З Бахмутського району Донеччини вивезли архіви. Більшість архівних документів збережено і переміщено в більш безпечні регіони України. Втім, деякі архіви не вдалося евакуювати.

Де наразі перебувають архіви, розповіли в консультативно-координаційному центрі підтримки населення “Бахмутський район єднає”.

Архіви з Бахмутського району, місце перебування і контакти

З громад Бахмутського району вивезли архіви. Наразі вони переміщені в різні регіони України. Звернутися до архівів можна за контактами:

• архівний відділ Бахмутської райдержадміністрації: місто Тернопіль, майдан Перемоги, 1. Телефон: +380 (95) 403 7243 (Вершиніна Світлана Леонідівна), електронна пошта: [email protected];
• архівний відділ Бахмутської міської ради: Хмельницька область, село Ріпна, вулиця Шкільна, 1. Телефони: +380 (99) 653 5825, +380 (98) 427 3403 (Мироненко Юлія Миколаївна), електронна пошта: [email protected];
• архівний відділ і трудовий архів Званівської сільської громади відсутні, призначено відповідальну особу в Званівській сільській військовій адміністрації. Документи ліквідованих колективних сільськогосподарських підприємств зберігаються в КУ “Трудовий архів” Сіверської міської ради у місті Дніпро. Контактна особа: +380 (95) 502 4748 (Петрейко Ірина Степанівна), електронна пошта: [email protected];
• архівний відділ Світлодарської громади відсутній, призначено відповідальну особу в Світлодарській МВА за адресою: Полтавська область, місто Решетилівка. Контактна особа: +380 (66) 882 9570, електронна пошта: [email protected]. Трудовий архів Світлодарської громади не евакуйований;
• архівний відділ Сіверської громади відсутній, призначені відповідальні особи в Сіверській МВА у місті Дніпро. Контактні особи: +380 (95) 317 1434 (Токарєва Наталя Володимирівна, Прусаченко Наталя Валеріївна), електронна пошта: [email protected].
• трудовий архів Сіверської міської ради: місто Дніпро, проспект Яворницького, 36. Телефон: +380 (50) 643 9811 (Шванік Людмила Василівна), електронна пошта: trudarhiv-siversk@ukr-net;
• архівний відділ Соледарської громади відсутній, призначено відповідальну особу в Соледарській МВА. Контактна особа: +380 (50) 285 4634 (Сташкевич Марина Миколаївна), електронна пошта: [email protected]. Трудовий архів Соледарської міської ради не евакуйований;
• архівний відділ Торецької міської військової адміністрації: місто Черкаси, вулиця Чорновола, 157. Телефон: +380 (96) 432 2589 (Краснюк Тетяна Сергіївна), електронні адреси: [email protected], [email protected];
• архівний відділ і трудовий архів Часовоярської громади відсутні, призначено відповідальну особу в Часовоярській МВА. Контактна особа: +380 (66) 229 7168 (Черкасова Марина Олександрівна), електронні адреси: chasovoyarska-gromada.gov.ua, [email protected].

Читайте також:

• Як у Києві потрапити на прийом у Бахмутський ЦНАП
• Бахмутська лікарня в Броварах: графік роботи, телефон та послуги
• Як людям з Бахмутського району звернутися до місцевої влади: всі контакти

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Військовослужбовець Сергій Сергієнко на позивний “Маджахед”, чиє фото з Бахмута свого часу порівнювали з кадрами Другої світової війни, загинув 7 березня 2026 року поблизу Озерного на Донеччині. Він пішов добровольцем захищати Україну у 2022 році й залишався у війську навіть тоді, коли стан здоров’я вже не дозволяв виконувати бойові завдання так, як раніше. 14 серпня, через 160 днів після його загибелі, його дружина Олена розповіла Бахмут IN.UA, яким Сергій був у житті — принциповим, прямим, турботливим і готовим допомагати іншим. Сьогодні вона продовжує волонтерити, допомагати військовим і переселенцям, та працювати над тим, щоб пам’ять про чоловіка залишилася для його дітей, побратимів і людей, які знали його лише з фотографій та історій.

