З початку повномасштабної війни цивілізований світ нарешті зрозумів реальну небезпеку, яка надходить з боку росії. Засудження дій росіян та підтримка України піднялася на неочікувано високий рівень. Наразі українці працюють над тим, щоб обмежити вплив російських наративів всередині країни та за кордоном. Водночас велика кількість росіян, які називають себе опозиційними та ліберальними, стали ще активніше представляти себе на різних інформаційних ресурсах.

Більшість промов таких росіян містять у собі ідеї, що це лише путінська війна, що росіяни такі ж жертви цієї війни й що більшість з них її взагалі не хоче. Хоча такі наративи не збігаються із реальністю, яку ми спостерігаємо щодня у себе в країні, досі ліберальні росіяни мають популярність серед населення та є постійними гостями телевізійних етерів. 

Задачею ліберальних росіян є відбілювання себе та своїх співгромадян в очах всього світу. Вони активно просувають тезу про необхідність скасування санкцій проти росії, адже «страждає простий невинний народ». Проте, ніхто з них не каже, що мета санкцій є послаблення російської економіки задля зменшення фінансування військово-промислового комплексу. 

Досі багато українців слухають таких росіян з надією на те, що з ними можна бути вести діалог у майбутньому. Зацікавленість думками так званих ліберальних росіян може бути спровокована надією зрозуміти сенс та мотиви страшних подій, які нас щодня оточують. Втім, їх наративи є черговою частиною масивної пропагандистської машини рф. Їх виступи та заяви відрізняються від того, що говорять Скабєєва та Соловйов  протягом своїх етерів. Але тільки тому, що вони свідомо або несвідомо працюють задля поширення лагідної пропаганди. 

Навальний, Кац, Варламов, Собчак, Биков, Дудь і величезна кількість інших осіб з різним ступенем популярності намагаються відокремити не тільки себе, але й всіх росіян від «режиму путіна», зобразити їх такими ж жертвами війни, а інколи навіть говорять про більші страждання російського народу, ніж українців. Щоб заперечити ці їх твердження достатньо згадати, скільки путіних чи представників вищої влади рф були особисто залучені до окупації України, тортур, вбивств та ґвалтувань українців. Це все робиться руками сотень тисяч простих росіян і за підтримки мільйонів їх співвітчизників. 

Росіяни не організовують антивоєнні мітинги у рф та за кордоном. Їх публічна позиція обмежується внутрішніми справами росії. Джерело: російські «новинні» сайти

«В Конституції України чітко сказано “Єдиним джерелом влади в Україні є народ”. І ми це усвідомлюємо. Ми виходили у 2004 та у 2014 роках. Ми боролися проти судового свавілля та вимагали справедливих розслідувань. Ми і є влада. А президент та міністри є представниками наших інтересів. Водночас у росії немає нації, є багатомільйонна купка затурканих жертв, яка боїться однієї людини. В Росії немає спротиву, є десять людей, які тікають від одного поліцейського. В росії немає опозиції, є політики, які не можуть чинити спротив», – написала CEO онлайн-медіа «Свідомі» Анастасія Бакуліна для колонки на Суспільне Культура

Алєксєй Навальний. Російський ліберал закінчується там, де починаються інтереси України. Фото: з відкритих джерел

Найвідомішим представником так званих лібералів та опозиціонерів є Навальний. Його діяльність відома не тільки в Україні, але й в усьому демократичному світі. Проте, історія його політичних заяв має багато сумнівних моментів. У 2011 році Навальний увійшов до оргкомітету «русского маршу» (вікіпедія: щорічні маніфестації, мітинги й демонстрації російських націоналістичних та неонацистських рухів, присвячені Дню народної єдності 4 листопада), після окупації росією Криму неодноразово говорив те, що півострів буде частиною росії, у 2014 та у 2022 роках публікував у соціальних мережах заклики до світу не надавати Україні зброю.

Це тільки кілька найбільш відомих прикладів його дії. Але вже вони не дозволяють сприймати цю людину, як того, хто має спільне з Україною бачення миру.  У 2017 році Навальний мав т.з. дебати з Гіркіним, під час яких заявив: «війна, яку ви розпочали, це дорога справа, яка знищує економіку росії, яка у громадян рф забирає останні гроші». Таке обґрунтування антивоєнної позиції не демонструє усвідомленої позиції щодо того, що війна та окупація чужих територій – це неприпустимо. Згідно з цією реплікою, на неї просто нема грошей.

