З 2021 року в Часів Ярі працює Молодіжна рада. Члени цього консультативно-дорадчого органу реалізують проєкти на місцевому рівні і беруть участь у різноманітних заходах. Наразі громада вирішила оновити склад Молодіжної ради. Доєднатися до неї можуть активні хлопці та дівчата віком від 16 років, які бажають втілювати власні ідеї.

Про роботу Молодіжної ради в евакуації та набір нових людей редакції Бахмут IN.UA розповіла Марина Астахова — начальниця відділу культури, спорту, сім’ї та молоді Часовоярської міської ради.

Молодіжна рада Часів Яру, як працює

Молодіжна рада Часовоярської громади працює з 2021 року. Це консультативно-дорадчий орган, який сформовано з представників активної молоді. Члени ради мають можливість розробляти та реалізувати молодіжні проєкти та брати участь у заходах.

Через повномасштабне вторгнення і бойові дії на території Часовоярської громади робота Молодіжної ради була призупинена на деякий час. Зараз вона відновила свою роботу. Працюють хлопці і дівчата онлайн, але мають можливість зустрічатися на офлайн-заходах.

“Наразі наша Молодіжна рада працює онлайн, але якщо є така можливість, то молодь збирається і їде на заходи офлайн. Це можуть бути місто Дніпро, село Орлівщина Дніпропетровської області. В основному члени молодіжної ради беруть участь у заходах національно-патріотичного виховання, розробляють або реалізують різноманітні проєкти. Наприклад, нещодавно за підтримки ЮНІСЕФ наша молодь реалізувала проєкт “Дерево життя: витинанка як арттерапія”, в межах якого проводили серію майстер-класів. Також вони беруть участь у заходах Донецької ОВА, долучаються і до онлайн-зустрічей”, — розповіла Марина Астахова.

Набір у Молодіжну раду Часів Яру: як подати заявку

Сьогодні у складі Молодіжної ради Часів Яру 9 людей. Наразі є потреба в оновленні складу, адже більшість членів є неповнолітніми. Громада хоче долучити більш досвідчену молодь, яка допоможе працювати молодшим учасникам.

“Якщо у нас набереться значна кількість молоді, то буде можливим повне оновлення складу Молодіжної ради. Якщо ж кількість бажаючих буде меншою, то вони долучасться до того складу, який вже існує. Нам би хотілося, щоб до Молодіжної ради долучалась активна досвідчена молодь, тому що наразі її склад дуже молодий. Зараз це переважно діти до 18 років, а ми б хотіли збільшення кількості членів віком від 18 років. Перевагою є те, що ця молодь зможе самостійно щось вирішувати без батьківського втручання, самостійно поїхати кудись на заходи. Тому ми хочемо залучити більше дорослої молоді, щоб Молодіжній раді було легше працювати”, — каже Марина Астахова.

Наразі набір у Молодіжну раду триває. Вступити до неї можуть дівчата та хлопці з Часовоярської громади віком від 16 до 35 років. Якщо ви маєте бажання стати членом Молодіжної ради, звертайтесь до її голови за телефоном: +380 (50) 598 11 64 (Ангеліна Колодіна).

Читайте також:

• Безоплатне оздоровлення для дітей з Бахмута у Києві: хто може скористатися програмою
• Конкуренція за майбутнє: чим бахмутські коледжі приваблюють вступників
• Склала НМТ на 200 балів після безсонної ночі в Києві: як юна бахмутянка здала тест без жодної помилки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Музичний сервіс Spotify опублікував музичні підсумки 2025 року в Україні та назвав найпопулярніших українських артистів і треки. До списків увійшли як ветерани сцени, так і нові зірки, що стрімко набрали популярність цього року.

Детальніше про те, хто став найпопулярнішим артистом та яка пісня лунала найчастіше серед українських користувачів — в матеріалі Бахмут IN.UA

Spotify назвав найпопулярніших українських артистів та треки 2025 року

Музичний стримінговий сервіс Spotify підбив підсумки 2025 року та оприлюднив рейтинг найпопулярніших українських артистів і композицій. У перелік потрапили як відомі гурти, так і нові імена, що стали трендовим відкриттям цього року.

Топ 10 українських артистів 2025 року

У топі українських артистів на першому місці опинилася Klavdia Petrivna. Далі топ виглядає наступним чином:

• SadSvit;
• “Бумбокс”;
• Dorofeeva;
• “Океан Ельзи”;
• KRBK;
• Валентин Стрикало;
• YakTak;
• Parfeniuk;
• Jerry Heil.

Топ 10 українських треків 2025 року

Найпопулярнішою піснею року серед українців стала пісня “Смарагдове небо” від Drevo. Це атмосферний ліричний трек, який підкорив слухачів ніжним вокалом та емоційною історією.

Друге місце в топі зайняла енергійна композиція “Врубай” від Parfeniuk з інді-електронним звучанням, що стала популярною завдяки драйву.

Третє місце зайняла чуттєва пісня про крихкість стосунків “Не лякай”, яку створив дует Osty і Klavdia Petrivna.

Наступні позиції в топі виглядають наступним чином:

• Jerry Heil і Yarmak — “З якого ти поверху неба?”;
• SadSvit — “Касета”;
• Domiy — “Нагадай”;
• SadSvit і Структура щастя — “Силуети”;
• Шугар — “Олєг”;
• Cheev — “Рана”;
• Шугар — “Тьотя”.

Читайте також:

Де провести новорічні свята в Україні: найкращі напрямки для відпочинку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

***

Листопад 23 року.

