Юлія Оберніхіна разом із чоловіком і двома малими дітьми змушена була залишити Харків на початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року. Рятуючись від небезпеки, родина переїхала на Полтавщину. Саме тут її захоплення кулінарією поступово трансформувалося у власну справу — виготовлення пончиків, які з часом стали джерелом доходу. Про це повідомляє «Полтавська думка», що публікує новини Полтави.

«Полтавська думка» пише, що ще змалку Юлія цікавилася приготуванням їжі: дивилася кулінарні шоу, намагалася відтворювати рецепти та експериментувала на кухні. З роками це переросло у серйозне захоплення. Вона здобула профільну освіту в одному з харківських коледжів за напрямом технології виробництва кондитерських і хлібобулочних виробів. Після завершення навчання дівчина працювала у сфері ресторанного бізнесу — офіціанткою. Саме там вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Юрієм, який був власником закладів харчування. Попри любов до кухні, вона залишалася у сфері обслуговування, адже ця робота забезпечувала вищий дохід завдяки чайовим.

У шлюбі подружжя виховує двох дітей — доньку Марію та сина Тимура. Напередодні повномасштабної війни родина пережила складний період: 23 лютого 2022 року їхню доньку госпіталізували через серйозні проблеми зі здоров’ям. Декілька днів трималася висока температура, стан дитини погіршувався, тому довелося викликати швидку допомогу. Це вже тоді викликало сильне хвилювання.

У ніч на 24 лютого Юлія прокинулася від звуків вибухів. Після розмови з чоловіком стало зрозуміло, що місто зазнає обстрілів. Пацієнтів лікарні перевели у підвальне приміщення, яке було не пристосоване для тривалого перебування: сирість, відсутність нормального харчування, мінімальні умови. У таких обставинах вона разом із дитиною провела кілька днів.

З огляду на небезпеку чоловік ухвалив рішення терміново евакуювати сім’ю. Під обстрілами він забрав молодшого сина, якому тоді було лише кілька місяців, посадив усіх у автомобіль і разом із домашнім улюбленцем родина вирушила з міста. Вони прямували до родичів у Дніпропетровській області, однак дорогою виникли труднощі — нестача пального. Частину шляху довелося чекати допомоги від батька Юлії, який привіз бензин.

Пізніше жінка дізналася, що дорога, якою вони їхали, була обстріляна вже невдовзі після їхнього проїзду. Це усвідомлення лише підкреслило, наскільки небезпечним був їхній виїзд і як багато залежало від випадку.

Деякий час родина жила у батьків, але згодом з’явилася можливість переїхати до Полтава. Знайома запропонувала безкоштовне житло, поки сама перебувала за кордоном. Там вони почали облаштовувати нове життя. Пізніше до них приєдналася і мати чоловіка, яку також евакуювали з Харкова.

До війни сім’я планувала придбати власне житло, накопичивши значну суму завдяки бізнесу з продажу кепок. Однак покупку відклали — і, як згодом стало зрозуміло, це рішення виявилося вчасним. Уже на новому місці вони продовжили займатися онлайн-продажем, отримуючи продукцію з Харкова та відправляючи її клієнтам.

Паралельно Юлія почала активніше займатися кулінарією — не лише для родини, а й для ширшої аудиторії. Вона створила сторінки у соціальних мережах, де ділилася рецептами. Приготування їжі стало для неї способом зняти напругу та відновити внутрішній баланс. Одного разу вона приготувала пончики із заварним кремом, які високо оцінили близькі. Це стало поштовхом до нової ідеї.

Згодом подружжя вирішило спробувати продавати власну випічку. Спочатку це були невеликі обсяги для знайомих, однак поступово інформація про продукцію поширювалася через соціальні мережі. Клієнти почали самі рекомендувати ці солодощі, що сприяло зростанню попиту.

Після переїзду до села Мачухи родина отримала ще одну можливість для розвитку. Вони придбали будинок і почали продавати пончики на місцевому ринку. Там, серед інших продавців домашньої продукції, їхній товар швидко знайшов свого покупця. За сприятливих умов вдавалося реалізувати кілька десятків виробів за день.

