У березні 2025 року Кабінет міністрів схвалив Стратегію розвитку культури в Україні до 2030 року, а також план заходів з її реалізації. До розробки цих документів долучилась коаліція “На лінії зіткнення”, у складі якої активісти зі Сходу України. Вони внесли до стратегії пропозиції щодо збереження локальної культури тимчасово окупованих територій України.

Що мають на меті активісти і чим важливе збереження культури українського Сходу, редакції Бахмут IN.UA розповів громадський діяч, очільник коаліції “На лінії зіткнення” Андрій Грудкін.

Чим цінне збереження культури Сходу

Коаліція “На лінії зіткнення” згуртувала активних мешканців Донеччини і Луганщини. Серед її членів — люди зі Світлодарська, Щастя, Торецька, Попасної, Красногорівки, Авдіївки, Сіверськодонецька, Нью-Йорка. Вони мали активну громадянську позицію ще до повномасштабного вторгнення і розвивали різні проєкти з розвитку громад. Зараз увагу активістів привернула тема збереження культури окупованих територій.

“Ми ще у 2023 році під час визначення стратегічних цілей, дивлячись на динаміку цієї війни і виходячи з песимістично-реалістичного сценарію, зрозуміли, що після того, як путін включив чотири наші області і Крим до складу рф, наші регіони є під ризиком тривалої тимчасової окупації. Ми розуміли, що маємо зберігати свою локальну ідентичність локально та зберігати себе як спільноти, які є витісненими, вигнаними росією зі своїх громад. Тому ключовим для нас стало питання культури. Раніше ми, як коаліція, ніколи цим не займались, але тепер чітко бачимо, що якщо не зберігати нашу культуру, наші традиції, нашу історію, не зберігати соціальну згуртованість за принципом “свій до свого по своє”, то це призведе до культурного розчинення внаслідок інтеграції”, — зазначає Андрій Грудкін.

Визначивши збереження культури, як один із ключових напрямків роботи, активісти почали працювати над тим, щоб це питання вийшло на державний рівень.

“Ми поставили за мету включити цей контекст, проявити голос Донеччини і Луганщини на національному рівні. Стейкхолдери стратегії культури — це, в першу чергу, Міністерство культури та стратегічних комунікацій, яке займається безпосередньо культурою, і Мінрозвитку, до якого перейшов мандат Мінреінтеграції щодо внутрішнього переміщення і політики щодо ВПО. І там, і там ми перманентно на різних заходах, за допомогою різної адвокації просували наші ідеї”, — розповідає громадський діяч.

Стратегія розвитку культури: що передбачено для окупованих громад

28 березня 2025 року Кабінет міністрів України ухвалив Стратегію розвитку культури до 2030 року. Разом зі стратегією затверджено план її реалізації на 2025–2027 роки. У документі виокремлено чотири ключові цілі:

• інтеграція української культури як активного учасника і рівноправного партнера глобальних культурних процесів;
• зміцнення людського капіталу через культурні практики;
• захист, збереження, примноження та використання потенціалу культурної спадщини та культурних цінностей;
• підвищення стійкості культури як суспільної системи.

Окрім цього, в державній політиці чітко зафіксований окремий вектор, спрямований на збереження локальної культури громад регіонів, які перебувають у тимчасовій окупації.

“Ми досягли того, що термін “локальна ідентичність” тепер не викликає якихось суперечок. Тому що ті, хто не знайомі з контекстом, починають говорити, що це про якийсь сепаратизм, чи ще щось негативне. Ні. Ми говоримо про те, що сукупність локальних ідентичностей України формує українську національну ідентичність. Будь-яка локальна ідентичність апріорі українська, просто вона має якісь свої місцеві прояви, які якраз і є отими “молекулами і атомами”, які складають Україну разом. Нас дуже тішить, що в цьому плані ми з Мінкультом на одному боці, тому термін “локальна ідентичність” проходить крізь цю стратегію”, — розповідає Андрій Грудкін.

Важливим кроком до збереження культури окупованих громад стане підтримка роботи релокованих закладів культури та закладів освіти.