“Він був моєю людиною цілком повністю”

Сергій пішов до Збройних сил України добровольцем у 2022 році з початком повномасштабної війни. Олена розповідає, що він служив у 25-му окремому стрілецькому батальйоні, а потім його перевели до 53-ї окремої механізованої бригади. Останні місяці служби були для нього складними. Через стан здоров’я Сергій уже не міг виконувати бойові завдання так само, як раніше. За словами Олени, його організм був виснажений, а також він мав проблеми зі здоров’ям.
Попри це, можливість залишити військо не стала для нього причиною повернутися до цивільного життя. Олена згадує Сергія як про світлу людину, яка не боялася говорити те, що думала. Він не уникав суперечок і завжди відстоював власну позицію. Так і отримав свій позивний “Маджахед”.

“Найбільше він мені запам’ятався, тим, що він завжди говорив все, що думав, він не був зручним, завжди відстоював свою позицію, він був принциповий, характерний, стійкий, мужній і впевнений в собі, він завжди мені допомагав, Сергій був моєю підтримкою та опорою, завжди підіймав мені настрій і він був моєю людиною цілком повністю”, — згадує його дружина.

Сергій з Оленою постійно залишалися на зв’язку. Вони одружилися у 2022 році, а до цього певний час спілкувалися та поступово створювали власні звички. Однією з них було ранкове побажання доброго дня, пригадує дружина полеглого і додає, що Сергій цікавився найменшими деталями її життя — що вона їла, що вдягала, куди йшла та який мала настрій.

Навіть перебуваючи на позиціях, Сергій намагався зберігати цей зв’язок. Коли не мав можливості говорити наживо, записував для Олени відео, а згодом, коли з’являвся зв’язок, вони обмінювалися ними. Олена згадує, що у цих відео могли бути зовсім буденні речі, наприклад, розповідь про подаровані волонтерами речі. Саме такі деталі, за її словами, допомагали їм залишатися близькими навіть на відстані.

Доброволець, який залишився у війську до останнього

18 січня 2023 року Сергія поранили на Бахмутському напрямку, з тіла чоловіка витягли 40 осколків. Весь шлях поранення з ним була Олена. Попри травму, Сергій вирішив повертатися до війська. Згодом через стан здоровя чоловік вже не міг виконувати бойові завдання.

“Попри попри можливість залишити Збройні Сили України і жити мирне життя, він залишився в ЗСУ, і він до останніх секунд, до останнього подиху серця був вірний своїй Україні, так як і пішов він добровольцем в ЗСУ. От з принципами так він і загинув”, — ділиться у розмові Олена.

Принциповість Сергія, за словами дружини, була помітна і серед побратимів. Він міг бути незручним для інших, коли бачив проблему або не погоджувався з рішенням, але водночас не уникав відповідальності за свої слова.

Водночас Олена говорить про нього як про людину, яка багато віддавала іншим. Сергій міг подарувати побратиму інструмент, рукавиці, ніж, плоскогубці, футболку, кепку чи дощовик — будь-яку річ, яка могла стати комусь у пригоді.
Для нього було важливо залишати після себе спогад.

Мрії, які Олена продовжує здійснювати

За словами Олени, їхнє спільне життя було коротким, проте пара мало багато простих планів. На жаль, один їм так й не вдалося здійснити, разом вони мріяли поїхати на відпочинок. Пара домовилася востаннє, що коли Сергій вийде з позицій, то Олена вибере довогоочікуване місце для відпустки, але з тих позицій Сергій так й не вийшов. Вони хотіли ремонтувати будинок, облаштувати територію біля нього, висадити квіти, зробити місце для відпочинку. Після загибелі чоловіка Олена продовжує здійснювати ці плани, як би важко їй не було.