Я повертаюся у Крам, де на той час живу. Працювати у місцевому медіа і фоткати кожен куток, щоб мати щось на згадку, коли дому не стане зовсім. За традицією фотка стели, ну бо, як це – додому ж їдеш! Перетнувши кордон області трава само собою одразу зеленіше, повітря чистіше, небо синіше, і оце все…

Зараз таку фотку не зробиш з відомих причин. Спочатку цю стелу замалюють від написів військових, шоб красіво. Потім на ній залишать нові, перетворивши у сучасний пам’ятник війні й боротьбі. Потім проїхати повз вже буде майже неможливо. В’їжджаючи цьогоріч вже минаю не цю стелу. Та мова не лише про неї. Про дім.

Мені пощастило, я пам’ятаю її й іншою. Свою Донеччину, хочете, Донбас, не має зараз сенсу розписувати різницю (хоч вона величезна насправді). Мені пощастило знати її до війни. Навіть до 14го, не кажучи про доповномасштабну.

Мені пощастило дитиною “тусить” на день міста у Бахмуті чи день шахтаря у Соледарі. Їсти солодку вату і розводити батьків на всілякі свєркающі сувеніри-шерпотреби, які валяються потім тижнями вдома. Штовхатися у натовпі святкових людей, що підтанцьовують під живі виступи якихось поп-ікон (прости Господи) того часу, типу Могилевської чи якихось Неангелів, а навколо пахне шашликами і літнім вечором.

А ці супер зрєліщні виступи на Кнауфі. Так, буквально виступи запрошених зірок у дворі величезного завода на околиці Соледару.

Зараз силюки пустять сльозу, а городські не поймуть. День села. Цього свята чекали весь рік. 14 жовтня, день Покрови (назва села відповідна), школярі й місцеві колективи тижнями репетирують у невеличкому будинку культури, а на саме свято вітають новостворені родини, відзначають річниці весіль та досягнення місцевих жителів. Лампово і щиро. З усіх сил аплодують сусідці чи кумі, бо та на сцені. Потім така собі вечірня програма, танці й посиденьки компаніями. Кілька років поспіль тодішній сільський голова умудрявся запрошувати дуже відомих співаків і ведучих та ввалював бабло у святкові салюти.

“Так гарно” – казали люди. “Це ж скільки грошей вилетіло в повітря” – додавали одразу. Але свято дійсно тоді того вартувало.

Мені пощастило їздити по гриби у Лиман. Той ліс з усіх, що я бачила єдиний…пахне лісом. Пахне настільки, що паморочиться голова, якщо походити там занадто довго.

А влітку на Дінець: Щурово чи Блакитні озера – затоплені водою з Сіверського Дінця колишні кар’єри, від того страшенно глибокі і чисті.

Пощастило їздити до Лаври. До Святогірська. Не те, щоб сильно відчувалася якась духовність, але піднятися “до Артема” – ото святе!

Сувеніри на кожному повороті і запах виробів з ялівця. І цей вид на Дінець і Лавру, коли нарешті підіймаєшся.

Мені пощастило їздити з батьками на море. Азовське. Найтепліше у світі. Щоліта на найкращі курорти мого життя: Мелекіне, Урзуф.

Побачивши з часом інші моря думка не змінюється. Азовське найпіжже!

Будиночки у “приватному секторі”. База відпочинку “Утьос” (це тільки для “прохаваних олдів”) з жахливими умовами, але найкращими краєвидами і пляжем, на якому згориш від сонця в перший же день, бо ти ж не слабак йти в тіньочок чи вилазить з води, бо вже “губи сині”. Розйобний маркетинг пляжних торговців, що 10 разів проходять повз тебе з сумками і неймовірно креативними постійноповторюваними гаслами, типу “паахлава мєдовая” і “ракі, ракі, поднімайтє свої…рукі”.

Ти встаєш о 3 ночі, бо виїзд автобуса о 4. Йдеш з сумками і передчуттям дороги, довольне як слон. Їдеш години чотири. Через Донецьк, тоді ще гарний, перспективний, амбітний і дочорта гоноровий. І Оленівку.

Вони не просто нищать мій дім, вони наче не дають мені пам’ятати його через призму дитячих спогадів. В Оленівці була ранкова зупинка після Донецька, відома “точка” смачної придорожньої випічки. Вони не дають мені навіть права сумувати за цим, бо тепер з цим населеним пунктом асоціації геть інші. Тепер це дорівнює одному з найжахливіших вчинених росіянами злочинів проти наших людей. І більше нічого.

Урзуф, Маріуполь. Тепер це не про море.

Соледар і Бахмут – не про сіль і шампанське і зовсім не про дитинство й плани на життя. Донеччина наче більше не належить мені, вони забирають її не лише фізично, її стирають звідусіль.

Тієї її більше немає і ніколи не буде.

Зараз її залишки у пікселі й мультикамі, вона на патчах зі сходом сонця і мерчі “Забоя”. Вона у корчах і воєнторгах. У піснях-символах, ненависті і невимовному болі. Ті залишки, що не здаються.

Решта її мовчить в окупації, сидить по підвалах-катівнях, або перетворилася на зомбі від укусів рускава міра.

Та мені таки пощастило її пам’ятати різною і бути її частиною. Бути “звідси” – ніколи про просто. Завжди про суперечно і з боротьбою.

Вона така. Важка, некомфортна, пряма і через те дещо наївна.

Її нелегко любити. Але якщо так – вона вже ніколи не відпустить.

Таки пощастило.

До теми:

“Бахмутський ключик”: історія дитячого спогаду бахмутянки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!