Бахмутський центр професійно-технічної освіти 1 травня відкрив сучасний навчально-практичний центр. Тут опановуватимуть нові навички та відточуватимуть знання студенти, які навчаються на електромонтерів та електрослюсарів. Центр оснащений новітнім обладнанням, тож тут одночасно можуть працювати близько 150 студентів.

Про відкриття навчально-практичного центру редакції Бахмут IN.UA розповіла Людмила Калініченко — заступниця директора Бахмутського ЦПТО з навчально-виробничої роботи.

Бахмутський ЦПТО: навчально-практичний центр для електриків

1 травня в селищі Гоща Рівненської області відкрили навчально-практичний центр для студентів Бахмутського ЦПТО. Тут навчатимуться і практикуватимуться студенти спеціальності “Електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування. Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування”.

Центр має кілька локацій, які одночасно можуть вмістити 150 студентів. Для навчання і практики тут обладнали:

• кабінет професійно-теоретичної підготовки з ноутбуками, мультимедійним центром і системою конференц-зв’язку;
• слюсарну майстерню, де студенти опановують основи слюсарної справи, відпрацьовують операції з ремонту, складання та підгонки деталей;
• електромонтажну майстерню — головний майданчик для відпрацювання практичних навичок електромонтерів;
• лабораторію електротехніки, де студенти отримують професійні знання завдяки сучасному оснащенню.

Є серед обладнання центру й унікальні локації, які оснащені за європейськими стандартами. Наприклад, це стенд гібридної сонячно-вітрової електростанції. Тут електромонтерів готуватимуть до роботи з об’єктами відновлюваної енергетики.

Також для навчання залучені різні сучасні прилади, так руйнують міф про те, що заклади професійно-технічної освіти можуть навчати лише погано підготовлених учнів.

“Майстерні оснащені сучасним обладнанням, дещо було закуплене у Німеччині. Унікальними є вітрогенератори та сонячна станція в повному комплекті — із сонячними панелями та накопичувальними батареями. Також дуже важливою є лабораторія 3D-моделювання. Ми на ній вже виготовляли деталі для електротехнічного напрямку.

Під час відкриття цієї майстерні червоною ниткою проходила думка про те, що це справді прорив у професійно-технічній освіті. Бо на цьому обладнанні ми зможемо навчати майбутніх кваліфікованих працівників, яких зараз потребує наша країна відповідно до стандартів Європи”, — каже Людмила Калініченко.

Для відкриття навчально-практичного центру Бахмутський ЦПТО залучив кілька джерел фінансування. Приміщення для навчальної локації надав місцевий центр зайнятості.

“На початку 2024 року ми подали заявку до Міністерства освіти і науки для участі у програмі “100 майстерень”. Наш проєкт був погоджений, і нам надали допомогу в його реалізації. Коштував навчально-практичний центр 10 мільйонів 200 тисяч гривень. Фінансувався він, в основному, за рахунок коштів Європейського Союзу — близько 7 мільйонів гривень. 3,1 мільйони гривень — це кошти обласного бюджету. І ще одна частина — кошти з власного фонду, які ми маємо право заробляти відповідно до виробничо-економічної діяльності”, — розповіла Людмила Калініченко.

Чим важливий навчально-практичний центр Бахмутського ЦПТО

Заступниця директора навчального закладу стверджує, що відкриття локації допоможе підготувати кваліфіковані кадри, які необхідні українським підприємствам. Наразі на випускників Бахмутського ЦПТО є великий попит. Їх запрошують на роботу державні і приватні установи, зокрема і на Рівненщині, куди релокувався навчальний заклад.

“Підприємств-замовників кадрів у нас на теперішній час дуже багато, наших випускників беруть охоче. Зараз вони проходять виробничу практику, а далі будуть працевлаштовані на підприємства по всій Україні. Взагалі замовлення йдуть не тільки з Рівненської області, а й з інших прилеглих регіонів. Тому що такого актуального центру технічного напрямку, якого зараз дуже потребує наша країна, в цій місцевості немає. На відкритті нашого навчально-практичного центру були представники бізнесу, всі великі підприємства Рівненського району, зацікавлені особи з приватних підприємств та представники Рівненського РЕСу. Насправді професії електротехнічного напрямку дуже важливі, і ми намагаємось покривати цю потребу”, — зауважила Людмила Калініченко.

Станом на 1 січня 2025 року в Бахмутському ЦПТО налічувалось 619 студентів. У навчальному закладі сформовані 26 начальних груп, серед яких 7 — електротехнічного напрямку.