“Ми підсилили меседж про те, що нам треба зберігати наші культурні заклади, це основа. В першу чергу, це музеї, потім заклади освіти у сфері культури. На жаль, не всі заклади змогли вивезти свої музейні предмети і експозиції, особливо Луганщина, де відбулась швидка окупація. Втім, навіть якщо втрачені експозиції, музеї можуть відтворити якісь предмети, які були в колекціях, популяризувати нашу культуру. Також важливим є збирання місцевих легенд, збереження нематеріальної культурної спадщини, що є дуже важливим. Носії нематеріальної культурної спадщини, як і всі ми, не вічні, тому нам треба передавати її новим поколінням, які ще встигли народитися в наших регіонах, заряджати їх цим меседжем про те, що нам необхідно самозберігатися як представники Донеччини та Луганщини. І застосовувати при цьому якісь креативні ідеї в мистецтві, в культурі і в усьому, що пов’язано з творчістю.

Добре, що все це зафіксовано у стратегії. Одна з операційних цілей і завдань — це підтримка інституцій з тимчасово окупованих в територій”, — пояснює очільник коаліції “На лінії зіткнення”.

Разом з цим є й кілька дискусійних питань. Серед них — збереження військових адміністрацій і місцевих органів влади з окупованих громад.

“Є дискусійне питання — чи потрібно зберігати переміщені органи влади і військові адміністрації. Якщо брати саме контекст ідентичності, то якщо їх ліквідують, відповідно і наші музеї зроблять якимись придатками до інших музеїв. Тобто, вони втратять свою автономність і інституційну незалежність, що це саме музей тієї чи іншої громади, наприклад Слов’янської чи Покровської. З цього питання ще тривають дискусії”, — каже Андрій Грудкін.

Оскільки Стратегія розвитку культури вже ухвалена, наступним етапом роботи активістів буде реалізація заходів, передбачених у документі. Їхня мета зараз — зробити так, щоб прописані пропозиції були втілені у життя.

Читайте також:

• “Ми хотіли зробити так, щоб про Бахмут не забули”: як Інесса Мішеніна створила спільноту для допомоги і об’єднання земляків
• “Хочу, щоб ВПО відчували підтримку”: як бахмутянка Анна Яхонтова змінює життя переселенців на Закарпатті
• Що планує Рада ВПО при Бахмутській МВА у 2025 році: перелік запланованих заходів

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Бахмутському навчально-виховному комплексі №11 виник конфлікт між випускницею та адміністрацією закладу. Причиною обговорення стала пісня для випускного, яка була згенерована за допомогою штучного інтелекту (ШІ). Одна з випускниць висловила небажання виконувати цей трек на офіційній частині свята, запропонувавши власну альтернативу.

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з батьком випускниці, директоркою Бахмутського НВК №11 та Управлінням освіти Бахмутської міської ради, щоб з’ясувати деталі.

Конфлікт у Бахмутському НВК №11

Публічного розголосу ситуації надав Дмитро Кононець, батько випускниці, яка першою повідомила про згнеровану ШІ пісню, у соціальній мережі, опублікувавши пост від 18 червня 2026 року.

За його словами, діти не хочуть співати запропоновану школою штучно створену композицію, а воліють виконати пісню Кузьми Скрябіна “Випускний”. Чоловік зазначив, що діти через війну втратили можливість нормально навчатися та бачитися з однокласниками, тому мають право самостійно обирати музику для свого свята.

Примітка. Пісня, яку створив ШІ та яку пропонували заспівати дітям.

У коментарі редакції Бахмут IN.UA Дмитро Кононець пояснив своє обурення тим, що думку дітей спочатку проігнорували.

“Вони втратили дитинство. В них забрали все, ну буквально все. І в цій ситуації викладачі школи, вищі там якісь чини, хтось вирішив, що вони можуть отак через коліно, навіть ігноруючи думку дітей“, — зазначив батько випускниці.

Окрім цього, чоловік розповів про ймовірні погрози судовим позовом на адресу його доньки з боку керівництва школи за висловлення власної позиції.

“Дитина написала, що директорка погрожувала судом. Не знаю точно де, але є контекст того, що погрози судом були. Сам факт того, що вона погрожує — це дуже погано. Мені би хотілося, щоб директорка пояснила усі ці висловлювання“, — додав Дмитро Кононець.

Чоловік також вказав, що намагався зв’язатися з Управлінням освіти Бахмутської міської ради, проте не знайшов контактів установи у соціальних мережах, а офіційний сайт на той момент не працював.

Після розголосу ситуації Дмитро Кононець опублікував ще одне повідомлення, у якому запропонував для остаточного вирішення конфлікту навколо вибору музичного супроводу керівництву закладу провести опитування серед учнів.

