Фемінізм в суспільстві часто звикли трактувати доволі стереотипно. Відтак, звання феміністки інколи використовують, навіть, в якості образи для жінки. Крім того, це ще й поширює міфи, мовляв, всі жінки-фемінстки є некрасивими або ж ненавидять чоловіків. Чому ці судження хибні — розповідаємо в матеріалі.

Фемінізм – це ненависть до чоловіків

З 1917 року жінки почали відстоювати свої права, зокрема право на вільний вибір партнера/-ки. Застарілими наративами жінка/чоловік повинні мати “другу половинку”, отже без офіційно укладеного шлюбу людина є не повноцінна. Фемінізм – це саме історія про вільний вибір побудови свого життя і те що людина є повноцінна попри наявність свідоцтва про одруження. 

Фемінізм – це про заборону усього жіночного

Фемінізм – це про право вибору, про можливість жінки самостійно обирати комфортний для себе одяг, зачіску, професію тощо. Феміністки носять плаття, спідниці чи туфлі, й так само можуть носити ділові костюми, спортивний одяг. Жінки, роблять вони це тому, що вони так хочуть, їм так подобається та вони мають на це право. На жаль, далеко не всі жінки можуть одягатися так, як їм подобається. Наприклад, така заборона дії в Ірані, де жінок за порушення дрес-коду можуть покарати.

Фемінізм – це суто жіноча історія

Так, це жіночий рух, адже навіть назва походить від латинського слова “femina” – «жінка». Профеміністичний чоловічий рух — це явище, яке існує вже більше десятка років. Активісти та інтелектуали стверджують, що патріархат і жорсткі гендерні ролі пригнічують усіх людей, незалежно від статі.  Враховуючи історію фемінізму, в якій чоловіки брали активну участь з першої хвилі (18-19 століття), можна сміливо сказати, що це не виключно жіноча історія.

Всі феміністки недостатньо красиві

Наомі Вульф, громадська активістка. Фото: соцмережі

Зауважимо, що краса — це соціальна конструкція, створена в суспільстві в результаті патріархату та активно пропагована ним, тому поняття краси цілком суб’єктивне. Багато років насаджувалась уявлення про те що роль жінки: тішити чоловіче око й бути прикрасою чоловіка. Своєю чергою, формувалось поняття “краси”, яке у своїй суті може завдавати жінці не тільки психологічного дискомфорту, а й значних проблем зі здоров’ям.

Часи корсетів і отруйних очних крапель для розширення зіниць минули, але пластична хірургія та ліпосакція — це лише деякі з багатьох процедур, які згубно впливають на організм, і, попри всі ризики жінки продовжують це робити керуючись міфами про красу. Жінки, які наважуються відкинути міф про красу, стикаються з невиправданими та масовими негативними наслідками.

«Проблема з косметикою існує лише тоді, коли жінки почуваються без неї невидимими чи недостатньо гарними. Проблема з фітнесом існує лише тоді, коли жінки себе ненавидять, якщо ним не займаються. Коли жінка змушена себе прикрашати, щоб її почули, коли вона потребує “доглянутості”, щоб захистити свою ідентичність, коли вона голодує, щоб не втратити роботу, коли вона мусить бути привабливою для свого коханця, щоб мати змогу подбати про своїх дітей — саме в цьому полягає шкода від “краси”» – каже Наомі Вульф, громадська активістка та авторка книги «Міф про красу».

У феміністки йдуть ті кому нема чим зайнятись

Ідею фемінізму поширюють саме жінки, які прагнуть розвитку в особистому/кар’єрному/ освітньому середовищі. Ці жінки прагнуть розвивати світ з нульовою толерантністю і терпимістю до насильства та будь-яких проявів дискримінації; це люди, які прагнуть розвивати середовище, де жінка завжди буде відчувати себе у безпеці, адже якщо кожного дня не поширюються “гучні” історії про зґвалтування/домагання/ віктімблеймінг – це не значить, що цього не відбувається.

Натомість, це може свідчити, що про це все ще не заведено казати гучно, тому що насильство – це мовчазний та невидимий злочин. І важливо говорити про права жінок і перепони на шляху їх дотримання, про недопущення насильства, у тому числі сексуального, про терпимість до насильства і говорити кожен день, а не лише у видатні дати та після гучних трагічних історій.

Примітка: Матеріал є результатом дослідження в рамках Інформаційного проєкту “#Я_МОЖУ_БУТИ_СОБОЮ!”. Створений за підтримкою громадських організацій “Рада жінок Донеччини”, “Альянс за громадські права” та квіткарні “Deloriya flowers”

Фото: Вікіпедія, Феміністичний марш 8 березня 2019 року в Києві

Читайте також: Небанальні привітання з 8 березня

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

У документах, складених під час виконання бойових завдань, містяться чутливі дані про завдання, розташування підрозділів, маршрути переміщення та евакуації. Оскільки розголошення такої інформації становить пряму загрозу для безпеки військовослужбовців, частина відомостей про зниклих безвісти, полонених і загиблих має обмежений доступ.

Детальніше про правила надання інформації родинам захисників згідно з роз’ясненням Міноборони.

Які документи містять інформацію з обмеженим доступом

Згідно із законодавством (зокрема законами «Про державну таємницю» та відповідними наказами Міноборони і СБУ), обмеження на поширення поширюється на низку військових документів. До них належать:

• журнал бойових дій;
• бойові накази та розпорядження;
• координати місця зникнення;
• відеозаписи бойових дій, штурмів та обльотів місцевості;
• документи про евакуацію;
• відомості про склад і розташування підрозділів.