Читайте також:

• Маки на маршруті: як студенти Бахмутського ЦПТО змінили зупинку в Гощі
• Створювали майстри з учнями: в Бахмутському ЦПТО відкрили сучасну лабораторію зварювальних робіт
• Проєкт “Бахмут-Гоща”: на якій стадії у 2025 році і які є виклики в реалізації

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Уряд подав до Верховної ради угоду про надра, яку вчора ухвалили Україна і США. Цей документ передбачає створення Інвестиційного фонду відбудови України. Щоб механізм запрацював, угоду має ратифікувати Верховна Рада.

Про це повідомив прем’єр-міністр України Денис Шмигаль.

Угода про корисні копалини: основні положення

На розгляд Верховної Ради подали угоду про надра, яку вчора уклали Україна та США. Перед подачею угоди на розгляд депутатів прем’єр-міністр Денис Шмигаль розповів про основні положення документа.

Зокрема, угода між Україною і США передбачає:

• фондом відбудови на рівних умовах керуватимуть Україна та США. Жодна сторона не матиме переваги, всі рішення ухвалюються спільно;
• всі українські природні ресурси залишаються за Україною;
• фонд буде наповнюватися США та Україною за схемою 50/50. З боку США це будуть грошові внески або нова військова допомога;
• у перші 10 років прибутки фонду інвестуватимуть в Україну;
• фонд гарантуватиме комерційні закупівлі на умовах “бери або плати”. На продукцію буде гарантований попит;
• фонд через американське агентство DFC залучатиме американські та європейські новітні технології, що прискорить відновлення та модернізацію України;
• в угоді немає згадок про будь-які боргові зобов’язання України;
• доходи фонду не оподатковуються: копалини, які експортуватимуть до США, не обкладатимуть митами;
• фонд створюється на десятки років.

Прем’єр-міністр стверджує, що ця угода стане основою для нових відносин зі США. Вони необхідні Україні для захисту і післявоєнного відновлення.

Читайте також:

• Остаточна пропозиція Трампа: в США показали, як бачать мирне врегулювання війни в Україні
• Як Дональд Трамп може допомогти Україні завершити війну — колонка Джонсона на DailyMail
• Нове опитування КМІС: більшість українців проти територіальних поступок

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Колись — повноцінна річка Бахмутка, сьогодні ризикує перетворитися на ставок. На Донеччині вода — вже не просто ресурс, а питання виживання. Посуха, знищена інфраструктура та бойові дії роками погіршують ситуацію з водопостачанням. Тепер під загрозою — річка Бахмутка. Попри її невелику протяжність, вона відігравала важливу роль у забезпеченні регіону водою для зрошення, рибництва та технічних потреб. Через дії окупантів Бахмутка стрімко міліє та ризикує перетворитися на стоячу водойму. І це — не лише екологічна, а стратегічна загроза для всієї Донеччини.

Що саме загрожує Бахмутці та чому це має значення для регіону — ми поговорили з екологинею Галиною Олійник, екологом Максимом Сорокою та Сіверсько-Донецьким басейновим управлінням. Про все читайте в матеріалі.

Бахмутка до війни: як місто відновлювало річку

Бахмутка — невелика річка на Донеччині протяжністю 88 кілометрів. Вона протікає через два міста: окупований сьогодні Бахмут та Сіверськ. Площа її басейну — 1 680 км², і хоч вона не така потужна, як Сіверський Донець, проте мала стратегічне значення для регіону.

До 2000-х Бахмутка виглядала малопривабливо, та у 2013 році почалися масштабні роботи з облаштування — розчищення русла, покращення стоку води, озеленення.берегів і створення зони відпочинку. На ці зміни було виділено понад 22 мільйона гривень з бюджету. До 2027 року планувалося завершити повну реконструкцію прибережної зони. Для міста це була не лише естетична зміна, а й турбота про водний баланс в умовах дефіциту ресурсів.

Що сталося після 2022-го: моніторингу немає, вода під загрозою

З початком повномасштабного вторгнення моніторинг річки зупинили. Сергій Трофимчук, директор Сіверсько-Донецького басейнового управління, пояснює, що останній аналіз води проводили у 2021 році в трьох пунктах уздовж Бахмутки — вище та нижче Бахмута, а також у селі Дронівка. Тоді зафіксували незначне перевищення норм по свинцю нижче Бахмута — у 1,1 раза. Але екологічна загроза не зникає.

Хоча варто зауважити, що місця забору води для пиття розташовані вище за течією. Сама ж Бахмутка впадає в Сіверський Донець нижче розташування поверхневих питних водозаборів, тож не має впливу на їх якісний стан саме в цих місцях.

