Кожен бахмутянин, який хоч раз бував біля податкової в місті, пам’ятає невеликий будинок біля нього. Саме тут пройшло життя відомого бахмутського адвоката Євгена Стеблін-Каменського, якого заарештували спецслужби радянського союзу та засудили до розстрілу.

Активісти “Бахмуту Українського” нагадали про історію невеликого будинку й про те, як на ньому з’явилася пам’ятна табличка на честь Євгена Стеблін-Каменського.

Історія Бахмута: будинок Євгена Стеблін-Каменського

Ірина Малишко — докторка філософських наук з Донецька, яка у 2014 році стала вимушеною переселенкою. Приблизно у той же час вона розпочала вивчення історії власної родини у контексті півдня та сходу України. Жінка виявила, що її пращуром був відомий бахмутський адвокат Євген Стеблін-Каменськ — друга Івана Котляревського на ім’я Павел Стеблін-Каменський.

Конкретно будівля з’явилася в історії сім’ї Стеблін-Каменських в 1930 роках XX століття, коли адвокату вдалося врятувати сім’ю від заслання в Сибір. Згодом у ньому ж народився син адвоката, на і’мя, Бобка.

У 1937 році за чоловіком прийшли радянські агенти з нквд, які до того часу вже встигли знищити деяких інших членів роду. Євгена Стеблін-Каменського розстріляли через три дні після затримання. Згодом загинув і син адвоката, не переживши горя від втрати батька.

Вже в наші часі Ірина Малишко, заручившись підтримкою активістів ГО “Бахмут Український”, змогла досягти встановлення пам’ятної таблички на честь адвоката.

Читайте також:

• Казковий Бахмут: 5 фотографій довоєнного міста
• Як з’явилася ліпнина в оздобленні будинків Бахмута: історичні факти
• Як режисер кліпів Imagine Dragons зустрічав Новий рік у 2023 році у Бахмуті

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У 2018 році бульвар Металургів реконструювали та змінили назву на Козацький. Тут часто прогулювалися бахмутяни, робили фото біля скульптури Козака-солевара з мішком солі та мушкетом.

Редакція Бахмут IN.UA згадує, як виглядав бульвар Металургів у 2018 році.

Бульвар Металургів Бахмут

Бульвар Козацький у 2018 році оновили, встановили обмежувачі швидкості, поставили клумбу, почистили територію.

В центрі бульвару створили кругову клумбу, на яку висаджували квіти-однолітки, основну частину скверу займали кущі троянд, їх налічували понад 4 тисячі.

Сквер Козацький оновили у 2018 році, у листопаді тут збирались бахмутяни на урочисте відкриття. Це місце мешканці Бахмута згадують з теплотою.

Читайте також:

• Світлодарськ до війни: як виглядало місто у липні 2021 року
• Ностальгічний та тихий Бахмут: як виглядало місто у червні 2018 року
• Васюківка до війни: як виглядало селище у серпні 2019 року

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутянка Ірина Тесленко поділилась спогадами про Солоний карʼєр на виїзді з Бахмута. З дозволу авторки, редакція публікує текст.

***

Є одне на світі озеро, з яким повʼязано безліч приємних спогадів. Перший спогад — як я сиджу на березі, читаю “Тигролови” зі списку літньої літератури та слухаю як на фоні ллються розмови моєї ще повної сімʼї. І книга чудова, і погода така, що від води йде приємна свіжість, а далі в степу стоїть “звук спеки”, повітря гойдає від розжареного піску, а цвіркуни перебивають один одного.

Другий спогад більш ранній. Я ще в зовсім юному віці, бовтаюсь у воді. Я органічно відчувала себе у водному оточенні, нагадуючи загоріле жабеня. Раз за разом, я оберталась на берег, і чим ближче сонце було до обрію, тим активніше я кувиркалась в воді, бо розуміла, що скоро пора додому.

Вода в цьому озері трішки солона, а дно повністю біле від глини. Ступаючи ногами на дно, глина приємно пробирається крізь пальці, але виходити з озера важко, бо глина мокра та слизька, і тонкий очерет часом слугував природною рукою, яка простягала долоню відпочивальникам.

Як і підказувало моє чуття, незабаром з берега донеслось: “Ірііііішкаааа”. Мама почала збирати речі та щось розповідати про сині губи. Я не відчувала, що губи сині, і знала, що маю ще кілька хвилин, поки збереться подстілка.

Дитяча натура не хотіла вилазити з води, і в гру вступає тато. Стоячи у традиційній позі, яку я смішно перейняла у дорослому віці, тобто з руками в боки, татові треба було лише махнути рукою, підняти брови та крикнути: “Малиха”! Прийдеться вилазити, інших попереджень не буде

І от з рукою очерета, синіми губами та довольною пикою я вилажу з води. Ще попереду буде морозиво, а може заїдем забрати сестру з курсів (чи то вступних, чи то водійських), а ще шовковицю десь подовбати по вулиці. Ще купа справ.

У 2025 році мені легше побувати на Мальдівах, ніж на тому озері. Але, я б обрала не Мальдіви. ……..липень 2025 року. Солоному карʼєру на виїзді з міста, який подарував так багато спогадів.

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!