Англієць Дейв Янг, родом з Біркенхенда — це місто на заході Великої Британії. В Україну Янг переїхав вже давно, тут працював та будував життя. Сьогодні Дейв рятує людей з під російських обстрілів, завдяки його відважності вдалося зберегти не одне життя. Чоловік їде туди, куди не наважуються їхати більшість волонтерів — в небезпечні райони Бахмута. Про особливу любов до українського Донбасу — Дейв розповів редакції «Бахмут. IN.UA»
Дейв Янг вивозить людей з гарячих точок, серед останніх поїздок — був Бахмут, Дейв поїхав у район М’ясокомбінату та на ЗБ, щоб доставити вантаж, переданий волонтерами. До слова, туди зараз не їдуть навіть служби ДСНС.
До повномасштабної війни Дейв жив у Києві, сюди він переїхав вже понад 16 років тому, чоловік мав невеличкий бізнес, працював дизайнером світильників, каже що ця робота була не дуже цікавою. З початком війни Дейв вирішив не евакуюватися, хоча мав таке право як іноземець, а відгукнувся на допомогу. За словами Дейва — живучи так довго в Україні він не міг вчинити інакше.
Відтак, Дейв Янг відгукнувся на вакансію водія, щоб рятувати українців з під російських обстрілів. Сьогодні волонтер працює в благодійній організації Helppeople.org.ua, яка займається евакуацією з гарячих точок, доставкою провізії та допомагає дітям сиротам. Колеги волонтера також працюють у гарячих точках, в Херсонській, Донецькій та Луганській областях. На початку вторгнення це були й Чернігівська область.
В організацію Helppeople.org.ua можуть звернутися й бахмутяни, які хочуть евакуюватися, наголошує волонтер. Вивезуть навіть з району Забахмутки. Номери телефонів для евакуації: +38 0665299340 та +380685016966
Дейв розповів нам про свої улюблені місця в Україні, зокрема це Закарпаття, одними з його улюблених міст є також Одеса та Крим, в останньому Дейв був неодноразово, до революції 2014 року. Донбас теж став особливим місцем для волонтера, тут він знайшов нових друзів та колег. У кінці розмови ми запитали Дейва про його ставлення до українців.
«Я захоплюся українськими людьми, які борються за свою свободу», — каже волонтер.
В Україні спростили процедуру отримання соціальних виплат для матерів. Відтепер через застосунок та портал “Дія” можна оформити допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, а також щомісячні виплати по догляду за дитиною до досягнення нею одного року.
Про це повідомив прем’єр-міністр України Сергій Корецький.
Хто може отримати допомогу та які суми передбачено
Розмір допомоги залежить від виду виплати та категорії родини:
допомога по вагітності та пологах становить 7 000 гривень щомісяця для жінок, які не застраховані в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування;
допомога по догляду за дитиною до року становить 7 000 гривень щомісяця;
для родин, які виховують дитину з інвалідністю виплата по догляду складає 10 500 гривень щомісяця.
Вимоги до отримувачів наступні:
для виплат по вагітності — наявність діючого медичного висновку про тимчасову непрацездатність (МВТН) або якщо після його закриття минуло не більше ніж шість місяців;
для допомоги по догляду — наявність дитини віком до 1 року і 7 місяців, на яку ще не отримували цю виплату;
заявниця має бути мамою дитини;
наявність паспорта в Єдиному державному демографічному реєстрі (ЄДДР) та ідентифікаційного коду (РНОКПП);
наявність зареєстрованого місця проживання або фактичного (для внутрішньо переміщених осіб із відповідним статусом).
Особливості використання коштів
Обидві виплати зараховуватимуться на “Дія.Картку”, але з різними умовами використання:
виплата по вагітності та пологах надходить на основний рахунок без жодних обмежень за MCC-кодами, її можна витрачати вільно;
виплата по догляду за дитиною до року є цільовою. Гроші зараховуються на спеціальний рахунок “Турбота про дитину” і можуть використовуватися виключно на товари та послуги для малюка.
Як подати заяву через “Дію”
Подача заяви відбувається за наступним алгоритмом:
авторизуйтеся на порталі “Дія” та заповніть першу частину заяви, після чого система автоматично перевірить право на виплату.
