Органічне фермерство в Україні розвивається швидкими темпами. В Донецькій області тільки два господарства підтвердили статус органічного, хоча спеціалісти наполягають, що це не тільки екологічно, але й економічно вигідно. Крім того, в цій сфері бракує законодавчого унормування, а також правового утвердження європейських стандартів. Що стримує бахмутських фермерів і чим саме органічна продукція може привабити споживача і виробника, розбирались наші журналісти.
Що таке органічне виробництво?
Фактично, це спосіб вирощування с\г продукції без шкоди для природи і без шкоди для продукту, що потім міг би вилитись в шкоду для здоров’я споживача. «Фішкою» органічного фермерства є те, що на всіх етапах виробництва ( вирощування це рослин чи тварин, чи переробка продуктів, чи навіть вибір кормів чи добрив) застосовуються природні речовини та процеси. Категорично забороняється під час виробництва органічних продуктів застосування хімічно синтезованих допоміжних речовин (добрив, пестицидів, технологічних добавок), іонізуючої радіації, регуляторів та стимуляторів росту, генетично модифікованих організмів (ГМО), антибіотиків з профілактичною метою, гормонів, консервантів, штучних ароматизаторів та барвників.
Відповідно до норм законодавства ЄС, органічне виробництво – це загальна система управління підприємством та виробництвом харчових продуктів, яка об’єднує найкращі екологічні методи захисту навколишнього середовища, високий рівень біорізноманіття, збереження природних ресурсів, дотримання високих стандартів добробуту тварин та методу виробництва поряд із наданням переваг простими споживачами для продуктів, які вироблені з використанням природних речовин та процесів (Постанова Ради (ЄС) № 834/2007).
Все це робиться задля збереження природних ресурсів, захисту навколишнього середовища, відновлення родючості ґрунтів, підвищення рівня біологічного різноманіття, застосування високих стандартів добробуту тварин, виробництва продуктів високої якості, розвитку сільських територій та сприяння гармонії між людиною і природою.
Як органічне виробництво розвивається в Україні і Бахмутському районі
«На сьогодні в Бахмутському районі немає фермерських господарств, які б перейшли на органічне виробництво. Але ситуація змусить поступово переходити на органіку. Землю потрібно лікувати. Ті інтенсивні технології, які зараз використовуються в сільскому господарстві передбачають використання хімічних добрив. Але ж для того, щоб перейти на органіку потрібно три роки витримати перехідний період. Багатьох це стримує», – каже начальник Управління агропромислового розвитку Ольга Герич.
Звичайно, що в умовах ведення військових дій на території Бахмутського району і області будувати стратегії на декілька років уперед наважуються не всі. До того ж об’єми сільськогосподарської продукції після значного зниження в 2014 році тільки почали зростати.
За даними Федерації органічного руху України, площа сертифікованих сільськогосподарських угідь, задіяних під вирощування органічної продукції, становить понад чотириста тисяч гектарів, а Україна займає 20 місце в світі серед країн-лідерів органічного руху. Загалом частка сертифікованих органічних площ серед загального об’єму сільськогосподарських угідь України складає близько 1%. При цьому Україна займає перше місце в східноєвропейському регіоні щодо сертифікованої площі органічної ріллі, спеціалізуючись переважно на виробництві зернових, зернобобових та олійних культур.
«Я чув про органічне землеробство, розумію переваги для здоров’я та екології і хотів би спробувати. Але це тривалий період, а земля не моя. Ідеально було б переходячи на органіку мати землю у власності. До того ж хотілося б порівняти врожайність і затрати при звичайній технології та при органічному виробництві. Мені здається, що затрати будуть вищими, тобто виросте собівартість. Наприклад, якщо я буду вносити в якості добрив перегній, мені потрібно його чимось розкидати, тобто потрібна якась нова техніка, десь треба брати великі обсяги перегною. Тобто потрібні додаткові витрати. Та чи зможу я продати цей товар дорожче? Мені здається, що українські покупці не готові купувати за більш високими цінами, ця сфера ринку розвинута тільки у великих містах», – каже фермер Олександр Хайнус, який вирощує часник та пшеницю.
