23 лютого, коли звідусіль лунали тривожні новини, пані Марина разом з дітьми придумали свій спосіб заспокоїтися. Його назвали «День без поганих новин». Суть була в тому, що всі мали за цей день згадати все добре, що з ними сталося, а потім на дошці записали ці новини.
«День без поганих новин»
«Вони, мабуть, досі на дошці ще є. Сподіваємося, що саме ми зітремо ці гарні події і впишемо нові. Діти дуже сумують за школою, але вони тримаються, підтримують одне одного, у мене дуже хороші діти. Ми один одного розуміємо, і так само як я — їх намагаюся підтримувати, так само вони мене. Я кажу дітям, що маємо триматися, адже захисники стали там заради нас, а ми маємо бути тут заради них», — розповідає пані Марина.
Бути вчителем — одне з найскладніших завдань у час війни, адже потрібно не тільки допомогти учням засвоїти предмет, але й вміти підтримати у складні часи. Саме з такою героїнею, редакція «Бахмут. IN. UA», поспілкувалася та дізналася про тонкощі викладання, любов до своєї роботи, а також поради для педагогів.
Педагогиня проводить урок. Фото: особистий архів героїні
Пані Марина викладає українську мову, літературу та зарубіжну літературу в Бахмутській загальноосвітній школі №7 з 2017 року, а також є класним керівником. До цього, героїня працювала фінансистом, але кардинально змінила професію, бо вирішила, що може бути корисною в іншій сфері. Педагогиня хотіла, щоб діти так само любили українську мову і літературу, як любить її вона.
За словами пані Марини, їй це вдалося, вчителька розповідає, що намагається мотивувати дітей до навчання навіть в такий складний час. Героїня також каже, що її клас у повному складі перейшов з п’ятого в шостий А.
«Дітей я не втратила, ніхто нікуди не пішов, є учні, які залишилися в Бахмуті, з якими ми тримаємо зв’язок наскільки це можливо зараз. Коли тільки почалося повномасштабне вторгнення ми з ними частіше почали спілкувалися», — каже педагогиня.
Як вдається підтримувати учнів
Пані Марина з вихованцями. Фото: особистий архів героїні
Людська психіка влаштована так, що спершу ми повинні задовольнити свої базові потреби, як от їжа, тепло та загалом безпека. Зараз, безпека, дуже відносне поняття для України. Ми розпитали, як пані Марині вдається мотивувати учнів до навчання в таких умовах:
«Протягом уроку я намагаюся знайти щось таке цікаве для дітей. Наприклад, на день народження якогось письменника, ми більше вивчаємо про нього, створюємо кросворди, граємо. Це інтерактивне навчання, ми намагаємося в ігровій формі вивчити предмет і дітям це дуже подобається»
Героїня ділиться тонкощами навчального процесу. Розповідає, що насамперед потрібно звертати увагу на здібності дитини, її вподобання. Відтак, каже педагогиня, її діти дуже люблять малювати, тож часом вихованці малюють комікси, грають в навчальні ігри та вже самі проявляють ініціативу до створення чогось незвичного для уроків.
На осінніх канікулах учень пані Марини сам запропонував цікавий інтерактив для однокласників. Юнак захоплюється історією, тож створив тематичну інтерактивну карту, де показував як виглядав старий Бахмут. Не обійшлося і без історій вже зруйнованих будівель, втім й сама педагогиня й учні вірять, що все відбудують. Попри те, що це були канікули й багато учнів мали проблеми зі зв’язком, дітей зібралося багато, каже пані Марина.
Ресурс на навчання
Діти займаються фізичною активністю. Фото: особистий архів героїні
Зараз діти в Україні — це юні свідомі громадяни, які знають про ситуацію на фронті, деякі з них мають батьків, які захищають Україну. Звісно, що діти хвилюються за батьків, а пригнічений стан дитини може впливати не тільки на навчання, але на й моральний стан. Як вдається підтримувати психологічний стан вихованців розповіла пані Марина:
«Кожен урок ми закінчуємо впевненістю у нашій перемозі. Я наголошую учням, що ми зараз також наближаємо нашу перемогу, ми маємо навчатися, адже вони наше майбутнє. Намагаюся знайти контакт з кожним, спілкуємося, розповідаємо про свої хобі, так вдається трошки відволікатися»
Діти й самі вводять цікаві новинки в уроки. Всі сумують за рідною школою в Бахмуті, розповідає педагогиня, тож учні під час дистанційного навчання ставлять собі на заставку фото школи.
«Таким чином ми наближаємося трохи до нашої школи, вони себе відчувають в рідному місці, вони дуже сумують за школою», — ділиться в розмові героїня.
Як учні наближають перемогу
Патріотичний плакат намальований учнями пані Марини. Фото: особистий архів героїні
Коли почалася війна, ні вихованці пані Марини, ні вона сама, не змогли сидіти склавши руки. Педагогиня почала волонтерити, а діти в цьому дуже допомагали: разом збирали військову форму для місцевого ТРО, також постільну білизну до шпиталів. Потреби дізнавалися через ГО «Бахмут український».
«Батьки моїх вихованців дізналися про те, що я збираю речі, вони проносили необхідне, за що я їм дуже вдячна. Згодом наш учитель історії, Олександр Бєлов, пішов на війну, ми також допомагали йому збиратися. До дня Гідності та Свободи разом з учнями підготували йому привітання, зробили листівку. Діти за ним дуже сумують, передавали побажання. У мене патріотичний і дружній клас», — каже пані Марина
Олександр Бєлов, учитель історії, який захищає Україну. Фото: особистий архів героїні
Окрім цього, діти також не оминають увагу актуальні події: пишуть листівки військовим, їх відправляють Новою поштою, малюють плакати в підтримку ЗСУ, зокрема малювали плакат в підтримку батальйону «Азов».
«Військові надсилають фотографії з листами, і дітям це також дуже цікаво. Вони бачать, що те, що вони роблять воно корисне і важливе. Ми часто мріємо про те як будемо повертатися до школи, візуалізуємо майбутнє», — каже педагогиня.
Фото: особистий архів героїні
Читайте також: «Будемо жити як сучасний Ізраїль», — бахмутянин з позивним «Завуч» про будні війни та думки на фронті
Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!
