Загалом, за інформацією Донецької обласної адміністрації, яку редакція отримала у відповідь на запит, налічується понад 30 Робочих груп, Координаційних рад та Комісій при Департаментах та Управліннях обласної адміністрації. 

Скільки представників громадськості, тобто фізичних підприємців, юридичних осіб, а також представників громадських організацій та спілок налічують у цих робочих групах?

Департамент економіки

У Департаменті економіки налічують 10 комісій, рад і робочих груп, а саме:

Регіональна рада підприємців в Донецькій області складається із 34 осіб та має 29 представників та представниць Громадських організацій, ФОПів і товариств з обмеженою відповідальністю.

Координаційна рада з розробки, моніторингу та оцінки результатів реалізації стратегії розвитку області, науково-експертні групи за напрямами стратегічних цілей налічує 18 осіб у складі, без представників та представниць громадського сектору. 

Регіональна комісія з проведення оцінки та попереднього конкурсного відбору інвестиційних програм і проєктів регіонального розвитку, що можуть реалізовуватися коштом державного фонду регіонального розвитку із загального складу у 14 осіб має 6 представників та представниць громадських організацій та спілок.

Міжвідомча Робоча група з питань забезпечення реалізації рішень, спрямованих на підвищення рівня оплати праці та дотримання норм законодавства в частині мінімальної заробітної плати на території Донецької області складається з 18 осіб, без представників та представниць громадськості. 

Конкурсна комісія з відбору проєктів суб’єктів малого і середнього підприємництва має 11 представників та представниць громадськості, а саме ФОПи, товариства з обмеженою відповідальністю, приватних підприємств та громадських організацій з 35 загального складу. 

Обласна тимчасова комісія з питань погашення заборгованості із заробітної плати (грошового забезпечення), пенсій, стипендій та інших соціальних виплат складається з 23 осіб і має 1 представника ради об’єднання роботодавців.

Робоча група з проведення стратегічної екологічної оцінки проєкту стратегії розвитку Донецької області на період до 2027 року та планів заходів з її реалізації, налічує 7 осіб серед яких представник громадської спілки “Екосистема”.

Робоча група з впровадження підходу смартспеціалізації у розробку Стратегії розвитку Донецької області на період до 2027 року та планів заходів з її реалізації складається з 19 осіб, серед яких представники та представниці облдержадміністрації, юридичних осіб, представник громадської спілки, а також товариств з обмеженою відповідальністю: загалом громадськість представляють 7 осіб.

Координаційна група з розробки проєктів Стратегії розвитку Донецької області до 2027 року та плану заходів з її реалізації включає 12 осіб, серед яких голова наглядової ради громадської організації.

Робочі групи з підготовки пропозицій до Стратегії розвитку Донецької області налічують разом 159 осіб, серед яких представники й представниці облдержадміністрації, міських та сільських рад, комунальних підприємств, товариств з обмеженою відповідальністю, міжнародних організацій, юридичних осіб, приватних акціонерних товариств, громадських організацій та спілок:

• Робоча група з економічного розвитку і зайнятості населення: 52 особи серед яких 21 представник/ниці громадського сектору.
• Підвищення спроможності громад надавати якісні послуги населенню: 43 учасники групи з 8 представниками громадськості, серед яких 4 представників/ниць громадських організацій, де 2 представників – ГО “Український Донецький куркуль”.
• Робоча група з людського розвитку:  35 осіб, серед яких 8 представників/ниць громадського сектору.
• Розбудова безпечного суспільства: 29 учасників/ць та 8 з ник представників/ць громадськості. У складі 4 громадські організації, представники/ниці 2 з них – ГО “Український Донецький куркуль”.

Департамент капітального будівництва

У Департаменті капітального будівництва обласної адміністрації на запит журналістів повідомили: “За результатами розгляду в межах компетенції інформуємо, що департамент не є розпорядником запитуваної інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації»”.

Управління містобудування та архітектури

У складі є 32  представники та представниці облдержадміністрації, військових адміністрацій районів, комунальних підприємств, а також  Донецького національного університету. Представників чи представниць громадського сектору у складі немає.

