У березні 2025 року Кабінет міністрів схвалив Стратегію розвитку культури в Україні до 2030 року, а також план заходів з її реалізації. До розробки цих документів долучилась коаліція “На лінії зіткнення”, у складі якої активісти зі Сходу України. Вони внесли до стратегії пропозиції щодо збереження локальної культури тимчасово окупованих територій України.

Що мають на меті активісти і чим важливе збереження культури українського Сходу, редакції Бахмут IN.UA розповів громадський діяч, очільник коаліції “На лінії зіткнення” Андрій Грудкін.

Чим цінне збереження культури Сходу

Коаліція “На лінії зіткнення” згуртувала активних мешканців Донеччини і Луганщини. Серед її членів — люди зі Світлодарська, Щастя, Торецька, Попасної, Красногорівки, Авдіївки, Сіверськодонецька, Нью-Йорка. Вони мали активну громадянську позицію ще до повномасштабного вторгнення і розвивали різні проєкти з розвитку громад. Зараз увагу активістів привернула тема збереження культури окупованих територій.

“Ми ще у 2023 році під час визначення стратегічних цілей, дивлячись на динаміку цієї війни і виходячи з песимістично-реалістичного сценарію, зрозуміли, що після того, як путін включив чотири наші області і Крим до складу рф, наші регіони є під ризиком тривалої тимчасової окупації. Ми розуміли, що маємо зберігати свою локальну ідентичність локально та зберігати себе як спільноти, які є витісненими, вигнаними росією зі своїх громад. Тому ключовим для нас стало питання культури. Раніше ми, як коаліція, ніколи цим не займались, але тепер чітко бачимо, що якщо не зберігати нашу культуру, наші традиції, нашу історію, не зберігати соціальну згуртованість за принципом “свій до свого по своє”, то це призведе до культурного розчинення внаслідок інтеграції”, — зазначає Андрій Грудкін.

Визначивши збереження культури, як один із ключових напрямків роботи, активісти почали працювати над тим, щоб це питання вийшло на державний рівень.

“Ми поставили за мету включити цей контекст, проявити голос Донеччини і Луганщини на національному рівні. Стейкхолдери стратегії культури — це, в першу чергу, Міністерство культури та стратегічних комунікацій, яке займається безпосередньо культурою, і Мінрозвитку, до якого перейшов мандат Мінреінтеграції щодо внутрішнього переміщення і політики щодо ВПО. І там, і там ми перманентно на різних заходах, за допомогою різної адвокації просували наші ідеї”, — розповідає громадський діяч.

Стратегія розвитку культури: що передбачено для окупованих громад

28 березня 2025 року Кабінет міністрів України ухвалив Стратегію розвитку культури до 2030 року. Разом зі стратегією затверджено план її реалізації на 2025–2027 роки. У документі виокремлено чотири ключові цілі:

• інтеграція української культури як активного учасника і рівноправного партнера глобальних культурних процесів;
• зміцнення людського капіталу через культурні практики;
• захист, збереження, примноження та використання потенціалу культурної спадщини та культурних цінностей;
• підвищення стійкості культури як суспільної системи.

Окрім цього, в державній політиці чітко зафіксований окремий вектор, спрямований на збереження локальної культури громад регіонів, які перебувають у тимчасовій окупації.

“Ми досягли того, що термін “локальна ідентичність” тепер не викликає якихось суперечок. Тому що ті, хто не знайомі з контекстом, починають говорити, що це про якийсь сепаратизм, чи ще щось негативне. Ні. Ми говоримо про те, що сукупність локальних ідентичностей України формує українську національну ідентичність. Будь-яка локальна ідентичність апріорі українська, просто вона має якісь свої місцеві прояви, які якраз і є отими “молекулами і атомами”, які складають Україну разом. Нас дуже тішить, що в цьому плані ми з Мінкультом на одному боці, тому термін “локальна ідентичність” проходить крізь цю стратегію”, — розповідає Андрій Грудкін.

Важливим кроком до збереження культури окупованих громад стане підтримка роботи релокованих закладів культури та закладів освіти.

