У 2021 році (до повномасштабки) Бахмут майже самостійно заробляв гроші: 611 млн грн або майже 59% доходів бюджету забезпечували місцеві податки. Через чотири роки ситуація змінилася кардинально — у 2025 році податкові надходження скоротилися до 86,9 млн грн, а понад 86% бюджету сформували державні трансферти.

Як працює бюджет громади, яка втратила контроль над своєю територією, і хто визначає, на що витрачати ці кошти — розбирався Бахмут IN.UA разом із Оленою Ніжельською, експерткою з місцевих фінансів.

Примітка. Олена Ніжельська — експертка з місцевого самоврядування та бюджетної політики, координаторка проєктів із реалізації Регіонального плану дій “Жінки. Мир. Безпека” та ініціаторка підходу “Бюджети в екзилі”, який спрямований на збереження підзвітності органів місцевого самоврядування після окупації територій.

Як сьогодні формується бюджет окупованої громади

Після окупації території громада не припиняє існування як адміністративна одиниця. Органи місцевого самоврядування замінюють військові адміністрації, які продовжують виконувати свої повноваження та формувати місцевий бюджет. За словами експертки Олени Ніжельської, нині такий механізм працює для багатьох громад, що втратили контроль над своїми територіями.

“Таких громад, на жаль, сьогодні досить багато. І ті громади, території яких окуповані у 2022 році, мають органи управління — військові адміністрації. І, відповідно, мають бюджети”, — пояснює Олена Ніжельська.

Втім, головна відмінність між бюджетом громади до окупації та після не у самому факті його існування, а у джерелах надходжень. Наприклад, до повномасштабного вторгнення бюджет Бахмута (левова частка) наповнювався завдяки місцевій економіці: тобто, підприємства сплачували податки, громада отримувала кошти від використання землі та комунального майна, а також мала власні неподаткові доходи.

Дані порталу Open Budget показують, що у 2021 році доходи бюджету Бахмутської громади становили понад 1,04 млрд грн. Найбільшу частку — 611 млн грн або 58,6% — забезпечували саме податкові надходження. Ще 36% доходів становили офіційні трансферти з державного бюджету.

Однак після окупації структура доходів змінилася кардинально. У 2025 році загальний обсяг доходів бюджету становив вже 673,6 млн грн, тобто майже на 368,5 млн грн менше, ніж у 2021 році. Найбільш показовою стала зміна саме структури доходів.

Податкові надходження скоротилися із 611 млн грн до 86,9 млн грн. Якщо до війни вони формували майже 59% бюджету, то тепер, лише 12,9%. Натомість офіційні трансферти зросли до 581,5 млн грн, або 86,3% усіх доходів бюджету.

Фактично це означає, що сьогодні бюджет громади існує переважно завдяки фінансовій підтримці держави. Саме таку тенденцію пояснює експертка.

“Ключовим джерелом наповнення бюджетів зараз є державна дотація на підтримку таких громад. На жаль, власні доходи, так як було тоді, коли у цих громад була територія, які складалися з податків, і які сплачував місцевий бізнес, критично знизилися зараз”, — каже Олена Ніжельська.

Причина цього, пояснює вона, полягає не лише у втраті контролю над територією, а й у зміні місця роботи підприємств.

“Той бізнес, який перемістився і який в тій чи іншій мірі відновив свою діяльність, у більшості випадків перереєстровується в нових місцях свого перебування. І, відповідно, сплачує податки вже в нові громади”, — додає експертка.

Окрім цього, громада більше не отримує доходів, пов’язаних із землею, нерухомістю та комунальним майном.

“Звичайно, жодних доходів, пов’язаних із нерухомістю, землею, майном, громади зараз не мають. І відповідно зараз практично єдине джерело доходів — це спеціальна дотація на підтримку таких громад. Крім того, ще зберігається освітня дотація на забезпечення освітнього процесу”, — пояснює Олена Ніжельська.

Таким чином, якщо до повномасштабної війни фінансова спроможність Бахмута напряму залежала від роботи місцевої економіки, то сьогодні вона майже повністю визначається рішеннями держави щодо розподілу бюджетних дотацій.

Хто вирішує, на що витрачати бюджет окупованої громади

До повномасштабного вторгнення місцеві бюджети затверджували депутати міських рад на пленарних засіданнях. Після створення військових адміністрацій цей механізм змінився. За словами Олени Ніжельської, сьогодні повноваження щодо затвердження бюджету покладені на начальників військових адміністрацій.

