У Костянтинівці триває евакуація населення. Попри те, що місто щоденно потерпає від обстрілів, тут продовжують лишатися люди. Щодня гуманітарна місія “Проліска” евакуює з Костянтинівки близько 15-20 людей. Переважна більшість — це немобільні й маломобільні люди, пенсіонери. Втім останнім часом збільшилась кількість хибних викликів, що ускладнює сам процес евакуації.

Як проходить евакуація в Костянтинівці, редакції Бахмут IN.UA розповів волонтер Євген Ткачов.

Евакуація з Костянтинівки

Волонтер Євген Ткачов працює у складі гуманітарної місії “Проліска”. Він вивозить людей з Костянтинівської громади. Основна кількість заявок — від маломобільних і немобільних людей, а також людей старшого віку.

За словами волонтера, він щодня робить кілька виїздів у місто, завдяки чому можна евакуювати 15-20 людей в день.

“Ми вивозимо особисто з капеланом і гуманітарною місією “Проліска” від 15 до 20 людей щодня. Рекорд був 22 людей за день, 8 поїздок. Зазвичай 5-6 разів встигаємо з’їздити туди й назад, все залежить від того, як далеко розташовані адреси один від одного, як старенькі збирають свої речі або скільки хибних викликів”, — розповідає Євген Ткачов.

Волонтер каже, що на темпи евакуації більше впливають не обстріли, а відсутність комунальних послуг. Особливо гостро це відчувається зараз, коли наближається холодна пора року. Останнім часом збільшилась й евакуація чоловіків призовного віку, яка раніше була на дуже низькому рівні. Євген Ткачов пояснює це тим, що люди починають розуміти, що залишатися в місті небезпечно для життя.

“На кількість евакуйованих більше впливає відсутність комуналки, тому що до обстрілів люди якось вже звикли і розуміють, що будь-коли і будь-куди може прилетіти. Тому кількість евакуйованих зростає в тих будинках, які згоріли або зруйновані вщент. І то так буває не завжди, іноді люди перебираються в сусідні будинки і намагаються облаштовуватись там. Також вже десь як тиждень, збільшилась кількість бажаючих виїхати чоловіків мобілізаційного віку. До цього це були поодинокі випадки, бо вони ховались, боялись виїжджати. Мабуть вони розуміють, що в Костянтинівці можуть просто загинути”, — розповідає Євген Ткачов.

Що негативно впливає на евакуацію — це збільшення хибних викликів. Їх роблять родичі місцевих мешканців, які хочуть евакуювати своїх рідних або ж дізнатися чи вони в порядку.

“Дуже багато випадків буває, коли рідні телефонують і клянуться, що їхні батьки, дідусь чи бабуся хочуть виїжджати, а насправді ніхто не хоче виїжджати. Або, наприклад, в тих районах, де немає зв’язку, люди готові реально брехати, давати заявки на евакуацію, аби хтось просто мимохідь заїхав і побачив, впевнився, чи живі люди, чи не живі, чи є вони там, чи нема. На жаль, таких випадків, на мою думку, буде все більше і більше. Тому що зв’язок дуже поганий в Костянтинівці, і не кожен може ходити годинами його ловити. Звісно, це дуже ускладнює евакуацію”, — розповідає Євген Ткачов.

Контакти для евакуації

Волонтер Євген Ткачов вивозить людей у складі гуманітарної місії “Проліска”. Зробити заявку на евакуацію можна за телефонами: +380 (93) 202 2232, +380 (96) 404 1034.

Звернення на евакуацію також приймають на гарячих лініях Донецької області: 0 800 408 911, +380 (98) 890 3318, +380 (66) 285 6290.

Для запису на евакуацію тяжкохворих і людей з інвалідністю діють номери: 0 800 332 614, +380 (99) 710 4872, +380 (99) 311 5314, +380 (96) 108 6048.

