Олександр Бєлов — військовий Збройних сил України, з позивним «Завуч». До повномасштабного вторгнення наш герой працював вчителем історії та заступником директора з виховної роботи в Бахмутській загальноосвітній школі №7. Ми поспілкувались з бійцем, щоб дізнатись чому він прийняв рішення піти на фронт, чи змінилась наша армія за роки війни та коли, на його думку, вдасться перемогти ворога.
Олександр розповідає, що не вірив у початок повномасштабної війни, адже зараз XXI століття: люди розумні й війни їм не вигідні, але війна все ж почалась:
«Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, я чекав повістку, бо знайомим вже приходили, але не дочекавшись, на початку березня сам пішов у військкомат і записався до лав ЗСУ. До війни в школі я викладав Захист України, тому мав навички у військовій сфері, також володів азами тактичної медицини. Я активно займався спортом, був учасником страйкбольної команди в Бахмуті».
На питання, чому Олександр вирішив піти на фронт, чоловік відповідає не замислюючись:
«Хто якщо не я? Соромно, коли чоловік ховається в тилу, хто ж боронити буде, якщо всі сховаються? Я не хотів, щоб ворог прийшов в моє місто. Я пам’ятаю 2014 рік, тоді я був волонтером, возив військовим речі та їжу, й на звільнені території розвозили людям продуктові набори. Я бачив, що залишає після себе росія, і не хотів, щоб наше місто стало таке. Не хотів, щоб мої діти, батьки, та країна загалом страждали».
Діти надіслали військовим листівки. Фото: особистий архів героя
Олександр Бєлов бачив армію України на власні очі в перші роки війни на Донбасі, та спостерігає за трансформаціями ЗСУ зараз. Ми запитали, чи помічає він різницю:
«Наша армія з 2014 року повністю змінилася. Військові були одягнені в непристосований одяг для зими. Тоді армії навіть як такої не було, були люди. Якщо порівняти дві армії, то зараз завдяки військовій реформі та новому озброєнню, яке надали інші країни, наша армія набагато сильніша, та навіть підхід до бойових дій інший».
Життя в окопах, постійні обстріли та холод. Про те, як звичайна людина може звикнути до такого, розповів військовий:
«На умови життя вже не звертаю увагу. Коли потрапив в армію ми чотири місяці копали окопи, бліндажі й таке інше, й ми не думали про бруд, думали, що це наша безпека. Людина до всього звикає. Антисанітарія, відбиття атак, ні поїсти нормально, ні привести себе до ладу, до всього цього звикав днів 200».
Великдень на фронті. Фото: особистий архів героя
Військовий з позивним «Завуч» розповідає, як нашим військовим на фронті вдається слідкувати за новинами, які відбуваються в країні:
«Коли на передку режим тиші, бо все це засікається, ніхто не користується гаджетами, та й зв’язку не було майже. Це вже зараз є старлінки, тому іноді виходимо в інтернет та дивимось, що на території України відбувається. Але якщо чесно, це не важливо, бо головне витримати свій сектор оборони».
І головне, чим поділився з нами Олександра Бєлов, це коли, на його думку, закінчиться війна в Україні:
«Я як історик, можу сказати, що війна не закінчиться. Війна має закінчитись коли наша армія дійде до Москви, але нам це не потрібно. Наша мета вигнати ворога за межі кордону 1991 року й потім відбудовувати нову армію. Я гадаю ми будемо жити як сучасний Ізраїль».
Листівка, яку надіслали для Олександра. Фото: особистий архів героя
Фото: особистий архів героя
Читайте також: «Справжній патріотизм відчуваєш тільки за кордоном»: як українець повернувся з Польщі, щоб захищати країну
Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!