Main menu

163349125 346482536764073 8433596687312528050 n d2188У виставковому залі Бахмутського краєзнавчого музею відбулась презентація книги Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса: Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР". Подія зібрала повний зал. Ми попросили учасників зустрічі поділитись враженнями.

Наталя Зубар: «Важливою для мене ця зустріч була тому, що, по-перше, в місті мало проводиться заходів, пов'язаних саме з українською культурою та історією, а серце їх потребує; по-друге, цікаво було побачити відомого українського історика, почути його, скласти своє враження про нього як особистість; по-третє, дуже хотіла купити книжку "Справа Василя Стуса", а отримати автограф автора - то особлива насолода.

Історія повторюється, і неможливо захиститися від несправедливих засуджень. Арешти тих, хто незручний для системи, на жаль, часте явище і сьогодні. Інколи потрібно обирати: чи залишатися Людиною, чи жити зручно, зрадивши себе. Стус - Людина. Геній. Патріот. Бути справжнім українцем в Україні - це, на жаль, не легка справа була, є і буде. А ще - вбити можна і своєю мовчазною згодою із системою. І це, мабуть, найстрашніше. А ще мені сподобалося, що пан Вахтанг не нав'язує ярликів на людей в залежності від того, подобаються його погляди та вчинки, чи ні. Буває по-різному. Рада, що пан Кіпіані переміг у судовій справі Медведчука. Злочин, скільки б років його не ховати, залишається злочином. І люди мають право це знати».

Костянтин Шабалін: «Дізнався багато, раніше мені невідомого, про Стуса і систему покарань в СРСР».

Аркадій Петросян: «Для мене, як для жителя Бахмута, дуже важливі заходи подібного рівня, бо праці Вахтанга Кіпіані про людей , які боролися за незалежність нашої країни і для нашого регіону є актуальним питання боротьби за Бахмут у складі України».

Оксана Судак: «Мені запала в душу фраза стосовно того, що не варто чекати, що колись Україна буде українською, треба вже тут зараз робити цю справу. Ганебний приклад опору перейменування Донецького національного університету на честь Стуса у Вінниці. Також, для мене було приємно чути, що незважаючи на всі ті величезні кошти, які в моїй голові навіть не поміщаються Медведчук не має великого політичного впливу, українці не хочуть бачити його в найвищому керівництві держави. Приємно, що через тиск громадськості, шалений попит на книгу "Справа Стуса" та санкції на Медведчука, вдалось виграти справу в апеляції. Також мене вразили слова про розмову одного з політв'язнів з його матір'ю про те, що залишатися людиною в високому сенсі цього слова це важливіше ніж загубивши честь і гідність вклонити голову перед владою та отримати тільки фізичну свободу, а не духовну (жити і не творити, мовчати і не підіймати голови - це я розумію ціна, яку мали віддати дисиденти за своє звільнення з радянських таборів!)

Стус показав нам величність і силу духу, яким може володіти людина, показав що таке вільна людина, яка до кінця йде своїм шляхом, не приймає компроміси, нехтує життєвим комфортом, не шукає виправдань. У нього була сім'я і широкі життєві перспективи, але він обрав шлях захисту національних українських інтересів Нажаль бачимо, що і зараз це є, так би мовити, неперспективною важкою справою вічного опору. Але врешті завдяки такому взірцю високої ідеї і незламного духу як Стус, ми живемо в своїй незалежній державі, нам є ким пишатись, на кого рівнятись, ми боремось і в нас є шанси на перемогу.

Зустріч важлива для зміцнення українського осередку в Бахмуті. На зустрічі було не менше 50 людей, я не бачила стільки людей на патріотичних заходах в Бахмуті. Ця зустріч це частина спротиву і нашої української визвольної по суті війни».

Матеріал підготувала Ганна Бокова.