Читайте також:

• На 9 місяці вагітності тікала з Покровська під дронами: десантники з 25 бригади врятували жінку
• Медсестринський догляд і притулки для маломобільних: Уряд анонсував нові проєкти підтримки ВПО
• Евакуація з Донеччини: куди найчастіше їдуть мешканці регіону та чого найбільше потребують

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

ЗСУ мають успіхи на фронті в Донецькій області. Бійцям Сил оборони вдалось відкинути ворога на Добропільському напрямку. При цьому деякі успіхи мають і росіяни.

Про актуальну ситуацію на фронті в Донецькій області розповідає Бахмут IN.UA.

Ситуація на фронті: просування ЗСУ і росіян

За даними аналітиків DeepState, ЗСУ мають успіхи на Добропільському напрямку фронту. Зокрема, українські захисники відкинули ворога біля села Володимирівка.

Просування на фронті має і російська армія. Зокрема, було зафіксоване просування ворога на Добропільському напрямку — біля села Шахове.

Також ворог пройшов вперед на Лиманському напрямку. Просування росіян зафіксовані поблизу сіл Шандриголове і Зелена Долина.

Нагадаємо, що днями бійці 1-го корпусу НГУ “Азов” звільнили село Панківка на Добропільському напрямку. Попри успіх, військові зазначили, що російське командування нарощує угруповання на цій ділянці фронту. Зокрема, перекинули чотири бригади піхоти та полк морської піхоти. Загалом на Добропільському напрямку вдвічі зросла інтенсивність ворожих штурмів.

Читайте також:

• ССО накрили тил 810-ї бригади РФ: що лишилося від хабу окупантів
• Росія хоче повністю захопити Донеччину восени — заступник керівника ОП Павло Паліса
• Щодня вивозять до 150 людей: як евакуюють мешканців прикордоння Дніпропетровщини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Світлана Довбуш — мисткиня і фіксерка з Києва. У 2022 році вона вперше приїхала на Донеччину, щоб фіксувати вплив війни на українські міста. Декілька поїздок Світлана мала і в Бахмут: вперше — влітку 2022 року, і востаннє перед окупацією міста — у лютому 2023 року. Зняті в Бахмуті кадри стали основою відеоінсталяції “Й куди тепер?”, яка зараз експонується у Львові.

Яким мисткиня побачила Бахмут і про що її проєкт, Світлана Довбуш розповіла у розмові з Бахмут IN.UA.

Вперше на Донбас — після початку війни

Світлана Довбуш родом з Києва. Коли дівчині було 17 років, столицю сколихнула Революція Гідності. Події на Майдані мали чималий вплив на Світлану і її світогляд. Дівчина активна стежила за новинами революції, окупації Криму, початку війни на Донбасі.

Коли почалось повномасштабне вторгнення, Світлана Довбуш вирішила особисто зайнятися фіксацією бойових дій на сході України.

“Я дитина Майдану. І я дуже добре пам’ятаю ці новини: про “зелених чоловічків” у Криму, початок війни на Донбасі. Але я не можу згадати, в який момент у суспільстві прийшло таке прийняття цієї дійсності, що вона стала такою буденною. Тому для мене після початку вторгнення була така вимога, що я маю поїхати на Схід: все це побачити на власні очі і зрозуміти. І я шукала способи”, — розповідає Світлана Довбуш.

У 2022 році Світлана вперше приїхала в Донецьку область. Її зустрів Бахмут. Тут вона знімала різні локації міста, фільмувала буденність бахмутян і знайомилась з місцевими волонтерами.

“Я вперше поїхала на Донбас у 2022 році. Разом зі своїм другом, кінорежисером Ігорем Бабаєвим ми поїхали в Бахмут у липні-серпні. Ми привезли гуманітарну допомогу, ліки й одночасно щось знімали для себе. Так ми познайомилися з працівниками Палацу культури, які там волонтерили. Ми з ними досить плідно проводили час, і це залишило свій слід. Загалом у Бахмуті ми прожили десь 2 тижні з перервами, повертаючись у Київ за новою допомогою. Мені тоді дуже сподобалось місто”, — розповідає мисткиня.

