Main menu

Зоя Лактіонова працює в Проваллі f6ef5Режисерка документального кіно й фотографиня Зоя Лактіонова приїхала у квітні до Соледара, щоб працювати над  короткометражною стрічкою про провальні озера на околиці міста. Свій проєкт «Провалля» вона втілює в межах арт-резиденції «Заземлення» від платформи культурних ініціатив ІЗОЛЯЦІЯ. Основна мета резиденції – мовою сучасного мистецтва привернути увагу до екологічних і соціальних проблем у регіоні, спровокованих людською діяльністю.

Пів року тому Зоя Лактіонова вже була в Бахмуті й Соледарі, тоді вона знімала документальне відео про ці міста та їхні околиці для промоції арт-резиденції «Заземлення».

«Я сама родом з Донецькою області, з Маріуполя, але в цій місцевості побувала вперше. І була вражена як її красою, так і її історією. А найбільше – провальними озерами, які місцеві називають просто – Провалля. Вони мене дуже зачепили, і я вирішила повернутися сюди і створити про них історію, так, як я її відчуваю», – розповідає режисерка.

Провальні озера – популярне серед місцевих жителів місце відпочинку. Колись тут був Харламовський соляний рудник, глибина його виробок сягала 169 метрів. Під час Другої світової війни рудник затопило водою, а на поверхні утворилося шість воронок-проваль, заповнених розсолом. Глибина озер сягає ста метрів, але вода настільки солона, що пірнути надто глибоко навряд вийде.

Зоя Лактіонова 44d47

Провальні озера ще й цікавий туристичний об’єкт: дивовижний краєвид, утворений внаслідок людської діяльності.

Готуючись до резиденції й перечитуючи багато різної інформації про цю місцевість, Зоя Лактіонова звернула увагу на тему війни, яка символічно пронизує історію провальних озер.

«Спочатку озер було п’ять, вони утворилися під час Другої світової війни. А шосте провальне озеро почало утворюватися і збільшуватися вже під час нашої нинішньої війни з Росією. На мою думку, це сильна метафора. У своєму проєкті я хочу розказати, що війна – це завжди провалля. А ще хочу показати красу регіону, розказати, що Донбас – це не лише вугільні шахти, тут є багато інших історій», – пояснює Зоя Лактіонова. 

Резиденція тривала тиждень, і більшість часу режисерка провела на озерах, намагаючись зафіксувати «їхню особливу атмосферу».

«Це казкове місце для мене, – пояснює Зоя Лактіонова. –  Наче існує якийсь інший вимір, і тут ти у нього потрапляєш. Атмосфери додають і різні дивовижні рослини, що ростуть довкола озер. Вони покручені, похилені, але якось виживають. Ця місцевість для мене – казка зі щасливим фіналом».

Архіви Бахмутського музею 3ed22

Зоя Лактіонова працює з архівами Бахмутського краєзнавчого музею 88521

Зоя Лактіонова працює з архівами Бахмутського краєзнавчого музею.

У роботі над проєктом резидентка спиралася не лише на факти, вона цікавилася і локальними легендами, що стосуються Провалля.

«Я розпитувала місцевих про міфи і легенди, які завжди виникають довкола таких місць. Вони охоче йшли на контакт, їх цікавило й дивувало, що я приїхала з Києва знімати провальні озера. Місцеві дуже люблять тут купатися, розповідали, що вода в озерах така ж солона, як у морі. Одна жінка радила мені обов’язково скупатися. Але ще занадто холодно, тож я лише намочила ноги. І справді – відчуття як від моря», – розповідає режисерка.

Говорить, що найцікавіші історії з цієї поїздки приберегла для свого проєкту. Матеріал вже зібрано, тепер найближчі кілька місяців триватиме робота над монтажем.

«Я маю багато творчої енергії після цієї резиденції, почуваюся дуже зарядженою і вмотивованою, зокрема й після спілкування з місцевими жителями, – ділиться Зоя Лактіонова. –  Надзвичайно важливо, щоб сучасне мистецтво йшло в маленькі міста й містечка, а не концентрувалося лише у великих. Для митців тут є багато нових історій, які можна включити в свої проєкти, якими можна надихатися. Для місцевих жителів це можливість познайомитися з чимось новим, відкрити для себе ширший спектр мистецтва. І це приклад для молоді, чим вони можуть займатися зараз або в майбутньому. А ще подібні резиденції – це чудова можливість для спілкування».

Зоя Лактіонова — режисерка документального кіно, фотографиня. Прийшла у світ документалістики в 2017 році в ролі однієї з героїнь фільму «Ма» Марії Стоянової, який здобув Гран-прі конкурсу My Street Films Ukraine 2017 від Міжнародного фестивалю кіно та урбаністики «86». Роком пізніше стала учасницею My Street Films Ukraine 2018 вже як режисерка й виграла конкурс з дебютним фільмом «Діорама». Її другий фільм «Територія пустих вікон» представлено в конкурсі DOCU/КОРОТКО 18 Docudays UA.

Нагадаємо, серія короткострокових резиденцій для митців «Заземлення», ініційована культурною платформою ІЗОЛЯЦІЯ, триватиме до серпня. Її основна тема - Антропоцен.

Усі новини проєкту читайте на сайті Фонду ІЗОЛЯЦІЯ, а також у телеграм-каналі.

 Матеріал підготувала Марія Семенченко