Попри те, що бахмутські фермери ще вагаються, органічне виробництво в Україні зрозтає. У 2017 році Мінагро презентувало органічну карту України, яка наочно показує площі органічних с\г угідь, також кількість фермерів, які працюють в сфері органічного землеробства.
Офіційні статистичні огляди IFOAM підтверджують, що якщо в 2002 р. в Україні було зареєстровано 31 господарство, що отримало статус “органічного”, то в 2017 р. нараховувалось вже 375 органічних господарства, а загальна площа сільськогосподарських угідь, на яких ведеться органічне виробництво, склала 420000 га.
Виїзне засідання клубу органічного землеробства.
«На жаль більшість фермерів звикли працювати за шаблоном. Рекламі вони не вірять, працюють тільки особисті рекомендації, тому ми надаємо інформацію фермерам, працюємо з районною адміністрацією. В Донецькій області ця сфера слабо розвинена тільки починають працювати у Лиманському районі, але багато господарств в Полтавській, Харківській областях вже давно перейшли на органіку. До 14-го року в нас були господарства, які вирощували овочі – капусту, перець бахчу, але зараз в нашому Бахмутському клубі тільки дачники. Люди не розуміють, що це дешевше ніж працювати на пестицидах і обробляти менше. Вже з першого року використання органічних добрив фермери отримують економічні результати – собівартість дешевша, а якість зерна вища, тобто продати його можна дорожче», – розказує керівник Бахмутського клубу органічного землеробства Олена Пухнавцева.
З чого формується ринок органічної продукції?
Дослідження Федерації органічного руху України свідчать, що внутрішній споживчий ринок органічних продуктів в Україні з 2005 року до 2017 зріс дуже суттєво – від 200 тис. євро до 29,4 млн. євро. Переважно органічні продукти можна придбати в магазинах, супермаркетах. Асортимент – від хлібобулочних і бакалійних виробів – до соків, меду, ягід тощо. При цьому експерти у цій галузі, і Ольга Трофімцева, заступник міністра Мінагро з питань європейської інтеграції зокрема, відзначають, що проблема у недостатньому інформуванні населення про органічну продукцію як явище, її суть, чим відрізняється від звичайної продукції.
«Я знаю, що дуже багато агроекологічної продукції продається на експорт. Попит на таку продукцію постійно зростає, бо люди переходять на здорове харчування і хочуть споживати органічні продукти. Вважаю, що зараз попит вищий ніж пропозиція. В нас навіть через клуб люди постійно замовляють органічні крупи, бо в місцевих магазинах таке не продають», – пояснює Пухнавцева.
В аспекті експорту, за даними органу сертифікації «Органік Стандарт», у 2017 році головними органічними продуктами (за обсягом), які експортували його клієнти з України, були: кукурудза, пшениця, соя, ячмінь, пшениця спельта, соняшник, пшоно, ріпак, чорниця (заморожена), овес, просо, люпин, яблука (свіжі), гречка, гірчиця, бузина (плоди), насіння гарбуза, березовий сік, льон, пластівці, жито, грецький горіх (ядро), обліпиха (заморожена), ожина (заморожена), шипшина (заморожена), коріандр, горох, цвіт бузини (заморожений), суниця (заморожена), журавлина (заморожена), яблучний концентрат, глід (заморожений), макуха соняшнику, борошно твердої пшениці, брусниця (заморожена), аронія (заморожена), ромашка (сушена), коноплі, малина (заморожена) та соняшникова олія. Все частіше українські оператори прагнуть продавати за кордон не лише сировину, а й органічну напівперероблену та перероблену продукцію.
Експортували переважно до Нідерландів, Німеччини, Великобританії, Італії, Австрії, Польщі, Швейцарії, Бельгії, Чехії, Болгарії та Угорщини. Українські виробники також активно експортують органічну продукцію до США, Канади, Австралії та деяких країн Азії. Україна слідує світовому тренду «місцевий + органічний» і вже має кілька історій успіху українських експортерів продукції, котра має маркування «органічна» та «регіональна» (з Карпат).
