежить через білорусь або треті країни, наприклад, Казахстан, який останнім часом стає дедалі популярнішим для виїздк. Центр “Альменда” не займається фізичною евакуацією, але допомагає з документальним супроводом та перенаправляє до профільних волонтерських організацій.
Після успішного переїзду та зарахування на бюджет (або переведення на нього з контракту) на вступників чекає новий етап боротьби — адаптація.
“Якщо дитина переміщується сама, без підтримки батьків, їй елементарно немає за що жити. Потрібна фінансова допомога, потрібно десь мешкати. Житло зазвичай знаходять волонтери, цілеспрямованого забезпечення від держави ми не фіксуємо. Величезною проблемою стає оформлення паспорта громадянина України. Для цього треба пройти процедуру ідентифікації. Якщо батьки залишилися в окупації і не йдуть на контакт, підтвердити особу дитини стає вкрай складно — доводиться шукати інших родичів на вільній території“, — підкреслює Валерія Куберська.
Що держава має зробити вже сьогодні
Підсумовуючи розмову, експертка наголосила на головній проблемі: в Україні досі немає єдиної державної політики щодо молоді з тимчасово окупованих територій.
“Першочергово має бути комплексне бачення. Можливо, є сенс затвердити окрему концепцію доступу до української освіти. Потрібно підійти до цього питання системно, щоб воно охоплювало не лише навчання, а й подальшу реінтеграцію та соціальну адаптацію таких студентів“, — резюмувала юристка.
У місто Дружківка, до якого наближається лінія фронту, повертаються родини з дітьми. Загалом, за офіційною статистикою, тут перебувають шестеро дітей, однак фактична кількість дітей у […]
Попри тотальну російську пропаганду, мілітаризацію та реальні загрози для життя, тисячі підлітків з тимчасово окупованих територій (ТОТ) щороку намагаються здобути українську освіту. Їхній шлях до […]
Вікторія Шопіна родом з Луганської області. Вона була підлітком, коли почалась війна на сході України. З 2014 року дівчина була вимушена жити в орендованому житлі […]
Верховна Рада України ухвалила закон №13155, який захищає права власників зруйнованого або пошкодженого внаслідок російської агресії майна та фактично скасовує необхідність сплачувати податки за житлово-комунальні […]
Російські пропагандистські канали показують умови, в яких мешкають вивезені бахмутяни в Харцизьку. Три роки люди живуть у будівлі місцевого басейну. Попри обіцянки покращити умови проживання, […]
