Книга “Переселены” преподавателя Горловского института иностранных языков Оксаны Писаревой нашла отклик в душах читателей, которые с благодарностью и пониманием приняли ее работу. Своими впечатлениями от произведения поделилась студентка иняза Диана Потапцева.

“Переселены” – это исповедь человека, побывавшего по обе стороны баррикад, и видевшего все “прелести” того положения, в котором сейчас находится Украина. Она начинается со слов “Книга, которую Вы держите в руках, не должна была появиться и вовсе, её автор и герои планировали жизнь по-другому”.  На 91 странице раскрывается “неудобная” правда о жизни людей, которые были насильно обездолены, преданы и вынуждены бежать из своего собственного дома.

Автор книги, Оксана Писарева не боится давать личную оценку тому, что по один берег Днепра воспевают, а по другой – проклинают. Каждый абзац ярко иллюстрирует эту искусственную войну, голую и неприкрытую,  со всеми её моральными и физическими уродствами. Данную книгу легко прочитать, но чрезвычайно сложно пережить. Ведь в ней нет приукрашиваний, есть лишь мысли и переживания человека, который пытается выжить и не потерять себя в этом потоке несправедливости и лжи. Кто-то может сказать, что это непатриотично. А является ли лесть признаком патриотизма? Человек, который лишь хвалит своё государство не патриот, а лицемер. Официальная позиция нашего государства, которое оплакивает сотню, допуская гибель тысяч, что это, если не двойные стандарты? Автор любит Родину, сограждан – людей, родных не по крови, но по духу. Она призывает нас, читателей, помнить о том, что Отчизна – это не физические границы и правительство. Это, прежде всего, наше единство, которое ослабляется под натиском пропаганды с обеих сторон. Кто-то это горе знает по наслышке, а кто-то находится в самом центре событий и молится лишь о ещё одном дне, проведённом в кругу семьи, не слыша канонад и не вздрагивая от каждого шороха.

Данная книга предназначена для всех, но не каждый готов принять её. Она “неудобна” в своей искренности и простоте, но найдёт отклик в душе каждого, кто возьмёт её в руки. Окунуться в атмосферу помогут иллюстрации Екатерины Дугаровой – фотографа, который переживал историю каждой фотографии вместе с моделями.

Каждый человек, побывавший на презентации, уходил со слезами на глазах, прижимая к себе миниатюрную книгу, в которой освещена проблема 40-миллионного государства.

Приобрести книгу можно, связавшись с автором через страничку в Фейсбуке. 

Фото с презентации книги «Переселены», которая состоялась в Центральной библиотеке 17 декабря 2016 года.

 

У Бахмутській громаді діятиме ініціатива “Помічники Святого Миколая”. Її мета — вручити подарунки або іншу допомогу дітям захисників і захисниць України. Зараз триває збір заявок на участь в ініціативі.

Про це повідомляє Бахмутська міськрада.

Подарунки до Дня Святого Миколая для бахмутян

У Бахмутській громаді працюватиме ініціатива “Помічники Святого Миколая”. Її реалізує підрозділ “Територія жінок Донеччини” всеукраїнської ГО “Територія жінок”. Ця ініціатива спрямована на підтримку дітей, чиї батьки захищали Україну.

У межах проєкту діти можуть отримати подарунки або іншу допомогу. Взяти участь можуть діти:

• загиблих (померлих) захисників і захисниць України;
• зниклих безвісти захисників і захисниць України;
• захисників і захисниць, які перебувають або повернулись з полону.

Наразі триває збір даних і побажань від дітей. Заповнити заявку можна до 2 листопада за посиланням.

Читайте також:

• В яких містах Бахмутська МВА реєструє дітей на новорічні подарунки: список
• В Олександрії переселенцям видають зимові набори одягу для дітей: як отримати
• Чи мають ветерани і ветеранки з Бахмута право на компенсацію оренди: пояснення

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмут для багатьох його жителів залишився не просто точкою на карті, а частиною життя, яку вони носять у серці. І багато містян зберігають певні речі, зроблені в місті.

Редакція Бахмут IN.UA вирішила поцікавитися — а які речі тримають на згадку самі бахмутяни про рідне місто.

Які речі нагадують бахмутянам про Бахмут

На початку жовтня на сторінці Бахмут IN.UA у Facebook журналісти попросили мешканців поділитися, які предмети нагадують їм про рідне місто. У коментарях люди ділилися історіями, повними болю, ностальгії та віри в повернення додому.

“І я зберігаю останню пачку солі…”

Найчастіше бахмутяни розповідали про те, що бережуть сіль, вироблену в рідному регіоні.

“І я зберігаю останню пачку, рука не підіймається її відкрити“, — пише Вікторія Лимарь.

“Я теж не відкриваю таку пачку солі. Не підіймається рука відкрити її, навіть коли сіль в домі раптово закінчується“, — зазначає Юлія Р.

“Мені подарували на день народження, жоден інший подарунок так не зворушив…” — зізнається Альона Шендеровська.

“В мене теж така пачка є. Сподіваюсь передати її онукам в якості спадщини“, — додає Марина Каплічна.

“Теж маю, тільки інша упаковка — закрила і заховала, заборонила її чіпати, хоч вона і відкрита, бо купила ще до повномасштабного“, — згадує Таня Кліщ.

“Міста немає, але баночка є”

Деякі мешканці розповіли, що зберігають речі, які, на перший погляд, здаються звичайними, але мають глибокий особистий сенс.

“Досі зберігаю пусту банку хлоргексидину. Дата — за тиждень до війни. Міста немає, але баночка є“, — написала Даша Шелест.

“В нас стоїть, чекає перемоги Артемівське шампанське, яке випустили в 2015 році ще в місті Артемівськ“, — ділиться Юлія Титаренко.

“У мене сільничка з написом “Соледар” з шахти залишилась“, — розповідає Елена Кулієвна.

“В мене Артемівське шампанське стоїть. Відкоркую на перемогу!” — каже Ольга Герцен.

“На жаль, пачки немає, але в бабусі залишилося трохи в глечику — теж не торкаю, бережу, як згадку про найкращу українську сіль“, — зазначає Оксана Музичук.

“В мене ключі від квартири, якої вже немає…”

Серед найболючіших зізнань — спогади про дім, який залишився лише у пам’яті.

“В мене ключі від квартири, якої вже немає“, — написала Анна Метелиця.

“У мене 350 саджанців яблунь з Бахмуту — придбав за два місяці до війни. Я не бахмутянин, але добре знаю і третю шахту, і “Ялинку“, — розповів користувач Аайно Туулс.

“Купила за кордоном бахмутське шампанське, відкрию у день перемоги“, — написала Катерина Єрмалович.

“Ми дочекались — і ви дочекаєтесь!”

До обговорення долучилися й мешканці інших регіонів України:

“Обов’язково відкриєте упаковку солі! У нас так відкрились Херсон, Берислав та інші громади. Ми дочекались — і ви дочекаєтесь!” — пише Євгенія Вірлич з Херсону.

“А в нас є ключі від родинного дому в Бердянському районі — двері якого, віримо, колись відкриємо…” — зазначає Олег Золотов з Бердянська.

“Ну знайте, що в Бучі є одна пляшка Артемівського напівсолодкого ігристого“, — додає Олександр Мезенцев.

Читайте також:

• Бульвар Металургів у Бахмуті: як виглядало затишне місце у 2018 році
• Як виглядало бахмутське Artwinery: 20 світлин з підземелля
• Світле місто посмішок: як виглядав Бахмут у жовтні 2014 року

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!