Книга “Переселены” преподавателя Горловского института иностранных языков Оксаны Писаревой нашла отклик в душах читателей, которые с благодарностью и пониманием приняли ее работу. Своими впечатлениями от произведения поделилась студентка иняза Диана Потапцева.

“Переселены” – это исповедь человека, побывавшего по обе стороны баррикад, и видевшего все “прелести” того положения, в котором сейчас находится Украина. Она начинается со слов “Книга, которую Вы держите в руках, не должна была появиться и вовсе, её автор и герои планировали жизнь по-другому”.  На 91 странице раскрывается “неудобная” правда о жизни людей, которые были насильно обездолены, преданы и вынуждены бежать из своего собственного дома.

Автор книги, Оксана Писарева не боится давать личную оценку тому, что по один берег Днепра воспевают, а по другой – проклинают. Каждый абзац ярко иллюстрирует эту искусственную войну, голую и неприкрытую,  со всеми её моральными и физическими уродствами. Данную книгу легко прочитать, но чрезвычайно сложно пережить. Ведь в ней нет приукрашиваний, есть лишь мысли и переживания человека, который пытается выжить и не потерять себя в этом потоке несправедливости и лжи. Кто-то может сказать, что это непатриотично. А является ли лесть признаком патриотизма? Человек, который лишь хвалит своё государство не патриот, а лицемер. Официальная позиция нашего государства, которое оплакивает сотню, допуская гибель тысяч, что это, если не двойные стандарты? Автор любит Родину, сограждан – людей, родных не по крови, но по духу. Она призывает нас, читателей, помнить о том, что Отчизна – это не физические границы и правительство. Это, прежде всего, наше единство, которое ослабляется под натиском пропаганды с обеих сторон. Кто-то это горе знает по наслышке, а кто-то находится в самом центре событий и молится лишь о ещё одном дне, проведённом в кругу семьи, не слыша канонад и не вздрагивая от каждого шороха.

Данная книга предназначена для всех, но не каждый готов принять её. Она “неудобна” в своей искренности и простоте, но найдёт отклик в душе каждого, кто возьмёт её в руки. Окунуться в атмосферу помогут иллюстрации Екатерины Дугаровой – фотографа, который переживал историю каждой фотографии вместе с моделями.

Каждый человек, побывавший на презентации, уходил со слезами на глазах, прижимая к себе миниатюрную книгу, в которой освещена проблема 40-миллионного государства.

Приобрести книгу можно, связавшись с автором через страничку в Фейсбуке. 

Фото с презентации книги «Переселены», которая состоялась в Центральной библиотеке 17 декабря 2016 года.

 

У грудні 2025 року Бахмутська МВА долучилась до експериментального проєкту зі створення фонду муніципального (соціального) житла для подальшого надання його в оренду. На сьогодні громада визначилась з місцем його реалізації — соціальне житло пропонують побудувати в селищі Гоща Рівненської області. Кошти на проєкт виділять з бюджету Бахмутської громади.

Про це редакції Бахмут IN.UA повідомила Бахмутська МВА у відповідь на запит.

Муніципальне житло в оренду для бахмутян може з’явитися в Гощі

Бахмутська громада долучається до експериментального проєкту зі створення фонду муніципального орендного житла. Реалізувати проєкт пропонують у селищі Гоща Рівненської області. Орієнтовно планується створити 570 квартир.

На реалізацію проєкту планують спрямувати кошти з бюджету Бахмутської громади. У 2026 році пропонують виділити 80 мільйонів гривень. 

Чи підписано меморандум про реалізацію проєкту

Прийом звернень на участь в експериментальному проєкті оголосило Міністерство розвитку громад та територій України. Він стартував на початку грудня 2025 року.

Бахмутська МВА спільно зі структурними підрозділами Бахмутської міськради ухвалили рішення про участь у проєкті та підготували пакет необхідних документів. 11 грудня 2025 року МВА надіслала до Агентства відновлення ініціативне звернення про надання згоди на участь у реалізації експериментального проєкту та підписання меморандуму із Міністерством розвитку громад та територій України.