Попри те, що для частини місцевих жителів ціна здавалася зависокою, більшість покупців розуміла, що йдеться про якісний продукт із натуральних інгредієнтів. Саме це і стало головною перевагою бізнесу.

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Надійний домкрат — це обов’язковий елемент оснащення як професійної автомайстерні, так і багажника приватного автомобіля. Серед усіх типів підйомного обладнання найбільшу популярність здобули саме гідравлічні моделі. Вони забезпечують плавність ходу, високу вантажопідйомність та вимагають мінімальних фізичних зусиль від оператора. Щоб обрати оптимальний інструмент, варто враховувати декілька ключових технічних параметрів.

Детальніше про те, як обрати гідравлічний домкрат у 2026 році — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як обрати гідравлічний домкрат: основні критерії

Щоб зрозуміти, як обрати домкрат гідравлічний правильно, необхідно детально розібратися в існуючих типах конструкцій. На сучасному ринку домінують два основні види. Пляшкові (або вертикальні) домкрати отримали свою назву через характерну форму корпусу. Вони відрізняються вражаючою компактністю, солідною вантажопідйомністю та стійкістю. Це гарний вибір для постійного перевезення в автомобілі. Підкатні моделі виглядають як візок на невеликих коліщатках із довгою ручкою. Їхня головна перевага — швидкість роботи та зручність позиціонування під днищем авто. Проте велика вага та габарити роблять їх переважно гаражним або сервісним обладнанням.

Критерії, на які треба звертати увагу перед покупкою:

• вантажопідйомність пристрою завжди має підбиратися із запасом мінімум у двадцять-тридцять відсотків від повної маси вашого повністю завантаженого авто;
• висота підхоплення визначає ту мінімальну відстань від землі, при якій ви зможете підсунути інструмент під машину з повністю спущеним колесом;
• максимальна висота підйому показує верхню точку вильоту штока, якої має вистачити для комфортного демонтажу колеса та встановлення запаски;
• загальна вага самого домкрата має значення, якщо ви плануєте регулярно діставати його з багажника та переносити в руках;
• комплектація запасними сальниками та зручним пластиковим кейсом для зберігання стане вагомим плюсом при виборі конкретної моделі.

Також вкрай важливо враховувати специфіку транспортного засобу. Власникам автомобілів із малим дорожнім просвітом (кліренсом) буває складно підібрати пляшкову модель, оскільки її початкова висота часто перевищує відстань від землі до порогів машини. У таких випадках рятують спеціальні низькопрофільні підкатні механізми. Для позашляховиків, навпаки, потрібні пристрої з високим підхопленням та довгим ходом штока, інакше при максимальному підйомі колесо просто не відірветься від поверхні дороги.

Експлуатація гідравліки також вимагає дотримання певних правил. Будь-який такий механізм бажано транспортувати та зберігати виключно у вертикальному положенні, інакше робоча рідина може витекти, а в систему потрапить повітря. Це може призвести до того, що інструмент перестане тримати вантаж або взагалі відмовиться працювати. Не забувайте також, що домкрат призначений лише для підйому, а не для утримання ваги тривалий час. Для безпечної роботи під автомобілем завжди використовуйте додаткові механічні страхувальні підставки. Надійний виробник завжди використовує міцний метал та якісні гумові ущільнювачі, тому економити на такому обладнанні не варто, адже від цього залежить ваша безпека та цілісність автомобіля.

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Початок навчання у школі змінює звичний розпорядок дитини. Щодня потрібно носити зошити, підручники, пенал, альбом, пляшку з водою та інше приладдя. Саме тому перший рюкзак має бути не просто яскравим аксесуаром, а зручною частиною шкільного комплекту, підібраною відповідно до зросту та потреб учня.

Рюкзаки для першокласника поєднують невелику вагу, продуману форму та зрозумілу організацію внутрішнього простору. Дитині має бути легко самостійно складати речі, знаходити потрібний зошит і відкривати застібки. Батькам варто оцінювати не лише принт, а й конструкцію спинки, ширину лямок, якість матеріалу та надійність фурнітури.