Він та його команда протягом років публікували вибачення за подібні висловлювання чи дії, стверджували, що його думка вже змінилася. Проте, навіть якщо повірити у ці заяви, чи можна бути впевненим, що через деякий час він знову кардинально не змінить свою позицію?

Антивоєнний аргумент Навального – війна це дуже дорого. Джерело: знімок екрана з каналу команди Навального

Початок повномасштабної війни відкрив для команди Навального великі політичні перспективи. Теперішній владі рф вже не вдасться відновити свою репутацію перед світом. Деякі західні країни продовжують вірити у демократичні зміни в росії та сподіваються знайти в Навальному приклад політика, який їх може здійснити. 

Росіяни не визнають своєї відповідальності за агресивні та терористичні дії власного народу. Джерело: знімок екрана з каналу команди Навального

 Більшість контенту в соціальних мережах спрямована саме на особистість Навального або на внутрішні проблеми рф. Перше, що можна побачити зараз на його YouTube каналі, це відео з описом, який починається з фрази «путінська війна доторкнулася в росії майже до кожного». За останні місяці згадки про Україну та про необхідність зупинити війну можна знайти у пості від лютого про рік від  початку повномасштабного наступу.

Але навіть ця його заява містить тези про те, що добровольців на війні серед росіян немає, що путін почав війну і що після війни з росії треба знімати всі санкції. Це дає розуміння того, що велика війна не є основним інформаційним приводом для Навального. Хоча саме вона негативно впливає на такі важливі для нього речі, як внутрішня та зовнішня політики рф. Але його команда свідомо ігнорує цю тему та згадує про неї або побіжно, або з ухилом на страждання “простих росіян”.

Такі заяви його команда розповсюджує не тільки на внутрішню аудиторію рф, але й на міжнародну. Відокремлення «простих росіян» від злого режиму призводить до активної присутності представників рф в Європі та світі в різних сферах: культурна, академічна, інформаційна тощо. Це дозволяє їм охоплювати більшу аудиторію та продовжувати вкорінювати вигідні їм наративи. 

У соціальних мережах Навального дуже мало згадок про війну та її наслідки для України. Джерело: знімок екрана з Instagram Навального

«Те, що шлях до “їхньої” “демократичної” росії сьогодні стелиться фізично, фізично через українські тіла, їх абсолютно не хвилює. Можна воювати чужими руками й чужими життями, і водночас називати тих, хто воює, “нацистами”. Чи принаймні “жорстокими”. Так теж буває. Бо в душі вони насправді бажають нам поразки, от воно що», – написав на Facebook філософ, президент PEN Ukraine Володимир Єрмоленко 

Юлія Латиніна

Латиніна є ще однією ліберальною росіянкою, яка останній рік вдає підтримку України й, одночасно, заперечує її суб’єктність. Вона самозвана військова експертка, яка останній рік постійно коментує будь-які новини з України. Латиніна просуває ідею нерозривності та єдності України та росії, за її словами «Україна рівноправна частина російської імперії». На початку повномасштабної війни у своєму твіттері вона висловила думку: все, що є російськомовне у світі демократичне, ринкове та західне тепер буде зосереджено у Києві». І це відбувалося в період найбільшого шоку українців та під час активних боїв біля Києва.

Такий наратив є ще одним напрямком роботи лагідної пропаганди від ліберальних росіян: об’єднання російського та українського народу в одне ціле та нероздільне. Тільки якщо офіційні особи росії пропонують таке об’єднання за умови зниження рівня життя до рівня рф. То ліберальні росіяни пропонують об’єднатися для руху на захід. У жодному з цих варіантів не передбачено погляд на Україну, як на самостійну та незалежну державу. Це черговий прояв імперської свідомості. 

Юлія Латиніна. Російські ліберали досі хочуть об’єднати росію та Україну. Джерело: Twitter Латиніної

«Так звані “хороші росіяни” в усій своїй імперській красі. При чому шовінізму тут ненабагато менше, ніж у відповідних заявах путіна: те саме відчуття свого “історичного права” на Київ за фактом громадянства в країні, котра намагається нас знищити, те саме сліпе, глухе і тупориле віщання про Київ як осердя “російськомовного світу”. Люди, котрі нічого не знають про Україну, крім власної ж пропаганди, беруться пашталакати про те, якою ця Україна має бути для них», – відреагував у своєму Facebook український письменник і перекладач, засновник та автор YouTube-каналу «Твоя підпільна гуманітарка» Остап Українець

Латиніна є частою гостею українських новинних етерів. Крім того, українські посадовці з радістю дають їй інтерв’ю. Таким чином, самі українці на різних рівнях продовжують поширювати шкідливі російські наративи в країні. Публічна та дружня комунікація з такими людьми легалізує їх присутність в українському просторі. Це чергова допомога ліберальним росіянам у поширенні своїх наративів. 

