У березні 2025 року Кабінет міністрів схвалив Стратегію розвитку культури в Україні до 2030 року, а також план заходів з її реалізації. До розробки цих документів долучилась коаліція “На лінії зіткнення”, у складі якої активісти зі Сходу України. Вони внесли до стратегії пропозиції щодо збереження локальної культури тимчасово окупованих територій України.

Що мають на меті активісти і чим важливе збереження культури українського Сходу, редакції Бахмут IN.UA розповів громадський діяч, очільник коаліції “На лінії зіткнення” Андрій Грудкін.

Чим цінне збереження культури Сходу

Коаліція “На лінії зіткнення” згуртувала активних мешканців Донеччини і Луганщини. Серед її членів — люди зі Світлодарська, Щастя, Торецька, Попасної, Красногорівки, Авдіївки, Сіверськодонецька, Нью-Йорка. Вони мали активну громадянську позицію ще до повномасштабного вторгнення і розвивали різні проєкти з розвитку громад. Зараз увагу активістів привернула тема збереження культури окупованих територій.

“Ми ще у 2023 році під час визначення стратегічних цілей, дивлячись на динаміку цієї війни і виходячи з песимістично-реалістичного сценарію, зрозуміли, що після того, як путін включив чотири наші області і Крим до складу рф, наші регіони є під ризиком тривалої тимчасової окупації. Ми розуміли, що маємо зберігати свою локальну ідентичність локально та зберігати себе як спільноти, які є витісненими, вигнаними росією зі своїх громад. Тому ключовим для нас стало питання культури. Раніше ми, як коаліція, ніколи цим не займались, але тепер чітко бачимо, що якщо не зберігати нашу культуру, наші традиції, нашу історію, не зберігати соціальну згуртованість за принципом “свій до свого по своє”, то це призведе до культурного розчинення внаслідок інтеграції”, — зазначає Андрій Грудкін.

Визначивши збереження культури, як один із ключових напрямків роботи, активісти почали працювати над тим, щоб це питання вийшло на державний рівень.

“Ми поставили за мету включити цей контекст, проявити голос Донеччини і Луганщини на національному рівні. Стейкхолдери стратегії культури — це, в першу чергу, Міністерство культури та стратегічних комунікацій, яке займається безпосередньо культурою, і Мінрозвитку, до якого перейшов мандат Мінреінтеграції щодо внутрішнього переміщення і політики щодо ВПО. І там, і там ми перманентно на різних заходах, за допомогою різної адвокації просували наші ідеї”, — розповідає громадський діяч.

Стратегія розвитку культури: що передбачено для окупованих громад

28 березня 2025 року Кабінет міністрів України ухвалив Стратегію розвитку культури до 2030 року. Разом зі стратегією затверджено план її реалізації на 2025–2027 роки. У документі виокремлено чотири ключові цілі:

• інтеграція української культури як активного учасника і рівноправного партнера глобальних культурних процесів;
• зміцнення людського капіталу через культурні практики;
• захист, збереження, примноження та використання потенціалу культурної спадщини та культурних цінностей;
• підвищення стійкості культури як суспільної системи.

Окрім цього, в державній політиці чітко зафіксований окремий вектор, спрямований на збереження локальної культури громад регіонів, які перебувають у тимчасовій окупації.

“Ми досягли того, що термін “локальна ідентичність” тепер не викликає якихось суперечок. Тому що ті, хто не знайомі з контекстом, починають говорити, що це про якийсь сепаратизм, чи ще щось негативне. Ні. Ми говоримо про те, що сукупність локальних ідентичностей України формує українську національну ідентичність. Будь-яка локальна ідентичність апріорі українська, просто вона має якісь свої місцеві прояви, які якраз і є отими “молекулами і атомами”, які складають Україну разом. Нас дуже тішить, що в цьому плані ми з Мінкультом на одному боці, тому термін “локальна ідентичність” проходить крізь цю стратегію”, — розповідає Андрій Грудкін.

Важливим кроком до збереження культури окупованих громад стане підтримка роботи релокованих закладів культури та закладів освіти.

