Відсутність газу та громадського транспорту, порожні банкомати – це реалії Бахмута, який знаходиться на лінії фронту. Журналісти «Бахмут.IN.UA» поспілкувалися з тими, хто не прогавив можливість і обернув своєрідний «відкат у середньовіччя» на свою користь.
Артем – мешканець сусіднього з Бахмутом Часів Яру. Чоловік займається зварюванням, тому, коли пройшов перший шок від вторгнення росії, зрозумів, що його навички можуть стати у нагоді. У всій Донецькій області немає газу, регулярно зникає світло та інші комунікації. Трохи подумавши, Артем вирішив варити печі з листового металу.
«Є печі під одну каструлю, є під дві, є для газового балона, і є під дрова та вугілля. Також печі відрізняються через якість металу та багатошаровість: з листового металу трійки, листового металу п’ятірки, вісімки. Максимум із десятки виготовляємо. Чим товстіший метал, тим довше прослужить піч», – розповів він.
Обрати можна просту буржуйку, пристосовану для приготування їжі. Або піч, яка може врізатися в опалення будинку. За словами Артема, найчастіше у нього беруть круглі печі під газовий балон.
Варто зазначити, що в регіоні вже сформувалося дві окремі гривневі валюти – готівкова та безготівкова. Перша цінується більше, адже в такому разі не потрібно витрачати гроші та час на переведення коштів у готівку. Таким чином найпопулярніша (і найдешевша серед газових) піч обійдеться у чотири тисячі гривень за безготівкового розрахунку та 3,8 тисячі – готівкою. Найбільш бюджетний варіант – маленька грубка химерної форми з крихітним запасом палива, розрахована лише на вугілля.
Продовжуючи перераховувати асортимент, Артем згадує квадратну піч під дві каструлі з листового металу п’ятірки. Цей агрегат розрахований на дрова чи вугілля. За нього доведеться віддати 5 тисяч при переказі на картку або 4,7 тисячі готівкою. Печі циліндричної форми допомагають економити метал, тому коштують дешевше. Тобто бізнесмени орієнтуються не на попит, а керуються виключно прагматизмом.
Жителі регіону масово готуються до зими без опалення. Це означає, що робота йде повним ходом, а бізнес розвивається. Велика кількість замовлень дозволила підприємцям навіть запустити доставку в сусідні населені пункти. Однак у такому разі доведеться внести передоплату у розмірі 200 або 300 гривень. Артем пояснює, що це потрібно для гарантії, що замовник не пропаде до виконання контракту. Тоді бізнесмени зможуть компенсувати вартість бензину, якщо даремно з’їздять.
Газ у балонах та зняття готівки
Олександр двічі на тиждень переводить кошти у готівку через банк. Якщо є така вимога, він бере із собою попутників, за кожного – 350 гривень. Річ у тому, що без попередньої домовленості ПриватБанк видає на руки до п’яти тисяч гривень, ОщадБанк – до трьох тисяч. Чоловік кожні три дні замовляє в банку переведення в готівку «солідної суми». Наприклад, на 10 карток він «бронює» переведення в готівку 50 тисяч гривень. Потім замовник (якщо він побажав з’їздити особисто) прикладає до термінала картку та списує ту суму, яка йому потрібна, та додатково 5% знімає для Олександра.
«Якщо ні, він дає мені картку та називає пін-код. Я о шостій ранку їду в інше місто, знімаю гроші. О дев’ятій годині ранку я вже в Бахмуті, віддаю вам гроші – ви мені мої 5% від цієї суми», – розповідає чоловік умови співпраці.
Найчастіше за такою схемою він їздить до Костянтинівки. Якщо у банку населеного пункту немає готівки, не працює пошта чи інша установа, до якої їхав клієнт, попутники прокладають шлях до Покровська. Але, оскільки місто знаходиться за сотню кілометрів від Бахмута, це буде вже дорожче. Послугою такого міжміського таксі часто користуються ті, кому потрібно поїхати в аптеку, банк, на пошту, магазин, в державні установи тощо.