Департамент екології та природних ресурсів

У Департаменті діє обласна комісія з питань екологічної безпеки, що складається з 18 представників  та представниць облдержадміністрації, ЖКГ, ДСНС, державного геокадастру у Донецькій області. та начальник Краматорської лабораторії спостережень за забрудненням атмосферного повітря Донецького регіонального центру з гідрометеорології

Також у Департаменті створили робочу групу з підготовки пропозицій до проєкту Регіонального плану управління відходами в Донецькій області до 2034 року, у складі групи –  62 представники та представниці облдержадміністрації, районних адміністрацій, Донецького технічного університету, військових адміністрацій. Представників/ць громадських організацій, ФОПів чи юридичних осіб немає у складі групи.  

У комісії з питань здійснення державного моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря та управління якістю атмосферного повітря налічують 63 особи. Серед них: представники та представниці облдержадміністрації, районних, міських та сільських рад. 1 представник громадської організації “Всеукраїнська екологічна ліга”.

Також представниця Маріупольської лабораторії спостережень гідрометеорологічної обсерваторії Донецького регіонального центру метеорології, начальниця відділу охорони навколишнього середовища ТОВ “Енергомашспецсталь”, представниця Краматорської лабораторії спостережень Донецького регіонального центру метеорології, представник НКМЗ (Новокраматорський машинобудівний завод), представник Краматорського феросплавного заводу.

Представники ТОВ “Донбасенерго” Слов’янська ТЕЦ, ДТЕК Курахівська ТЕЦ, Миронівська ТЕЦ, Вуглегірська ТЕЦ, директор “Мирноградвугілля”, представник Добропільське Шахтоуправління, ТОВ “Енергосталь” Курахове. 

У Департамент освіти й науки діє координаційна група з питань освітніх потреб та психологічної підтримки у складі з 15 представників обласної адміністрації, міськрад, методичного центру, громадськість у групі не представлена. 

Департамент охорони здоров’я 

Регіональна координаційна рада з питань громадського здоров’я  налічує 24 особи, серед яких по одному представнику/ці громадських організацій:

• ГО “Донецька обласна організація Союз осіб з інвалідністю”;
• ГО “Фундація підтримки осіб старшого віку”;
• ГО “Покровська районна організація Союз осіб з інвалідністю”;
• обласна ГО “Перемога”;
• ГО “Наша допомога”.

У Координаційній групі з питань медичного реагування є 17 осіб серед яких представники й представниці облдержадміністрації, міських рад, Держспоживслужби, Донецького медичного університету, громадськість не представлена. 

Управління місцевого самоврядування

В Управління місцевого самоврядування налічується 10 груп.

Координаційна група з питань відновлення інфраструктури. У складі є з 20 осіб, крім облдержадміністрації також Донецькоблгаз, ДТЕК, Укрзалізниця без представників чи представниць громадських організацій, підприємців, юридичних осіб чи товариств. 

Координаційна група з питань комплексного відновлення територій, у складі налічують 32 особи без представників чи представниць громадськості. 

Координаційна група з питань економіки при координаційній раді з питань стабілізації ситуації на деокупованих територіях  складається з 19 осіб, де крім облдержадміністрації також підприємства ПриватБанк, Укрпошта, Укрзалізниця без громадськості. 

Координаційна група з питань безпеки, у складі – представники та представниці облдержадміністрації, угрупування “Хортиця”, ДСНС, поліція. Загалом – 15 осіб без участі громадськості.

Координаційна група з питань гуманітарного реагування, у складі якої – 18 осіб без залучення громадськості: представники й представниці облдержадміністрації, Маріупольського дитячого кістковотуберкульозного санаторію.

Координаційна група з питань відновлення роботи органів державної влади, загалом у групі – 17 осіб. Крім представників та представниць облдержадміністрації, Сіверсько-Донецького басейнового управління, також прокуратури, юстиції, представників громадськості немає у складі. 

Координаційна група з питань соціального захисту налічує 11 осіб, серед яких теж немає представників чи представниць громадськості. 

Координаційна група з питань медичного реагування із 17 осіб включає представників та представниць облдержадміністрації, районних адміністрацій, комунальних установ, Донецького медичного університету. 

Координаційна група з питань інформаційної політики налічує 12 осіб, серед яких, крім облдержадміністрації також залучені громадські організації, редактори газет та онлайн-змі, товариства з обмеженою відповідальністю. Загалом, це 5 представників та представниць громадськості. 

