Англієць Дейв Янг, родом з Біркенхенда — це місто на заході Великої Британії. В Україну Янг переїхав вже давно, тут працював та будував життя. Сьогодні Дейв рятує людей з під російських обстрілів, завдяки його відважності вдалося зберегти не одне життя. Чоловік їде туди, куди не наважуються їхати більшість волонтерів — в небезпечні райони Бахмута. Про особливу любов до українського Донбасу — Дейв розповів редакції «Бахмут. IN.UA»

Дейв Янг вивозить людей з гарячих точок, серед останніх поїздок — був Бахмут, Дейв поїхав у район М’ясокомбінату та на ЗБ, щоб доставити вантаж, переданий волонтерами. До слова, туди зараз не їдуть навіть служби ДСНС. 

До повномасштабної війни Дейв жив у Києві, сюди він переїхав вже понад 16 років тому, чоловік мав невеличкий бізнес, працював дизайнером світильників, каже що ця робота була не дуже цікавою. З початком війни Дейв вирішив не евакуюватися, хоча мав таке право як іноземець, а відгукнувся на допомогу. За словами Дейва — живучи так довго в Україні він не міг вчинити інакше. 

Відтак, Дейв Янг відгукнувся на вакансію водія, щоб рятувати українців з під російських обстрілів. Сьогодні волонтер працює в благодійній організації Helppeople.org.ua, яка займається евакуацією з гарячих точок, доставкою провізії та допомагає дітям сиротам. Колеги волонтера також працюють у гарячих точках, в Херсонській, Донецькій та Луганській областях. На початку вторгнення це були й Чернігівська область.

В організацію Helppeople.org.ua можуть звернутися й бахмутяни, які хочуть евакуюватися, наголошує волонтер. Вивезуть навіть з району Забахмутки. Номери телефонів для евакуації: +38 0665299340 та +380685016966

Дейв розповів нам про свої улюблені місця в Україні, зокрема це Закарпаття, одними з його улюблених міст є також Одеса та Крим, в останньому Дейв був неодноразово, до революції 2014 року. Донбас теж став особливим місцем для волонтера, тут він знайшов нових друзів та колег. У кінці розмови ми запитали Дейва про його ставлення до українців. 

«Я захоплюся українськими людьми, які борються за свою свободу», — каже волонтер.

Фото: особистий архів героя

Читайте також: Боряться за перемогу не на спортивній арені: як волонтерять бахмутські сумоїсти

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

 

“Це історія про сплетіння доль людей, які були в Бахмуті — військових, волонтерів, звичайних мешканців” — так описує свою збірку віршів бахмутська поетеса Олена Голубцова. Після виїзду з Бахмута у лютому 2023 року вона написала збірку “Воними”, присвячену історіям людей, які тримали оборону міста і допомагали йому жити. Раніше вірші бахмутянки були надруковані у видавництві, а зараз за ініціативи поетеси тривають зйомки відео для візуалізації її творів.

Про видання збірки та історії, покладені в основу віршів, Олена Голубцова розповіла редакції Бахмут IN.UA.

Збірка “Воними” Олени Голубцової

Олена Голубцова — бахмутська поетеса, співачка. У рідному Бахмуті вона була учасницею ансамблю “Рапсодія”, виступала на різних заходах. Також писала вірші під псевдонімом Попіл-Пташка.

Коли почалась повномасштабна війна, а згодом наступ на Бахмут, Олена Голубцова до останнього залишалась у місті. Каже, що вірила у перемогу України, тому свідомо не покидала домівку. Пані Олена також була однією з тих, хто допомагав у хабі на базі Палацу культури імені Мартинова.

У лютому 2023 року жінка з родиною ухвалили рішення про евакуацію до Чернігова. Події, пережиті в Бахмуті, вилились у вірші. Їх авторка об’єднала у збірку “Воними”.

“Я її написала вже коли виїхала з Бахмута, це був 2024 рік. Оскільки ми виїхали в 2023-му, то багато чого там побачили. А виїжджати нам допомагали військові. Я не могла просто полишити ці спогади, ці історії, мені треба було десь озвучити про тих людей, яких я зустрічала”, — розповіла Олена Голубцова.

Загалом у збірці “Воними” є дев’ять віршів. Усі вони написані про реальних людей та події, пережиті в Бахмуті. Прототипами образів стали справжні люди.

“Якщо взяти поезію “Хижачка”, то вона написана про реальну дівчину, волонтерку. Коли я допомагала на хабі в Палаці культури Мартинова, я її зустрічала. Коли вона приїжджала, то постійно була включена в процес допомоги, постійно запитувала що потрібно, в чому найбільша потреба. При цьому в неї не було зайвих запитань, зайвих речень, вона така конкретна людина була. А ще була дуже активна — постійно привозила щось, евакуювала, допомагала. Але коли я стала знімати ролик на цей вірш, то мені родичка розповіла, що ця волонтерка загинула. Ця новина справді дуже сильно вплинула на мене, дуже шкода, що так все відбулось”, — розповіла Олена Голубцова.

За словами поетеси, найскладнішою для неї була історія, покладена в основу вірша “Боягуз”. Складністю було не процес написання, а сама пережита історія.