Якщо замовник залишається у рідному місті та довіряє карту Олександру, єдиний спосіб перевірити його чесність – стежити за банківськими даними онлайн. Якщо виконавець зняв більше, ніж було заздалегідь обумовлено, клієнт дізнається про це через програму. Але чи можна щось зробити з цією інформацією, невідомо.
Крім того, Олександр не зміг пояснити, яка гарантія, що він повернеться з грошима. Документи під заставу він залишити не може, пояснює тим, що пред’являє їх при перетині КПП. Чоловік стверджує, що йому «ще жити далі з цими людьми й ходити цими вулицями». Мабуть, це означає, що доведеться повірити на слово.
«Більшість клієнтів – це пенсіонери, які користуються кнопковими телефонами. Наша організація їм допомагає, і беремо за це лише 5%. Деякі у місті беруть за таку послугу 10, 15 або навіть 20% від зазначеної суми. Ми відповідаємо за їхні картки та гроші, не вимагаємо передоплати. У мене зараз лежить 10 карток. Люди отримали пенсію та хочуть її зняти. Їжу, вибачте мені, всі вже мають. А якщо світло чи інтернет вимкнуть, термінали в магазинах не працюватимуть», – додав Олександр.
За словами підприємця, у всіх магазинах міста вже стоять таблички, що обслуговують лише за готівку. Якщо ж зникне зв’язок, клієнти вже не зможуть переказати кошти та навіть зв’язатися для замовлення подібних послуг.
«Ми ще поставляємо людям воду, і я всім говорю: економте гроші. Є можливість – відкладайте. Немає можливості – заощаджуйте. Гуманітарної допомоги наразі вистачає, на ній можна жити. Тому витрачати готівку просто не потрібно», – запевняє він.
Найчастіше для поїздок регіоном Олександр виїжджає в середу і в п’ятницю. У ці ж дні його колеги заправляють газові балони. Обслуговування великого балона на 40 або 50 літрів коштуватиме 350 гривень. Сто гривень від цієї суми – компенсація продавцю за балон, оскільки метод заправки порушує встановлену техніку безпеки. Заправити маленький балон об’ємом від п’яти до 10 літрів коштує 50 гривень, з яких на компенсацію – 25. Літр газу коштує 45 гривень, зараз енергоресурс продають лише у Костянтинівці.
Хліб
З 13 хлібокомбінатів Донецької області лише одне підприємство продовжує працювати. Головною проблемою стала відсутність газу, регулярні збої у водопостачанні та подачі електрики. Крім того, великі заводи обстрілює ворог, тому деякі співробітники просто не ризикують виходити на роботу.
«На окупованій території залишилося 8 хлібозаводів, на підконтрольній – 5, але з них 4 не працюють. Більшість перебувають на території Бахмутського району», – розповіла журналістам начальниця обласного управління земельних відносин, водних ресурсів, економіки та інвестицій Олена Рибакова.
Фото: Катерина Руденко
Таким чином, єдиний працюючий хлібозавод в регіоні – компанія «Домашній хліб» у Дружківці. Місто знаходиться далеко від зони активних бойових дій, тому може частково функціонувати. Інші потреби населення вдається покривати приватним компаніям. Оголошення однієї з таких пекарень редакція «Бахмут.IN.UA» побачила у місцевому чаті. Ми зв’язалися з автором посту та змогли дещо дізнатися про роботу імпровізованого підприємства. Кирило – співзасновник і за сумісництвом пекар. Створенням хліба він займається не вдома, але місце міні-виробництва не розкрив.