Втім, сам процес ухвалення бюджету у різних громадах може суттєво відрізнятися. Частина військових адміністрацій проводить публічні презентації проєктів бюджету або консультації з мешканцями. Інші ухвалюють фінансові рішення без громадського обговорення. Законодавство не встановлює єдиного механізму участі жителів окупованих громад у бюджетному процесі, тому це залежить від підходу конкретної військової адміністрації.

“Є громади, які виносять проєкт бюджету хоча б на якісь обговорення з жителями громади. Є громади, які роблять це в закритий спосіб. На жаль, це ніяким чином не регламентується. Це визначається, скажімо так, просто доброю волею начальника військової адміністрації”, — каже Олена Ніжельська.

На думку експертки, нині змінюється і сама система управління місцевими фінансами.

“По факту на зміну децентралізації приходить централізація. Прийняття бюджетних рішень контролюється по вертикалі. Тобто на місцевому рівні громади узгоджують свої бюджетні рішення з обласною адміністрацією”.

Як змінилися видатки бюджету після окупації

Зміна структури доходів неминуче вплинула і на те, куди спрямовують бюджетні кошти. До повномасштабної війни значна частина видатків Бахмутської громади припадала на розвиток території. За даними Open Budget за 2021 рік, найбільшими напрямами фінансування були:

• економічна діяльність — 236,6 млн грн (22,6%);
• житлово-комунальне господарство — 160,7 млн грн (15,3%);
• загальнодержавні функції — 109,2 млн грн (10,4%).

Після окупації структура бюджету змінилася майже повністю. У 2025 році найбільшою статтею видатків стали загальнодержавні функції, 528,7 млн грн, або 68,2% всіх витрат бюджету.

Ще понад 101,4 млн грн (13%) спрямували на освіту, майже 88,7 млн грн (11,5%), на соціальний захист населення. Водночас фінансування економічної діяльності скоротилося більш ніж у 24 рази — із 236,6 млн грн у 2021 році до 9,7 млн грн у 2025 році.

Фактично це означає, що бюджет більше не виконує ті функції, які були характерними для мирного міста: будівництво, ремонти, благоустрій чи розвиток інфраструктури. Як пояснює Олена Ніжельська, це закономірний наслідок зміни умов, у яких працюють окуповані громади.

“Очевидно, що структура видатків змінилася. Якщо раніше значна кількість коштів витрачалася саме на інфраструктурні проєкти — дороги, дахи, те, що ми бачили на вулицях своїх населених пунктів, — то зараз гроші витрачаються на збереження кадрового потенціалу, на утримання самих військових адміністрацій. Також, велика частка коштів практично в усіх громадах йде на підтримку Сил оборони і також на впровадження соціальних програм. Це підтримка людей у складних життєвих обставинах різних категорій. Це можуть бути внутрішньо переміщені особи, родини військовослужбовців, ветерани”, — каже експертка.

Водночас частина громад продовжує фінансувати освіту, навіть якщо навчання відбувається дистанційно. Бахмут не виняток. Експертка зазначає, що окремі громади також частково фінансують заклади охорони здоров’я, хоча більшість із них працює за договорами з Національною службою здоров’я України.

Чому бюджети окупованих громад відрізняються між собою

На перший погляд може здатися, що бюджети окупованих громад мають бути приблизно однаковими: вони втратили контроль над своїми територіями, більшість підприємств припинили роботу, а власні доходи суттєво скоротилися. Проте на практиці різниця між громадами може становити сотні мільйонів гривень.

За словами Олени Ніжельської, головна причина полягає у формулі, за якою держава розраховує дотацію для кожної громади.

“Оця дотація, яка займає левову частку в доходній частині бюджетів, розраховується за окремою формулою, яку розробив Мінфін. Вона залежить і від тих доходів, які раніше були у громади, і від кількості мешканців громади”.

Тобто під час розрахунку враховують не нинішню ситуацію, а показники громади до окупації. Саме тому дві громади, які сьогодні перебувають у схожих умовах, можуть отримувати різний обсяг державної підтримки.

Чи можуть мешканці впливати на бюджет

Попри те, що бюджет затверджує начальник військової адміністрації, жителі громади все одно можуть брати участь у його формуванні. Однак, як зазначає експертка, для цього важливо не чекати моменту, коли бюджет уже готовий.

На її думку, саме зараз громади можуть ініціювати консультації з військовими адміністраціями щодо майбутніх бюджетних пріоритетів.

“Зараз варто вийти з ініціативою до керівництва військової адміністрації з пропозицією провести опитування серед жителів громади — які пріоритети вони вбачають”, — пояснює експертка.

Втім, такому опитуванню, за словами експертки, має передувати пояснення того, як працює місцевий бюджет.