Еколог Максим Сорока зазначає, що через війну немає навіть дистанційного доступу до моніторингу стану води:

Обміління Бахмутки: що кажуть екологи

Вперше про критичні зміни в Бахмутці заговорили у 2023 році, коли російські військові засипали русло річки ґрунтом, створюючи переправи для техніки. Це суттєво змінило природний ландшафт та порушило баланс річкового потоку.

Такі насипи фактично перетворюють Бахмутку на мінігреблю. Вода застоюється, течія сповільнюється, річка втрачає здатність до самоочищення. Це означає втрату біорізноманіття, порушення природного руху води та ризики для навколишніх громад. Максим Сорока пояснює:

“З екологічного погляду це погано. Збільшується підпір води, річка зменшується, швидкість течії падає, вона поступово переходить у стан озера. Це — заболочування.”

“У місті річку фактично зібрали в одне штучне русло, і це порушило її природний хід”, — пояснює екологиня Галина Олійникова.

“Свого часу було ухвалено дуже непросте рішення щодо Бахмутки — це робити днопоглиблення цієї річки, розчищати її, щоб забезпечити масу води і нормальний стік. Це було зроблено для того, щоб поступово річка відновлювалася”, — додає Максим Сорока, еколог, знавець з екологічної безпеки, Ph.D, координатор мережі “Довкола”.

Весною 2025 року стає дедалі помітніше — Бахмутка змінюється. На кадрах з окупованої території, оприлюднених російськими джерелами, видно — вода у річці майже не рухається, вона застоюється. Раніше це була жива водна артерія, тепер ж майже ставок.

“Потрібно розуміти, що насипи у Бахмутці робили й раніше, коли розчищали річку. Але тоді прокладали трубу паралельно й воду спрямували туди. Вже під час бойових дій ніхто цього не робив. І фактично зараз ми бачимо закриту водойму, ставок”, — пояснює екологиня Галина Олійникова.

За її словами, якщо літо буде посушливим — річка пересохне зовсім. Наслідки очевидні: застійна вода почне цвісти, з’явиться сильний сморід, а замість річкового потоку залишиться лише тоненька цівка. Донеччина вже кілька років потерпає від посухи. Війна лише поглиблює ці процеси.

“Обміління йде, зменшення озер і опущення рівня води. А з такими бойовими діями, звісно, ще більше будуть проблеми з водою в регіоні”, — каже Олійникова.

Чому Бахмутка може зникнути

Сьогодні головна загроза для Бахмутки — це втрата води як такої. Через військові дії, вибухи та насипи, які створюють росіяни, річка може просто зникнути з поверхні.

“Влітку води там може не бути. Йдеться про ті ділянки, де ми вже бачимо обміління — вона буде пересихати”, — пояснює екологиня Галина Олійникова.

Це не перебільшення. У регіоні поширені карстові пустоти — природні порожнини у землі, через які вода може швидко й непомітно зникати. В умовах, коли річка вже обміліла, кожна нова переправа чи вибух — це ризик остаточного зникнення водного потоку.

Еколог Максим Сорока звертає увагу на ще одну проблему — використання тимчасових насипів та переправ. За його словами, російські війська створюють:

Однак наразі доказів токсичного забруднення немає — радше йдеться про довгострокові зміни.

Розмінування “для картинки”: як окупанти знищують все живе

Ще одна загроза — так зване “розмінування”, яке регулярно демонструють російські пропагандистські канали. Але насправді це хаотичне підривання вибухівки просто на місці.

Без вивезення небезпечних предметів, без фахових команд і техніки — це не розмінування, а продовження руйнування. Такі вибухи можуть пошкоджувати ґрунт, берегову лінію й навіть русло річки. Процес такого розмінування показували нещодавно у російському пропагандистському сюжеті.

Окупанти не проводять жодної підготовки перед розмінуванням територій — вибухівку підривають просто посеред житлових дворів, без жодного дотримання безпекових чи екологічних норм. Зараз в Бахмуті росіяни готуються до 9 травня, по місту розвішують агітаційні плакати, й хоча наразі інформації про “парад 9 травня” в окупованому Бахмуті немає, присутність військових на вулицях зростає, і разом з нею — кількість таких підривів.

Територія поблизу річки Бахмутка — не виняток. За словами екологині Галини Олійникової, ці вибухи мають два ключових наслідки: перший — це зсуви ґрунтів, які вже фіксують на фото. Береги помітно осіли й продовжують сповзати донизу.

Еколог Максим Сорока називає це “розмінуванням методом вибуху”. І пояснює: наслідки значно глибші, ніж здається.