“Наші мрії, про які ми говорили разом, знаєте, я їх досі втілюю в життя. Ми хотіли ремонт, також Сергій хотів біля будинку, щоб були гарні квіти та також щоб був красивий ландшафт. Я це зараз втілюю. Також він хотів, щоб в нас біля паркану були миготливі ліхтарики, щоб це була зона комфорту, де можна було винести, просто шезлонги, щоб позасмагати, розпалити мангал і жарити шашлики. Це все в проєкті зараз, бо я хочу зробити все, що він не встиг”, — ділиться Олена у розмові.

Після поховання Сергія, Олена продовжила волонтерити. Вона допомагає військовим і переселенцям та каже, що не хоче відмовлятися від життя, яким жила останні роки. За її словами, обіцянку продовжувати підтримувати військових вона дала Сергію вже після його поховання. Олена говорить, що допомога іншим стала для неї способом знаходити сили рухатися далі:

“Після поховання чоловіка у мене був пригнічений стан. Але в нього на могилі на другий день, коли ми йому несли сніданок, я пообіцяла Сергію, що я не залишу хлопців. Я підтримуватиму хлопців. Поки не закінчиться війна, я знайду собі сили”.

Вона додає, що не хоче припиняти те, що раніше її наповнювало. Підтримка військових, допомога переселенцям, яку видають вже 5 рік завдяки підтримці Ukraine Trust Chain та благодійного фонду “Вільні Люди, Вільна Країна”, а також допомога тваринам залишаються частиною її життя.

“Я в будь-якому випадку надалі підтримуватиму і переселенців, і військових, шукатиму сама від себе, що зможу робитиму. Не зупинюсь, бо я цим жила. І цим я живу далі. Я не хочу обірвати те, що мене наповнювало. Бо ця підтримка хлопців, вона, знаєте, як такий приємний післясмак, емоції і радощі всередині себе, що ти щось зробив. Тобто для мене це велике наповнення”, — каже Олена.

Пам’ять про Сергія, яку Олена хоче зберегти

Щодня о дев’ятій ранку Олена разом з іншими небайдужими людьми виходить на хвилину мовчання та вшанування загиблих захисників. Вона говорить, що це стало для неї важливою частиною життя після смерті чоловіка. Водночас Олена працює над тим, щоб зберегти пам’ять про Сергія не лише у власному житті. Вона хоче, щоб у школі, де він навчався, з’явилася пам’ятна табличка, планує встановити табличку на Хрещатику на Алеї Слави, оформити пам’ятник та QR-код із фотографіями й відео. Також вона замовила книгу “Пам’ять в обличчях”, у якій буде історія Сергія.

“Розумієте, я все це маю зробити гідно, достойно, так, як він того заслуговує, бо він віддавв найдорожче, тому я не можу зараз скласти руки. Хочу передати книгу “Пам’ять в обличчях” в музей, щоб була увіковічена історія пам’яті Сергія, і щоб це було задокументовано, щоб про нього пам’ятали, і знали, що був такий військовий, можливо, діти потім в книжках бачитимуть його фото”, — пояснює дружина Сергія.

Коли Олена говорить про те, що хотіла б залишити людям у пам’яті про Сергія, вона насамперед згадує його мотивацію захищати Україну. За її словами, Сергій говорив, що пішов на війну за майбутнє України та за дітей, які мають жити на своїй землі.

“Я хотіла б, щоб вони знали, що кожен військовий, який туди йшов, він йшов за майбутнє, Сергій говорив так: “Я йшов за майбутнє України, я йшов за дітей, щоб сюди не прийшли вороги, і не скривдужвали їх, і не жили тут, бо це земля саме українського народу, і саме наші жінки, наші діти тут мають жити”, — згадує Олена.