“Ми підсилили меседж про те, що нам треба зберігати наші культурні заклади, це основа. В першу чергу, це музеї, потім заклади освіти у сфері культури. На жаль, не всі заклади змогли вивезти свої музейні предмети і експозиції, особливо Луганщина, де відбулась швидка окупація. Втім, навіть якщо втрачені експозиції, музеї можуть відтворити якісь предмети, які були в колекціях, популяризувати нашу культуру. Також важливим є збирання місцевих легенд, збереження нематеріальної культурної спадщини, що є дуже важливим. Носії нематеріальної культурної спадщини, як і всі ми, не вічні, тому нам треба передавати її новим поколінням, які ще встигли народитися в наших регіонах, заряджати їх цим меседжем про те, що нам необхідно самозберігатися як представники Донеччини та Луганщини. І застосовувати при цьому якісь креативні ідеї в мистецтві, в культурі і в усьому, що пов’язано з творчістю.

Добре, що все це зафіксовано у стратегії. Одна з операційних цілей і завдань — це підтримка інституцій з тимчасово окупованих в територій”, — пояснює очільник коаліції “На лінії зіткнення”.

Разом з цим є й кілька дискусійних питань. Серед них — збереження військових адміністрацій і місцевих органів влади з окупованих громад.

“Є дискусійне питання — чи потрібно зберігати переміщені органи влади і військові адміністрації. Якщо брати саме контекст ідентичності, то якщо їх ліквідують, відповідно і наші музеї зроблять якимись придатками до інших музеїв. Тобто, вони втратять свою автономність і інституційну незалежність, що це саме музей тієї чи іншої громади, наприклад Слов’янської чи Покровської. З цього питання ще тривають дискусії”, — каже Андрій Грудкін.

Оскільки Стратегія розвитку культури вже ухвалена, наступним етапом роботи активістів буде реалізація заходів, передбачених у документі. Їхня мета зараз — зробити так, щоб прописані пропозиції були втілені у життя.

Читайте також:

• “Ми хотіли зробити так, щоб про Бахмут не забули”: як Інесса Мішеніна створила спільноту для допомоги і об’єднання земляків
• “Хочу, щоб ВПО відчували підтримку”: як бахмутянка Анна Яхонтова змінює життя переселенців на Закарпатті
• Що планує Рада ВПО при Бахмутській МВА у 2025 році: перелік запланованих заходів

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Росіяни використовують Костянтинівку для пропаганди. Вже неодноразово окупанти заявляли про захоплення міста, хоча насправді воно перебуває під контролем України. Щоб підтвердити свої заяви, російські пропагандисти публікують записи зі свідченнями людей, які називають себе мешканцями Костянтинівки. На кадрах серед вивезених є також і діти.

Про це повідомляє Бахмут IN.UA.

Росіяни вивозять людей з Костянтинівки

У російському інфопросторі активно поширюють новини про Костянтинівку. Окупанти звітують про взяття міста, а подібну заяву ще наприкінці червня поширював і президент рф путін.

Насправді ж Костянтинівка перебуває під контролем України. Тут тривають бої, південна частина міста — це сіра зона.

Разом із заявами про взяття Костянтинівки окупанти поширюють відео з людьми, які називають себе мешканцями міста, та кадрами їхньої евакуації.

Всі евакуйовані, які фігурують на відео — жінки. Їхні імена не вказуються. У розмові з пропагандистами вони поширюють антиукраїнські тези, а окупантів, навпаки, вихваляють.

Одна з жінок розповідає, що 9 місяців не бачила хліба, а окупанти її нагодували. Також жінка скаржиться, що їй не надавали медичну допомогу після поранення. Українські військові, нібито, говорили, що медики до неї не приїдуть.

Такі заяви не можна розцінювати як правдиві факти. Доступ волонтерів до Костянтинівки був до січня 2026 року. У лютому редакції повідомляли, що вже як місяць у місто немає доступу через те, що російська армія контролювала під’їзди до міста. До цього часу в місті тривала безоплатна евакуація. Скористатися нею могли всі охочі. Волонтери вивозили і родини з дітьми, і маломобільних людей, яким надавали медичну допомогу.

У квітні 2026 року обласна влада заявила, що евакуаційники та цивільні служби в місто вже не їздять. Доступу до міста немає і до сьогодні. Завезення продуктів, води і ліків неможливе через атаки рф. Тому всі, хто знехтував евакуацією та відмовився від виїзду в більш безпечне місце, вимушені лишатися під обстрілами без допомоги.

Жінка, яка представилася Іриною, розповіла пропагандистам, що бійці ЗСУ, нібито, перешкоджали евакуації цивільних на бік рф. За ними, начебто, полювали дрони, тому треба було переховуватися в будинках.

