86% мешканців українських громад позитивно ставляться до створення нових природоохоронних територій. Серед них 42% повністю підтримують такі ініціативи, а 44% скоріше підтримують, ніж ні.

Про це стало відомо після дослідження, проведеного на замовлення ГО “Екодія”.

Заповідні території в Україні

В Україні досі повільно збільшується площа природоохоронних територій, хоча країна має стратегічне зобов’язання — до 2030 року захистити 15% своєї території. Це приблизно 9 мільйонів гектарів, тоді як зараз охороняється менше ніж 7%. За останні п’ять років темп зростання становив усього 0,06% на рік. Якщо ситуація не зміниться, для досягнення цілі знадобиться понад століття.

Експерт із захисту екосистем ГО “Екодія” Богдан Кученко пояснює, що однією з головних причин повільних темпів є відсутність комунікації з місцевими громадами. Вони стали ключовими розпорядниками земель після децентралізації, однак часто не відповідають на запити чи побоюються обмежень щодо використання землі.

Дослідження виявило, що 86% мешканців громад підтримують ідею створення заповідних територій. Проте водночас приблизно 40% побоюються, що це може призвести до втрати земель. Насправді ж, як підкреслює Кученко, мова йде здебільшого не про вилучення, а про обмеження певної діяльності для збереження природи.

“Близько 40% респондентів вважають ризиком те, що створення природно-заповідного фонду призведе до вилучення землі. Але насправді в більшості випадків землю не вилучають, а лише встановлюють обмеження для збереження природи. І це дає гарантії, що землі не будуть знищені забудовою, розорюванням чи суцільними вирубками”, – пояснює Богдан Кученко.

Ще одне поширене застереження — недоцільність створення природоохоронних територій під час війни. Але війна, навпаки, посилила екологічні загрози, що робить захист природи більш актуальним. Крім того, створення природоохоронних територій може дозволити громадам розвивати природоохоронний туризм, створювати робочі місця у сфері охорони природи та покращувати якість життя мешканців.

“Є також перестороги щодо втрати робочих місць. Але водночас це шанс для громад створювати робочі місця іншого типу: у сфері охорони природи, науки та туризму, а також поліпшення якості життя за рахунок покращення екологічного стану громад”, – додає Богдан Кученко.

Також було виявлено низький рівень поінформованості: 88% опитаних зазначили, що їм ніхто не пояснював важливість заповідних територій, а понад 77% не брали участі в жодних обговореннях.

У ГО “Екодія” наголошують: вирішення проблеми потребує налагодження діалогу між владою, науковцями та мешканцями громад. Важливо не лише інформувати людей, а й активно залучати органи місцевого самоврядування до планування розвитку з урахуванням природоохоронних цілей.

Читайте також:

• Бахмутська житлова управляюча компанія провела першу закупівлю на роботи в Гощі
• Таємниці Будьонівки: як 15-річний бахмутянин розкриває історію рідного міста
• Мелодія спротиву: як саксофоніст грав біля бахмутської стели під вогнем

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У росії, ймовірно, вбили Станіслава Орлова, засновника розвідувально-диверсійної бригади “Еспаньйола”, відомої участю в боях за Вугледар, Бахмут і Часів Яр, а також численними воєнними злочинами, зокрема, вбивством українських військовополонених.

Про смерть Станіслава Орлова повідомили російські пропагандисти.

Ліквідація засновника “Еспаньйоли”: що відомо

За даними російських пропагандистів, Станіслава Орлова на позивний “Іспанець”, ймовірно, вбили під час затримання по справі незаконного привласнення 1,5 мільярда рублів або 781 мільйона гривень.

Водночас у самій неонацистській бригаді підтвердили загибель власного засновника. Проте, там також заявили, що не знають точної причини та місця загибелі, а також причетних. Всі дані наразі встановлює слідство.

Чим відомий Орлов та “Еспаньйола”

Станіслав Орлов прибув на окуповану частину Донбасу ще у 2014 році, долучившись до бойовиків бригади Безлера. У складі бригади він організував розвідувальну роту “Череп та кості”.

Розвідувально-диверсійну бригаду “Еспаньйола”, під егідою якої воювали сотні ультраправих і неонацистів, він створив у 2022 році. Як вказує “Мілітарний“, підрозділ був відомий своєю жорстокістю щодо військовополонених та цивільних, зокрема, її бійці закликали “видаляти статеві органи” і “зрізати губи, щоб оголити щелепу” українським військовополоненим.

Бригада брала участь у боях за Маріуполь та в облозі “Азовсталі”, у боях на Херсонському й Запорізькому напрямках, зіткненнях під Вугледаром, битвах за Бахмут, Часів Яр та Авдіївку. Водночас, за даними видання The Insider, сам Орлов тримався якомога далі від лінії фронту і керував бойовими дронами з москви.

Читайте також:

Росіяни розстріляли двох українських полонених біля Удачного

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Документальний фільм “2000 метрів до Андріївки”, який створив режисер Мстислав Чернов, потрапив до коротких списків номінантів на премію “Оскар” у 2026 році.

Про це стало відомо з коротких списків, опублікованих на сайті американської кінопремії.

“2000 метрів до Андріївки” може отримати “Оскар”

Стрічку “2000 метрів до Андріївки” включили до категорії “Документальний повнометражний фільм”. Водночас до номінації “Міжнародний повнометражний фільм”, на яку Україна також висувала картину, вона не пройшла.

Фільм присвячений подіям у селі Андріївка, що розташоване приблизно за десять кілометрів від Бахмута. Режисер Мстислав Чернов разом з Олександром Бабенком працювали безпосередньо на фронті разом із бійцями 3-ї окремої штурмової бригади, фіксуючи спроби українських військових звільнити Андріївку.

Крім того, до коротких списків премії “Оскар” потрапила ще одна робота українців — анімаційний документальний фільм Анастасії Фалілеєвої під назвою “Я померла в Ірпіні”. Його включили до номінації “Анімаційний короткометражний фільм”.

Читайте також:

Spotify назвав головних українських артистів і хіти 2025 року: хто увійшов у топи

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!