“Ми підсилили меседж про те, що нам треба зберігати наші культурні заклади, це основа. В першу чергу, це музеї, потім заклади освіти у сфері культури. На жаль, не всі заклади змогли вивезти свої музейні предмети і експозиції, особливо Луганщина, де відбулась швидка окупація. Втім, навіть якщо втрачені експозиції, музеї можуть відтворити якісь предмети, які були в колекціях, популяризувати нашу культуру. Також важливим є збирання місцевих легенд, збереження нематеріальної культурної спадщини, що є дуже важливим. Носії нематеріальної культурної спадщини, як і всі ми, не вічні, тому нам треба передавати її новим поколінням, які ще встигли народитися в наших регіонах, заряджати їх цим меседжем про те, що нам необхідно самозберігатися як представники Донеччини та Луганщини. І застосовувати при цьому якісь креативні ідеї в мистецтві, в культурі і в усьому, що пов’язано з творчістю.

Добре, що все це зафіксовано у стратегії. Одна з операційних цілей і завдань — це підтримка інституцій з тимчасово окупованих в територій”, — пояснює очільник коаліції “На лінії зіткнення”.

Разом з цим є й кілька дискусійних питань. Серед них — збереження військових адміністрацій і місцевих органів влади з окупованих громад.

“Є дискусійне питання — чи потрібно зберігати переміщені органи влади і військові адміністрації. Якщо брати саме контекст ідентичності, то якщо їх ліквідують, відповідно і наші музеї зроблять якимись придатками до інших музеїв. Тобто, вони втратять свою автономність і інституційну незалежність, що це саме музей тієї чи іншої громади, наприклад Слов’янської чи Покровської. З цього питання ще тривають дискусії”, — каже Андрій Грудкін.

Оскільки Стратегія розвитку культури вже ухвалена, наступним етапом роботи активістів буде реалізація заходів, передбачених у документі. Їхня мета зараз — зробити так, щоб прописані пропозиції були втілені у життя.

Читайте також:

• “Ми хотіли зробити так, щоб про Бахмут не забули”: як Інесса Мішеніна створила спільноту для допомоги і об’єднання земляків
• “Хочу, щоб ВПО відчували підтримку”: як бахмутянка Анна Яхонтова змінює життя переселенців на Закарпатті
• Що планує Рада ВПО при Бахмутській МВА у 2025 році: перелік запланованих заходів

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На Донеччині погодили проведення обов’язкової евакуації дітей у примусовий спосіб із окремих населених пунктів Святогірської міської громади, частини Слов’янська та селища Суханівка Слов’янської громади. Рішення ухвалили під час засідання Координаційного штабу з проведення евакуаційних заходів.

Про це повідомили у Донецькій ОДА.

На Донеччині розширили зону обов’язкової евакуації дітей

25 вересня провели онлайн-засідання Координаційного штабу з проведення евакуаційних заходів. Його провів Міністр у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб України Віталій Безгін. У засіданні брали участь представники Донецької обласної державної адміністрації.

Під час нього погодили рішення про обов’язкову евакуацію в примусовий спосіб дітей із:

• окремих населених пунктів Святогірської міської територіальної громади;
• окремих територій міста Слов’янськ;
• селища Суханівка Слов’янської громади.

Як зазначили в Донецькій ОДА, рішення ухвалили через постійну загрозу російських обстрілів та необхідність зберегти життя і здоров’я дітей.

Також Координаційний штаб затвердив організацію нового пункту для евакуації громадян (з безпекових міркувань, його назву не розкривали). В обласній адміністрації пояснили, що необхідність такого рішення пов’язана з цілеспрямованими атаками російських військ на місця евакуації цивільних жителів Донеччини.

До теми:

“Люди виїжджають цілими районами”: як відбувається евакуація на Донеччині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Окупаційна влада на Донеччині оголосила про початок ліквідації териконів. За словами так званого голови комітету народної ради “днр” Сергія Міхальова, противник планує прибрати близько 600 об’єктів, а перші роботи вже стартували у місті Сніжне. Російські фахівці розглядають терикони як джерело вугілля та будівельних матеріалів для доріг, а звільнені землі ватажок “днр” денис пушилін пропонував віддати під забудову.