Каркасний чи м’який рюкзак

Для учнів першого класу часто вибирають каркасні або напівкаркасні моделі. Вони краще зберігають форму, захищають зошити від зминання та допомагають акуратно розмістити навчальне приладдя. Щільна задня частина також не дозволяє твердим предметам тиснути на спину.

М’які рюкзаки зазвичай легші, проте можуть деформуватися, якщо речі складені нерівномірно. Такий варіант доцільно розглядати, коли дитина носить небагато підручників, а сама модель має ущільнену спинку та стійке дно.

Напівкаркасна конструкція є практичним компромісом: рюкзак залишається достатньо легким, але тримає форму та не складається під вагою вмісту.

Якою має бути спинка та система лямок

Спинка повинна бути щільною, рівною та комфортною під час щоденного носіння. М’які рельєфні вставки допомагають рюкзаку зручніше прилягати, а вентиляційні канали покращують циркуляцію повітря у теплу погоду.

Лямки мають бути широкими, м’якими та регульованими. Вузькі ремені можуть тиснути на плечі, особливо коли всередині лежать підручники й пляшка з водою. Регулювання повинно бути простим, але достатньо надійним, щоб встановлена довжина не змінювалася під час ходьби.

Корисним доповненням стане нагрудний ремінець. Він фіксує лямки та допомагає рюкзаку залишатися на місці, коли дитина швидко йде, біжить або підіймається сходами.

Основні характеристики рюкзака для першого класу

Перед покупкою варто перевірити кілька практичних параметрів:

• невелику вагу порожнього виробу;
• відповідність ширини рюкзака плечам дитини;
• ущільнену або анатомічну спинку;
• широкі регульовані лямки;
• стійке посилене дно;
• великі бігунки на блискавках;
• світловідбивні елементи з різних боків;
• водовідштовхувальну поверхню;
• міцну ручку для перенесення;
• іменну бирку або кишеню для контактної інформації.

Усі елементи потрібно оцінювати разом. Наприклад, ортопедична форма не компенсує надмірну вагу, а велика кількість кишень не буде перевагою, якщо дитині складно розібратися в їхньому призначенні.

Як має бути організований внутрішній простір

Першокласнику не потрібна надто складна система відділень. Оптимальним рішенням стане основна секція для підручників і папок, окреме місце для зошитів та невелика передня кишеня для пенала, серветок або інших дрібниць.

Бокові кишені підходять для пляшки й парасольки. Рідину краще не зберігати разом із книжками, навіть якщо пляшка здається герметичною. Усередині можуть бути еластичні перегородки, які утримують підручники ближче до спинки та не дозволяють їм переміщуватися.

Найважчі речі потрібно розміщувати ближче до задньої стінки, а легші — у передній частині. Такий порядок також допомагає дитині швидше знаходити необхідне приладдя.

Як правильно підібрати розмір

Шкільний рюкзак не повинен бути ширшим за плечі учня. Верхній край має розташовуватися приблизно на рівні плечей, а нижня частина — не опускатися значно нижче попереку. Після регулювання модель повинна прилягати до спини та не розгойдуватися під час руху.

Купувати рюкзак «на виріст» не варто. Завеликий виріб складніше правильно зафіксувати, він може зміщуватися та заважати дитині в транспорті або шкільному коридорі. Бажано приміряти модель із кількома зошитами та книжками, щоб оцінити її не лише порожньою.

Дизайн, який подобається дитині

Для першокласника зовнішній вигляд часто є головним критерієм. Популярними залишаються зображення тварин, динозаврів, автомобілів, космосу, казкових героїв і фантастичних персонажів. Також доступні однотонні моделі, геометричні принти та рюкзаки зі змінними патчами або брелоками.

Дитині можна доручити вибір кольору й малюнка, а дорослим — перевірку конструкції та якості. Такий підхід допомагає знайти модель, яку першокласник носитиме із задоволенням, не поступаючись практичністю.

Правильно підібраний рюкзак для першого класу має бути легким, компактним, зрозумілим у використанні та відповідати зросту дитини. Якісна модель допоможе організувати навчальні речі, полегшить щоденні збори та збереже охайний вигляд протягом навчального року.

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!