“Адже, якщо зараз запитати людей, на що витрачати кошти, вони скажуть — на купівлю житла. Це абсолютно прогнозовано. Але потрібно пояснити, про які саме кошти йдеться і що взагалі може фінансуватися з місцевого бюджету”, — каже Олена Ніжельська.

Одним із можливих рішень Олена Ніжельська називає створення так званого “Бюджету для громадян” — документа, який простою мовою пояснює, звідки надходять кошти та на що їх планують витрачати. Крім того, вона радить проводити консультації з жителями громади — як через онлайн-зустрічі, так і за допомогою електронних опитувань.

“Це можуть бути як Google-форми, так і онлайн-зустрічі, де люди зможуть запропонувати свої ідеї щодо тих програм, які можуть бути в громаді”, — пояснює експертка.

Вона радить не оцінювати бюджет лише за окремими цифрами чи великими закупівлями. Насамперед варто дивитися на структуру доходів і видатків у комплексі: звідки громада отримує кошти, на які напрями їх спрямовує та як ці показники змінюються з року в рік.

На прикладі Бахмута видно, наскільки докорінно війна змінила фінансову модель окупованих громад. Якщо у 2021 році майже шість із десяти гривень бюджету надходили від місцевих податків, то сьогодні понад 86% доходів забезпечують державні трансферти. Разом із цим змінилися й бюджетні пріоритети: замість розвитку інфраструктури кошти спрямовують на забезпечення роботи військової адміністрації, підтримку Сил оборони, освіту та соціальні програми.

Водночас, як наголошує експертка, навіть за умов воєнного стану громади можуть залишатися відкритими для своїх жителів. Публічне представлення бюджету, консультації та зрозуміле пояснення того, як використовуються кошти, залишаються важливими елементами підзвітності влади навіть тоді, коли сама громада тимчасово втратила контроль над своєю територією.

До теми:

Вибори після воєнного стану: як мільйони ВПО зможуть проголосувати і чи готова до цього держава?

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

23 квітня редакція Бахмут IN.UA запустила опитування серед мешканців Бахмутської громади, щоб зрозуміти, як бахмутяни оцінюють роботу місцевої влади в евакуації та чи розуміють, які повноваження сьогодні має Бахмутська МВА. У опитуванні взяли участь 392 людини. І його результати показали головну проблему: очікування мешканців від влади часто не збігаються з тим, що військова адміністрація юридично та фактично може робити після втрати міста.

Опитування було анонімним і стосувалося роботи влади Бахмута в умовах повномасштабної війни та вимушеної евакуації громади. Зокрема, мешканців просили оцінити рівень поінформованості про діяльність органів самоврядування, доступність комунікації, а також висловити власне бачення щодо ролі та повноважень місцевої влади в екзилі. Отримані результати дозволяють побачити, як змінилося сприйняття місцевої влади після втрати контролю над містом, які запити сьогодні мають бахмутяни та наскільки вони відчувають зв’язок із громадою в евакуації. Далі — про те, що саме показали результати опитування, і в чому головна проблема.

Опитування бахмутян

Опитувальник містив 5 питань, на 1 питання, “Чи розумієте ви, чим наразі займаються органи місцевого самоврядування Бахмута в евакуації”:

• 52% респондентів відповіли “так”;
• 29% респондентів відповіли “ні”;
• 17% респондентів відповіли “частково”.

На 2 запитання “Чи знаєте ви, які повноваження мають органи місцевого самоврядування Бахмута під час війни (в екзилі)?”:

• 45% респондентів відповіли “так”;
• 32 респондентів відповіли “ні”;
• 21 респондентів відповіли “частково”.

На 3 запитання “Як ви оцінюєте комунікацію органів місцевого самоврядування Бахмута з громадою?”:

• 44% респондентів відповіли “повністю задоволений/а”;
• 31% респондентів відповіли “не задовлений/а”;
• 14% репсондентів відповіли “частково задоволений/а”;
• 9% респондентів відповіли “важко відповісти”.

Щодо відкритого питання “Які повноваження, на вашу думку, варто посилити для органів місцевого самоврядування Бахмута в екзилі?”, то тут більшість респондентів вимагають від посадовців активнішого захисту їхніх прав на державному рівні, прозорого звітування про витрати бюджету та розширення гуманітарної допомоги в різних регіонах України.

Водночас частина опитаних пропонує надати органам самоврядування більше цифрових та фінансових повноважень для ефективної роботи в умовах переміщення. Окремі критичні відгуки закликають до радикальних кадрових змін через низьку довіру до керівництва міста. Загалом відповіді підкреслюють пріоритетність житлового питання та соціального захисту для збереження цілісності громади. Варто зазначити, що частина коментарів про роботу та комунікацію ОМС в екзилі є схвальною.

