Покровський район, місто Курахове. Бої за нього розпочалися осінню 2024 року, після захоплення Авдіївки російська армія почала стрімко просуватися. Сьогодні Курахове стало містом, за яке тривають одні з найважчих боїв.

Як змінювалась ситуація в Кураховому — читайте в Бахмут IN.UA.

Бої за Курахове

Восени 2024 року розпочалась активна фаза боїв за місто Курахове. Росіяни намагаються оточити населений пункт. Навколо міста за осінь збільшилась кількість окупованих громад, серед них

• Гірник;
• Українськ;
• Курахівка;
• Цукурине та інші.

Захоплення Гірника, Українська, Новогродівки та інших населених пунктів посприяло тому, що росіяни наближаються до міста. Наприклад, станом на 1 серпня 2024 року карта бойових дій Курахового виглядала ще так:

Уже станом на 1 вересня 2024 року почалися просування окупантів, це помітно на карті нижче:

Станом на 1 жовтня помітно, що частина сіл, які були в сірій зоні опинилися в червоній. Сили Оборони стримують ворога, проте варто зазначити, що сили противника більші. З міста триває евакуація.

На початку листопада 2024 року аналітики Deep State зазначили, що за останній час тиск на Курахове з боку росіян активно посилився новими напрямками, які ставлять під загрозу логістику до міста.

Росіяни штурмують східну частину Курахового через Максимільянівку, забігаючи на східні околиці міста. Паралельно з цим не припиняються спроби прорватися в районі Острівського.

Водночас окупанти поставили собі за мету вийти на дирекцію населених пунктів Іллінка-Берестки, щоб взяти під контроль північну частину міста Курахове. Щоб реалізувати наступ, аналітики спргнозували декілька варіантів: тиск з боку Курахівки, за яке вже триває битва і прощупування оборони в районі населених пунктів Новоселидівка-Ізмаїлівка. Сили противника задіяні там у досить великій кількості ще з моменту стягування для боїв за Українськ-Цукурине-Гірник і кількість їх не зменшується.

Зараз можна спостерігати, що біля Курахового росіяни намагаються сформувати кільце, виступи формують з боку Вугледара, Українська та Гірника.

Курахівська операція

Костянтин Машовець, військовий оглядач писав, що подальша доля вузла оборони у Курахове буде вирішуватися південніше нього, саме по ручці Сухі Яли.

“Якщо ЗСУ зможуть утримати рубіж Зеленівка-Янтарне-Успенівка-Іллінка, то під Курахове російські війська з великою долею ймовірності ризикують вляпатись “у м’ясорубку”. Як на мене, зі всьох “трьох виступів” (ще є Сіверський та Костянтинівський), на цей час Курахівський є найбільш близьким “до ліквідації”. Однак, це зовсім не означає, що так воно й трапиться у обов’язковому порядку. У цьому сенсі, найближчі 2 тижня, повинні дати “певні відповіді”, стосовно його подальших “перспектив”, — резюмує Костянтин Машовець.

Читайте також:

• Опалювального сезону в Покровську не буде: як обігріватимуться люди
• Покровськ готується до оборони: місто планують заблокувати на в’їзд і виїзд (Оновлено)
• У Селидове заїхали російські воєнкори: для пропаганди використали місцеве населення

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Невелика, але важлива для Донеччини річка Бахмутка десятиліттями формувала життя регіону, забезпечуючи водою міста, села й промисловість. Проте, зараз вона опинилася на межі повного зникнення через дії росіян в Бахмуті.

Детальніше про те, що ми знаємо про річку Бахмутку — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Бахмутка: що відомо про річку

Річка Бахмутка — одна з малих водних артерій Донеччини, яка, попри свої скромні розміри, відігравала важливу роль у житті регіону. Її протяжність становить 88 кілометрів, а басейн охоплює площу 1 680 км².

Бахмутка протікає через Горлівку, Бахмут, Соледар і Сіверськ, зрештою впадаючи в Сіверський Донець поблизу села Дронівка.

Свій початок річка бере неподалік Горлівки. У верхній течії її долина має V-подібну форму, нижче — трапецієподібну, а ширина коливається від 700 метрів до 3 кілометрів. Заплава у верхів’ї заболочена, місцями сягає 600 метрів завширшки. Річище помірно звивисте, завширшки 15–20 метрів і глибиною до 3 метрів. Похил річки становить 2,1.