“Як на мене просто слухати пісні написані та виконані ШІ це просто дічь якась. А включати це на свято, просто ганьба. Хай діти проголосують анонімно, і все стане на місця“, — написав Дмитро Кононець.

Чоловік також відреагував на заяви адміністрації школи щодо конфлікту через публікацію прізвища директорки (ред. у пості випускниці зазначено прізвище директорка 11 НВК). Він ще раз наголосив на наявності тиску на випускників з боку освітян.

“Бо тиснуть, погрожують судом, з-за чого? Бо прізвище згадали там чиєсь. А те, шо треш творять то це не рахується… Тиснути на дітей це як раз свідчить про нашу освіту дуже багато“, — вказав у своїй публікації батько випускниці.

Позиція директорки та розв’язання конфлікту

Щоб з’ясувати статус проблеми на рівні навчального закладу, редакція Бахмут IN.UA також звернулася до Олени Лавренко, директорки НВК №11. Вона повідомила, що для розв’язання ситуації скликали спільну нараду з учнями.

За словами керівниці закладу, під час зустрічі випускниця перепросила за те, що виникла плутанина зі словами, які вказала учениця у власному дописі та які не говорила сама директорка. Вона також спростувала інформацію про погрози судом.

“Я казала, що треба поважати інших, бо можуть бути різні моменти“, — пояснила свої слова Олена Лавренко.

Директорка додала, що напряму сказала випускниці про те, що вона може не видаляти публікацію, але попросила прибрати звідти її прізвище, оскільки вона не говорила приписуваних їй слів. Дівчина погодилася на це прохання.

Загалом під час наради сторони дійшли компромісу щодо музичного супроводу. Оскільки, за словами директорки, пісня Скрябіна має “специфічний текст”, її вирішили не включати до офіційної програми, де буде присутньо багато людей. Натомість діти зможуть виконати її окремо у холі для себе.

Примітка. Кліп на пісню Скрябіна “Випускний”

Наразі випускники підбирають нову композицію для офіційної частини, серед варіантів розглядається трек Світлани Тарабарової. Після того, як діти остаточно визначаться з піснею, адміністрація школи звернеться до управління освіти з проханням затвердити її, наголошуючи, що це спільне бажання учнів.

Позиція управління освіти

Анна Артюхіна, заступниця керівниці Управління освіти Бахмутської міської ради, у коментарі редакції Бахмут IN.UA розповіла, що жодних директивних вказівок щодо обов’язкового виконання саме пісні із використанням ШІ управління не надавало. За її словами, композицію запропонувала одна з учениць, яка мала співати її сольно, тоді як інші випускники могли просто підспівувати.

“Управління освіти пропонує всім долучитись до створення цього свята. До свята задіяні і заступники, і випускники, і батьки, тому ніяких затверджень у нас немає. І жодного до управління ніхто не звертався з якимись пропозиціями“, — пояснила посадовиця.

Вона підкреслила, що про невдоволення учнів та батьків дізналася безпосередньо з публікацій у соціальній мережі, оскільки офіційних звернень до них не надходило.

“Я вважаю, що це неправильно звертатись опосередковано до когось через Фейсбук, коли є пряме звернення громадян, і завжди ми на це реагуємо. Ніяких заборон і ніяких установ управління освіти на це не дає. Це свято для дітей. Хочуть діти співати, вони співають. Хочуть діти танцювати, вони у нас танцюють“, — наголосила Анна Артюхіна.

Читайте також:

Дітей на окупованій Донеччині залучають до зборів “Юний десантник”: що відомо

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На початку червня ми на своїх сторінках у соцмережах запустили опитування серед бахмутян. Ми просили назвати вчителів, яким би ви хотіли сказати “дякую” навіть через багато років після випуску.

Яких педагогів пам’ятають бахмутяни і що про них згадують — у матеріалі Бахмут IN.UA.

Вчителі Бахмута, яких пам’ятають випускники

Випускники Бахмутського НВК №11 з теплотою згадують не одного вчителя. Одним із них є Габелев Марк Володимирович, який викладав російську мову та літературу.

Народився Марк Габелев 24 липня 1937 року. Викладацькій діяльності присвятив 44 роки життя. Окрім роботи в школі, Марк Габелев організовував у Бахмуті поетичні вечори, збирав матеріали з історії міста.