Бахмут у 2022 році

Фільмувала Світлана Довбуш і місцевих жителів. Спочатку — згадує мисткиня — мешканці не дуже добре сприймали людей з камерами, іноді навіть вороже. Але їй разом з Ігорем Бабаєвим вдалось налагодити контакт з місцевими. У процесі спілкування вони надавали людям допомогу.

“Ми багато часу провели в Палаці культури, знайомилися з працівниками. Спочатку вони нам не дуже довіряли, але ми привозили гуманітарну допомогу і поступово в нас ніби розбудовувалась дружба і підтримка один до одного. Але водночас, можливо, було і якесь нерозуміння. І це не в негативному сенсі, я думаю, що це була більше інакшість, яка має місце. Також, коли ми їздили по місту, десь зупинялися, на нас з камерами могли досить негативно реагувати. Я багато разів чула в нашу адресу, що місцеві жителі помічали закономірність, що там, де відбувається вибух, одразу з’являються люди з камерами, і що ніби люди з камерами і приносять цю загрозу. Тому ми досить обережно знімали. Це була не дуже комфортна зйомка, відчувалась і напруга, і що потрібно було багато пояснення, інколи не знімати, а просто бути з людьми, щоб тебе не сприймали як якусь ворожу одиницю”, — згадує Світлана Довбуш.

Втім були й ті, хто не лише дозволяв себе знімати, а й вносив свої творчі пропозиції.

“Якось ми поїхали в одне місце, куди прилетіли авіабомби, і поряд був зруйнований будинок. Він мав якийсь містичний вигляд — похилений, все так викривлено було. Я його знімала, і в цей момент почула як крізь шибки звучить українське телебачення. Я покричала, і звідти вийшла жінка з двома собаками, це була Тетяна Клименко. Ми принесли їй ліки, поспілкувалися, допомогли встановити “Дію”, сфотографувати будинок, щоб подати якісь запити. А потім я запитала в неї, чи можу їй привезти щось з Києва. І вона попросила в мене тоналку. Виявилось, що Таня робила макіяжі, яскраві образи, перевдягалася — це була для неї така собі артистична практика.

Коли я наступного разу приїхала з Києва, то попросила Таню зробити макіяж про її стосунки з містом. Це була така наполовину документальна історія: я її трішки спрямовувала, але вона все одно сама інтерпретувала. Вона намалювала троянди на обличчі і шиї, одягла свою сукню з трояндами і ми вийшли на прогулянку до алеї біля її дому. Вона позувала мені і ці кадри можна побачити у відеоінсталяції”, — розповідає мисткиня.

Остання поїздка в Бахмут перед окупацією

З 2022 року Світлана Довбуш була фіксеркою. Після звільнення її рідної Київщини вона почала співпрацювати з іноземними медіа, фільмуючи для них наслідки війни в Україні. Виконуючи редакційні завдання, Світлана проводила зйомки в Донецькій, Луганській, Київській, Миколаївській, Херсонській областях.

Під час зйомок на Донеччині Світлана часто була у Краматорську, де зупинялась після роботи. У лютому 2023 року, перебуваючи у Краматорську, фіксерка почула про важку ситуацію в Бахмуті, тому вирішила поїхати туди, щоб зафіксувати тодішній стан міста.

“Я пам’ятаю, що була з RAI (ред. італійська телерадіокомпанія) в Краматорську. У Бахмуті тоді вже була складна ситуація, захоплення вже було до річки. І в мене виникло сильне бажання туди поїхати, але одночасно з цим я вступала в університет. І от 16 лютого в Краматорську я заповнюю портфоліо і відправляю його в Лондон, а вже 17 лютого, десь о 6 ранку, з військовими я виїхала в Бахмут. Мої журналісти тоді відмовились від поїздки”, — розповіла Світлана.

Того дня місто зустріло її не так тепло, як у 2022 році. Людей на вулицях не було, а на в’їзді до міста були сильні руйнування. При цьому перебувати в Бахмуті було доволі небезпечно, тому зйомки велися дуже швидко.