У Департаменті  житлово-комунального господарства налічують 2 робочі групи: 

Обласна Робоча група по контролю за ходом підготовки об’єктів житлово-комунального господарства та соціальної сфери до роботи в осінньо-зимовий період 2024-2025 років, у складі 14 осіб, без представників чи представниць громадськості.

Як і у Робочій групі з реалізації прав на житло окремих категорій внутрішньо переміщених осіб та осіб, які виїхали з території України внаслідок збройної агресії російської федерації, при Координаційному центрі підтримки цивільного населення при Донецькій обласній державній адміністрації, де у складі 13 осіб, серед яких представники й представниці облдержадміністрації та військових адміністрацій без залучення громадськості.

Управління сім’ї та молоді

Налічує 1 регіональну Координаційну раду з питань сімейної політики, гендерної рівності, запобігання та протидії домашньому насильству і протидії торгівлі людьми 

У склад Ради входили 19 осіб. Серед них, крім адміністрації також 4 представники й представниці громадських організацій, та гендерних питань ООН. 

Департамент соціального захисту населення облдержадміністрації 

У Департаменті створений Координаційний центр підтримки цивільного населення, що налічує 41 особу, серед яких представники громадської організації, благодійного фонду та обласної організації Червоного Хреста, – разом 3 представники/ниці громадського сектору.

Також Рада з питань соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, де у складі 19 осіб, серед яких 9 представників та представниць громадських організацій. 

Департамент інвестиційно-інноваційного розвитку і зовнішніх відносин

Департамент має Регіональний офіс міжнародного співробітництва Донецької області, де у складі 28 осіб без представників громадськості. 

Наразі не в усіх Робочих групах, Координаційних радах та Комісіях обласної адміністрації представлені голоси громади. Більшість учасників та учасниць робочих груп, рад та комісій — це представники та представниці органів влади обласного та місцевого рівня.

Читайте також:

• Ремонт доріг за 10 млн, меблі та пальне: що потребує фронтовий Торецьк
• “Система не працює, треба змінювати стратегію”: як мають працювати ОМС
• Донецька область у топі по зарплатах посадовців: свіжі дані Мінфіну

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Більше ніж, три роки тому росіяни окупували Бахмут, назвавши це “звільненням”. Однак, ватажок “днр” денис пушилін ще в 2023 році вказав, що місто відновлять. Але минули роки, і ці обіцянки так і залишилися телевізійною картинкою. Бахмут досі лежить у руїнах. За супутниковими оцінками, у Бахмуті зруйновано 97% багатоповерхових будинків. До повномасштабного вторгнення тут проживало близько 70 тисяч людей. Станом на 2026 рік постійного цивільного населення в місті фактично немає. Бахмут перетворився з одного з найбільших міст на зону військової присутності росіян, їх базу.  Та, історія Бахмута насправді не є винятком. Подібна ситуація склалася і в Соледарі, який росія називала стратегічним через соляні шахти та промисловість. Однак замість масштабної відбудови міста отримали невизначене майбутнє. Це показує важливу річ: росія може окупувати територію, але це не означає, що вона готова зробити її “своє”ю. А на додаток про брак довіри до людей на ТОТ були, ключові рішення на тій же окупованій Донеччині ухвалюють люди, які приїхали сюди з росії.

Більше про це, читайте в матеріалі Бахмут IN.UA

Окупованою Донеччиною керують росіяни

Однією з ознак того, що Росія не сприймає новоокуповані території як повноцінну частину власної держави, є кадрова політика. Попри риторику про “повернення додому”, ключові посади, як от посади мерів або міністрів, в окупаційних адміністраціях часто отримують не місцеві жителі, а люди, яких направляють з росії або з окупованих з 2014 року територій. Місцевим колаборантам відводять другорядні ролі, а стратегічні рішення контролюються Кремлем. Це характерна модель колоніального управління, де центр не довіряє населенню захопленої території.

