15 грудня, Бахмутський Навчально-виховний комплекс №11 святкував свій ювілей — 110 років. На честь свята ми вирішили дізнатись, яким його пам’ятають учні та чим він особливий для них.
У Фейсбуці бахмутяни вітають заклад з ювілеєм та згадують все найприємніше, що пов’язане з ним. Це говорить про те, що цей заклад не просто школа, в якій діти навчаються. Це другий дім для багатьох бахмутян, які вчились тут самі, навчають дітей та працюють.
«НВК №11 — це своєрідний бренд, до якого хочуть бути причетні ті, хто прагнуть якісної освіти, виховання. Педагоги-легенди, випускники-гордість закладу не тільки в межах держави», — пише Наталя Дроздова.
Випускниця НВК №11 Вікторія Лещінер зараз мешкає в Ізраїлі. До повномасштабного вторгнення жінка була директоркою культурно-розважального комплексу «Победа» в Бахмуті. В Ізраїлі вона працює в Гуманітарному центрі надання допомоги біженцям з України. Вікторія навчалась у НВК №11 багато років тому, та випустилась зі школи в 1992 році, але вона досі пам’ятає, яка тепла й дружня атмосфера панувала там.
«Це школа, яка має свою історію та традиції, але основне на чому вона трималась, це люди, які нас навчали. Це — Габелев Марк Володимирович, Нугаєва Ніна Романівна, Хмельницька Лариса Костянтинівна, Чайка Олена Анатоліївна. Всі мої спогади пов’язані з вчителями, які були професіоналами, любили свою роботу й дітей. Вони не тільки навчали нас урокам, а і як бути людьми», — згадує Вікторія.
Пані Вікторія розповіла, що до сьогоднішнього дня вона досі спілкується з однокласниками та навіть з класним керівником:
«Чайка Наталя Петрівна була моєю класною керівницею в старших класах. Скільки я її пам’ятаю, у неї завжди був гарний настрій, я не пам’ятаю, щоб вона сумувала чи сварилась на нас. Про кожного учня вона все знала, піклувалась, та при будь-якій можливості ми кудись їздили всім класом, майже всю Україну об’їздили».
Школа змінювалась, розширювалась, але традиції особливої атмосфери та ставлення до дітей залишались:
«Пам’ятаю, як в сьомому класі ми всі разом пішли з уроків на ковзанку. Ми навчались у дві зміни, а поряд був стадіон «Металург», ми всі вирішили піти, потім нас звісно посварили, але це було класно. Ми завжди до школи йшли з задоволенням. Це те, що їм вдалось зробити, я не пам’ятаю ні дня, коли я не хотіла зранку йти до школи».
Коли постало питання, куди віддавати своїх дітей до школи, Вікторія ні на хвилину не замислилась, звісно віддала їх туди, де проходило і її дитинство:
«Спочатку я віддала в школу свою доньку Ніколь. Зараз вона вже закінчила її й навчається на бюджетній основі в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Взагалі з класу доньки дуже багато дітей вступили в вищі навчальні заклади. Це доказ того, що школа дійсно готує дітей до майбутнього, вони не просто відбувають час в ній».
Молодший син Єлісей, вже не з таким натхненням ходив до школи, але на думку жінки, це не школа стала гірша, це змінились діти, їм вже не цікаво навчатись:
«Школа не встигає відповідати потребам сучасних дітей. Зараз настільки швидкий прогрес, і діти хочуть чогось нового, тому всі школи потребують реформ, і це проблема не тільки одного закладу, це проблема всього світу».
Зараз родина мешкає в Ізраїлі, й тому 12-річний Єлісей змінив навчальний заклад. Ми вирішили дізнатись, чи подобається йому більше там:
«Зараз молодший син навчається в школі в Ізраїлі. Та не дивлячись на те, що тут рівень школи дійсно дуже класний, він сумує за школою в Бахмуті, за уроками, за вчителями. Можливе саме в таких моментах проявляється любов до рідного міста».
Фото: Фейсбук
Читайте також: В Бахмуті через російські обстріли спалахнув заклад освіти
Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!