“Якщо чесно, це була настільки швидка поїздка, на адреналіні. Небезпечним був самий заїзд у місто. Там була така ділянка на трасі — проїзд вниз — де десь кілька кілометрів треба було дуже швидко їхати, бо там пролітали винищувачі і обстрілювали трасу. Тобто сам шлях до міста вже був інакшим. Коли я раніше заїжджала в Бахмут, то пам’ятаю, коли згори з’їжджаєш вниз і перед тобою відкривається місто, розгортається до тебе. А тут це було в такому напруженні, де ти просто закриваєш очі і думаєш лише про те, щоб проїхати цю ділянку. У самому місті ми їхали на машині і це було так: ми зупиняємось, мені кажуть, що у нас є одна хвилина, і я просто вистрибувала з машини і бігла щось знімати, щось на що поверталась камера.

Звичайно, дуже багато знято руйнувань. По суті всі ці точки зупинки — це були точки цих руїн. На в’їзді в місто, пам’ятаю, була перша точка. Це була панельна багатоповерхівка, куди потрапив снаряд і просто шмат будинку до нуля знесений. Потім ми проїжджали будинок на околиці міста, де був магазинчик “Бахмут Хліб”. І ти бачиш, що є ці двері, є вивіска, а з боку просто немає під’їзду”, — згадує Світлана Довбуш.

Побачитися з місцевими жителями Світлані вдалось лише раз у центрі міста. Там вона зустріла кількох людей, які забирали собі залишки гуманітарної допомоги. Тоді від жінки вона почула запитання “Й куди тепер?”, яке стане назвою майбутньої інсталяції.

“Перехожа бахмутяка питає “І куди тепер?” у перехожих чоловіків, які тягнуть гуманітарну допомогу. Вони її ігнорують і просто проходять повз. І тоді вона по імені кричить: “Руслан, чи там щось залишилось?”. А він каже, що він зайнятий”, — розповідає мисткиня.

Ця поїздка до Бахмута виявилась останньою перед окупацією міста.

“Ми коли гуляли з Ігорем Бабаєвим по Бахмуту в 2022 році, то я казала йому як чудово відчувається місто. Низька забудова в центрі, велика кількість квітів — відчуття було ніби ми в санаторії. Я казала, що було б добре приїздити сюди у відпустку. Я думаю, що це дійсно був такий звʼязок, схожий на закоханість, спʼяніння розуму. І в лютому 2023 року я не могла повірити, що це остання можливість побачити Бахмут”, — розповідає Світлана.

Виставка “Й куди тепер?” у Львові

Світлана Довбуш продовжувала працювати фіксеркою до кінця 2023 року. Восени вона вступила до навчального закладу в Лондоні, а на зимових канікулах вирішила продовжити свою роботу разом з іноземними журналістами на сході України. Під час зупинки з колегами в Харкові вони потрапили під обстріл. Росіяни поцілили двома балістичними ракетами в готель, де перебували медійники.

Світлана отримала поранення, мала кілька переломів. Повернувшись до Лондона, вона сфокусувалась на навчанні та паралельно відновлювалась після травм. Коли до неї повернулися сили, дівчина вирішила об’єднати свої зняті кадри в єдиний проєкт.

Проєкт “Й куди тепер?” — це відеоінсталяція в пʼяти частинах. У його основі — матеріали, зняті в Бахмуті, Оріхові, Серебрянському лісництві та інших місцях Донеччини у 2022-2023 роках.

“У своїй відеороботі я намагаюся подивитися на ландшафт війни не як документалістка. Натомість мене цікавить поетичний погляд як можливий спротив сплощенню мови воєнної документалістики”, — описує свій проєкт мисткиня.

Побачити відеоінсталяцію “Й куди тепер?” можна у Львові, вона експонується в Домі Звуку (вулиця Князя Романа, 6). Триватиме проєкт включно до 28 вересня.

Читайте також:

• У Луцьку відкрилась виставка бахмутського художника: чому варто відвідати
• “2 000 метрів до Андріївки”: фільм про звільнення села під Бахмутом можуть висунути на “Оскар”
• “Якби не війна, я б пов’язав своє життя з Бахмутом”: історія бахмутянина, який в евакуації допомагає молоді

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!