Українські посадовці охоче роздають інтерв’ю «хорошим росіянам». Джерело: знімок екрана з каналу Латиніної

Віктор Шендерович

Ще один російський ліберал, який також з’являється в українському інформаційному просторі. Цієї весни він відзначився своїми словами про російських солдатів:

«все-таки це наша країна та наші хлопчики. Так, обдурені, нещасні. Так, іноді вбивці навіть. Але вони наші, це наша країна».

Водночас бажання українців відсторонитися від всього російського він сприймає як «сплески нацизму». Це ще один напрям роботи російських лібералів на міжнародну аудиторію. Вони все частіше намагаються просувати тези про те, що українці занадто жорстокі до них, що українці неправі, а росіяни є жертвами обставин. Через збільшення рівня присутності українських голосів у світовому інформаційному просторі, росіяни працюють над тим, щоб зрівнятися «по рівню трагедії» з нами. Тим самим вони матимуть можливість представляти свою думку на світовій арені на рівні з українською.

Вам буде цікаво: 

• Пісні на руїнах та штучна велич: як росія використовує культуру проти України?
• Інформаційна війна: чому Україна не змогла швидко зреагувати на підрив Каховської ГЕС, та які наслідки цього?
• Як бахмутян використовують для піару пригожина?

Російські ліберали в етерах українських телеканалів. Джерело: YouTube-канал Фабрика новин

Не путін створив росію, а росія створила путіна

Таких прикладів десятки, якщо не сотні. Т.з. ліберальні росіяни щодня розповсюджують подібні до вищевказаних наративи. Ми маємо розуміти, що російські ліберали першочергово переймаються своїми проблемами та майбутнім своєї країни, тобто рф. Тому, поширювати їх ідеї серед української аудиторії щонайменше неефективно. Часто це є небезпечним для інформаційного простору і свідомості громадян. Кожне їх слово буде завжди про рф.

Вони послідовно виправдовують себе та свою країну, намагаються запевнити світ у своїй невинності. Риторика ліберальних росіян свідчить про те, що вони не осмислили свої дії, свою провину та не мають чіткого бачення трансформації країни. Без колективної рефлексії неможливо досягнути змін у суспільстві. А у росіян ще навіть не виникло усвідомлення про те, що подібні кроки потрібно здійснити.

Нам треба захищати від росіян свої території, мову, культуру та ідентичність. Війна почалася не у 2022 році, а у 2014. Проте, до 24 лютого абсолютна більшість російських лібералів ігнорували окупацію частини територій України. Вони не відзначилися різким запереченням або антивоєнними заявами. Проте, повномасштабний наступ дав їм увагу світу, яку вони почали використовувати у власних політичних інтересах. 

«Ліберал і демократ – це людина, яка ставить цінності громадянських прав і свобод вище інших цінностей. І першим таким правом, відповідно до Міжнародного пакту ООН, є право народів на самовизначення. Якщо російський ліберал і демократ не визнає права народів на самовизначення, це означає, що він визнає наявність суб’єкта, який краще за народи знає, що їм треба для щастя, або ж який має право визначати життя людей попри їхні питомі інтереси. Таким суб’єктом є російська держава. Значить, для такого російського ліберала і демократа цінність держави вище цінності прав і свобод. Тобто зовсім він не ліберал і не демократ, а просто імперець, такий же, як і путін. І відрізняє його від вірного путінця лише бажання, щоб на троні був інший путін замість цього» – написав викладач Києво-Могилянської академії Валерій Пекар.

Фото: «Бахмут IN.UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Житлова субсидія — це державна допомога українським родинам, які не можуть самостійно сплачувати повну вартість житлово-комунальних послуг. У 2025 році правила її розрахунку залишаються незмінними, але суми залежать від доходів сім’ї, соціальних нормативів і вартості послуг.