Які основні претензії бахмутян до місцевої влади в евакуації?

Основні претензії можна розділити на кілька ключових категорій:

1. Питання житла та компенсацій (найбільш критична проблема)

Частина опитаних хоче бачити реальні кроки у вирішенні житлової проблеми. Основні скарги стосуються:

• відсутності житлових сертифікатів: Люди вимагають компенсацій за зруйноване майно, навіть якщо місто перебуває в окупації;
• частина респондентів незадоволена розмовами про відбудову в майбутньому (наприклад, проект у Гощі), тоді як люди потребують житла “тут і зараз”;
• також є брак розуміння, чому влада не добивається на державному рівні змін до законодавства (зокрема, підписання законопроєкту 11161), які б дозволили отримувати компенсації за майно на ТОТ.

2. Несправедливість у розподілі допомоги та ресурсів

Мешканці відчувають нерівність у підтримці:

• географічна вибірковість: допомога (гуманітарна, фінансова) здебільшого, на думку опитаних, зосереджена у великих хабах (Київ, Дніпро), тоді як бахмутяни в інших містах або селах почуваються покинутими.
• є скарги на те, що допомога надається лише окремим пільговим категоріям, а інші мешканці громади, які також втратили все, залишаються поза увагою. Також критикують встановлений “поріг” пенсії для отримання грошової допомоги.

3. Проблеми комунікації та ставлення до людей

• частина респондентів скаржаться на неможливість додзвонитися на гарячі лінії та іноді “агресивні” відповіді при онлайн-зверненнях;
• мешканці хочуть відчувати, що про них пам’ятають не лише під час свят, а знають про їхні щоденні потреби та проблеми.

Які реальні повноваження мають МВА в екзилі?

Михайло Загородній, аналітик в Рух ЧЕСНО, пояснює, що зараз назвати конкретні повноваження МВА, оцінити її ефективність тощо в екзилі неможливо. Причина у відсутності профільного закону, зараз вся діяльність МВА регулюється лише законом “Про правовий режим воєнного стану”.

“В нас є одна велика, величезна прогалина: у нас немає законодавства про військових адміністраціях. Тобто, в нас, фактично, вся діяльність військових адміністрацій регулюється законом про правовий режим воєнного стану”, — каже Михайло Загородній.

За його словами, нардепи вже намагалися підготувати окремий законопроєкт, який би врегулював діяльність військових адміністрацій, однак досі це питання залишається невирішеним. Водночас саме законодавча невизначеність зараз створює найбільші труднощі як для самих адміністрацій, так і для мешканців окупованих громад.

“Повноваження міських військових адміністрацій виписані достатньо нечітко, і це дає дуже багато підстав для інтерпретацій…Насправді, якщо не помиляюся, в лютому цього року Мінрозвитку вже говорила про це питання, що треба переформатувати роботу саме цих адміністрацій військових, які там займаються питанням окупованих територій. Але що з цього вийде, поки що невідомо. Наразі діяльність дуже нечітка. І визначити її — це треба буквально розбиратися з кожною окремою адміністрацією, чим вона займається. Якщо ви подивитесь інтерв’ю з керівниками таких адміністрацій, вони можуть абсолютно різні вектори називати “діяльністю”, — каже аналітик.

Примітка. Мінрозвитку готує зміни щодо роботи військових адміністрацій і комунальних підприємств громад, які перебувають в окупації або в зоні бойових дій. Держава визнає, що багато комунальних закладів із ТОТ фактично не можуть повноцінно працювати, оскільки їхнє майно, обладнання та будівлі залишилися на окупованих територіях. Основна ідея — оптимізувати структуру таких підприємств і військових адміністрацій, щоб зменшити витрати бюджету, але при цьому зберегти кадри та управлінську основу громад до моменту деокупації.

Олексій Кулеба, очільник міністерства, заявив, що головне завдання зараз — “зберегти колективи та кадровий потенціал”, водночас адаптувавши систему до реалій війни й обмежених фінансових ресурсів. Також Мінрозвитку хоче переглянути структуру самих військових адміністрацій на ТОТ: скоротити або оптимізувати підрозділи, які не можуть ефективно працювати в окупації, і натомість посилити напрямки: реінтеграції, гуманітарного реагування, цивільного захисту, підтримки прифронтових територій, підготовки до післявоєнного відновлення.

Фактично йдеться про спробу перевести військові адміністрації та комунальні структури ТОТ у більш “кризовий” формат роботи — із фокусом не на повноцінному управлінні територією, а на збереженні людей, документації, інституцій та готовності до повернення після деокупації.

