Росіяни не полишають спроб захопити місто Покровськ на Донеччині. Для цього вони використовують свою звичну тактику: знищити інфраструктуру, а потім зайти в зруйноване місто.

Про це в ефірі телеканалу “Еспресо” розповів офіцер 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка Сергій Цехоцький.

Покровськ: ситуація на 16 вересня

За словами офіцера 59-ї бригади, наразі в Покровську складна, але контрольована ситуація. Ворог не припиняє щільні обстріли.

“За минулу добу, 15 вересня, на позиціях 59-ї бригади противник здійснив 10 спроб штурму, також було 160 скидів з дронів, трохи більше за кількістю відбулося обстрілів наших позицій. Тобто уявіть цей жах, який постійно є на полі бою”, — зазначає Сергій Цехоцький.

Наразі головна мета окупантів — знищити інфраструктуру міста. І це їм вдається. У Покровську вже розбиті шляхопроводи та перебиті міські комунікації, через що в місцевих жителів немає світла, води та газу.

“Зараз противник націлився на знищення інфраструктури Покровська, руйнуючи шляхопроводи. У загарбника завжди була така тактика ведення війни – знищити, а потім намагатися туди увійти. Наразі вже понад тиждень росіяни роблять спроби обійти Покровськ та вдарити по флангах, це північ та південь, де вони сконцентрували свою найбільш потужну силу. Насамперед окупант своєю піхотою намагається прорвати нашу оборону, діє все тими ж малими піхотними групами. Наша задача – виявляти такі групи та знищувати, що ми й робимо”, — зауважив Сергій Цехоцький.

Читайте також:

• Росіяни просунулися на Донеччині: яка ситуація у Часів Ярі та Торецьку
• Евакуація з Покровська від благодійників: як записатися
• У Покровську обстежують пошкоджене житло: скільки можна отримати компенсації

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Ватажок так званої “днр” денис пушилін відвідав нещодавно окуповані населені пункти Покровського району — місто Гірник і селище Курахівка. Там він зустрівся з російськими військовими і оглянув захоплені території.

Про це повідомляють російські пропагандистські джерела.

Покровський район, приїзд пушиліна

Денис пушилін відвідав тимчасово окуповані місто Гірник і селище Курахівка. Сюди він завітав у супроводі російських військових, які руйнують українські міста.

Окупанти відзвітували пушиліну про захоплення населених пунктів і показали руйнування. На кадрах, знятими окупантами, видно, що пошкодження населених пунктів не критичні. Є будівлі, які отримали мінімальні пошкодження і можуть бути відновлені. Також на кадрах видно, що в населених пунктах залишаються цивільні.

Окремо пушилін показав релігійні споруди. Ватажок “днр” особисто зустрівся з отцем Серафимом, який служить у Хрестовоздвиженському храмі в Гірнику. Він пообіцяв священнослужителю, що окупаційна влада, нібито, буде поступово “відновлювати” храми.

Нагадаємо, що місто Гірник росіяни окупували 28 жовтня 2024 року. Курахівка була захоплена росіянами 3 листопада 2024 року.

Читайте також:

• Окупанти заговорили про “відбудову” Авдіївки: що обіцяють
• “Заїдуть будівельники і знесуть місто повністю”: росіяни вирішили долю Бахмута
• Пам’ятник Булавіна та уціліла мозаїка: росіяни показали Бахмут восени

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Сьогодні, 23 листопада, в Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів. Радянська влада закатувала мільйони людей голодом. В матеріалі редакція “Бахмут IN.UA” зібрала свідчення родичів та експертів про те, яка ситуація була на Донеччині та безпосередньо в самому Бахмуті. Даємо посилання на видання та онлайн архіви, до яких можна долучити і свої сімейні спогади.

Голодомор в Україні

В 1932-1933 роках радянська влада вчинила акт геноциду українського народу, точні цифри загиблих від голоду невідомі й досі. Офіційні дані кажуть про 4-10,5 мільйонів жертв. Однак, ці цифри недостовірні: кількість загиблих приховували, часто в документах не писали справжню причину смерті.

Марко Залізняк, фотохудожник та краєзнавець з Донеччини, зазнімкував, що відбувалося на Сході України в період з 1920-х до початку 1930-х. років. Праці Залізняка зберігаються в Центральному державному кінофотофоноархіві України. Тут і розкуркулення селян, відбирання хліба та виселення людей до Сибіру.

Його фотороботи взяли за основу при створенні документальних фільмів “Миті нашого життя”, “Симфонія Донбасу”, “Голодомор” та інші.

Під час Голодомору тогочасна влада запрошувала Залізняка працювати фотографом у НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ), але він не погодився, бо знав, що насправді означала б така співпраця.