Детальніше про те, як розрахувати житлову субсидію у 2025 році — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як розрахувати житлову субсидію у 2025-2026

Житлова субсидія — це безповоротна адресна державна соціальна допомога малозабезпеченим громадянам, які проживають у житлових приміщеннях і не мають змоги самостійно оплачувати комунальні послуги, витрати на управління будинком чи придбання палива. Програму субсидій запроваджено ще у 1995 році, і вже понад 30 років вона залишається ключовим інструментом соціального захисту населення в умовах зростання тарифів.

Що впливає на розмір субсидії

Розмір субсидії визначається як різниця між повною вартістю житлово-комунальних послуг у межах соціальних норм і нормативів та обов’язковим платежем, який залежить від доходів родини.

Соціальні норми та нормативи закріплено у постанові Кабміну №409 від 6 серпня 2014 року, а порядок розрахунку обов’язкового платежу — у постанові №1156 від 27 липня 1998 року.

Приклад розрахунку субсидії на опалювальний сезон 2025–2026 років

Приклад розрахунку опублікували на сайті Пенсійного фонду України (ПФУ). Для розгляду взята умовна сім’я з чотирьох осіб:

• чоловік (щомісячний дохід — 8 900 гривні);
• дружина (щомісячний дохід — 8 200 гривні);
• 2 неповнолітні дитини.

Зазначається, що під час розрахунку розміру житлової субсидії на опалювальний сезон 2025-2026 років враховуються доходи домогосподарства за I та II квартали 2025 року.

Перший крок — визначення середнього доходу сім’ї. Для цього середньомісячний сукупний дохід домогосподарства визначається шляхом ділення сукупного доходу всіх членів домогосподарства за 2 квартали на кількість місяців, за які враховуються доходи:

Усього дохід сім’ї за пів року заробляє 102 600 гривні. Вказану суму отримується за наступною формулою: (8 900 * 6) + (8 200 * 6).

Далі отримані результати діляться на 6, тобто кількість місяців. Виходить, що середньомісячний дохід сім’ї становить 17 100 гривень.

Другий крок — визначення середнього доходу на одну особу в сім’ї. Для отримання суми потрібно розділити середньомісячний дохід сім’ї на кількість її членів. У прикладі цей показник становить 4 275 гривень (17 100 / 4 = 4 275).

Третій крок — розрахунок обов’язкового відсотка платежу за формулою: Ро = Кд / Кг * Рг, де:

• Ро — частка плати за послуги для домогосподарства (частка доходу), яка для розрахунку субсидії округлюється до двох знаків після коми;
• Кд — коефіцієнт доходу відношення розміру середньомісячного сукупного доходу домогосподарства в розрахунку на одну особу до прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, встановленого на 1 січня року, з якого призначається субсидія;
• Кг — базовий коефіцієнт — два прожиткових мінімуми на одну особу в розрахунку на місяць;
• Рг — базова норма плати — 15% середньомісячного сукупного доходу домогосподарства.

Отже: 17 100 гривні (середньомісячний сукупний дохід домогосподарства) / 4 (кількість членів домогосподарства) / 2 920 (прожитковий мінімум на 1 січня 2025 року) / 2 (базовий коефіцієнт доходу для призначення субсидії) * 15% (базова норма плати за житлово-комунальні послуги) = 10,95%.

У такому разі, сума обов’язкового платежу становить 1 872,45 гривні (17 100 * 10,95% = 1 872,45)

Останній крок — це розрахування розміру самої субсидії. Вона обчислюється за формулою: розмір плати за житлово-комунальні послуги (ЖКП) у межах соціальних норм і нормативів (3 422,35 гривні) – сума обов’язкового платежу домогосподарства за ЖКП. У прикладі розрахунок виглядатиме наступним чином: 3422,35 – 1 872,45 = 1549,90 гривні — розмір субсидії на сім’ю

Читайте також:

• Аліменти у 2025 році: скільки платитимуть на дітей в Україні
• Реєстр збитків: як подати заявку українцям, які втратили дім через війну
• Компенсація за оренду житла для ветеранів: хто може отримати і як подати заявку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У 2025 році розмір аліментів на дітей в Україні залежатиме від віку дитини та доходу платника. Мінімальна гарантована сума не може бути меншою за 50% прожиткового мінімуму, а максимальна — перевищувати 10 прожиткових мінімумів.

