Main menu

IMG 7339 f26f2Біля його ремонтної майстерні завжди відпочивають нагодовані собаки, кружляють ситі голубі. Юрій ремонтом взуття займається вже 27 років, його клієнти вже стали батьками, їхні діти також обслуговуються у Юрія. І взагалі, до нього приходять просто побалакати, поділитись проблемами та радощами.

“Я швидко навчаюсь, в мене добра зорова пам'ять, я вмію малювати. В молодості працював на заводі, ще розмальовував керамічну плитку, потім, за два тижні навчився і став ремонтувати взуття. Ось так по цей день і працюю”, - згадує Юрій.

Чоловік каже, що обрав таку професію, бо, тоді в 90-х, треба було виживати. Зараз, якщо б була змога повернутись назад, обрав щось інше.

Але все одно відмічає, що крім самої роботи цікаво спілкуватись з людьми, слухати їх, розказувати про себе. Заходячи до нього в майстерню, відчуваєш спокій, тепло і бажання повертатись. Та поряд з цим помічаєш принциповість та твердість.

“Я дуже переживаю за нашу Україну, за те, що неосвічені люди зробили невірний вибір, а тепер важко всім - і нам, і тієї більшості, що прийняли рішення за нас. Я не звертаю уваги на політичні погляди людей та надаю послуги всім. Якщо виходить, то намагаюсь донести до них, що значить любити і поважати країну, в якій живеш, що її майбутнє залежить саме від нас”, - каже Юрій.

IMG 7329 cc8b8IMG 7341 2e5b5Чоловік любить тварин, постійно піклується, годує та лікує безпритульних тварин. Робочий ранок починається з годування собак, що приходять до нього  в майстерню. Біля багатоквартирного будинку, де вони живуть рядом з дружиною, Юрій побудував невеликий вольєр.

“Там у мене жили багато різних собак - і вівчарки, і дворняжки. Я їх всіх люблю, але на жаль люди не розділяють моїх поглядів, і я так думаю, що травлять їх. Ось, місяць тому на свій день народження, поховав собаку… Тепер у мене в квартирі живе питбультерьер, його ніхто не скривдить”, - говорить Юрій. 

IMG 7344 78b63Цьому собаки вже 14 років, він старий, глухий, погано ходить. Юрій лише на ночівку виводить його з майстерні, а так він постійно з чоловіком. 

Юрій має двох дорослих дітей - доньку, яка керує одним з міських кафе та сина, який служить в українській армії. Саме син допомагав чоловіку пережити карантин.

“Обмеження треба було вводити - це наша безпека. Але якось необдумано все вийшло. Я за той період свої збереження всі “з'їв”, добре, що син допоміг”, - говорить чоловік. 

Зараз Юрій чекає на повне закінчення карантину, щоб віддати довгоочікувані замовлення, продовжити обслуговувати своїх клієнтів, говорити та слухати з ними.