у разі успішної перевірки на вашу електронну пошту надійде посилання на другу частину заяви.
заповніть другу частину та підпишіть її “Дія.Підписом” протягом 24 годин.
Після подання онлайн-заяви “Дія” передає дані до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, яка автоматично збирає інформацію з державних реєстрів і формує рішення, яке згодом перевіряє та погоджує працівник Пенсійного фонду.
Окрім онлайн-формату, можливість оформити виплати залишається доступною у сервісних центрах Пенсійного фонду України, ЦНАПах або через уповноважених осіб територіальних громад.
Бахмутянка Анастасія Калужських роками працювала в дошкільній освіті рідного міста, дбаючи про виховання найменших містян. Повномасштабне вторгнення змусило її разом із двома синами залишити дім і шукати прихисток у безпечнішому регіоні.
Опинившись у Вінниці, жінка не лише змогла адаптуватися на новому місці, а й наважилася реалізувати давню мрію — відкрити власний дитячий центр.
Про переїзд, перші кроки у бізнесі в евакуації, залучення грантів та спогади про бахмутську Алею Троянд Анастасія розповіла редакції Бахмут IN.UA.
З Бахмута до Вінниці: вимушений переїзд заради дітей
Пані Анастасія народилася в Костянтинівці, але вже у дитячому віці разом із родиною переїхала до Бахмута. Тут вона закінчила школу №24, її дитинство проходили на вулиці Перемоги, саме тут жила родина дівчинки Коли Анастасія завершила школу, тоздобула фах історикині в Донецькому національному університеті, проте так склалося, що за спеціальністю вона не працювала жодного дня — серце лежало до роботи з дітьми. До повномасштабної війни наша героїня була вихователькою-методисткою у дитячому садку “Кульбабка”.
Початок повномасштабного вторгнення родина зустріла вдома. Проте, пам’ятаючи переляк дітей під час подій АТО, Анастасія вирішила не ризикувати їхнім емоційним станом і виїхати.
“Ми виїхали в березні, а 25 березня були вже у Вінниці. Їхали, щоб вивезти дітей, аби вони не лякалися. Не збиралися надовго, планували на Великдень повернутися додому. Але ось уже який рік у Вінниці. Опинилися тут випадково — просто їхали потягом, куди було можливо, і залишилися”, — пригадує бахмутянка.
Адаптація на новому місці вимагала сил та фінансової витривалості, адже великих заощаджень родина не мала. Звикати до нового життя допомагала активна підтримка місцевих служб, які організовували дозвілля для дітей.
“Мені здається, ми, люди нашого регіону, швидко адаптуємося. Ми не боїмося працювати й розуміємо, що треба рухатися вперед. Було нелегко, але, маючи двох дітей, треба було працювати. У Вінниці дітям добре допомагала ювенальна поліція — за перші пів року вони багато де побували. Тому я мала можливість виходити на роботу й працювати”, — ділиться Анастасія.
Власний дитячий центр у Вінниці: від ідеї до грантів
Дитячий центр / фото з особистого архіву героїні
Одна з кімнат у центрі / фото з особистого архіву героїні
Попрацювавши у вінницьких приватних закладах освіти, Анастасія вирішила спробувати започаткувати власний проєкт. Вона пройшла у місті навчання від благодійних організацій та курси підвищення кваліфікації в Києві, де навчали основ ведення бізнесу в сфері дошкілля.
Поштовхом для героїністало тримісячне навчання за програмою “Право на бізнес” від БФ “Право на захист”. Написавши бізнес-план, бахмутянка змогла виграти декілька грантів на запуск власної справи — омріяного дитячого центру.
“Вінниця — відносно спокійний регіон, тут багато діток, а батьки зацікавлені в якісній освіті. Маючи великий досвід у дошкільній системі, я вирішила спробувати. Навчання в благодійних організаціях дало велику підтримку. Там роз’яснювали все простою мовою: від маркетингу до фінансової частини. Потихеньку, власними силами робили ремонт, довго шукали приміщення, щоб воно було безпечним для дітей”, — розповідає педагогиня.
