Герої – учні старших класів школи №10, сидячі на стільцях у басейні, дивились самі на себе на екрані та слухали власні спогади про війну, дитинство, про те, як самі ж розказували про рідне місто, про його вулиці, улюблені місця. Так незвичайно передали своє бачення українські та німецькі історики і драматурги ті три тижні, що вони провели з бахмутськими школярами.
Такі особливі та затишні вистави в Бахмуті проходять дуже рідко. В приміщенні школи №10, де колись працював басейн, зібралось багато глядачів – батьки, вчителя, друзі, однокласники. Горіли світильники, один з акторів грав на фортепіано, самі герої були не акторами, а живими свідками. Діти слухали самі себе – хтось розповідав про школу, хтось згадував свою бабусю, хтось про те, як в його місто прийшла війна і його, щоб врятувати, на деякий час розлучили з батьками, хтось, як в його домі ночували українські воєнні, хтось про пахучі троянди та алебастрові шахти. А проектор відображав сьогоднішню картину – цих дітей, як вони навчаються, грають, гуляють вулицями.
Як буде проходити вистава, організатори тримали в секреті до останнього, самі діти не знали, що їх очікує.
“Я, мабуть, вперше іду дивитись захід, що відбувається в моїй школі, і зовсім не знаю, що і як там буде. Але, я думаю, ми будемо приємно вражені”, – говорила Наталя Дроздова, директор школи №10.
“Мені дуже сподобалось проводити час з Георгом, Настею та своїми однокласниками. Ми розказували цікаві історії про себе, згадували минуле, говорили про війну. Мандрували вулицями Бахмуту та розповідали Георгу про наше місто, а він також багато розказав чого цікавого про себе – як працював у Москві, як сильно любить свою Батьківщину, як йому приємно бувати в Україні. Дуже б хотілось, щоб вони приїхали до нас наступного року”, – поділилась своїми враженнями від проєкту одна з учасниць Настя.
Члени команди поїхали далі, в наступні міста-учасникі проєкту – Попасна та Миколаївка.
Більш детальніше про проєкт можна подивитись тут.