Таблиця. Хто керує окупованими містами Донеччини / або дотичний до головних управлінь/міністерств

ПІБ	Посада	Походження
Антон Кольцов	В.о мера Маріуполя	Череповець, Вологодська область
Зінченко Костянтин	голова окупаційної адміністрації Волноваського району; (зокрема, Волноваха та Вугледар)	Зугрес, Донецької області
Олексій Муратов	лобією питання компенсації за житло бахмутянам, де факто росія взагалі не призначила окупаційну адміністрацію в Бахмуті	Курськ, Курська область
Дмитро Шевченко	займається питанням окупованої Авдіївки, так само як в Бахмуті, тут не створили окупаційну адміністрацію	Олександро-Калинове, Донецька область
Наталя Климович	очолює окупаційну адміністрацію Світлодарська	Світлодарськ, Донецька область
Євгеній Солнцев	голова правління “днр” з 2023 до 2025 року	Воронеж, російська федерація
Олександр Костомаров	Перший заступник керівника адміністрації “днр”, контролює внутрішню політику на окупованих територіях	Челябінськ, російська федерація
Андрій Чортков	Голова Уряду “днр” з 2025 року	Шатки, російська федерація
Дмитро Шмелев	Міністр доходів і зборів “днр”	Геленджик, російська федерація

Тобто, росія декларує інтеграцію “нових регіонів”, але фактично створює вертикаль влади, де мешканці окупованих територій не є повноправними учасниками процесу ухвалення рішень. 

Навіть лояльність не гарантує ставлення як до “своїх” 

Ще одним доказом того, що мешканці окупованих територій так і не стали для росії “своїми”, є історія з компенсаціями за зруйноване житло. Протягом кількох років окупаційна влада заявляє про виплати бахмутянам та жителям інших окупованих сіл Бахмутського району. Однак на практиці люди стикаються з бюрократією, відсутністю чітких правил і взаємозаперечними рішеннями різних відомств. Бахмутяни, які залишилися на тимчасово окупованих територіях, неодноразово скаржилися, що не можуть навіть подати документи на компенсацію, а про самі виплати дізнаються лише з повідомлень російських пропагандистських каналів.

Показово, що у 2025 році мешканці Бахмута та Авдіївки були змушені записати колективне звернення до ватажка так званої “днр” Дениса Пушиліна. Люди вимагали пояснити, як отримати компенсацію за зруйноване житло. У відповідь окупаційна адміністрація пропонувала громадянам їхати до самого Бахмута, щоб підтвердити факт руйнування будинку, хоча місто залишається небезпечним для перебування цивільних.

Ще більш показовою стала історія мешканців Бахмута, які поїхали днями до Москви з вимогою надати компенсації. Біля адміністрації президента РФ їх затримали російські силовики. За словами самих бахмутян, до них ставилися принизливо, а один із силовиків порівняв людей із собаками. Цей випадок став символічним: навіть ті люди, які залишилися в окупації, або прийняли її правила, не отримали ані обіцяної підтримки, ані поваги. Для російської системи вони залишаються “мешканцями території”, а не повноцінними громадянами. При цьому сама окупаційна адміністрація вже фактично визнавала, що реальних виплат за зруйноване житло у Бахмуті немає. Під час публічних зустрічей чиновники заявляли, що місто належить до територій без сформованої адміністрації, а тому рішення щодо компенсацій ухвалюються не на місці, а через міжвідомчі структури. Це означає, що навіть через три роки після захоплення міста Росія так і не створила механізму підтримки людей, чиї домівки були знищені війною.

Показово й те, що у червні 2026 року окупанти відзвітували про розгляд лише 156 заяв на компенсації від мешканців усього так званого Артемівського муніципального округу, до якого входять понад 70 населених пунктів.

Відбудова, яка постійно відкладається

За три роки окупації Бахмута російські чиновники та пропагандисти неодноразово оголошували про плани відновлення міста. У різні роки вони заявляли про створення нових робочих місць, відродження промисловості, розробку генерального плану та навіть залучення нових мешканців.

Втім, кожна нова заява лише відкладала реальну відбудову на майбутнє. Показово, що навіть у 2026 році окупаційна влада не має затвердженого генерального плану відбудови Бахмута. Спочатку окупанти заявляли, що місто відновлюватимуть після завершення бойових дій, потім перенесли ці плани на 2025 рік, а згодом — на 2026-й. За три роки після захоплення місто так і не отримало ані програми відновлення, ані реального фінансування. Більше того, окупанти навіть не створили в Бахмуті окремої повноцінної адміністрації. Питання міста розподілені між різними структурами “днр”, що ще раз показує: Кремль не має чіткого бачення його майбутнього.

Бахмут IN.UA неодноразово фіксував ці заяви окупантів. Так, Денис Пушилін заявляв, що нібито саме українські військові заважають відновленню Бахмута та Соледара. Водночас окупаційна влада повідомляла про підготовку генерального плану міста, хоча конкретні терміни реальної відбудови так і не були названі.

