З підліткового періоду наш герой зрозумів, що відчуває емоційний і еротичний потяг до людей своєї статі. Зараз Євгену 22 роки. Він погодився розказати, як вдалося позбутися відчуття неправильності і тягаря від нещирості з собою і близькими.
«У хлопців є дівчата, у дівчат є хлопці – а ти сидиш і думаєш, що тобі робити»
Прийняти свою гомосексуальну орієнтацію було важко, особливо у школі, там де навкруги існує картинка нормативного світу. Не було можливості навіть поговорити про свої відчуття та сумніви.
Євген Трачук каже, що позбутися внутрішньої стигматизації було б легше, якщо б у школі був курс, де б пояснювали, які бувають сексуальні орієнтації і підтверджували, що всі вони є нормальними.
Голова правління в ГО «Центр психологічного развитку “Разом” Ольга Клименко каже, що на сьогодні не існує обов’язкового шкільного курсу сексуальної освіти. Освітні заходи для різної аудиторії у тому числі і для педагогів організовують громадські організації. На сьогодні існує багато упереджень про гомо сексуальність, навіть при пошуку інформації через інтернет, можна натрапити на не фахові оцінки і поради лікування. Тому психотерапевтка Ольга Клименко радить користуватися сторінками та сайтами громадських організацій – Гендер Зед, Харківське Жіноче об’єднання «Сфера», ГО “Батьківська ініціатива “ТЕРГО“.
У 1974 році Американська психіатрична асоціація визнала гомосексуальність варіантом норми поряд з гетеро- та бісексуальністю. У 1990 році Всесвітня організація охорони здоров’я виключила гомосексуальність з Міжнародної класифікації хвороб, яка діє в Україні в повному обсязі з 1999 року.
Не зрозуміло також було як говорити про свою орієнтацію з батьками, пояснює хлопець:
«Ти прокидаєшся і кажеш: «Привіт мам! Привіт пап!». А ти не можеш їм сказати куди ти йдеш, куди ти їдеш».
Інформація брошури «Толерантність у думках і словах» розроблена ГО «ЦПР «Разом».
«Батькам важливо зрозуміти, що гомосексуальна орієнтація – це настільки ж нормально як і гетеросексуальна. Хоча в історії людства були часи, коли людей з гомосексуальною поведінкою піддавали лоботамії та іншим знущанням. Орієнтація людини формується ще до її народження та не змінюється протягом життя. І ніхто у цьому не винен – ні дитина, ні батьки. При цьому сексуальна поведінка може змінюватися, підлітки можуть експериментувати і мати гомосексуальні контакти, що в свою чергу також може бути пошуком. У віці 18-20 років сексуальна орієнтація вважається сформованою. Орієнтовно 10% людства має гомосексуальну орієнтацію. Якщо ви вагаєтесь у виборі слів при розмові зі своєю дитиною, не хочете її образити, можна поговорити з матерями з ГО «ТЕРГО», вони завжди готові ділитися і допомагати. Ця громадська організація заснована в матерями, батьками та друзями ЛГБТ», – пояснює психотерапевтка Ольга Клименко.
Від внутрішньої гомофобії до камінг-ауту
Поступово внутрішня гомофобія змінилася відчуттям повного сприйняття себе. Це відбувалося у завдяки можливості спілкуватися з людьми, які не приховують своєї орієнтації, підтримують різноманіття і поважають права ЛГБТ. Познайомившись з ЛГБТ спільнотою та долучившись спочатку до волонтерської діяльності, хлопець зрозумів, що є частиною спільноти і немає сенсу це приховувати.
«Я побачив як живуть люди, став частиною івентів та подій. Зрозумів, що це частина мене. Чому я маю робити вигляд, що я такий як всі, якщо насправді це не так».
Щоб бути у першу чергу чесним із собою і своїми близькими, Євген зробив камін-аут, тобто публічно заявив про сексуальну орієнтацію під час відеоінтерв’ю. Це відео він показав матері. Саме її реакція і слова про те, що вона так само любить сина, відновили баланс між внутрішнім і навколишнім світом.