“Це реальна історія про те, як хлопець втікав з “нуля”. Я не знаю, як далі склалася його доля, але у своїй поезії я йому надала мотивію, щоб він все-таки повернувся на “нуль”. У реальності це був хлопець, в якому я відразу побачила такого маленького хлопчика, переляканого, який вперше в житті побачив смерть. І я на той момент була єдиною людиною, якій він вилив усю свою душу і всі свої страхи. Він плакав і постійно просився до мами. І мені так страшно стало, я тоді думала: “Господи, як взагалі таке можливо? Зарад чого розв’язали цю війну? Заради того, щоб хлопці страждали, матері і родичі загиблих?”. Це було насправді важко. Що з цим хлопцем було далі я не знаю”, — згадує поетеса.

Загалом у збірці зібрані історії про людей, які допомогали боронити Бахмут і продовжувати жити місцевим мешканцям, — водіям, які возили хліб і гуманітарні вантажі, волонтерам, військовим. Поетеса каже, що мета її збірки — продовжувати говорити про Бахмут і розповідати його історію, щоб про місто не забували.

“Коли ми тільки виїхали, Бахмут був на слуху. Слава Богу, він і досі на слуху і про нього не забули. Але є такі міста, про які вже забувають. А я не хочу, щоб забували про Бахмут. Можливо, це не останній мій проєкт про місто. Бо Бахмут — це не просто місто, не просто фортеця. Це сплетіння доль людей, які там були. І військові, і волонтери, і звичайні мешканці, навіть ті, хто вже зневірився. Ті люди, які на хабах працювали, ті, хто розвозив гуманітарні вантажі. Молоді дівчата і хлопці, медичні сестри, військовослужбовці і військовослужбовиці. Я не хочу, щоб про них просто забули, люди мають про них пам’ятати”, — зауважила Олена Голубцова.

Де знайти вірші зі збірки “Воними”

Для поширення своїх поезій-історій авторка співпрацює з видавництвами та літературними журналами.

“Я постійно звертаюся у видавництва, надсилаю свою роботу. Відгукнулося видавництво “Склянка часу”, вони надрукували повністю цю збірку. Пізніше навіть одна з поезій отримала відзнаку на конкурсі “Склянки часу”. Далі я відправляла в літературно-мистецький журнал Volya, вони теж надрукували”, — розповіла поетеса.

Олена Голубцова також ініціювала проєкт з візуалізації своїх віршів. Кожен з них декламують на відео. До зйомок долучаються як бахмутяни, так і люди з різних міст. Серед тих, хто брав участь у зйомках є родина військовослужбовця і педагогиня.

“Коли я знімала відеоролики, то зверталася до різних людей. Це були не тільки бахмутяни, а й чернігівці і люди з інших регіонів. Наприклад, у відеоролику на поезію “Трактор” головним є образ військового. Це узагальнений персонаж, в основі якого реальні військові, яких я часто бачила на ринку. Вони були такі зостереджені, суворі, відчувалась чоловіча міць. Щоб показати цей образ на відео, я звернулась до молодої родини чернігівців, у яких на передовій служить чоловік. І вони так гарно відгукувалися, були включені у процес, чекали коли ми вже поїдемо знімати. Хоча я, чесно, переживала як вони все сприймуть. Але вийшло круто, нам усім сподобалось. Особливо було приємно, що вони долучилися до зйомок не про Чернігівщину чи про сусідню Сумщину, а про наш Бахмут. Це класно, що є такі небайдужі люди”, — каже поетеса.

Прочитати збірку можна і в електронному варіанті. Вона доступна на сторінці літературно-мистецького журналу Volya в Facebook. Відеоролики на вірші Олени Голубцової публікують на офіційних сторінках Бахмутської міськради.

Читайте також:

• Фармацевтична компанія з Бахмута відновила роботу у новому місті
• Коледж, який не замовк: викладачка з Бахмута Юлія Гаврашенко про музику, ефект доміно та новий дім
• Готується до протезування і відновлення бізнесу: історія Ольги Долгої, яка вижила після удару авіабомби в Добропіллі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Росіяни, нібито, знайшли та вивезли близько 70 ікон з Бахмута. Їх передали Богоявленському собору, який розташований в окупованій Горлівці.

Про це йдеться в репортажі росзмі.

Росіяни викрали 70 ікон з Бахмута

За словами митрополита ставропольського та невинномисського кирила, російські військові з козачої бригади “волга” в Бахмуті знайшли близько 70 ікон різного рівня та якості, а також запрестольний хрест і запрестольну ікону. Вони вивезли церковні реліквії на тимчасово окуповану територію Горлівки, де передали їх Богоявленському собору.

Священник зазначив, що святині були знайдені в одному з уцілілих невеликих приміщень храм. Всі вони не зазнали пошкоджень внаслідок обстрілів. Водночас він не вказав, що саме російські війська обстрілювали території Бахмута та зруйнували місто.

В репортажі також йдеться, що зараз ікони, нібито, вже реставрують. Їх в майбутньому планують повернути в Бахмут, коли його “будуть відновлювати”.

Нагадаємо, що згадок про “відновлення Бахмута” стає все менше. Псевдоголова “днр” денис пушилін звинувачує у цьому українські війська, а нещодавно зробив заяву, де визнав — такі міста як Бахмут, можуть не відбудовувати, а перетворити їх у “туристичні об’єкти”.

Читайте також:

Окупанти в Бахмуті приймають заявки на перевірку будинків: що за цим стоїть

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!