Особисту библіотеку Марка Габелева передали до Бахмутського краєзнавчого музею. Вона налічувала близько 5 тисяч екземплярів. Книги, щоденники та архівні матеріали Марка Габелева хотіли зробити доступними для відвідувачів.

У 2000-х роках Марк Габелев переїхав до Ізраїлю, де помер 11 лютого 2015 року.

Ось так Марка Габелева згадують його випускники:

“Габелев Марк Володимирович завжди залишиться в моїй пам’яті, як людина, яка вчила нас мислити нестандартного і йти до поставленої мети”, — пише користувач Олександр Безсмертний.

Також з теплотою згадують Турчинову Асю Михайлівну, яка була вчителькою початкових класів:

“Особисто я дуже вдячна першій вчительці Турчиновій Асі Михайлівні. До останнього її подиху підтримувала з нею зв’язок. На моєму 50-річному ювілеї вона була бажаною, дорогою і головною гостею — бо саме з перших учителів починається наш шлях. І йдучи по ньому, ми багато в чому звіряємося з людиною, що відкриває нам світ”, — пише користувачка Тетяна Диннік.

Серед вчителів школи №24 багато слів вдячності висловили Світлані Логіновій. Вона була вчителькою перших класів, а згодом — викладала історію та правознавство.

“Світлана Логінова, хочу просто щиро подякувати вам. Я була вашою ученицею і з теплом згадую ваші уроки історії України та права. Минуло вже багато років після школи, але я досі пам’ятаю вашу подачу, вашу вимогливість і те, як ви вміли зацікавити предметом. Це залишило слід у моїй пам’яті і в моєму житті”, — пише користувачка Анастасія Малишенко.

“Світлана Логінова. Перша вчителька назавжди залишається в серці особливою людиною. Саме Ви зустріли нас із щирою посмішкою, навчили тримати олівець, виводити перші літери та вірити у власні сили. Я й досі пам’ятаю Ваш добрий погляд, лагідний голос і безмежне терпіння. Ви вміли перетворити звичайний урок на цікаву подорож, а кожен наш маленький успіх сприймали як справжню перемогу. Ваша підтримка допомагала не боятися помилок і сміливо крокувати вперед. Саме завдяки першій вчительці школа стала місцем, де хотілося навчатися, дружити, мріяти та відкривати нове. Вона подарувала нам не лише знання, а й тепло, доброту, повагу до людей і любов. Минули роки, змінилися міста й обставини, але спогади про перший дзвоник, перший зошит і першу вчительку назавжди залишаться світлими й дорогими серцю. Дякую Вам за мудрість, турботу, щире серце і за той міцний фундамент, на якому будувалося наше майбутнє”, — написала користувачка Nata Ya.

Серед вчителів школи №5 багато згадок про вчителя хімії Париша Олега Мийхайловича. У 2006 році він здобув звання Заслуженого вчителя України.

“Дякуємо Вам за знання, підтримку та терпіння у найважливіші шкільні роки. 10-11 класи назавжди залишаться у пам’яті завдяки Вам. Дякую Вам, Олеже Михайловичу Париш, за все тепло, мудрість і віру в нас!”, — пише користувачка Ірина Ашминец.

“Весь колектив 5 школи! Особливо Париш Олег Михайлович, Краснова Ірина Іванівна и Уманцева Вікторія Іванівна”, — написав Денис Гасанов.

“Олег Михайлович Париш!!! Поважаємо!”, — написав Олександр Скрипка.

Серед вчителів школи №18 згадують Ушпік Галину Іванівну, яка була вчителькою початкових класів.

“Галина Ушпік назавжди краща і найулюбленіша з Вчителів! Люблю”, — написала Катерина Лихобабіна.

“Не можу виділити одного вчителя, дякую кожному з ЗОШ №18… Але особлива любов до Ушпік Галини Іванівни, перша вчителька”, — написала Ксенія Ушакова.

Зі школи №2 випускники згадують теплими словами Жарову Олену Андріївну, яка теж навчала першачків. Вона також викладала у школі №24. Згадують бахмутяни і першого директора школи Нестеренка Віталія Анатолійовича. Він очолював заклад у 1984-1998 роках.