Яка сертифікація потрібна?
Автори дослідження «Підвищення поінформованості малих сільськогосподарських виробників щодо адаптації до європейського законодавства» зазначають, що більшість діючих органічних господарств та переробних підприємств, які працюють в Україні, вже сертифіковані за стандартом органічного виробництва та переробки, що є еквівалентним Постановам Ради ЄС № 834/2007 та Європейської Комісії № 889/2008. Але виробники, що працюватимуть на експорт до країн ЄС, мають бути готові пройти подвійну сертифікацію. Загалом, виробникам необхідно уважно ставитись до сертифікації та маркування, співпрацювати з офіційними органами сертифікації.
Відомий в Бахмутскьому районі фермер, засновник торгової марки «Чубарочка» Олександр Чаплик за рахунок участі в декількох проектах з підтримки підприємництва розвиває свою ферму. В нього 25 корів, близько 70 баранів і він мріє про те, щоб створити кооператив і приймати молоко від селян за вигідною для виробника ціною. Зараз підприємець продає молоко, сири, масло, молочні вироби. Всі корови, частина з яких племенні проходять перевірку, молоко доять на спеціальних апаратах, є своя лабораторія. Чаплик готується отримати сертифікати за системою ISO 22000 та НАССР – це міжнародні стандарти, виконання яких спрямовано на безпеку харчових продуктів.
«В мене залишилось декілька аспектів, які мені потрібно врегулювати, щоб отримати ці сертифікати. Мені сказали, що це буде коштувати 60 тисяч гривень, для мене це велика сума, але проходити сертифікацію можна поступово», – каже фермер.
Автори дослідження «Підвищення поінформованості малих сільськогосподарських виробників щодо адаптації до європейського законодавства» вказують, що застосування методів органічного господарювання вимагає постійного, як правило, щорічного підтвердження органічного статусу виробництва та його сертифікацію. Тільки наявність сертифікату про відповідність стандартам органічного виробництва дає право називати продукцію «органічною». До слова, дуже важливим є не лише виготовляти органічну продукцію відповідно до стандартів, але і навіть зберігати її можна лише окремо від неорганічної продукції.
«Для того, щоб годувати тварин, я сам заготовлюю сіно, корма. Використовую тільки органічне добриво – перегній. Я знаю, що моя продукція не містить хімії, але чи готовий я отримувати додаткові сертифікати, що це підтвердять? Якщо умови ринку будуть в мене цього вимагати, то звичайно. На сьогодні це не пріоритет, бо продукція користується гарним попитом, хочу відкрити ще одну торговельну точку. Для мене зараз головне створити кооператив, щоб люди отримували гідний дохід, я вже готовий брати молоко в два рази дорожче ніж перекупники, але потрібно купити доїльний апарат та перевірити корову. Для цього можна навіть свої гроші не вкладати – написати проект, але на жаль, люди поки що не готові змінювати старі звички», – пояснює Чаплик.
Що передбачає УА в аспекті органічного виробництва
Загалом в галузі сільського господарства необхідно адаптувати та впровадити в практику 44 акти права ЄС. А в частині санітарних та фітосанітарних заходів, які нерозривно пов‘язані з можливістю отримати доступ до ринку ЄС українським харчовим продуктам, — 255 документів.
Угода про асоціацію в аспекті органічного виробництва передбачає запровадження норм трьох Регламентів ЄС, які стосуються сертифікації та стандартизації виробництва та вирощування продукції, яка має право називатись органічною. Така продукція, до слова, має маркуватись, умовно кажучи «зеленим листочком» (або іншим знаком-лого, який буде свідчити про її належність до цієї категорії). Без дотримання цих стандартів українських фермер не зможе передусім експортувати свою продукцію в країни ЄС, а оскільки євростандарти є одними з найсуворіших в світі, то їх дотримання відкриває і інші світові ринки.
Відповідно до Угоди про Асоціацію Україна має внести певні зміни у своє законодавство. Дотримання цих вимог і виробництво продукції відповідно до стандартів органічної продукції надасть право для використання єдиного логотипу Європейського Союзу для органічної продукції.
У рослинництві має бути визначений дозволений перелік добрив і методів підвищення родючості рослин (гідропоніка не дозволяється), перелік дозволених засобів захисту рослин та боротьби з бур’янами, а також визначити правила для вирощування грибів і водоростей.
Полуниця вирощена на органічних добривах.
У тваринництві, птахівництві та бджільництві УА передбачає встановити правила утримання, які повинні забезпечувати комфортні, близькі до природніх, чисті умови для перебування. Фактично виробництво має створити «приємне життя» для тварини – з доступом до свіжого повітря, до грунту і землі, з визначеним мінімальним періодом вигодовування материнським молоком, з певною кількістю особин на певній території ( щоб не було тісно), без гормональних добавок тощо.
Перехідний період для того, щоб виробництво вважалось органічним становить від двох до п’яти років, залежно від виду виробництва (для рослинництва, наприклад, два роки перед посівом органічної продукції, для бджільництва — рік).
Перевіряти, чи дотримується фермер вимог має контролюючий орган. Робити він це має принаймні 1 раз на рік. В Україні діє 17 таких уповноважених органів, які включені до офіційного переліку органів сертифікації в органічній сфері для України відповідно до Регламенту ЄС 1235/2008.
Які зміни в українське законодавство треба ухвалити?
На сьогодні в Україні чинний ухвалений ще в 2013 році Закон «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини». Однак фахівці зазначають, що він містить низку невідповідностей діючому законодавству України в інших галузях, праву ЄС. Крім того, значну частку норм європейського законодавства треба урегулювати на рівні підзаконних актів.
Наразі на виконання вимог УА є розроблений законопроект, який наразі знаходиться на доопрацюванні у профільному комітеті ВРУ. Це законопроект № 5448 «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції». Він регулює порядок маркування органічної продукції і використання напису «органічний»; щодо іншого маркування зазначає, що воно має відповідати законодавству. Фактично проект закону №5448 адаптує внутрішню систему контролю якості органічної продукції та узгоджує українське законодавство з європейським.
До слова, законопроект №5448 зазначає пріоритетність у отриманні державної підтримки для виробників органічної продукції від Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. У своїй аргументації автори законопроекту апелюють до того, що при переході на органічне виробництво в перехідний період виробник матиме меншу врожайність і прибутки відповідно. Крім того, виробник не може маркувати свою продукцію як органічну і реалізовувати з доданою вартістю, доки вона не буде сертифікована. Для мінімізації витрат і заохочення переходу на органічне виробництво якраз і прописуються такі «бонуси».
Крім того, розвиток органічного ринку в Україні вказаний як один із пріоритетних напрямків у стратегічному плані реформ для розвитку аграрного сектору “3+5” на основі Єдиної комплексної стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій на 2015-2020 рр Мінагро. Постановою уряду № 418-р від 27 травня 2016 року розвиток органічного ринку включено до списку пріоритетів Уряду.
«Коли я думаю про перехід на органічне виробництво, то мене і думаю, що багатьох моїх колег стримує перехідний період. Я думаю, що органічне фермерство має бути пріоритетом для нашої країни. Малому виробнику перейти з одного боку легше, а з другого це у більшості фермери, що не мають фінансової подушки, тому на мій погляд саме держава має підтримати нам в ці роки. Це може бути надання пільг на послуги сертифікації, доступні кредити на закупку органічних добрив, отримання земельних ділянок під органічне землеробство», – вважає фермер Олександр Хайнус.
Тож можна з упевненістю сказати, що розвиток органічного виробництва в Україні вже почався і цей ринок буде постійно зростати, а «бонуси» від держави і адаптоване до європейського законодавство тільки прискорить цей процес.
Ця публікація була підготовлена в рамках проекту “Просування реформ в регіони” за сприяння Європейського Союзу, який реалізується Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій та “Європейською правдою”. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу.