Олена згадує і фразу, яку Сергій сказав їй особисто: “Моя мама мені дала життя, а твоя мама дала мені сенс життя”.
Для неї ці слова залишилися одним із найважливіших спогадів про чоловіка. Олена хоче, щоб Сергія пам’ятали не лише як військового, а як людину, яка була здатна допомогти незнайомцю. Вона розповідає, як одного разу Сергій почув у таксі, що дитина просить батька увімкнути генератор через відсутність електрики. Він просто залишив гроші на морозиво для дівчинки:

“І він таким лишається, він далі живе в моєму серці, поки я про нього говорю, поки я про нього дбаю, і він завжди житиме, і завжди лишиться в моєму серці, і серці тих людей, з ким він був знайомий, і навіть просто хто його не знає, але бачили його фото, і чули його історії, наскільки він відважно стояв, стримував ворога, і жив в тих умовах, в яких просто нереально жити серед води, холоду і морозу”.

Для Олени турбота про пам’ять Сергія стала продовженням їхнього спільного життя. Вона ремонтує будинок, який вони планували облаштувати разом, продовжує допомагати військовим і переселенцям. Нижче Олена переказує одну з їх звичайних розмов, яка лишилася в її пам’яті.

***

Cергій лишився в мені назавжди, в наших звичках, в моєму характері, в стійкості до випробувань долі, в ранкових сніданках, тепер я їм індюшку та творог, (він просив) менше шоколаду, в розмовах “тільки наших по дитячому”

……. Я питала: що ти мені ще не казав. А він: ще не казав?!
А я кажу: ні
Він дивиться на годинник і каже о 9:45 я тебе кохаю
Я відповідаю : я тебе сильніше
А він: я знаю.

І це був тільки наший такий короткий діалог по дитячому і так просто. Здається за ці роки ми проговорили кожну хвилину часу це одне одному Він назавжди для мене Кошеня, для хлопців Маджахед , для дітей батько, син і брат.

Читайте також:

“Я зі своїми хлопцями буду до кінця”: яким запам’ятали загиблого на фронті поліцейського і воїна з Бахмута Андрія Пугачова

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Міністерство соціальної політики залучило понад 2,2 мільярда гривень міжнародної фінансової допомоги для підтримки вразливих категорій населення напередодні зимового періоду. Одноразову грошову виплату у розмірі 19 400 гривень отримають сім’ї з дітьми, які проживають у прифронтових громадах.

Інформацію про програму оприлюднив Павло Фролов, народний депутат України та голова Спеціальної комісії з питань захисту ВПО.

Зимова грошова допомога для прифронтових громад

Кошти для виплат надійдуть через спеціально створений “Гуманітарний рахунок реагування та стійкості”. Фінансову підтримку проєкту забезпечують дві міжнародні організації:

• понад 2 мільярди гривень — фінансування від Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ);
• 223 мільйони гривень — грошові надходження від Товариства Червоного Хреста України.

Грошова допомога не має фіксованого цільового призначення. Отримані кошти родини можуть використати на базові потреби напередодні зими, серед яких:

• тверде паливо — для забезпечення обігріву житлових приміщень під час холодів;
• теплий одяг та взуття — для підготовки членів родини до зимового сезону;
• оплата житлово-комунальних послуг — для покриття поточних витрат домогосподарства.

Умови отримання допомоги

Цільовою групою програми є домогосподарства з дітьми, які проживають поблизу лінії зіткнення. Загалом фінансовою підтримкою охоплять понад 104 тисячі таких сімей. Кожне домогосподарство отримає одну цілісну виплату розміром 19 400 гривень.

Процес нарахування коштів повністю автоматизований. Виплати здійснюватиме Пенсійний фонд України на основі наявних даних із державних реєстрів. Подавати додаткові заяви чи звернення не потрібно. Гроші автоматично надійдуть на діючі банківські картки, які використовуються для отримання пенсій або інших соціальних виплат.

Читайте також:

Грошова допомога 12 300 гривень для ВПО: умови та реєстрація

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!