Сьогодні в музеї Голодомору будь-хто може поділитися своєю історією зі світом. Якщо Ваші рідні стали свідками геноциду, розповісти їхні свідчення можна на сайті музею. У випадку, якщо ваш рідний помер від Голодомору, дані про його смерть можна занести у Єдиний реєстр жертв за посиланням.

Своїми історіями люди ділилися, щоб не дати їм загубитися. Ми публікуємо спогад пані Віри Канарейської. Вона народилася у селі Григорівка, у Бахмутському районі. Мати пані Віри була арештована і померла у в’язниці за приховування їжі.

За посиланням ви можете знайти мапу свідчень по всій Україні, де люди розповіли про Голодомор зі слів рідних чи власних дитячих спогадів.

Бахмут — 500 прізвищ жертв

Наша редакція розпитала у завідувача відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігоря Корнацького, що відомо про знищення людей під час Голодомору в Бахмутському районі.

Бахмутський краєзнавчий музей проводив роботу зі збирання свідчень очевидців Голодомору. Чимало зусиль і праці до цієї кропіткої роботи приклав у 2000-ні роки районний державний архів. Результатом цієї праці стало декілька  документальних видань як от збірка “Скорботний тлін”, де зібрані імена кількасот жертв голоду на території міста Бахмут, на той час Артемівська, це близько 500 прізвищ. Як розповів Ігор Корнацький, згодом ці дані увійшли до національної книги пам’яті жертв Голодомору до тому по Донецькій області.

“Статистика звичайно не повна і сумнівна, тому що вона ґрунтується на даних тогочасної реєстрації актів цивільного стану, де причини зазначалися, але часто не достовірні, відомо що факти голоду замовчували і точну статистику назвати навіть сьогодні досить важко”, — пояснює Ігор Корнацький.

Ще десять років тому співробітникам Бахмутського музею доводилося розмовляти із очевидцями Голодомору, які розповіли про спогади із дитячих літ. Насправді свідчень від очевидців в Бахмуті дуже мало, мова йде про десятки записів, адже чимало людей, які застали геноцид, вже пішли з життя, розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею.

Ігор Корнацький додає, що про голод, який був в 1932-1933 роках на території Луганщини, яка на той час входила до складу Донецької області доповідали навіть у звітах партійні чиновники.

“Звідти доходили навіть у звітах партійних чиновників страшні випадки масового голоду на цих територіях. Є така записка і по артемівському району де засвідчується факти голоду в довколишніх селах”, — каже краєзнавець. 

Ігор Корнацький прокоментував й питання, про голод, який росіяни застосовують до українських полонених, як метод катування.

“Нічого не змінилося у тактиці загарбників, якою вона була  в 20-30 ті роки ХХ століття, така сама вона і зараз. Не обов’язково це спадкоємність якогось радянських методів. Це звичайна тактика геноциду, нехтування людським життям, людською гідністю, те з чим  Україна зустрічалася в усіх загарбницьких спробах росії”, — резюмує пан Корнацький.

Світ і Голодомор. Визнання геноциду

Зазначимо, що й сьогодні в росії Голодомор часто спростовують як явище геноциду. Станом на сьогодні не всі країни визнали Голодомор, який вчинила радянська влада актом геноциду.

Голодомор в Україні 1932—1933 років офіційно визнали геноцидом українського народу 17 держав до 2022-го року. Станом на зараз, Голодомор офіційно визнали геноцидом українського народу 32 країни світу. Румунія визнала Голодомор злочином проти людства й українського народу, також Білоруська опозиція визнала Голодомор геноцидом українського народу.

Пам’ятка для українців

Якщо ви прагнете більше дізнатися та усвідомити, які наслідки спричинив Голодомор 1932–1933 років, на сайті Українського інституту національної пам’яті підготували перелік видань, які можна легально завантажити.

1. “Репресовані” щоденники. Голодомор 1932–1933 років в Україні“. Селянин, учителька, студент, партієць фіксували свої почуття, писали про те, що бачили. Завантажити: https://cutt.ly/EMRSBpt.
2. “Людяність у нелюдяний час“. Книга про доброчинців, які в 1932–1933 роках допомагали вижити тим, хто голодував. Завантажити: https://cutt.ly/eMRS59s.
3. “Скажи про щасливе життя“. Збірка спогадів сільської вчительки Анастасії Лисивець про Голодомор. Завантажити: https://cutt.ly/8MRDEHz.
4. “По той бік себе“. Книга психологині про соціально-психологічні й культурні наслідки Голодомору та сталінських репресій. Завантажити: https://bit.ly/3Oz7ZSK.

Читайте також:

• “Прадід пішов з дому та оселився на березі ставка, що зараз зветься Північним”, – бахмутянка про виживання родини в Голодомор
• Боротьба донеччан за українську державність

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!