Бахмут. 2023 рік. Місто ще трималося, хоч війна вже точилася за кожен його метр. Саме у цей час біля відомої стели з літаком на околицях міста, під артилерійські розриви, грав саксофоніст.

Своїми спогадами поділився Анатолій Таран на особистій сторінці у Facebook.

Редакція Бахмут IN.UA пропонує читачам ознайомитися з розповіддю чоловіка, який на власні очі бачив бої за Бахмут.

Битва за Бахмут: спогади

Далі наводимо пряму мову спогадів Анатолія Тарана:

Бахмут… Місто вже дихало війною. У його серце, на самісіньку околицю, де гордо височіла стела з літаком, вже долинало відлуння жорстоких вуличних боїв. Кулеметні черги прошивали повітря, змішуючись із оглушливою канонадою артилерії, що невпинно молотила по місту.

І ось, у цій пекельній симфонії руйнації, крізь біль і страх лунала мелодія саксофона. Наперекір усьому саксофоніст грав. Його мелодія, сповнена несказаних слів і невиплаканих сліз, здавалося, була останнім подихом краси вмираючого міста. З-під його пальців народжувалися звуки, що обіймали Бахмут, ніби намагаючись захистити його від ворожого вогню. Мелодія тонула в гуркоті вибухів, але знову й знову проривалася назовні, нагадуючи про те, що ще є щось світле, що ще є душа, яка опирається мороку.

Ці останні дні біля Бахмутської стели були наче окремий, болісний розділ в історії. Саксофоніст грав, а навколо нього здригалася земля. Кожна нота була криком, благанням, молитвою за Бахмут, за Україну. Це був прощальний концерт для міста, яке відчайдушно боролося за своє існування. Ця історія, як і сам Бахмут, назавжди закарбується в пам’яті. Вона – свідчення незламності духу, що здатен творити красу навіть у пеклі, і нагадування про ціну, яку Україна платить за свою свободу.

Читайте також:

• Алея троянд у Бахмуті в червні 2020 року: як виглядала локація до війни
• День Європи у Бахмуті 2016 року: як місто зустріло свято
• Садовий ярмарок в Бахмуті у 2020 році: архівні фотоспогади

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У росії, ймовірно, вбили Станіслава Орлова, засновника розвідувально-диверсійної бригади “Еспаньйола”, відомої участю в боях за Вугледар, Бахмут і Часів Яр, а також численними воєнними злочинами, зокрема, вбивством українських військовополонених.

Про смерть Станіслава Орлова повідомили російські пропагандисти.

Ліквідація засновника “Еспаньйоли”: що відомо

За даними російських пропагандистів, Станіслава Орлова на позивний “Іспанець”, ймовірно, вбили під час затримання по справі незаконного привласнення 1,5 мільярда рублів або 781 мільйона гривень.

Водночас у самій неонацистській бригаді підтвердили загибель власного засновника. Проте, там також заявили, що не знають точної причини та місця загибелі, а також причетних. Всі дані наразі встановлює слідство.

Чим відомий Орлов та “Еспаньйола”

Станіслав Орлов прибув на окуповану частину Донбасу ще у 2014 році, долучившись до бойовиків бригади Безлера. У складі бригади він організував розвідувальну роту “Череп та кості”.

Розвідувально-диверсійну бригаду “Еспаньйола”, під егідою якої воювали сотні ультраправих і неонацистів, він створив у 2022 році. Як вказує “Мілітарний“, підрозділ був відомий своєю жорстокістю щодо військовополонених та цивільних, зокрема, її бійці закликали “видаляти статеві органи” і “зрізати губи, щоб оголити щелепу” українським військовополоненим.

Бригада брала участь у боях за Маріуполь та в облозі “Азовсталі”, у боях на Херсонському й Запорізькому напрямках, зіткненнях під Вугледаром, битвах за Бахмут, Часів Яр та Авдіївку. Водночас, за даними видання The Insider, сам Орлов тримався якомога далі від лінії фронту і керував бойовими дронами з москви.

Читайте також:

Росіяни розстріляли двох українських полонених біля Удачного

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Документальний фільм “2000 метрів до Андріївки”, який створив режисер Мстислав Чернов, потрапив до коротких списків номінантів на премію “Оскар” у 2026 році.

Про це стало відомо з коротких списків, опублікованих на сайті американської кінопремії.

“2000 метрів до Андріївки” може отримати “Оскар”

Стрічку “2000 метрів до Андріївки” включили до категорії “Документальний повнометражний фільм”. Водночас до номінації “Міжнародний повнометражний фільм”, на яку Україна також висувала картину, вона не пройшла.

Фільм присвячений подіям у селі Андріївка, що розташоване приблизно за десять кілометрів від Бахмута. Режисер Мстислав Чернов разом з Олександром Бабенком працювали безпосередньо на фронті разом із бійцями 3-ї окремої штурмової бригади, фіксуючи спроби українських військових звільнити Андріївку.

Крім того, до коротких списків премії “Оскар” потрапила ще одна робота українців — анімаційний документальний фільм Анастасії Фалілеєвої під назвою “Я померла в Ірпіні”. Його включили до номінації “Анімаційний короткометражний фільм”.

Читайте також:

Spotify назвав головних українських артистів і хіти 2025 року: хто увійшов у топи

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!