“Воно приводить не просто до зсуву, а до повної руйнації стабільного шару, насиченого водою у береговій лінії. По факту, вони зменшують берегову зону, велика маса ґрунту і піску потрапляє в русло. Це запускає ланцюгову реакцію, яка змінює всі гідрогеологічні умови,” — каже еколог.

Весняний період для річок — час нересту, коли риба відкладає ікру, і водойма буквально оновлюється. Але вибухи — зокрема ті, що відбуваються в руслі річки або поруч із ним — фактично стерилізують воду.

“Вибухи вбивають живність всередині водойми. Це, по суті, знищення всього, що мало з’явитися нове,” — додає Сорока.

У короткостроковій перспективі, за умови, що бойові дії припиняться, річка здатна відновити частину природного балансу. Але в довгостроковій — біорізноманіття зменшиться. Облаштування берегів Бахмутки, на які Україна витратила роки, росіяни змогли зруйнувати за лічені місяці, і продовжують це робити. 

Що можна зробити для порятунку Бахмутки?

Рішення для річки Бахмутки можуть бути лише довгостроковими і застосовуваними після деокупації міста. Сьогодні фахівці наголошують: доступу до річки немає, аналізи води не проводяться, а вибухи, які спричиняють зсуви берегів, залишають незворотні зміни. Якщо живність ще може частково відновитися — то береги самі себе не “піднімуть”.

Водночас світ має успішні приклади, як річки відновлюють. Один із них — висадка дерев уздовж берегів, які кореневою системою стабілізують берегову лінію.

У Великій Британії, наприклад, діє програма  “Ліси для води”, яка заохочує фермерів висаджувати дерева вздовж річок. Це не лише допомагає берегам, а й зменшує шкідливий стік, зберігає вологу та підтримує біорізноманіття. Схожа ініціатива могла б працювати і в Бахмуті, де річка звужується і пересихає.

Новацією цього проєкту є те, що висаджувати дерева вздовж річки можуть навіть місцеві фермери — для цього вони отримують фінансування через гранти England Woodland Creation Offer. Наприклад, у місцях там, де річка перетворюється у тонкий струмок й куди місцева влада не може дотягнутись, це може зробити фермер. Бахмутка так само протікає, утворюючи широке русло та перетворюючись у вузьке. 

Йдеться не лише про дерева. Проблема набагато глибша — вода може просто зникнути. В умовах, коли люди змушені качати воду з колодязів і свердловин, ризик пересихання Бахмутки означає лише одне — нічого буде качати.

Вихід — подвійна система водопостачання

Для таких регіонів, як Донеччина, один із можливих виходів — використання мобільних опріснювальних установок, які вже показали результат у Херсонській області. Їх отримали у межах програми допомоги від ООН. Чому опріснювальні установки, тому що вода через певні речовини може мати солонуватий присмак, вона може використовуватися для споживання, але після фільтрації.

Але це — лише половина рішення. Потрібна двосистемна модель водопостачання: одна — для пиття і приготування їжі, інша — для гігієни та технічних потреб.

У світі вже працюють над подібними системами. Наприклад, німецькі вчені, які спеціалізуються на критичних екосистемах, пропонують подвійне водозабезпечення навіть для найвіддаленіших громад.

Чому Бахмутка важлива?

Річка Бахмутка — невелика, але її значення для регіону, в умовах й так браку води позначиться на регіоні. Вода — це не лише ресурс. Це — життя, основа екологічного біорізноманіття. Саме тому відновлення річок після війни — це важлива складова зеленого відновлення.

До повномасштабного вторгнення для Бахмутки вже були заплановані кроки: реконструкція очисних споруд у містах регіону, очищення від промислових скидів, повернення вільної течії річок. Сьогодні ці плани поставлено на паузу. Якщо врахувати екологічні наслідки вже зараз і закласти відновлення водойм у плани розвитку громад, Бахмутка може відновитися.

“Матеріал створено за підтримки Міжнародної програми розвитку комунікації ЮНЕСКО. Використані позначення та матеріали, викладені в цій публікації, не є вираженням позиції ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або діяльності їх відповідних органів управління, а також щодо їх ліній розмежування або кордонів. Відповідальність за погляди та думки, висловлені в цій публікації, несуть автори. Їхня точка зору може не співпадати з офіційною позицією ЮНЕСКО і не накладає на Організацію жодних зобов’язань.”

Читайте також:

• Бахмут-Гоща: перспективи побудови житла для ВПО. Розпитали у влади Бахмута й Гощі
• Українська компанія зводить екологічні будинки із “зеленими” дахами

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!