Він наголошує, що це стосується військових адміністрацій, які займаються окупованими територіями. Наразі в законодавстві фактично немає конкретного механізму, який би визначав, як саме повинна працювати така адміністрація після втрати контролю над територією.

За словами аналітика, якщо дивитися на позицію держави, то основним завданням таких адміністрацій сьогодні є збереження інституційної присутності громади та робота з реєстрами. Йдеться про облік населення, евакуйованих мешканців, внутрішньо переміщених осіб, втрат майна та інших даних, необхідних для майбутнього відновлення територій.

“Держава виходить із того, що ці території будуть повернуті. Тому хтось має вести реєстри, працювати з інформацією про людей, майно, втрати”, — пояснює він.

Водночас експерт визнає: оцінити ефективність роботи військових адміністрацій сьогодні надзвичайно складно, адже чітких критеріїв фактично не існує. Через це діяльність різних громад дуже відрізняється — як у комунікації з мешканцями, так і в питаннях підтримки переселенців.

Чи має МВА повноваження щодо забезпечення людей житлом?

Експерт пояснює, що проблема тут полягає не лише у фінансуванні, а й у складних бюрократичних процедурах та обмежених повноваженнях самих адміністрацій.

“Навіть якщо адміністрація хоче реалізувати житловий проєкт, вона стикається з питаннями землі, погоджень, взаємодії з іншими громадами. І далеко не все залежить саме від неї”, — зазначає співрозмовник.

Він додає, що сьогодні багато рішень ухвалюються ситуативно, а ефективність роботи конкретної адміністрації значною мірою залежить від її керівництва та внутрішньої організації роботи. Саме тому, на думку експерта, питання діяльності військових адміністрацій необхідно якомога швидше переводити у чітке правове поле.

“Потрібно чітко прописати, чим ці адміністрації мають займатися, які в них повноваження і на що вони можуть витрачати кошти”, — підсумовує він.

В чому головна проблема?

Результати опитування частково показують кризу очікувань між мешканцями Бахмутської громади та органами місцевого самоврядування в евакуації. Попри те, що значна частина респондентів загалом розуміє діяльність МВА та позитивно оцінює комунікацію, відповіді бахмутян демонструють: люди все менше сприймають адміністрацію як символічний орган “збереження громади” і все більше очікують від неї конкретних практичних рішень — насамперед щодо житла, компенсацій, гуманітарної підтримки та представництва інтересів переселенців на державному рівні.

Фактично опитування показало конфлікт між юридичною реальністю та суспільним запитом. З одного боку, мешканці очікують, що місцева влада в екзилі повинна виконувати функції повноцінного органу управління громадою навіть після втрати території. З іншого — самі військові адміністрації працюють в умовах законодавчої невизначеності, обмежених бюджетів та відсутності чітко прописаних повноважень. Через це значна частина претензій до МВА стосується сфер, на які адміністрації або мають лише частковий вплив, або не мають його взагалі.

Особливо показовим є житлове питання. Для багатьох бахмутян саме воно стало головним критерієм оцінки ефективності влади. Люди, які втратили житло через війну та окупацію, очікують не стратегій майбутньої відбудови, а рішень для виживання сьогодні. Саме тому у відповідях часто звучать критика довгострокових проєктів та вимога до влади активніше лобіювати зміни до законодавства щодо компенсацій за майно на ТОТ. Це свідчить про поступову трансформацію запиту переселенців: від гуманітарної підтримки, до системних соціальних гарантій.

При цьому сама держава фактично лише починає формувати підхід до того, якою має бути роль військових адміністрацій окупованих громад у довгостроковій перспективі. Заяви Мінрозвитку про оптимізацію структур, збереження кадрового потенціалу та переформатування роботи МВА свідчать, що центральна влада вже визнає, що модель “тимчасового управління до швидкої деокупації” більше не відповідає реальності затяжної війни. Натомість громади в екзилі поступово перетворюються на окрему форму управління — без території, але з населенням, бюджетами, документацією та потребою зберігати інституційну тяглість.

У цьому контексті Бахмутська громада стає прикладом ширшої проблеми для всієї країни: як мають функціонувати органи місцевого самоврядування після втрати міста, які повноваження вони повинні мати та де проходить межа між символічним представництвом громади і реальною відповідальністю перед людьми. Без чіткої відповіді на це питання держава ризикує отримати дедалі більший розрив між очікуваннями переселенців і можливостями місцевої влади в екзилі.

До теми:

Проєкт “Бахмут-Гоща”: яку суму передбачили на початок будівельних робіт і звідки братимуть фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!