Чому саме під час війни з’явилась петиція про легалізацію одностатевих шлюбів, наскільки українське суспільство готове до таких рішень, які проблеми військових та їх близьких можна вирішити таким чином – ці питання досліджували наші журналісти.
Анастасія Совенко 3 червня внесла на сайт офіційного інтернет-представництва президента України петицію про легалізацію одностатевих шлюбів. Пропозиція була описана досить лаконічно:
«Наразі кожен день може бути останнім. Нехай люди однієї статі отримають можливість створити сім’ю і мати офіційний документ, що це підтверджує. Їм потрібні такі ж права, що й у традиційних пар», – зазначено у петиції.
Наразі збір підписів завершено, «За» проголосувало понад 28 тисяч українців. Активіст ЛГБТ-спільноти Kyiv Pride Євген Трачук, про якого ми писали раніше, поділився з журналістами «Бахмут.IN.UA», чому питання прав людини актуальне навіть під час війни, як змінилося життя організації після повномасштабного вторгнення росії, також про складнощі з перетином кордону трансгендерними українцями.
Фото: Євген Трачук
Передумови
Різні українські групи у соцмережах з початку повномасштабного вторгнення публікували пости на підтримку гомосексуалів, які пішли боронити нашу країну. Хоч без явної вказівки орієнтації, але все ж таки подібну публікацію зробило і Міністерство оборони. 2 липня у Facebook-акаунті відомства з’явилися фотографії бійців ЗСУ, серед яких був Віктор Пилипенко – відкритий гей. Коментарі заповнилися гомофобними висловлюваннями, проте, коли про інцидент стало відомо правозахисникам, на підтримку Віктора почало висловлюватись дедалі більше людей.
На цій хвилі багато українців почали активніше обговорювати необхідність упорядкувати правове законодавство країни – щоб і гетеросексуали і члени ЛГБТ-спільноти нарешті стали рівні. Історію Віктора Пилипенка висвітили багато журналістів, одноголосно засуджуючи гомофобів. Саме тоді чергова петиція про легалізацію одностатевих шлюбів стала резонансною. За словами Євгена Трачука, автором документа стала одна з активісток Kyiv Pride. Однак її колегам знадобився якийсь час, щоб це зрозуміти, адже свою ініціативу Анастасія Совенко не афішувала.
«Петиція з’явилася дуже рандомно, ніхто не знав, хто її автор. Спочатку ми не підтримували документ, бо було незрозуміло, що це за петиція взагалі, та й складена вона, скажімо так, аматорськи. Наразі підписів вже більше необхідного, чекаємо на коментар президента, але поки що жодних коментарів не було. Пізніше ми залучили ще й своїх європейських партнерів, щоб вони вимагали ухвалення такого рішення в Україні».
Чому це доцільно зараз?
«Права людини завжди актуальні, і жінок, і ЛГБТ тощо. Концепція «Не на часі» не дуже дієва. Бо якщо не зараз, то коли? До того ж це питання актуальне, тому що багато геїв і трансгендерів зараз на лінії вогню. Як і решта військових, вони отримують травми, і їхні партнери не мають можливості потрапити до лікарні, що дуже сильно ускладнює життя».
На відміну від гетеросексуальної пари, котра може спростити собі життя укладенням шлюбу, для одностатевих партнерів в Україні такої можливості не передбачено. Невідомо, наскільки масово з цією проблемою стикаються військові, але бурхливе обговорення підтверджує, що можливо українці як нація вже достатньо зрілі для такого рішення.
«У разі загибелі воїна партнер не зможе отримати тіло загиблого, бо формально не є членом родини. Тому це дуже важливо у реаліях війни. Це не так, що активістам ЛГБТ-спільноти стало нудно, і вони такі: «А давайте…». У активізації руху за легалізацію одностатевих шлюбів саме зараз є свої підстави»
Фото: zmina.info
Крім практичної зручності, ухвалення такого закону могло б продемонструвати Європі та росії, який курс обрала Україна, і наскільки серйозними є ці наміри. На тлі ратифікації Стамбульської конвенції, ініціатива вже не виглядає такою безнадійною.
«Крім того, ми ж зараз показуємо Європі, що ми теж європейська країна? І, я думаю, що війна – це не така перешкода, щоб відмовлятися від якихось зрушень у сфері прав людини. Ми політично, соціально та економічно маємо зближуватися з Європою. Мовляв, поки мордор це забороняє, ми навіть у таких реаліях відбудовуємо українське суспільство».
Як змінилося життя ЛГБТ-спільноти з початку війни
«Багато людей мобілізувалися: воюють чи волонтерять. У Kyiv Pride є велика волонтерська спільнота, багато людей працюють у хабах та займаються евакуацією. На броніки та безпілотники збирають. У тих регіонах, де йдуть бойові дії, багато людей виїхало. Зокрема, з Маріуполя багато представників спільноти та активісти були змушені виїхати до більш безпечних регіонів України чи Європи. Ті, кого я знаю особисто, залишаються у Києві чи Львові. Але приблизно 40-50% переїхали до європейських країн».
Фото: Kyiv Pride у Facebook
Активність спільноти у контексті захисту прав ЛГБТ знизилася, але не зупинилася. Попри власні труднощі з житлом, роботою, фізичною безпекою чи навіть відсутністю необхідних препаратів, активісти продовжують боротися за свої ідеї як в Україні, так і за кордоном.
«Хтось зараз змушений жити у шелтері. У перший місяць війни був колапс із препаратами для трансгендерів, які здійснили перехід, бо це гормональні штуки, дуже специфічні, їх треба приймати постійно. Коли в аптеках їх не було або були довгі черги, дістати їх було неможливо. Ми організували постачання цих ліків з інших країн через Польщу, розвозили українськими містами»
Ще однією проблемою стало те, що транслюдям не завжди виходило з легкістю перетинати кордон. В Україні немає заборони на трансперехід, навіть зараз будь-який охочий може пройти всі процедури та отримати відповідні документи. Якщо трансгендерна жінка хоче перетнути кордон, вона може це зробити: після зміни статі та документів потрібно пройти відповідну комісію та встати з військового обліку. За словами Євгена, іноді бувають проблеми з деякими прикордонниками, транслюди нерідко стикаються з гомофобією чи їх просто не пропускають, хоча згідно із законом мають. Але це скоріше людський фактор, який можна подолати на іншому пункті пропуску, – упевнений активіст.
«У перші дні війни ми боялися радикалізації спільноти. Але насправді ми бачимо, що багато медіа навпаки висловлюють підтримку. Навіть популярний Twitter-аккаунт Ukraine.ua кілька разів публікував пости на нашу тематику. У тому числі про траверсті-діву Жаклін з ЗСУ. Під цією публікацією було дуже багато лайків, більшість коментарів позитивні»
Крім того, Євген послався на опитування Центру «Наш світ», за результатами якого протягом останніх кількох років кількість українців, які підтримують ЛГБТ, збільшилась у чотири рази.
Головне фото: Богдан Глоба у Facebook
