Фемінізм в суспільстві часто звикли трактувати доволі стереотипно. Відтак, звання феміністки інколи використовують, навіть, в якості образи для жінки. Крім того, це ще й поширює міфи, мовляв, всі жінки-фемінстки є некрасивими або ж ненавидять чоловіків. Чому ці судження хибні — розповідаємо в матеріалі.

Фемінізм – це ненависть до чоловіків

З 1917 року жінки почали відстоювати свої права, зокрема право на вільний вибір партнера/-ки. Застарілими наративами жінка/чоловік повинні мати “другу половинку”, отже без офіційно укладеного шлюбу людина є не повноцінна. Фемінізм – це саме історія про вільний вибір побудови свого життя і те що людина є повноцінна попри наявність свідоцтва про одруження. 

Фемінізм – це про заборону усього жіночного

Фемінізм – це про право вибору, про можливість жінки самостійно обирати комфортний для себе одяг, зачіску, професію тощо. Феміністки носять плаття, спідниці чи туфлі, й так само можуть носити ділові костюми, спортивний одяг. Жінки, роблять вони це тому, що вони так хочуть, їм так подобається та вони мають на це право. На жаль, далеко не всі жінки можуть одягатися так, як їм подобається. Наприклад, така заборона дії в Ірані, де жінок за порушення дрес-коду можуть покарати.

Фемінізм – це суто жіноча історія

Так, це жіночий рух, адже навіть назва походить від латинського слова “femina” – «жінка». Профеміністичний чоловічий рух — це явище, яке існує вже більше десятка років. Активісти та інтелектуали стверджують, що патріархат і жорсткі гендерні ролі пригнічують усіх людей, незалежно від статі.  Враховуючи історію фемінізму, в якій чоловіки брали активну участь з першої хвилі (18-19 століття), можна сміливо сказати, що це не виключно жіноча історія.

Всі феміністки недостатньо красиві

Наомі Вульф, громадська активістка. Фото: соцмережі

Зауважимо, що краса — це соціальна конструкція, створена в суспільстві в результаті патріархату та активно пропагована ним, тому поняття краси цілком суб’єктивне. Багато років насаджувалась уявлення про те що роль жінки: тішити чоловіче око й бути прикрасою чоловіка. Своєю чергою, формувалось поняття “краси”, яке у своїй суті може завдавати жінці не тільки психологічного дискомфорту, а й значних проблем зі здоров’ям.

Часи корсетів і отруйних очних крапель для розширення зіниць минули, але пластична хірургія та ліпосакція — це лише деякі з багатьох процедур, які згубно впливають на організм, і, попри всі ризики жінки продовжують це робити керуючись міфами про красу. Жінки, які наважуються відкинути міф про красу, стикаються з невиправданими та масовими негативними наслідками.

«Проблема з косметикою існує лише тоді, коли жінки почуваються без неї невидимими чи недостатньо гарними. Проблема з фітнесом існує лише тоді, коли жінки себе ненавидять, якщо ним не займаються. Коли жінка змушена себе прикрашати, щоб її почули, коли вона потребує “доглянутості”, щоб захистити свою ідентичність, коли вона голодує, щоб не втратити роботу, коли вона мусить бути привабливою для свого коханця, щоб мати змогу подбати про своїх дітей — саме в цьому полягає шкода від “краси”» – каже Наомі Вульф, громадська активістка та авторка книги «Міф про красу».

У феміністки йдуть ті кому нема чим зайнятись

Ідею фемінізму поширюють саме жінки, які прагнуть розвитку в особистому/кар’єрному/ освітньому середовищі. Ці жінки прагнуть розвивати світ з нульовою толерантністю і терпимістю до насильства та будь-яких проявів дискримінації; це люди, які прагнуть розвивати середовище, де жінка завжди буде відчувати себе у безпеці, адже якщо кожного дня не поширюються “гучні” історії про зґвалтування/домагання/ віктімблеймінг – це не значить, що цього не відбувається.

Натомість, це може свідчити, що про це все ще не заведено казати гучно, тому що насильство – це мовчазний та невидимий злочин. І важливо говорити про права жінок і перепони на шляху їх дотримання, про недопущення насильства, у тому числі сексуального, про терпимість до насильства і говорити кожен день, а не лише у видатні дати та після гучних трагічних історій.