«Для мене мій син – це рідна людина, я прийму його будь-яким. Не кожна людина може озвучити свою позицію. Він впевнений в собі – не боїться. Я розумію, що рівень толерантності у нашому суспільстві не дуже високий і переживаю за нього. Та його думка і рішення для мене завжди важливі, я поважаю його вибір. Вважаю, що навіть, коли батьки не можуть зрозуміти, прийняти свою дитину мають такою якою вона є. Діти мають відчувати нашу любов, тоді їм легше буде долати будь-які життєві ситуації. Хто ще підтримає наших дітей, якщо ми батьки відвернемося», – пояснює мама хлопця Інна.
Інформація брошури «Толерантність у думках і словах» розроблена ГО «ЦПР «Разом».
Власний приклад – найкращій спосіб виховувати толерантність у суспільстві
Хлопець каже, що видимість ЛГБТ людей, які живуть, навчаються чи працюють поруч – це найкращій спосіб виховувати повагу і толерантність до спільноти ЛГБТ. Під час спілкування можна позбутися упереджень, у людини виникає розуміння, що бути поряд безпечно.
«Важливо не бути жертвою, а проявляти весь спектр емоцій і того, що ти з себе уявляєш. Суть навіть не у самій орієнтації, а у чесності перед самим собою».
Наш герой оптимістично розглядає сценарії щодо запровадження законодавчих змін у правах людей з ЛГБТ. Очікує, що завдяки зусиллям громадських організацій та окремих активістів, через декілька років засади партнерства у союзах людей однакової статі будуть встановлені на законодавчому рівні.
Інформація брошури «Толерантність у думках і словах» розроблена ГО «ЦПР «Разом».
Євген щоденно стикається с засудженням – це і погляди і зауваження і образливі слова, декілька разів стикався з фізичним насильством і не виключає можливості, що такі випадки можуть повторитися.
«Це як з акціями, знаєш, що буде поліція, та як вона відпрацює, та що буде відбуватися, ти не знаєш. Я розумію, що насилля може повторитися, але я стараюся не дати цьому страху перекрити все моє життя».
«Насильство фізичне та сексуальне нажаль присутнє навіть у розвинених Європейських країнах, наприклад, у Немеччіні або Швеції. Навіть там, де сексуальна освіта починається з садочка, коли дитину спочатку навчають розуміти межі свого тіла та пояснюють, що його тіла ніхто не може торкатися – реєструють випадки насильства. Так сексуальне насильство над дитиною частіше за все відбувається саме у віці 5-6 років», – пояснює психотерапевтка Ольга Клименко.
Інформація брошури «Толерантність у думках і словах» розроблена ГО «ЦПР «Разом».
«Ви можете підтримати і вийти на марш, а можете – зробити свою контракцію»
Маючи досвід волонтерської діяльності у заходах ЛГБТ спільноти, Євген разом з однодумцями створив громадську організацію «ДонбасКвір».
За останні два роки у Бахмуті вдалося організувати лекції у навчальному закладі, зустрічі до тижнів жіночої солідарності, акції. Євген каже, що поки важко виходить працювати з донорськими проектами, тому вирішив зупинитися на діяльності без залучення додаткових ресурсів.
Хлопець хоче, щоб його сприймали не лише як активіста, або гомосексуала. Він малює, бере участь у мистецькому проєкті, працює. Євген має оптимістичні очікування щодо толерантності суспільства і висловлює повагу до людей, що не приховують свою ненависть до нього:
«Я поважаю право людини на ненависть. Я можу комусь не подобатись. Людина може будь-що про мене говорити, до того моменту, поки – не чіпає мене фізично».
Інформація брошури «Толерантність у думках і словах» розроблена ГО «ЦПР «Разом».
Створення цієї статті фінансується в рамках проєкту «Розмаїття збагачує: висвітлення внеску етнічних, релігійних меншин та ЛГБТІ в українське суспільство» Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки викладені в цій публікації є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства.