Український винищувач МіГ-29 завдав удару французькою керованою авіабомбою AASM HAMMER по позиціях російських військових на Донеччині. Унаслідок атаки знищено обладнання для керування дронами, боєприпаси та техніку окупантів.

Про це повідомили у блозі бійців Повітряних сил ЗСУ “Соняшник”.

ЗСУ вдарили по базі російських операторів дронів

Як повідомили українські льотчики, російські військові прибули на позицію на трьох автомобілях і вантажівці “КамАЗ”, завантаженій обладнанням для дронів та боєкомплектом. Проте згодом по їх позиціях вдарили МіГ-29 ЗСУ з використанням бомб AASM HAMMER.

Удар по окупантах, ймовірно, прийшовся по їх базі в селі Нова Полтавка у Донецькій області. На опублікованих кадрах видно момент прямого влучання: після вибуху відбувається детонація боєприпасів.

Варто зазначити, що французькі авіабомби AASM HAMMER використовуються українськими льотчиками для ураження цілей противника на значній відстані (до 60-70 кілометрів) — зокрема складів боєприпасів, пунктів управління та позицій техніки. Їх передали ЗСУ у 2024 році.

Читайте також:

• Краматорський напрямок без наступу, Покровський — під атаками росіян: ситуація на фронті
• Шаурма замість служби: в Україні судитимуть військового посадовця, який відправляв бійців продавати їжу на Донеччині
• Росіяни атакують Краматорський напрямок: останні новини з фронту 7 жовтня

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Попри війну, евакуацію та брак підтримки, притулок “Лада”, який колись працював у Бахмуті, продовжує рятувати тварин. Нині волонтери тримають на своїх плечах понад дві сотні собак і намагаються втримати притулок без стабільного фінансування.

Детальніше про ситуацію, а також нагальні проблеми у волонтерській діяльності бахмутського притулку “Лада”, розповіла керівниця Бахмутського товариства захисту тварин “Лада” Марина Шажко в коментарі Бахмут IN.UA.

Бахмутський притулок “Лада”: як він працює у 2025

Відомий багатьом бахмутянам притулок для тварин “Лада” евакуювався майже на початку війни до села Вільне, що на Дніпропетровщині. Наразі саме там опікуються понад двома сотнями собак. Проте, за словами Марини Шажко, найбільшою проблемою нині є брак фінансування, який створює й інші труднощі — особливо скорочення кількості кормів, медикаментів та побутових засобів для догляду за тваринами.

“У нашій групі у Facebook понад 7000 підписників, але донатять здебільшого одні й ті самі люди. Багато хто вважає, що 10 гривень — це замало, однак саме такі маленькі внески рятують життя: якби кожен долучився бодай на цю суму, притулок міг би три тижні жити спокійно” — каже керівниця “Лади”.

Вона додає, що допомогти притулку нині можна не тільки грошима, але й конкретними речами. Зокрема, зараз тварини потребують сухих і вологих кормів, поглинаючих пелюшок та ліків.

Бахмутське товариство “Лада” завжди існувало завдяки небайдужим людям. Пропозицій підтримки ж від Бахмутської влади не надходило:

“Звертатися туди немає сенсу, адже притулок ніколи не мав бюджетного фінансування і завжди існував виключно завдяки добрим людям“, — зазначає Марина Шажко.

Водночас вона додає, що місцева влада на Дніпропетровщині допомогла знайти територію для облаштування притулку під час евакуації, але не безплатно — за 15 000 гривень на місяць.

Школа виживання: як працюють волонтери в умовах навантаження

За словами Марини Шажко, за 13 років існування “Лади” відбулося багато подій, які навчили її команду діяти навіть у найскладніших умовах.

“Ми пройшли справжню школу виживання. Навчилися не опускати рук, а діяти попри все“, — зазначає Марина Шажко.

Керівниця притулку додає, що благодійний проєкт активно шукає шляхи для виживання в нинішніх умовах. Зокрема, волонтери оновлюють сторінки в соцмережах, де розповідають історії кожного улюбленця, щоб привернути увагу більшої кількості людей.

“Ми постійно звертаємося по допомогу, і навіть коли здається, що шансів немає — вона приходить, іноді звідти, звідки зовсім не очікуєш“, — каже керівниця “Лади”.

Іноді, зізнається Марина Шажко, труднощі викликають відчай, однак віра, любов і вдячність тварин допомагають рухатися далі.

“Наразі у притулку 203 собачки, кожна з них має свою трагедію та шлях до довіри. Ми вклали багато сил у їхню реабілітацію та догляд. Так, ми шукаємо їм родини, але зараз із прилаштуванням дуже складно — багато людей живуть у стані невизначеності через війну. Була ідея у хвилини відчаю розподілити собак між іншими притулками, але це — ніби віддати свою дитину. Ми взяли відповідальність за них і не маємо наміру від неї відмовлятися. Ми зробимо все, щоб “Лада” жила, адже це — пам’ять про наше рідне місто, про Бахмут і про всіх, кого ми врятували“, — резюмує волонтерка.