Ще однією обіцянкою стало створення 15 тисяч робочих місць у Бахмуті. Окупанти також заявляли про розвиток промисловості, який мав би привабити до міста нових мешканців. Однак жодних підтверджень реалізації цих планів немає. Натомість фото та відео з міста демонструють іншу картину: зруйновані квартали, відсутність цивільної інфраструктури та поодиноку присутність людей.

Соледар, який перестав бути пріоритетом

Схожа доля спіткала й Соледар. Після його захоплення російські медіа наголошували на стратегічному значенні міста. Насамперед через соляні шахти, які до повномасштабного вторгнення були одним із символів міста та важливим підприємством регіону. Проте через три роки окупації Соледар залишається практично зруйнованим. Його майбутнє залишається невизначеним навіть у заявах самих окупантів. Фактично Росія не запропонувала для міста жодної зрозумілої моделі розвитку. Масштабної відбудови немає, а значна частина інфраструктури досі не відновлена.

Приклад Бахмута і Соледара насправді показує ще одну важливу закономірність. Росія не відбудовує всі окуповані території однаково. Найбільші ресурси спрямовуються туди, де Кремль бачить стратегічний або пропагандистський інтерес. Саме тому значні кошти вкладаються у Маріуполь, який має вихід до Азовського моря та є важливим логістичним центром. Натомість міста, повністю зруйновані війною і менш важливі з точки зору економіки чи пропаганди, опиняються на другому плані.

Бахмут є яскравим прикладом такого підходу. Росія витратила величезні ресурси на його захоплення, але після цього фактично залишила місто у стані руїн.

Водночас окупаційна влада продовжує створювати образ майбутнього процвітання, зокрема тими ж заявами про створення робочих місць в Бахмуті. Йшлося нібито про 15 тисяч вакансій на підприємствах. Проте кожна нова обіцянка дедалі більше контрастує з реальністю. Місцеві мешканці, які намагаються повернутися до Бахмута чи Соледара, стикаються з обмеженнями, відсутністю житла та базових умов для життя. Самі окупанти визнають, що повернення населення залишається проблемою.

Через три роки після захоплення Бахмут так і не став “новим російським містом”. Соледар також не перетворився на історію успіху. І саме в цьому полягає головний парадокс російської окупації. Росія може змінити прапори, перейменувати вулиці та створити нові адміністрації. Але вона не може змусити місто жити, бо це не просто територія на карті.

Читайте також:

“Нас порівняли з собаками”: як жителів Бахмута затримали біля Адміністрації президента рф через вимоги компенсацій

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм! 

У 2015 році, коли Донецьк уже рік як був під окупацією, місцевий мешканець Віктор Пудак вирішує піти на службу до окупантів. Спочатку, скромним заступником начальника відділу у псевдоміністерстві “днр”. Потім — очільником “Юнармії”, яка на окупованих територіях навчає дітей від 8 років складати присягу “Батьківщині днр” і керувати бойовими дронами. Сьогодні під його керівництвом — понад 7 тисяч підлітків.

Редакція зібрала детальне досьє на Віктора Пудака.

Хто такий Віктор Пудак: від університету до окупаційної служби

Дані	За даними центру “Миротворець”
Повне ім’я	Пудак Віктор Вікторович
Дата народження	20.10.1978
Місце народження	Донецька область, місто Красноармійськ (Покровськ)
ВКонтакте	vk.com/id65722680
Однокласники	ok.ru/profile/562430790640
Telegram-канал	t.me/VictorPudak

Пудак Віктор Вікторович народився 20 жовтня 1978 року в Донецькій області. Навчався у середній школі №3, потім вступив до Донецького національного університету, який закінчив у 2001 році. До 2014 року він був пересічним мешканецем міста без помітної публічної біографії. Після того як Донецьк перейшов під контроль проросійських угруповань, Пудак почав активно будувати кар’єру в окупаційних структурах, займаючись вихованням молоді.