Детальніше про аліменти у 2025 році — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Аліменти у 2025 році: які суми виплачуватимуть на дітей

В Україні мінімальний рівень аліментів безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних вікових категорій. Водночас існують мінімальні гарантовані аліменти — це мінімальна сума, яку зобов’язаний сплачувати один із батьків незалежно від рівня доходу:

• для дітей до 6 років — 1 281,5 гривні (50% від прожиткового мінімуму 2 563 гривень;
• для дітей від 6 до 18 років — 1 598 гривень (50% від прожиткового мінімуму 3 196 гривень).

Сума не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку:

• до 6 років — 25 630 гривень;
• від 6 до 18 років — 31 960 гривень.

Що таке рекомендований розмір аліментів

Якщо гарантований розмір аліментів — це мінімальна сума, яку має сплачувати батько чи мати при низькому рівні заробітку, то рекомендований розмір аліментів — це аспект, який встановлюється у судовому порядку при достатності заробітку платника.

Як визначається розмір аліментів

Якщо суд або сторони визначили аліменти у фіксованій (твердій) сумі, процес їхнього утримання є максимально простим. У такому випадку виконавча служба самостійно проводить індексацію суми, а роботодавець лише утримує конкретно визначену суму із заробітної плати працівника.

Існує й інша версія аліментів, коли сума залежить від відсоткового співвідношення — частини заробітку після утримання податку на дохід та військового збору.

Залежно від кількості дітей, аліменти у відсотках становлять:

• на одну дитину — ¼ частини доходу;
• на двох дітей — ⅓ частини доходу;
• на трьох і більше дітей — ½ частини доходу.

Зазначимо, що законодавство передбачає одне правило: загальний розмір відрахувань не може перевищувати 50%, а в разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей – 70% зарплати, яка належить до виплати працівникові

З яких доходів утримують аліменти, а з яких — ні

Відповідно до пункту 1 Переліку №146, аліменти підлягають утриманню з усіх видів заробітку та додаткової винагороди, які працівник отримує як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. Наприклад:

• основна заробітна плата;
• доплати, надбавки, премії, у тому числі за понаднормову роботу, за роботу у святкові, неробочі та вихідні дні;
• винагорода за підсумками річної роботи або одноразові виплати за вислугу років;
• відпускні та компенсація за невикористану відпустку (якщо вона нараховується за кілька років під час звільнення);
• виплати за час виконання державних чи громадянських обов’язків, зокрема проходження військової служби;
• авторський гонорар працівникам;
• допомога з державного соціального страхування, за винятком декретних та лікарняних по догляду за хворою дитиною.

Цей список не є вичерпним — аліменти можуть утримуватися і з інших доходів, якщо вони не входять до переліку винятків, визначених пунктом 12 Переліку №146.

Водночас існує низка виплат, з яких аліменти не відраховуються, зокрема:

• вихідна допомога при звільненні;
• неоподатковувана матеріальна допомога;
• компенсація за невикористану відпустку (крім випадків, коли вона виплачується за кілька років);
• допомога на лікування;
• виплати у зв’язку з вагітністю та пологами;
• компенсації під час відрядження (добові, витрати на переїзд, переведення до іншої місцевості тощо);
• польове забезпечення та інші надбавки, що замінюють добові;
• компенсації за амортизацію інструментів, зношення одягу чи взуття;
• допомога по догляду за хворою дитиною до 14 років;
• вартість продовольчого або речового забезпечення, а також грошова компенсація за нього;
• дотації на харчування, санаторні путівки, відпочинок, що надаються коштом підприємства.

Строки та порядок сплати утриманих аліментів

Порядок перерахування аліментів визначено частиною 1 статті 69 Закону №1404. Згідно з нормою, роботодавець, який проводить утримання аліментів із заробітної плати працівника, зобов’язаний перерахувати утримані кошти на:

• рахунок органу державної виконавчої служби, або
• рахунок приватного виконавця, який веде відповідне виконавче провадження.

Перерахування слід здійснити у строк, передбачений для виплати заробітної плати боржнику. Якщо ж такий строк не визначено, то роботодавець має переказати аліменти не пізніше 10 числа місяця, що настає після місяця, за який проводилось стягнення.

Крім цього, роботодавець щомісяця зобов’язаний подавати звітність виконавцю — “Звіт про здійснені відрахування та виплати”. Форма звіту затверджена наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 №512/5.

Читайте також:

• Пенсії 2025: що зміниться з 1 листопада і чи буде підвищення
• Як отримати статус безробітного і скільки становить виплата: роз’яснення Донецького центру зайнятості
• Які види пільг можуть отримати пенсіонери в Україні у 2025 році

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!