«У нас є своєрідне виробництво, міні-пекарня. Почали цим займатись уже під час війни. Ми так подумали: якщо можливості дозволяють, то чому б не спробувати. Коли все це почалося, Бахмутський хлібозавод Олексія Реви виїхав. Наскільки мені відомо, ніхто, крім нас, хліб не пече. Я виставляю оголошення постійно, але ні від кого таких пропозицій не бачив», – розповів він.
Кількість покупців завжди різна: від кількох десятків до двохсот людей на тиждень. Коли активні бойові дії в регіоні тільки-но почалися, клієнтів було дуже мало. Напрацювати свою базу покупців вдалося, коли хліб «розкуштували». Тобто, бахмутяни орієнтуються не на наявність товару, а все ж таки на якість.
Ціни на продукцію у приватних постачальників змінилися незначно, у порівнянні з довоєнними показниками: маленький батон вагою 320 грамів обійдеться у 20 гривень, великий (480 грамів) – у 26 гривень. Причина цього – низька вартість пшениці. Попри те, що вартість багатьох похідних, послуг та логістики зросла, ціна на основні матеріали допомагає компенсувати витрати. Кирило вважає, що, незважаючи на відсутність конкуренції, потреби підіймати ціну немає.
Обшивка вікон
З’явилася нова послуга й у будівельників: за окрему плату кожен бажаючий може замовити обшивку вікон OSB-плитами із дерев’яної стружки. Це частково рятує вікна від вибухової хвилі та закриває вихід на вулицю, якщо приміщення вже постраждало від бойових дій. Закрити двостулкове вікно коштує дві тисячі гривень, тристулкове – 2 800.
Наразі приватне підприємство з кількох осіб проводить ремонти будь-якої складності, закладає сантехніку тощо. Однак вікна обшивають лише до четвертого поверху включно – будівельні риштування тимчасово вийшли з ладу. Для ремонту обладнання потрібна вуглекислота, а такі матеріали в Бахмуті зараз у дефіциті.
«Багато хто закриває вікна, але дехто хоче заощадити й робить це самотужки. Роблять, звісно, погано, бо не вміють. І зрештою все одно звертаються до нас. Є ще бізнесмени на зразок нас, але без необхідних навичок. Не платять ні за рекламу, ні за що, роблять абияк і гроші б’ють з людей. Ми ж робимо якісно та оплату вимагаємо справедливу», – розповів журналістам представник компанії.
Вантажоперевезення
Також ми зв’язалися з водієм Євгеном, який організовує вантажоперевезення Донецькою областю та за її межами. В розпорядженні у чоловіка щонайменше шість машин. Найбільша з них має вантажопідйомність до 22 тонн. Євген пропонує свою допомогу в евакуації з усім майном, допомагає забрати з квартири всю техніку та меблі, перевезти офіс, дороге обладнання та навіть прилавки.
Крім того, чоловік організовує перевезення людей, але для цього потрібно орендувати цілу машину – чіткого прайсу нема. Вартість послуг залежить від багатьох факторів: розмір машини, вага речей, витрати палива, дальність перевезення, кількість людей та інше. Якщо йдеться про перевезення людей на відносно невеликі відстані (наприклад, у Дніпро), оренда шестимісної машини може коштувати приблизно 2-5 тисяч.
Раніше ми вже писали про фермера Павла Товта, який зміг не лише не збанкрутувати під час війни, а й значно покращити продаж свого товару. Цьому сприяло зменшення молочних товарів в магазинах та обмеження пересування містом. Люди бояться зайвий раз виходити з будинку, а Павло готовий доставляти молоко до дверей. Фермер вважає, що з настанням холодів з’являться нові «бізнесмени», які торгують вугіллям та дровами. За словами підприємця, спочатку ціни зростуть, а потім стабілізуються, як це відбувається завжди.
Таким чином ми бачимо, що багато жителів Донеччини не тільки не зневірилися, але знайшли у цій всеукраїнській трагедії під назвою війна свої можливості. Хтось допомагає людям, дехто заробляє капітал, а деякі знайшли своє покликання.
