В Україні продовжує діяти воєнний стан, а разом із ним й певні обмеження для чоловіків призовного віку на виїзд за кордон. Проте, навіть в таких умовах існують певні винятки — категорії громадян, які мають право на виїзд.

Редакція Бахмут IN.UA розповідає, хто саме з чоловіків може виїхати за кордон у 2025 році.

Хто з чоловіків має право на виїзд за кордон 2025

В умовах воєнного стану в Україні діють обмеження на виїзд чоловіків призовного віку за кордон. Водночас закон передбачає низку винятків для окремих категорій громадян.

Наразі виїхати за кордон можуть:

• чоловіки віком від 60 років, які не підлягають мобілізації;
• особи з інвалідністю, за наявності відповідних підтверджуючих документів;
• багатодітні батьки, якщо чоловік має трьох і більше дітей до 18 років;
• батьки дітей з інвалідністю, незалежно від кількості дітей;
• одинокі батьки – які самостійно виховують дитину до 18 років;
• супровідні особи (чоловіки, що супроводжують членів сім’ї з інвалідністю I чи II групи на визначений термін);
• студенти віком 18-22 років, які навчаються за кордоном (за наявності підтверджувальних документів);
• родичі загиблих чи зниклих безвісти, якщо близький родич загинув або зник безвісти під час війни, чоловік звільняється від мобілізації та отримує право виїхати за кордон;
• особи, які були виключені з військового обліку;
• військові, які виїжджають за кордон для проходження лікування, реабілітації або навчання.

Виїзд чоловіків за кордон: які документи потрібні

Перелік документів для виїзду за кордон у всіх категоріях різний. Чоловікам потрібно мати всі необхідні документи, що підтверджують належність до однієї з цих груп.

Також обов’язковою умовою для виїзду є наявність військового квитка. Його треба надавати на вимогу прикордонника у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та в пунктах пропуску через державний кордон України разом з паспортом.

Якщо ж у громадянина відсутній військово-облікового документа чи його дані є в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів про подання особи в розшук до Національної поліції, то він не має права на перетин кордону.

Для прикладу, редакція Бахмут IN.UA наведе перелік документів для двох з категорій.

Перша — чоловіки, чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти на війні. Виїзду потрібно надати:

• документ, який підтверджує наявність родинних зв’язків;
• задокументований факт гибелі або зникнення безвісти близьких родичів;
• довідка про відстрочку від призову на військову службу, видану в ТЦК та СП.

Друга — громадяни, які мають інвалідність I, II, III групи. Їм потрібно буде надати:

• довідку форми №157-1/о, яка видається після огляду медико-соціальною експертною комісією та підтверджує інвалідність особи;
• посвідчення, що підтверджує статус інваліда/пенсійне посвідчення/документ, що підтверджує призначення соціальної допомоги.

Варто зазначити, що документ про інвалідність має бути отриманим саме в Україні. Якщо група інвалідності була призначена будь-якою установою за кордоном, то чоловік не зможе виїхати з України.

Чи можуть обмежено придатні виїжджати за кордон

Чоловіки призовного віку, які мають у військовому квитку запис “непридатні до військової служби в мирний час, обмежено придатні в воєнний час” не мають права на виїзд за кордон, адже вони підлягають призову — в тілові служби або на склади забезпечення.

Якщо ж чоловік має формулювання “обмежено придатний”, то він також не має права на виїзд.

Якщо чоловік має тільки відмітку про зняття з військового обліку, то це також не є підставою для безперешкодного перетину кордону. Утім, за такими громадянами зберігається можливість підтвердили факт наявності інвалідності або непридатності до військової служби у військовий час за станом здоров’я, які вже є повноцінною підставою для виїзду.

Нові правила перетину кордону для чоловіків до 25 років

За словами представника Кабміну у Верховній Раді Тараса Мельничука, 31 грудня 2024 року в Кабінеті міністрів України узгодили зміни до Правил перетинання кордону для чоловіків у віці 18-25 років у період воєнного стану. Вони стосуються чоловіків від 18 до 25 років, які проходили службу за контрактом у ЗСУ або в розвідувальних підрозділах Міністерства оборони та до укладення контракту не проходили повноцінної військової служби, крім базової підготовки.

Ці особи можуть перетинати державний кордон за наявності:

• довідки від військової частини або керівника територіального центру комплектування (у документі мають бути дані про укладений контракт);
• військово-облікового документа, що підтверджує проходження служби.

Читайте також:

• Чи можна отримати статус ВПО без прописки в небезпечних регіонах України
• Коли відбудеться переведення годинників на літній час у 2025 році: дата
• Прописка в Україні: що це за документ та як його оформити у 2025 році

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.

Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як перевірити статус виплат ВПО онлайн

Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:

• у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
• у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.

Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.

Як дізнатися про нарахування без електронного підпису

Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.

Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:

• 0 800 400 870;
• 0 800 406 360.

Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:

• чинності статусу ВПО;
• факту призначення або продовження фінансових виплат;
• причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: як самостійно перевірити місце у черзі на фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!