Управління соціального захисту населення Соледарської міської ради надаватиме дітям громади можливість безплатно відпочити в оздоровчому таборі. Взяти участь в програмі можуть діти від 7 до 18 років, які належать й до категорії ВПО.

Про це повідомила пресслужба Соледарської міської громади.

Безплатний відпочинок для дітей ВПО

Відпочинок в дитячих закладах оздоровлення відбуватиметься за рахунок бюджету. Попередня тривалість оздоровчої зміни складає 21 день, 14 з яких — це відпочинкова частина.

Хто може долучитися

Долучитися до відпочинку в оздоровчому таборі можуть діти від 7 до 18 років, які належать до однієї з пільгових категорій:

• діти-сироти;
• діти, позбавлені батьківського піклування;
• діти, один із батьків яких загинув або пропав безвісти під час заходів із забезпечення національної безпеки та оборони;
• діти, один із батьків яких загинув під час масових акцій громадянського протесту або помер внаслідок поранень чи каліцтва, одержаних під час масових акцій громадянського протесту;
• діти, батьки яких загинули від нещасних випадків на виробництві або під час виконання службових обов’язків;
• діти з інвалідністю;
• діти, які проживають у населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення;
• діти, взяті на облік службою у справах дітей як таких, що перебувають у складних життєвих обставинах;
• діти осіб, визнаних учасниками бойових дій;
• діти загиблих осіб, визначених у частині першій статті 10-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
• діти, зареєстровані як внутрішньо переміщені особи (ВПО);
• діти з багатодітних сімей;
• діти з малозабезпечених сімей;
• діти, які перебувають на диспансерному обліку;
• талановиті та обдаровані діти, які перемагали на міжнародних, всеукраїнських, обласних, міських, районних олімпіадах, конкурсах, фестивалях, змаганнях або спартакіадах;
• діти-учасники дитячих творчих колективів та спортивних команд;
• діти-відмінники у навчані;
• діти-лідери дитячих громадських організацій;
• діти працівників агропромислового комплексу та соціальної сфери села
• рідні діти батьків-вихователів або прийомних батьків, які проживають в одному дитячому будинку сімейного типу, або в одній прийомній сім’ї; 
• діти, які постраждали внаслідок стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф; 
• діти, одному з батьків яких встановлено інвалідність I або II групи; 
• діти, чиї батьки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Як подати заявку

Для постановки на облік для подальшого надання можливості безплатно відпочити в дитячому таборі, необхідно надати до Управління соціального захисту населення Соледарської міської ради наступні документи:

• заяву про намір оздоровлення або відпочинку дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки за прикладом;
• копію свідоцтва про народження або паспорта дитини (за наявністю);
• копію паспорта одного з батьків дитини або особи, яка їх замінює (у разі надання копії паспорта з безконтактним електронним носієм додатково надається копія витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання);
• копію облікової картки платника податків одного з батьків (за виключенням фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);
• згоду на обробку персональних даних відповідно до Закону України “Про захист персональних даних”;
• копію довідки про реєстрацію місця проживання та/або копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (у разі наявності);
• довідку закладу освіти за місцем фактичного навчання про не користування пільговою путівкою, придбаною коштом бюджетних коштів у поточному році або довідку органу соціального захисту населення за фактичним місцем перебування про не користування пільговою путівкою, придбаною коштом бюджетних коштів у поточному році;
• копію документа, що підтверджує статус дитини.

Представники Управління додатково просять заповнити форму за посиланням.

Куди подавати документи

Документи можна подати як в офлайн, так і в онлайн форматі. Для першого необхідно особисто звернутися за адресами:

• місто Київ, вулиця Бориславська, 72/3 (Гуманітарний центр підтримки цивільного населення “Соледар: дорога додому місто Київ”), за попереднім записом за номером: +380 (066) 928 5882;
• місто Дніпро, вулиця Мандриківська, 47 (Освітній простір: “Соледар: дорога додому”), за попереднім записом за номером: +380 (096) 345 6021;
• місто Черкаси, вулиця Добровольського, 20, за попереднім записом за номером: +380 (050) 980 9814 (Карина Володимирівна).

Для подачі заяви в онлайн форматі необхідно подати скановані копії документів на електронну адресу Управління: [email protected].

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.

Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як перевірити статус виплат ВПО онлайн

Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:

• у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
• у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.

Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.

Як дізнатися про нарахування без електронного підпису

Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.

Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:

• 0 800 400 870;
• 0 800 406 360.

Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:

• чинності статусу ВПО;
• факту призначення або продовження фінансових виплат;
• причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: як самостійно перевірити місце у черзі на фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!