Що декларує Олексій Рева, який незмінно перебуває на посаді мера Бахмута вже 35 років. Зараз посадовець обіймає посаду начальника Бахмутської МВА. Аналізуємо статки та нерухомість посадовця у єдиному державному реєстрі декларацій за 2024 рік.

Примітка. Матеріал було оновлено о 23:16, 3 квітня 2025 року. Редакція припустилася помилки при підрахунку декларацій, вказавши неправильну суму задекларованої зарплати дружини, а саме 1,8 млн, замість 180 тисяч гривень. Редакція оновлює матеріал згідно з Редакційною Політикою.

10 мільйонів на родину: грошові активи родини Реви

Олексій Рева у декларації за 2024 рік подає понад мільйон грошових активів, це кошти, що розміщені на банківських рахунках, а також готівка. Олена Рева, дружина голови Бахмутської МВА також вказується у декларації, її грошові активи становлять понад 9 мільйонів гривень. 

Заробітна плата й пенсія 

Олексій Рева, начальник Бахмутської МВА за минулий рік задекларував понад 1,4 мільйона гривень заробітної плати, в середньому це близько 120 тисяч гривень на місяць.

Також посадовець вказує у декларації заробітну плату дружини Олени Реви у ТОВ “Деми”, це — 180 тисяч гривень. Засновником і кінцевим бенефіціаром товариства “Деми” є син Олексія Реви — Дмитро.

Також Олексій Рева задекларував пенсію за 2024 рік — понад 204 тисячі гривень, на місяць це понад 17 тисяч гривень, також у декларації посадовця пенсія дружини — 251 тисяча гривень за рік, місячна пенсія Олени Реви складає майже 21 тисячу гривень.

Нерухомість й авто

Всією нерухомістю, вказаною у декларації володіє дружина посадовця — Олена Рева. Це: 

• будинок у Бахмуті, площею 353 квадратних метрів;
• гараж у Бахмуті 52,9, площею квадратних метрів;
• земельна ділянка у Бахмуті на 52 квадратних метри;
• земельна ділянка у Бахмуті площею 1000 квадратних метрів; 
• ще одна земельна ділянка на 1000 квадратних метрів у Бахмуті; 

Також дружина посадовця орендує житловий будинок площею 49 квадратних метрів та земельну ділянку площею 1200 квадратних метрів у селі Обухівка Дніпропетровської області. 

У декларації посадовець також вказує автівку Mercedes Benz s500 2010 року випуску. 

Примітка. “Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів”.

Читайте також:

• Володимир Замотаєв: що відомо про звільненого голову Покровської РДА 
• Покровський “Миротворець”: чим відомий Руслан Требушкін
• Яку зарплату отримує влада Бахмута у 2024 році: огляд

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Соледар – місто в Донецькій області, яке до повномасштабного вторгнення росії було відоме насамперед підприємством з видобутку солі “Артемсіль” – одним із найбільших у Європі. До 2022 року тут проживало понад 10 тисяч людей, працювали школи, лікарня, промислові об’єкти, а саме місто було важливою частиною економіки регіону. Проте російське вторгнення зруйнувало Соледар.

Редакція Бахмут IN.UA проаналізувала, що сталося з Соледаром після окупації російськими військами.

Бої за Соледар і повна окупація

Активні бойові дії за Соледар розпочалися влітку-восени 2022 року під час наступу російських військ на Бахмутському напрямку. Місто швидко перетворилося на одну з ключових точок протистояння.

13 січня 2023 року Міністерство оборони росії заявило про взяття Соледара під контроль. За твердженням російської сторони, місто було захоплене ще ввечері 12 січня. Україна на той момент офіційно не підтверджувала втрату контролю, наголошуючи, що в районі тривають інтенсивні бої. У заявах російського військового відомства Соледар називали “важливим плацдармом” для подальшого наступу та можливістю перерізати логістику ЗСУ до Бахмута.

Тогочасний полковник Збройних сил України Сергій Череватий  25 січня 2023 року підтвердив відхід частин ЗСУ з міста. Він прокоментував це так.

За словами Череватого, лінія фронту була вирівняна, тому не сталося оточення чи захоплення українських підрозділів.  Після цього ЗСУ закріпилися на заздалегідь підготовлених оборонних рубежах на околицях міста, щоб створити більш вигідні позиції для подальшої оборони.

Соледар: масштаби руйнувань

Вже наприкінці січня 2023 року окупаційна влада фактично визнала катастрофічний стан міста. 24 січня денис пушилін, який позиціюється як голова так званої “днр”, заявив, що рівень руйнувань у Соледарі настільки високий, що житлові будинки недоцільно відновлювати – простіше зводити нові. Він також повідомив про створення спеціальної комісії під керівництвом віцепрем’єра рф марата хуснулліна, яка нібито мала визначити подальшу долю міста.