Як родинам отримати потрібні відомості

Закон України “Про доступ до публічної інформації” (ч. 8 ст. 6) передбачає, що обмежувати потрібно доступ лише до конкретної чутливої інформації, а не до документа загалом.

Тому кожне звернення військові частини розглядають індивідуально. Якщо документ містить обмежені дані, родинам не відмовляють повністю, а надають необхідну інформацію у формі витягу, спеціальної довідки чи в іншому дозволеному форматі.

Щоб отримати відповідь, у своєму запиті родичам необхідно максимально конкретно зазначити, які саме обставини вони хочуть з’ясувати. Наприклад: запитати про деталі евакуації, обставини зникнення військовослужбовця або уточнити, чи було офіційно зафіксовано факт його поранення.

Особливості підтвердження поранення зниклих безвісти

Процес підтвердження факту поранення для військовослужбовця, який зник безвісти, має певні ускладнення. Часто таких військових не мають змоги евакуювати встановленим маршрутом, через що поранення не встигають своєчасно зафіксувати в офіційних медичних документах.

Сама по собі відсутність медичних документів не є безумовним доказом того, що військовий не зазнав поранення. Якщо інформація про травмування зафіксована лише в журналі бойових дій, для належного оформлення документів військовій частині знадобиться додаткова перевірка обставин та збір свідчень з інших доступних джерел.

Читайте також:

Аліменти з військовослужбовців: з яких виплат стягуються та як розраховуються

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Розлучення та виховання дітей — життєві обставини, які не зникають, коли один із батьків стає на захист країни. У зв’язку з цим у родинах військовослужбовців часто виникають запитання щодо механізму утримання аліментів, зокрема з бойових винагород чи виплат за поранення.

Міністерство оборони України надало детальне роз’яснення щодо того, які саме складові грошового забезпечення військових формують аліментну базу.

З яких виплат військових утримуються аліменти

Базові правила утримання аліментів для військовослужбовців ЗСУ та цивільних громадян однакові. Вони регулюються Сімейним кодексом, законом “Про виконавче провадження” та відповідною постановою Кабміну.

Аліменти утримуються із загального грошового забезпечення військового, до якого обов’язково входять:

• посадовий оклад та оклад за військовим званням;
• щомісячна надбавка за вислугу років;
• постійні щомісячні надбавки, доплати, премії та підвищення окладу;
• додаткові винагороди, що мають систематичний характер.

Якщо суд присудив сплату аліментів як частку від доходу, відсоткова ставка розраховується від фінальної суми забезпечення вже після відрахування всіх обов’язкових податків і зборів.

Чи стягуються аліменти з бойових виплат?

Згідно з чинними нормами, аліменти підлягають утриманню з додаткової винагороди, яку військовослужбовці отримують під час дії воєнного стану. До цієї категорії належать бойові виплати у розмірі 30 000, 50 000 та 100 000 гривень, а також виплати інструкторам (від 15 до 30 тисяч гривень) та 10 000 гривень за фактичне виконання обов’язків. Оскільки ці нарахування здійснюються щомісяця, вони класифікуються як постійні види доходу.

З яких виплат аліменти не вираховуються

До аліментної бази не включаються виплати, що мають разовий, цільовий або компенсаційний характер. Зокрема, утримання не здійснюється з:

• грошової допомоги на оздоровлення;
• одноразових винагород у розмірі 70 000 та 170 000 гривень;
• матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;
• одноразової грошової допомоги при звільненні або за укладення першого контракту;
• одноразової грошової допомоги у разі поранення, контузії або встановлення інвалідності.

У Міноборони звертають увагу на важливий нюанс щодо “виплат за поранення”. Грошове забезпечення, яке військовий щомісяця отримує в період лікування, враховується до аліментної бази. Натомість цільова одноразова допомога за поранення не підлягає стягненню.

Розмір аліментів: гарантований мінімум та максимуми

Мінімальний гарантований розмір аліментів становить не менше 50% від актуального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Наразі це:

• для дитини віком до 6 років — 1 408,50 гривень;
• для дитини від 6 до 18 років — 1 756 гривень.

Мінімальний рекомендований розмір (який суд може призначити за наявності достатнього заробітку платника) становить 100% прожиткового мінімуму: 2 817 гривень для дітей до 6 років і 3 512 гривень для дітей до 18 років.

Якщо виплати призначаються у вигляді частки від загального доходу, вони становлять:

• на одну дитину — 1/4 від заробітку;
• на двох дітей — 1/3 від заробітку;
• на трьох і більше дітей — 1/2 від заробітку.

У наказному провадженні встановлено й верхню межу: розмір аліментів не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів. Тобто максимум 28 170 гривень (до 6 років) та 35 120 гривень (від 6 до 18 років). Право на підтримку мають і діти від 18 до 23 років за умови, що вони продовжують навчання.

Як відбувається процес стягнення

У разі примусового стягнення виконавець надсилає до військової частини постанову про звернення стягнення на доходи військовослужбовця. Фінансовий підрозділ частини розраховує та утримує визначену суму з виплат платника, перераховуючи її на рахунок виконавчої служби або приватного виконавця, після чого кошти надходять стягувачу. Якщо адреса військової частини невідома, документи можуть бути направлені до Міністерства оборони України для подальшої передачі в бухгалтерію відповідного підрозділу.

Змінити розмір виплат можна або через суд у разі зміни матеріального стану, або уклавши нотаріально посвідчений договір між батьками. Такий договір має силу виконавчого документа.

Читайте також:

Оподаткування виплат військовим: хто звільняється від військового збору

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!