Про це на сайті Антикризового медіацентру пише Світлана Денисенко.
Господар міста, людина, яка відповідає за все у громаді, розпоряджається бюджетними грошима та щоденно наполегливо працює задля покращення добробуту громадян – саме цього ми очікуємо, коли обираємо мера.
У розумінні більшості людей міський голова має безмежну владу, що дає йому можливість вирішити безліч проблем. Починаючи від зменшення тарифів і закінчуючи підвищенням пенсій. Що ж, деякі кандидати у мери у розпалі виборчої кампанії й самі трохи запудрюють мізки виборцям, завуальовано просовуючи подібні меседжі.
Насправді повноваження міського голови, хоча й доволі значні, проте обмежені системою стримувань і противаг. Всі вони чітко прописані в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Отже, законом передбачено, що очільник громади:
Аналіз цих повноважень дозволяє зробити висновок, що постійна, щоденна влада у громаді реально зосереджена в руках голови. Але тригілкова система місцевого самоврядування – мер, виконком, рада, які перебувають під взаємним контролем, – не дозволяють одній особі узурпувати владу.
Щоправда, дехто з очільників міст намагається “обходити” систему, створюючи собі сприятливі умови керування. Причому не заради користі для усієї громади, а власне для себе та оточення. Таке відбувається, якщо голова має постійну підтримку більшості депутатів ради та сформував підпорядкований собі виконком.
Також на діяльність мера значною мірою впливає те, що він є політичною посадою, яку обирають. Намагання сподобатись виборцям, щоб бути переобраним, призводить до того, що міський голова здебільшого намагається робити помітні проєкти, де можна попіаритись та урочисто “перерізати стрічку”. Водночас він жертвує першочергово важливими або стратегічними речами, які дадуть ефект лише через кілька років. Звичайно, поступове оновлення водопровідних мереж не так помітно, як влаштування яскравих свят чи відкриття соціальних об’єктів, до яких, можливо, місцевий бюджет навіть і не причетний.
Тому представникам ЗМІ, активістам, мешканцям треба постійно тримати місцеву владу у тонусі – переглядати проєкти рішень, брати участь у громадських слуханнях, вносити ініціативи, відвідувати засідання ради, вимагати не формального, а реального звітування міського голови перед громадою.
Можливо, такі застереження не врятують громаду від непорядних дій, але можуть зменшити їхню кількість. При активній позиції громади і постійному контролі з’являється найбільша ймовірність ухвалення справедливих і ефективних рішень.