Паралельно у прокремлівських медіа почали з’являтися матеріали, що описували Соледар як практично повністю зруйноване й безлюдне місто. У публікаціях від 29 січня 2023 року зазначалося, що більшість житлових кварталів лежать у руїнах, цивільного населення немає, а пересування можливе лише в супроводі бойовиків.

На початку лютого 2023 року російські видання самі підтверджували: Соледар зазнав масштабних руйнувань, а мешканці були змушені евакуюватися. Водночас окупаційна адміністрація говорила про плани відбудови міста та відновлення “Артемсолі”, а в матеріалах наводилися емоційні свідчення евакуйованих жителів, які сподівалися колись повернутися додому.

Обіцянки замість відновлення

Минали місяці, однак реальних відновлювальних робіт у місті так і не розпочали. У серпні 2023 року, дмитро стешин, російський воєнний кореспондент порівняв зруйнований Соледар із Дрезденом після Другої світової війни, наголосивши, що в місті майже не залишилося вцілілих будівель і цивільного населення.

У січні 2024 року, в річницю захоплення Соледара, денис пушилін назвав подію “звільненням від української окупації” та вкотре підкреслив її військове значення. Водночас він визнав, що бойові дії унеможливлюють розмінування та будь-яке відновлення міста. Попри це, пушилін знову говорив про “майбутнє відродження” Соледара і запуск “Артемсолі”.

Фактично протягом 2024-2025 років риторика окупаційної влади не змінювалася. З одного боку – заяви про плани, з іншого – постійні пояснення, чому ці плани неможливо реалізувати. У травні 2024 року в етері телеканалу “россия‑24” пушилін заявив, що обстріли з боку ЗСУ нібито не дозволяють навіть розпочати розмінування та розбір завалів у Соледарі, таким чином окупаційна влада знову перекладала відповідальність на українські війська.

 “Противник предпринимает перечень действий, которые не позволяют даже пока что приступить к разминированию, к разбору завалов, и это, конечно же, сложный вопрос”, — написав пушилін.

В квітні 2025 року російська окупаційна влада запровадила програми, які мають на меті заселити ці території російськими громадянами, включаючи пільгову іпотеку на придбання житла саме в цих містах. За даними місцевих ЗМІ, в росії мала запрацювати державна програма пільгового житлового кредитування для сімей з дітьми, яка поширювалася й на окуповані Бахмут і Соледар та інші населені пункти.

Іпотеку могли отримувати російські родини для купівлі чи будівництва житла на цих територіях, навіть якщо воно було зруйноване чи частково зруйноване під час війни.  Але наприкінці 2025 року пушилін знову наголосив, що через складні безпекові обстановини, в місті неможливо почати відновлювальні роботи або навіть провести кадастрові оцінки для компенсацій.

Люди без міста

Поки Соледар залишається зруйнованим і безлюдним, його мешканці живуть у статусі евакуйованих. У липні 2024 року так званий “уряд днр” повідомив про одноразову матеріальну допомогу в розмірі 10 тисяч рублів (5 500 грн) для евакуйованих жителів, зокрема з Соледара. Йшлося про кілька тисяч людей, які втратили домівки, але отримали лише символічну фінансову підтримку. 

У повідомленнях окупаційної влади неодноразово наголошувалося, що цивільного населення в Соледарі нібито немає. За даними джерел, навіть після завершення активних боїв люди намагаються повернутися до своїх домівок у Соледар і Бахмут із тимчасово окупованих територій. Однак окупаційні сили блокують в’їзд і виїзд, не дозволяючи цивільним заїжджати в міста та залишати їх через контрольовані окупантом під’їзди

“Артемсіль”: символ, який не відновили

Окремою темою залишається доля підприємства “Артемсіль”, яке до війни було стратегічно важливим для України. Про його відновлення окупаційна влада говорила ще у 2023 році, однак реальний стан підприємства свідчить про інше.

Через три роки після захоплення Соледар залишається символом не обіцяної росіянами “відбудови”, а руйнування та невиконаних обіцянок. Місто фактично не існує як простір для життя: без мешканців, без інфраструктури, без реальних планів відновлення. Усі заяви окупаційної влади зводяться до риторики про “після війни”, яка не має чітких термінів і гарантій.

Примітка. Над текстом працювала практикантка Марія Дубенко

До теми:

Невиконані обіцянки про відбудову і мародерство: як насправді живе окупована Авдіївка

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У вересні 2022 року в “днр” створили міністерство молодіжної політики. Нещодавно ватажок “днр” денис пушилін змінив його керівництво. Новим очільником призначили дениса шимановського. Він брав участь у молодіжних проєктах “днр” ще під час навчання в університеті, а потім розпочав політичну кар’єру.

Як денис шимановський пішов у політику і чим займається на посаді в “уряді днр”? Редакція зібрала детальне досьє.