Примітка: Матеріал є результатом дослідження в рамках Інформаційного проєкту “#Я_МОЖУ_БУТИ_СОБОЮ!”. Створений за підтримкою громадських організацій “Рада жінок Донеччини”, “Альянс за громадські права” та квіткарні “Deloriya flowers”

Фото: Вікіпедія, Феміністичний марш 8 березня 2019 року в Києві

Читайте також: Небанальні привітання з 8 березня

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Внутрішньо переміщені особи пенсійного віку мають право на автоматичне продовження державної допомоги на проживання, якщо розмір їхньої пенсії не перевищує встановлений ліміт. При цьому сукупний дохід родини не береться до уваги.

Про це повідомили юристи з Юридичного порадника ВПО.

Виплати для пенсіонерів-ВПО

Згідно з порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, виплати автоматично продовжуються на наступний шестимісячний період тим пенсіонерам, чия пенсія у 2026 році не перевищує 10 380 гривень. Головною умовою для цієї категорії є саме розмір індивідуальної виплати. Сукупний дохід сім’ї у такому випадку не враховується. Відповідно, якщо один із подружжя отримує пенсію, яка перевищує вказаний ліміт, це не позбавляє іншого з подружжя з меншою пенсією права на державну допомогу.

Додатковою умовою для отримання коштів є відповідність “майновим” критеріям. Окрім пенсіонерів з визначеним рівнем доходу, право на автоматичне продовження виплат мають:

• особи з інвалідністю першої чи другої групи;
• діти з інвалідністю віком до 18 років та діти з тяжкими захворюваннями без встановленої інвалідності за наявності документального підтвердження;
• діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, та особи з їх числа віком до 23 років;
• батьки-вихователі, прийомні батьки та опікуни.

Відсутність автоматичного нарахування коштів не означає втрату права на допомогу. Якщо виплату не продовжили, переселенцям необхідно подати відповідну заяву. Звернутися можна до органів Пенсійного фонду України особисто або онлайн через вебпортал електронних послуг ПФУ, а також до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради чи центру надання адміністративних послуг.

У разі отримання відмови у призначенні або продовженні виплат на проживання необхідно вимагати письмове рішення. Наявність офіційного документа про відмову дозволить переселенцям оскаржити такі дії в адміністративному або судовому порядку.

Читайте також:

Чи можуть забрати тимчасове соціальне житло через зростання доходів ВПО: відповідь юристів

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Внутрішньо переміщені особи можуть втратити право на користування тимчасовим соціальним житлом через збільшення офіційних доходів. Законодавство передбачає розірвання договору найму, якщо фінансовий стан сім’ї дозволяє орендувати нерухомість на загальних умовах.

Детальніше про ситуацію розповіли юристи з Юридичного порадника для ВПО

Чи можуть забрати тимчасове соціальне житло у ВПО

Власник соціального житла має право ініціювати розірвання договору та виселення родини без надання іншого приміщення. Це відбувається у тому випадку, коли доходи сім’ї зростають до рівня, достатнього для укладання договору оренди звичайного житла, яке не належить до соціального фонду.

Законодавство не встановлює фіксованої суми доходу, після якої особа втрачає право на соціальне житло. Цей показник розраховується індивідуально і залежить від поточного розміру прожиткового мінімуму та вартості оренди нерухомості у конкретному населеному пункті.

Мінімальну вартість оренди квадратного метра житла встановлюють органи місцевої влади. Якщо органи місцевого самоврядування не публікують ці дані у відкритому доступі, інформацію можна отримати через запит на публічну інформацію до міської ради. Якщо сукупний дохід родини дозволяє самостійно винаймати житло, договір оренди соціального приміщення можуть розірвати.

Як держава контролює фінансовий стан орендарів

Органи місцевого самоврядування здійснюють щорічний моніторинг доходів осіб, які проживають у соціальному житлі. Перевірка за попередній рік базується на довідках про доходи орендаря та членів його родини, а також на даних про майно, що перебуває у їхній власності.

Інші підстави для виселення

Законодавство визначає додаткові умови, за яких договір найму соціального житла може бути розірваний без надання іншого приміщення. Це відбувається у таких випадках:

• отримання або придбання родиною іншого житла;
• виявлення доказів надання документів із недостовірними даними щодо фактичних доходів; відсутність плати за користування житлом протягом шести місяців;
• систематичне порушення правил користування приміщенням, громадського порядку або прав сусідів;
• використання житла не за призначенням, його псування чи руйнування;
• недотримання умов договору після письмового попередження.

У разі відмови добровільно звільнити соціальне житло, процедура виселення здійснюється виключно на підставі рішення суду.

Читайте також:

Підтвердження трудового стажу без документів: як ВПО відновити дані про роботу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!