З 2015 року Пудак обіймав посаду заступника начальника відділу військово-патріотичного виховання та оздоровлення молоді в т.зв. “Міністерстві молоді, спорту і туризму днр”. Звідси починається його системна робота з ідеологічної обробки молоді, яка зростала на тимчасово окупованих територіях. У 2019 році, коли угруповання “днр” вирішило створити власну “юнармію” за прямою аналогією з російською організацією, її очолив саме Пудак. У 2021 році він став начальником Центрального штабу ОО ВПД “Молода Гвардія – Юнармія” днр і отримав медаль організації “За активну військово-патріотичну роботу”. З липня 2023 року він офіційно начальник штабу регіонального відділення “Юнармія” на окупованій частині Донецької області.

Але кар’єра Пудака не обмежується “юнармією”. У лютому 2026 року у своєму Telegram-каналі він повідомив, що отримав медаль “Ветеран бойових дій” від організації “Бойове братство”, нагороду, яка офіційно видається учасникам бойових дій на окупованій території. Тожі ж Пудак відкрив власний Telegram-канал, у першому повідомленні якого відразу позначив його призначення: “Цей канал оголошується єдиним пунктом управління для отримання наказів, бойових розписань і важливих зведень. Тут буде лише перевірена інформація про побудови, навчальні виходи, стрільби та всі значущі операції”. Мова — характерна, Пудак послідовно використовує військову термінологію навіть у побутових повідомленнях: батьки дітей у нього “вірні союзники”, підсумки — “бойові зведення”.

Що відбувається на “навчальних виходах”: стрільба, дрони, присяга

Сам Пудак детально звітує про те, чим займаються “юнармійці”. Так, у лютому 2026 року у Маріуполі на базі школи №41 відбувся “зліт місцевого відділення”, у цій школі створили перший юнармійський клас. Того ж місяця у донецькій школі №119 відкрили “парти героя” — це меморіальні парти з іменами випускників, що загинули у складі російських збройних формувань у війні проти України. Юнармійці були там у ролі почесної варти.

Окупаційні медіа подають такі заходи як “історичну пам’ять”, фактично ж ідеться про вбудовування війни у повсякденне життя дітей як норму і зразок для наслідування.

Також у лютому Пудак відкрито похвалився, що “юнармійці в днр” почали проходити курси з управління дронами в умовах бойових дій. Було підписано угоду з т.зв. “республіканським центром безпілотних систем”, де підлітки навчаються воювати за допомогою БПЛА. У квітні 2026 року Пудак оголосив набір на “сборы в Авангард”, це табори тактичної і спортивної підготовки для юнаків і дівчат 14–17 років на чотири зміни протягом літа, так дітей готують до військових дій. А у травні в Шахтарську і Маріуполі провели зональні етапи “Зарниці 2.0”, всеросійської військово-патріотичної гри, де дії — це “бойові завдання”, а не дитячі ігри. Пудак тут виступав суддею.

Пудак будує не лише військову, а й медійну складову “юнармії”. Так, він звітував, що виграв президентський грант на розвиток напрямку “Юнкор”, нібито дитячої журналістики. Наставниками юних “журналістів” стали пропагандистський телеканали “Россия 1” та “Республіканський медіахолдинг”, які поширюють дезінформацію про війну в Україні. Вже у березні Пудак також підписав угоди про співпрацю з Асоціацією ветеранів сво в днр з штабом “юнармії” Красноярського краю, тож мережа ширшає горизонтально і вертикально одночасно.

У червні Пудак оголосив про участь у VI Конференції Донецького регіонального відділення “єдиної росії” — вже як член регіональної політради партії путіна.

Віктор Пудак став одним із ключових функціонерів російської системи мілітаризації дітей та молоді на тимчасово окупованій частині Донецької області. Після роботи в окупаційному “міністерстві молоді, спорту і туризму днр” він очолив регіональний штаб “юнармії”. Під керівництвом Пудака “юнармія” в окупованій Донеччині перетворилася на розгалужену структуру, яка охоплює тисячі дітей та підлітків. Організація не лише проводить нібито “військово-патріотичні заходи”, а й залучає молодь до навчання з керування безпілотниками, участі у військово-пошукових експедиціях та інших активностях, пов’язаних із підготовкою до служби в російських силових структурах.

Активна публічна діяльність Пудака свідчить про його участь в інтеграції окупованої частини Донеччини в російський політичний та ідеологічний простір через систему виховання молоді. Саме через такі структури росія формує лояльність до своїх інституцій серед дітей та підлітків на окупованих територіях.

До теми:

Олександра Кульгіна (досьє) або як окупація вирощує нових “лідерів” з українських дітей

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!