Main menu

19.03.2020DistancWork 130fdНа період запровадження карантину більшість роботодавців змушені внести зміни у свій порядок роботи. Більшість робить це шляхом надання працівникам відпусток, запровадження віддаленої роботи (виконання роботи вдома) або встановлення режиму простою. Які законні засади існують для цих варіантів, пояснюють в Регіональному центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Донецької та Запорізької області.

В умовах карантину уряд тимчасово заборонив діяльність деяких суб’єктів господарювання, які передбачають прийом відвідувачів, такі як заклади громадського харчування, торгівельно-розважальні центри тощо.

Порядок надання відпустки не викликає особливих запитань. Працівник, незалежно від запровадження карантину та обмежувальних заходів, на загальних підставах, має право скористатися правом на щорічну відпустку, яка надається зі збереженням заробітної плати.

При цьому, працівнику надається можливість отримати відпустку без збереження заробітної плати, строк якої відповідно до норм Закону № 530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не буде включено до загального терміну 15 днів, який обумовлений ст. 84 КЗпП.

Вимушене призупинення діяльності

У разі, коли підприємство зобов’язали тимчасово призупинити діяльність у зв’язку з попередженням розповсюдження хвороби.

Юридичною мовою, це простій (ст. 34 КЗпП), тобто зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Статтею 113 КЗпП передбачено, що якщо виникла виробнича ситуація яка є небезпечною для життя і здоров’я працівника за ним зберігається середній заробіток.

Призупинення діяльності з ініціативи роботодавця

Це також буде вважатися простоєм, тобто простій не з вини працівника, в цьому випадку роботодавець повинен здійснювати оплату праці з розрахунку не нижче 2/3 окладу.

Тимчасова дистанційна праця (надомна робота)

Конвенцією 1996 року  №177  про надомну працю передбачено, що якщо працівник час від часу виконує роботу вдома, а не на своєму робочому місці, цей працівник  не вважається надомним працівником.

Тимчасове переведення працівників на надомну роботу повинна здійснюватись на підставі заяви працівника з проханням  дозволити виконувати свої обов’язки  вдома або за іншим місцем перебування та наказу.

Після наказу працівник зможе тимчасово виконувати свої обов’язки без обов’язкової присутності на своєму робочому місці. Оплата повинна в такому разі залишатися у повному обсязі.

Регулювання дистанційної (віддаленої) роботи в Україні є застарілим, та вочевидь не враховує сучасні реалії. Так, надомна праця врегульована ще радянськими нормативними актами 80-х років.

Водночас розвиток технологій зробив саме цей режим роботи найбільш актуальним для більшості роботодавців.

 

Звертайтесь за правовою допомогою дистанційно:

Щоб отримати правову консультацію в Бахмуті:
📧 напишіть на нашу електронну пошту: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
📞 зателефонуйте на номер центру: +38 050-654-76-61
Небхідні документи можна залишити в 📫 скриньці для кореспонденції за адресою: м.Бахмут, вул.Василя Першина, б.11, оф.11

 

Крім того, знайти відповідь на питання, які вас турбують ви можете