Бахмутка живиться переважно сніговими та дощовими водами. Льодостав триває з грудня до березня, однак крига нестійка. Під час весняної повені у пониззі можливе затоплення територій на глибину до двох метрів. Серед приток річки — Мокра Плотва і Кам’янка з правого берега, а також Жованка і Суха з лівого.

Тваринний світ поблизу Бахмутки

Заплава Бахмутки характерна для степової зони: тут росте різнотрав’я, береги вкриті вищою водною рослинністю, а влітку мілководдя заростає лататтям і ряскою. У басейні річки мешкали дрібні ссавці — тушканчики, ховрахи, миші. Серед птахів траплялися качки, кулики, ворони, горлиці, а під час міграцій — сірі гуси та казарки. Через забруднення води чисельність риби суттєво зменшилася, однак ще зберігалися окунь, плітка, краснопірка та деякі інші види. З початку повномасштабного вторгнення — ситуація погіршилася, проте доступу до річки немає, тож не відомо чи збереглася тут живність.

Екологічний стан

Річка не є судноплавною. Її воду використовували для зрошення та технічних потреб, а на окремих ділянках облаштовані зони відпочинку. Стік Бахмутки зарегульований чотирма водосховищами та численними ставками.

Водночас екологічний стан річки залишався проблемним до початку повномасштабного вторгнення. За даними моніторингу Сіверськодонецького басейнового управління водних ресурсів, станом на 2021 рік у Бахмутку здійснювали скиди десять комунальних і промислових підприємств. Фіксувалося перевищення середньорічних концентрацій марганцю, міді, цинку, кадмію та свинцю.

Вперше про критичні зміни в Бахмутці заговорили у 2023 році, коли російські військові засипали річище річки ґрунтом, створюючи переправи для техніки. Це суттєво змінило природний ландшафт та порушило баланс річкового потоку.

Такі насипи фактично перетворюють Бахмутку на мінігреблю. Вода застоюється, течія сповільнюється, річка втрачає здатність до самоочищення. Це означає втрату біорізноманіття, порушення природного руху води та ризики для навколишніх громад.

Весною 2025 року стає дедалі помітніше — Бахмутка змінюється. На кадрах з окупованої території, оприлюднених російськими джерелами, видно — вода у річці майже не рухається, вона застоюється. Раніше це була жива водна артерія, тепер же майже ставок.

Легенди

Окрім наукових і господарських фактів, із Бахмуткою пов’язана й місцева легенда. За переказами, у давнину річка була настільки повноводною, що по ній могли ходити судна, і нібито один із човнів із золотом затонув на її дні. Після здобуття Україною незалежності іноземна компанія пропонувала розчистити річище в обмін на право забрати все знайдене, однак влада відмовилася.

Читайте також:

Як росіяни перетворюють Бахмутку в ставок

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Щовесни християни відзначають Великдень — одне з головних релігійних свят, присвячене воскресінню Ісуса Христа. Попри те, що Великдень завжди припадає на неділю, його дата щороку змінюється.

Детальніше про те, коли Великдень відзначатимуть у 2026 році католики та православні християни — в матеріалі Бахмут IN.UA

Коли святкуватимуть Великдень у 2026 році

Дата Великодня не є фіксованою, адже її визначають за спеціальною формулою, пов’язаною з місячним календарем. За традицією, за основу беруть день весняного рівнодення — 21 березня, після якого визначають першу повню. Найближча до неї неділя і стає днем святкування Великодня.

Водночас у католиків і православних християн дати часто різняться. Причина полягає в різних календарях: православна церква досі користується юліанським календарем, де весняне рівнодення припадає на 3 квітня. Саме тому дати святкування у двох конфесій збігаються лише приблизно в третині випадків.

У 2026 році католицький Великдень припаде на 5 квітня. Православні та греко-католики же святкуватимуть Великдень пізніше — 12 квітня. Таке переміщення дати пов’язане ще й з тим, що святкування не може збігатися з єврейським святом Песах.

Як відзначається Великдень

У католицькій традиції Великодня є особливий символ — великодній заєць. За повір’ями, саме він приносить дітям солодощі та іграшки, а також ховає по оселі шоколадні яйця, які малеча шукає під час святкових розваг.

В Україні ж на Великдень переважають православні звичаї. До свята традиційно фарбують і розписують яйця — крашанки й писанки, орнаменти яких відрізняються залежно від регіону. Родини також готують святковий стіл із м’ясними стравами, де головною візитівкою стає паска — дріжджова або сирна випічка. Напередодні свята в церквах також освячують великодні кошики з продуктами.

Читайте також:

Де провести новорічні свята в Україні: найкращі напрямки для відпочинку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!