“Школа 24 найулюбленіші вчителі: перша вчителька Жарова Олена Андріївна, класна керівниця Миронова Нелі Миколаївна, Шилова Антоніна Анатоліївна — руська мова і література, вчитель математики Плоцкая Ніна Іванівна, фізкультура і НВП Савєльєв Олександр Володимирович, найкращий директор Сьомік Зінаїда Григорівна. Взагалі у наших випусків 1990-1992 років був найкращий вчительський склад!”, — пише Світлана Васюткіна.

“Так, Олена Андріївна чудовий вчитель. Була класним керівником моєї доньки. Досі з нею підтримуємо зв’язок”, — пише користувачка Тетяна.

“Моя перша вчителька Жарова Олена Андріївна, Кіндякова Любов Митрофанівна, школа №2. Та Царство Небесне найкращому директору моєї школи Нестеренко Віталію Анатолійовичу”, — написала Ольга Мартиненко.

“Царство небесне першому директору школы №2 Нестеренку Віталію Анатолійовичу”, — пише Інна Митник.

Багато бахмутян висловлюють подяку не одному вчителю, а великим педагогічним колективам шкіл.

“Я навчалася в ЗОШ №12. Які чудові вчителі працювали в цій школі! Я застала першого директора Бондаря Івана Івановича. Він викладав фізику. Чудовий був викладач! Ольга Шепель — теж викладала фізику. А моя перша вчителька була Буравльова Зінаїда Федорівна! Ми її просто обожнювали! Також в початкових класах в 12 школі працювали Проказіна Клавдія Іванівна, Заіченко Любов (я забула по-батькові). Мені також пощастило навчатися , коли директором стала Хмельницька Надія. Нестеренко Лідія Лукʼянівна — викладачка географії, Оніпко Ніна Дмитрівна та Зеленова Зоя Федорівна, Легостаєва (забула ім’я та по-батькові) викладали математику, а Галік Галина Андріївна довгий час була заступником директора, а потім і директором цієї школи. А завдяки Шаталіну Віктору Івановичу я полюбила історію і деякий час працювала вчителькою історії в рідній школі”, — написала Ірина Деркаченко.

“Вітко Валентина Володимирівна, Шепель Ольга Анатоліївна — ЗОШ №12. Найкращі класні керівниці,які були в мене! Дякую вам, що завжди казали про те, що: “важливо, щоб ви зі школи вийшли людьми…” — які це незабутні слова”, — написала користувачка Юлія.

“ЗОШ №18 м. Бахмут: Кучерук Ірина Михайлівна, золота людина, зараз і дітей моїх вчить! Шулешова Валентина Вікторівна, теж людина! Іваненко Віра Іванівна, теж золота людина! Панащенко Ольга Вікторівна. Усіх обіймаю. І моя перша вчителька — Фітісенко Валентина Андріївна, якої вже немає з нами!”, — пише Олена Гончарова.

“Я навчалася у школі №18. Моя перша вчителька була Євтухова Ніна Миколаївна. З 4 класу у нас стала класним керівником Євтехова Валентина Григорівна (викладачка алгебри та геометрії). А і інші вчителі: Риндя, Ізмайлова, Проніна, Губа… Дякую їм величезне. Багатьох їх уже немає з нами, але ми пам’ятатимемо їх завжди. Низький їм уклін”, — написала Тетяна Молчанова.

“Лис Олена Анатоліївна (моя любов до математики почалася з її уроків), Ігнатенко Євгенія Вадимівна, мій класний керівник (вірила в мене, підтримувала, навчила любити книжки)”, — згадала Олена Ритсо.

“10 школа: найкраща вчителька початкових класів Мащенко Алла Юріївна, українська мова Тетяна Володимирівна, зарубіжна література Маслова Ірина Михайлівна, фізика Акопян Самвел Акопович, українська література Жукова Галина Василівна, чудовий класний керівник Маслянка Ольга Василівна, історія Басова Людмила Олександрівна. Ці вчителі навчали не тільки своїх предметів, вчили аналізувати, критично мислити. Чудовий педагогічний колектив 1994-2004, пишаюся, що мала таких вчителів”, — пише користувачка Людмила.

Читайте також:

• Як бахмутянам поєднати навчання за кордоном з українською освітою: досвід бахмутських шкіл
• У Бахмутській громаді припинили роботу понад 30 закладів освіти з початку вторгнення: перелік
• “У руках молоді буде відновлення Бахмута”: як вчителька 12-ї школи розвиває молодіжні проєкти

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!