Ще один фейк, який поширюють люди, — насильне вивезення дітей. Його росіяни давно використовують для залякування родин із дітьми. Чергова заява, яку зробила нібито мешканка Костянтинівки — що влада України платила тисячу доларів людям, які заявляли про перебування в місті родин з дітьми. Сама жінка, яка фігурує на відео, каже, що особисто не знала таких фактів, але чула про це від інших. Підтвердити свої слова вона не може. Натомість російська пропаганда використала ці слова у своїх цілях.

Насправді жодних випадків примусового вилучення дітей з родин у Донецькій області на сьогодні немає. 2 березня 2026 року Президент України Володимир Зеленський підписав закон № 4779-IX, який передбачає, що поліція може вилучати дітей з родин, які перебувають у зоні бойових дій і батьки яких відмовляються від евакуації. Далі вилучених дітей передаватимуть в органи опіки та пікування, де визначатимуть їхнє подальше місце проживання. Та на сьогодні ще розроблені підзаконні акти, які б регулювали цей процес, тому діти так і лишаються з батьками, які відмовляються евакуюватися.

Серед вивезених людей з Костянтинівки, які фігурують на російських відео, є і діти. Росіяни звітують про вивезення 10-річної дівчинки, чиї родичі загинули. За словами пропагандистів, мати, бабуся і дідусь дівчинки загинули під час обстрілу. Де перебувала дитина і як жила без рідних, не уточнюють.

Також росіяни публікують свідчення 29-річної жінки, яка теж була у Костянтинівці з дитиною. Саму евакуацію на бік рф вона називає “епічною” і не приховує свого захоплення російською армією. Разом з родиною вона, нібито, вийшла у супроводі російського дрона.

На інших кадрах від пропагандистів можна помітити хлопчика-підлітка, але його історію в пропагандистських джерелах не публікують.

Показують окупанти і самі кадри евакуації. На них видно, як люди переміщуються лісопосадками та окопами. Примітно, що все фіксується на відео, а на фоні не чутно бойових дій, які йдуть у місті. Чи справді це знято у Костянтинівці — підтвердити чи спростувати неможливо.

На відео також видно, що в однієї з жінок є речі, загорнуті в пакет “Снежная королева”. Магазинів з такою назвою в Україні не існує. Виявилося, що така емблема і назва у російського бренду одягу, який базується в Москві. Яким чином брендовані пакети опинилися у нібито мешканців Костянтинівки — питання відкрите.

Примітно, що у такий спосіб росіяни “евакуюють” і маломобільних людей старшого віку. Тоді як українські евакуаційники пропонували мешканцям Костянтинівки евакуацію медичним транспортом. Ця можливість була для них безоплатною.

Читайте також:

• “У місті Дружківка найскладніша обстановка”: голова Донецької ОВА про ситуацію в області
• Які російські регіони опікуються окупованими містами Донеччини
• Окупанти пропонують іпотеку для заселення Бахмута, Соледара та Часового Яру

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Львові планують звести житловий комплекс для переселенців із Маріуполя. Будівництво відбудеться в межах державної програми “Мій дім. Україна”. Для реалізації проєкту вже обрали переможця Всеукраїнського архітектурного конкурсу.

Про це повідомили в Маріупольській міській раді.

У Львові збудують соціальне житло для переселенців з Маріуполя

Територія майбутнього будівництва розташована у мікрорайоні Рясне-2 на вулиці Івана Величковського. Під забудову виділили дві земельні ділянки, загальна площа яких становить один гектар.

Проєкт передбачає зведення будинків середньої поверховості. Житловий комплекс розрахований на 300 квартир. Організація простору включає такі складові:

• чітке розмежування громадських та приватних територій;
• облаштування підземного паркінгу;
• можливість використання паркінгу як укриття у разі потреби.

Результати архітектурного конкурсу

Для визначення зовнішнього вигляду та планування комплексу був проведений Всеукраїнський архітектурний конкурс. На етапі реєстрації на участь у конкурсі подалася 21 команда. На розгляд журі було подано сім архітектурних проєктів.

Після етапу оцінювання експерти визначили три найкращі роботи. Проєктом-переможцем стала спільна розробка групи архітекторів та львівської студії. До складу команди розробників увійшли Маркіян Максимюк, Ігор Максимюк, Орест Підгайнюк, Соломія Галайко, Вікторія Вітовська, Захарій Грачов, Валерій Дебрецені та Станіслав-Назарій Хрипта. Вони працювали над концепцією комплексу спільно зі студією “Studio Zmist”.

Читайте також:

Бахмутська МВА створила робочу групу для будівництва житла в Гощі: хто увійшов до її складу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!