Денис шимановський, початок політичної кар’єри

Детальної біографії дениса шимановського немає у відкритих джерелах. Лише з окремих дописів можна дізнатися його дату народження — 2 серпня. Скільки років денису шимановському також невідомо.

Про навчання дениса шимановського також небагато інформації. Відомо, що він навчався на юридичному факультеті Донецького національного університету. Там він і розпочав свою громадську та політичну роботу.

На сторінці “молодої республіки” (ред. молодіжна громадська організація, яка діє за підтримки “днр”) у забороненій мережі “вконтакте” йдеться, що під час навчання денис шимановський був керівником цієї організації в ДонНУ. Разом з цим він брав участь у роботі так званого “молодіжного парламенту днр”, два роки був заступником голови цього органу.

У 2021 році шимановський працював у центральному штабі організації “молода республіка”.

Робота дениса шимановського в міністерстві “днр”

29 вересня 2022 року ватажок “днр” денис пушилін своїм указом створив міністерство молодіжної політики “днр”. Цей орган очолив кирило макаров — тодішній голова “молодої республіки”. Денис шимановський обіймав посаду його заступника.

У вересні 2025 року макарова призначили віце-прем’єром “днр”. А на вільну посаду міністра молодіжної політики призначили дениса шимановського. З 17 вересня 2025 року він є виконувачем обов’язків міністра.

На сайті “уряду днр” вказані задачі, які на цій посаді виконуватиме шимановський. Серед них розвиток молодіжних рухів і формування “системи моральних орієнтирів” у молодіжному середовищі.

Свою роботу шимановський активно показує в соцмережах. З дописів видно, що донецьку молодь активно долучають до пропагандистських заходів. Останній із них відбувся вчора, 21 січня. Молодь привели на ринок “Текстильник”, де у 2024 році стався обстріл. За даними росіян, тоді тут загинули 27 людей.

Молодь взяла участь у вшануванні жертв обстрілу. При цьому на заході наголошували про відповідальність України в цій трагедії.

“Два роки тому противник завдав удару по одному з найжвавіших перехресть ринку. Тут часто стояли бабусі, пропонуючи людям овочі зі своїх городів, домашню консервацію, в’язані шкарпетки… Дуже важливо, що молодь із різних районів Донецька та міст республіки збирається на місці трагедії, щоб покласти квіти на згадку про безневинні жертви київського режиму”, — зазначив денис шимановський.

Також юнаків і дівчат водили на меморіальні заходи в пам’ять про загиблих внаслідок удару в селі Хорли на Херсонщині, що стався в ніч на 1 січня. Попри те, що Генштаб ЗСУ офіційно заперечив заяви про обстріл з боку України, окупанти продовжують покладати відповідальність на ЗСУ. До цих пропагандистських акцій також активно долучають молодь.

Триває пропагандистська робота з молоддю і у сфері популяризації теми “великої вітчизняної війни”. У своєму дописі про підсумки 2025 року шимановський зазначав, що проводить роботу з укріплення серед молоді “відчуття обов’язку та патріотизму”. Для цього, зокрема, запровадили новий шкільний проєкт для популяризації історії срср, зокрема періоду “великої вітчизняної війни”. Дітей залучали до пошуку інформації про невідомих та безвісти зниклих бійців радянського союзу.

Так звані “програми патріотичного напрямку” планують розвивати і надалі. У такий спосіб окупанти насаджують дітям відчуття дотичності до історії срср і “культу перемоги”, який досі популярний у рф.

За ініціативи нового міністра молодь долучають до громадських робіт. Зокрема, цієї зими хлопців і дівчат долучали до чищення доріг від снігу. Цим мали б займатись комунальні підприємства, але роботу поклали на молодь. Працювали хлопці і дівчата безоплатно.

Показує денис шимановський і активність у роздачі гуманітарної допомоги. Зокрема, нещодавно він їздив до пунктів розміщення в Харцизьку, де мешкають бахмутяни. Метою візиту, нібито, була передача гуманітарної допомоги. Також міністр, нібито, поспілкувався з людьми та обговорив питання оформлення документів, працевлаштування і покращення умов проживання. При цьому жодних рішень для покращення умов проживання людей він не пропонував.

Поїздки до Харцизька шимановський робить часто, бо, за його словами, він є “куратором” цього міста.

Що саме передбачає це кураторство він не уточнює. Та саме Харцизьк часто фігурує в його діяльності. Зокрема, у грудні тут він відкрив молодіжний центр і вітав дітей з Новим роком. Чи заплановані якісь заходи і надалі шимановський не уточнює.

Читайте також:

• Пушилін “відновлює” Донбас: що запланували окупанти на 2026 рік
• Від бойовика до віцепрем’єра: досьє на іллю ємельянова, якого планують призначити “відповідальним” за окуповані території Донеччини
• Хто такий олексій муратов: досьє на депутата, який очолює путінську партію в “днр”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!