Як допомогти притулку “Лада”

Щоб допомогти притулку “Лада”, можна напряму звернутися до керівниці Марини Шажко за контактним номером телефону, вказаним у групі у Facebook.

Читайте також:

• В яких містах Бахмутська МВА реєструє дітей на новорічні подарунки: список
• Бахмутська бібліотека облаштувала книжкові локації: де бахмутяни можуть взяти книги
• “Найбільше вихованців зараз у Києві”: де і як працює Бахмутська КДЮСШ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Фотограф та мандрівник Олександр Мальон уперше приїхав до Бахмута у 2020 році без особливих очікувань. Але з перших кроків він його вразив: старовинні вулиці, тихі дворики, вражаюча архітектура й теплі усмішки містян. Бахмут став для нього відкриттям і перетворився на одне з найулюбленіших міст сходу України — місто, що залишилося в серці назавжди.

Олександр поділився у розмові з редакцією своїми спогадами про Бахмут.

Фотографією захопився з дитинства

Олександр Мальон родом з Черкаської області, зараз живе на Київщині. Фотографія й мандрівки для чоловіка хоббі, а за професією він інженер. Любов до фото у нього з дитинства — цим наш герой займається у вільний час.

“Батько в мене мав ще плівковий фотоапарат, і я захоплювався його роботою, спостерігав за ним, дивився, звідки беруться фотографії. Нерідко ми з татом залишались десь посеред ночі на кухні, де проявляли плівки, і ці фотографії друкували”, — каже пан Олександр.

Він самостійно опановував мистецтво фотографії, а з 2012 року захопився ще й краєзнавчими мандрівками по Україні. Спершу починав досліджувати свою рідну землю, Канівщину.

“Я зрозумів, що те, що було в моєму дитинстві, зникає, і захотілося, щоб це збереглось хоча б на світлинах. Взагалі, це була моя першочергова мета — фотографувати те, що може потім зникнути: старовинні будівлі, вітряки, водяні млини. Я ж інженер, тому люблю усі інженерні споруди”, — ділиться у розмові чоловік.

Так склалося, що фото та мандрівки по Україні ідеально поєдналися. Олександр їздив по різних містах та селах, де знімкував усе, що здавалося цікавим, а потім знайшов свою мандрівну компанію, і разом група складала собі маршрути.

“Так, наприклад, я в свій час дуже захопився вежами Шухова. У нас по Україні десь близько 10 таких конструкцій лишилось, які будувалися на початку XX століття. І, от, наприклад, на Донеччину ми їздили у Часів Яр двічі, бо там збереглась така вежа Шухова”, — згадує Олександр Мальон.

Саме у Часів Ярі наш герой вперше почув про Бахмут — відвідати це місто радив краєзнавець Валерій Богуненко.

“Бахмут в тій мандрівці — це було справжнє відкриття”

У жовтні 2020 року Олександр разом з групою таких самих мандрівників приїхав у Бахмут.

“Бахмут в тій мандрівці — це було справжнє відкриття, я не очікував побачити таке красиве місто. Ми приїхали туди осіннього вечора. Жили в будинку біля Азово-Донського банку, вечеряли в місцевій піцерії, а зранку вийшли на прогулянку. Й саме це найбільше залишилось в спогадах і на фотографіях. Це був туманний ранок, сонце тільки вставало. Ми ходили цими історичними вулицями, і я був вражений побаченим. Там були збережені будинки XVIII, XIX та XX століття. Вразив тоді мене будинок Окружного суду”, — ділиться спогадами мандрівник.

А ще запам’ятався, каже Олександр, центр Бахмута, де було багато історичних будівель. Хоча частина із них й була закинута, проте зберегла оригінальні вікна та двері.

“А ще згадую, ми проходили базарчик. І там бабуся винесла такі старі гранчаки (ред. стакани з гранованими ребрами). Я потім вже дізнався, що це в Бахмуті їх й робили на скляному заводі. Я ж просто не міг пройти повз цих гранчаків, купив декілька, заплатив більше грошей, бо бабуся за якусь смішну ціну пропонувала їх. Тепер ці стакани з Бахмута стоять у моїй колекції”, — говорить Олександр.

Запам’ятались черкасцю і бахмутські храми, зокрема неоготична синагога та Миколаївська церква, їх фото також є в колекції Олександра.

Фото Бахмута до війни, які Олександр зробив у місті, стали останніми в його колекції, зробленими власноруч. Зараз Бахмут окупований російськими військами, і все те, що зафіксовано на фото в цьому матеріалі, давно знищене.

“Як фанат архітектури, коли я дивився на Бахмут, то око тішилося тому, що я бачив. На жаль, я знаю, що всього того вже немає, мабуть, і в це важко повірити. Знаєте, в мене три улюблених міста Донеччини, в яких я побував: Бахмут, Часів Яр і Маріуполь”, — з теплотою резюмує Олександр.

До теми:

Часів Яр про який ви не знали. Розпитали у краєзнавця найцікавіше з історії міста

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!