Основна концепція закладу — це садок із додатковими гуртками, який працює 12 годин на добу, забезпечуючи максимальний комфорт для працюючих батьків. Головний акцент у центрі зроблено на безпеці та безперебійному навчальному процесі.
“Найголовніше — це безпека. Дітки фактично не мають реагувати на повітряні тривоги, вони зранку приходять і цілий день спокійно займаються. Ми маємо власну територію для прогулянок та безперебійне живлення. Крім того, ми проводимо безкоштовні сезонні свята, куди через хаби ВПО запрошуємо діток-переселенців зі всього району”, — зазначає Анастасія.
Ключі від втраченого дому та джерело натхнення
Робота з малечею вимагає колосального емоційного ресурсу. Анастасія зізнається, що уникати вигорання їй допомагає щирість вихованців та підтримка рідних.
“Саме дітки заряджають цією енергією. Ти приходиш кожного ранку, а це радість, сміх, вони тебе обіймають. Якщо ти до них із любов’ю, то й вони так само. Це найосновніший ресурс. І, звісно, вдячність батьків, коли вони кажуть ‘дякуємо, дитина біжить у садок із задоволенням'”, — каже співрозмовниця.
Попри облаштоване життя у Вінниці, спогади про рідний Бахмут залишаються важливою частиною життя родини.
“Коли їхали, перевезти багато чого було неможливо. Але ми бережемо ключі від квартир, яких вже немає… Це частинка дому. Також у нас із синами була tradition — кожного вечора ходити гуляти на Алею Троянд. Зараз у вихідні ми ходимо до місцевого парку у Вінниці, але все одно наших бахмутських троянд і рідних вулиць дуже не вистачає”, — з теплотою згадує бахмутянка.
Іншим переселенцям, які мріють про власну справу в евакуації, Анастасія радить не боятися, але діяти зважено:
ретельно прораховувати фінансову модель та бізнес-план;
починати з маленьких кроків і не занурюватися одразу у великі ризиковані проєкти;
враховувати всі потенційні ризики сьогодення (відключення світла, безпекові умови);
не соромитися вчитися, ставити питання та переймати досвід інших підприємців.
Життя ВПО у Вінниці: ринок праці та оренда житла
Оцінюючи Вінницю як місто для релокації та проживання внутрішньо переміщених осіб, Анастасія зазначає, що знайти роботу тут цілком реально, якщо людина готова сумлінно працювати. Втім, головною проблемою для переселенців залишається вартість оренди житла.
“Роботу я знайшла вже через три місяці після приїзду. Головне — робити свою справу чесно. Але Вінниця — недешеве місто. Ціни на оренду житла зараз дуже високі, це основна стаття витрат. За високі кошти іноді пропонують дуже скромні умови, тому до цього варто бути готовими”, — зауважує жінка.
Водночас у місті діє Бахмутський хаб, де переселенці можуть отримати гуманітарну допомогу, відвідати культурні заходи та відчути підтримку земляків.
“У Вінниці є хороший Бахмутський хаб, де працюють чудові дівчата. Вони за можливості видають гуманітарну допомогу та організовують заходи. Я намагаюся більше співпрацювати з ними та заробляти сама, залишаючи гуманітарну підтримку тим, кому вона зараз потрібніша”, — підсумовує Анастасія Калужських.
В Україні спростили процедуру отримання соціальних виплат для матерів. Відтепер через застосунок та портал “Дія” можна оформити допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, а […]
Бахмутянка Анастасія Калужських роками працювала в дошкільній освіті рідного міста, дбаючи про виховання найменших містян. Повномасштабне вторгнення змусило її разом із двома синами залишити дім […]
Російська окупаційна адміністрація продовжує розвивати програми військової підготовки для дітей на тимчасово захоплених територіях. У п’яти школах окупованого Маріуполя учні кадетських класів склали присягу. Про […]
В Україні оновили умови державної програми доступного іпотечного кредитування “єОселя”. Зокрема, для молодих родин передбачили окрему модель, за якою відсоткова ставка зменшуватиметься після народження або […]
У четвер, 22 жовтня, в Києві проведуть юридичні консультації для внутрішньо переміщених осіб. Переселенці зможуть отримати допомогу з питань компенсацій за втрачене житло, пенсійного забезпечення, […]