Катерина Волосевич, фахівчиня відділу енергетики громадської організації “Екодія”, яка займається питаннями справедливої трансформації вугільних регіонів, детально пояснила редакції Бахмут IN.UA, скільки часу та ресурсів потребує такий процес, а також які екологічні загрози він несе.

Ліквідація териконів на Донеччині

Технічно ліквідувати один терикон цілком можливо, однак це надзвичайно довготривалий і складний процес. На підконтрольній території України подібні ідеї розглядалися, але жоден проєкт не був повністю реалізований через потребу у великій кількості ресурсів. За словами експертки, розбирання одного стандартного об’єкта може тривати один-два роки, залежно від його масштабів та об’ємів породи.

Намір окупантів ліквідувати всі 600 об’єктів у найближчі роки еспертка називає нереалістичним.

“Якщо ми говоримо, що це прямо ціла сотня об’єктів, то це далеко не питання одного-двох років, а набагато-набагато довше. За два роки, або навіть за п’ять років, я певна, що цього неможливо зробити“, — зазначає Катерина Волосевич.

Ресурси, спеціалісти та техніка

Масштабна гірничо-переробна програма вимагає величезного стабільного фінансування та залучення цілої команди профільних фахівців. Для роботи з териконами потрібні інженери, геологи, геотехніки, фахові екологи, спеціалісти з охорони здоров’я та експерти по роботі з водоймами. Робота є небезпечною, тому пошук персоналу значно ускладнюється.

Серед необхідного технічного забезпечення експертка виділяє наступні пункти:

• важка техніка, зокрема самоскиди, екскаватори та бульдозери;
• інструменти та підтримуючі системи для забезпечення стабільності схилів терикона;
• спеціалізовані лабораторії безпосередньо на місцях для аналізу складу матеріалів.

Токсичність породи та ризики використання у будівництві

Росіяни планують використовувати матеріали з териконів для будівництва доріг, однак європейський досвід свідчить про серйозні ризики такої практики. Порода на териконах є сумішшю різних токсичних часток, які потребують тривалих лабораторних досліджень, сортування, подрібнення та перевірки характеристик. Навіть після обробки лише невелика частина породи придатна для повторного використання.

Крім того, матеріали з териконів здатні негативно впливати на дихальні шляхи, викликати серцево-судинні захворювання у місцевих жителів, а також забруднювати ґрунтові води та екосистеми. Втручання у структуру терикона порушує його стабільність, що може призвести до масштабних обвалів.

Рекультивація земель та небезпека житлової забудови

Після вилучення породи земельна ділянка потребує глибокої рекультивації. Цей етап включає стабілізацію рельєфу, формування безпечних схилів, водовідведення, контроль ерозії, вивезення токсичних залишків та обов’язкове завезення нового ґрунту. Хімічні речовини роками накопичуються у землі під териконами, тому просто прибрати відходи недостатньо для ліквідації забруднення.

Закордонний досвід країн із вугільним минулим (Німеччина, Польща, Чехія) демонструє, що такі території найчастіше перетворюють на індустріальні парки, простори для бізнесу, зелені зони або меморіальні культурні об’єкти. Будівництво масових житлових об’єктів безпосередньо на місці ліквідованого терикона не практикується через пряму загрозу для здоров’я.

У Великій Британії існує проєкт житлового району “Сімсон парк”, який будують на території колишньої вугільної шахти. Проте Катерина Волосевич підкреслює ключову відмінність: будівництво велося не на місці самого терикона, а на прилеглій великій території шахти після проведення глибоких лабораторних досліджень та повної заміни ґрунтів.

“Будувати на місці самого теракона — ні. Ми не радимо саме працювати з житловою забудовою на майбутнє в Україні після перемоги. Більше бачимо це в контексті або озеленення, або індустріальних парків“, — підсумовує експертка.

Читайте також:

Окупанти почали ліквідацію териконів на Донеччині: що за цим стоїть

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!