У зверненні Бахмутська громада надала гарантію виконання умов щодо участі в експериментальному проєкті. Зокрема, співфінансування з місцевого бюджету для сплати податку на додану вартість, розроблення проєктної документації, закупівлю послуг технічного нагляду в розмірі не більше 1% загальної кошторисної вартості.

Станом на сьогодні, 24 грудня, Бахмутська МВА не має інформації щодо результатів розгляду ініціативного звернення. Меморандум не підписано.

Читайте також:

• Чим буде займатися Рада ВПО при Бахмутській МВА у 2026 році
• Як ВПО стати на квартирний облік у Львові та області: покрокова інструкція та перелік документів
• Житлова допомога для ВПО з ТОТ: як формується черговість виплат компенсації

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Різдво — це свято, яке проходить у сімейному колі. Подекуди його традиції осучаснюють, роблячи їх оптимальними для сучасних поколінь та доповнюють особливостями регіону.

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з Андрієм Тимчаком — майстром вертепу зі Званівки — про те, як в умовах евакуації йому вдається зберігати різдвяні традиції та готуватися до цьогорічного Різдва.

Різдвяні традиції Донеччини під час війни: як до свята готується родина Андрія Тимчака

За словами Андрія Тимчака, після демобілізації та переїзду на нове місце життя в евакуації змушує “плисти за течією”. Проте, навіть так він усвідомлює, що цього року підготовка до Різдва проходитиме по-іншому. Зміна дати святкування з 7 січня на 25 грудня стала незвичною після десятиліть усталеної традиції, однак нині з’являється більше пояснень щодо походження нової дати, а тому перехід сприймається спокійніше.

“Все пішло від Зимового сонцестояння — максимально довга ніч та мінімальний день“, — каже пан Андрій.

Примітка. Зимове сонцестояння — це астрономічна подія, яка знаменує найкоротший світловий день та найдовшу ніч у Північній півкулі. Воно відбувається з 20 по 22 грудня. 25 грудня в цьому контексті почало використовуватися ще в Давньому Римі, коли Юлій Цезарь в юліанському календарі позначив цю дату, як день, коли відбувається зимове сонцестояння.

Андрій Тимчак вважає, що збереження традицій рідного краю під час війни є важливим, адже раніше різдвяний період займав значну частину його життя — від підготовки вертепів до колядок і щедрівок. Нині святкування стало менш масштабним, але він підкреслює, що Різдво залишається святом у душі, тривалість якого визначає внутрішній стан людини.

“З 1 грудня до 20 січня Різдво було моїм життям: підготовка вертепів, виступи, коляди, щедрівки — два місяці щороку вся сім’я жила цим. Через такі традиції ти відчуваєш себе частиною спільного свята. Зараз я святкую Різдво, але цього значно менше, ніж було раніше“, — зазначає пан Андрій.

Він також зізнається, що мріє повернутися на Донбас і знову займатися розвитком культури в Донецькій області, адже різдвяна традиція для нього — це цінний досвід і великий скарб.

Традиції святкування в колі сім’ї

У родинному колі Андрій Тимчак планує Різдво зі святою вечерею, зберігаючи основні елементи традиції. Проте, він вважає, що свято можна трохи осучаснити, поєднуючи, наприклад, в меню Святвечора пісні та непісні страви, орієнтуючись на побажання дітей.

“Спочатку аналізуєш те, а що взагалі таке “Різдво”. Чи це трагедія, чи це не трагедія. Якщо це не вона, то чому вся їжа має бути пісною? Це ж свято народження Сина Божого. І все. З’являється висновок, що треба змінювати“, — пояснює майстер вертепу зі Званівки.

В сім’ї Андрія Тимчака головним атрибутом традиційного столу, окрім куті, буде смажена птиця. Також чоловік каже, що на столі обов’язково буде:

• хліб;
• вареники;
• голубці з картоплею;
• зварена квашена капуста з пісною заправкою;
• мачанка (ред. традиційна українська страва з розтертого сиру, сметани, часто з додаванням часнику, зелені, горіхів, яка подається як соус до хліба або картоплі);
• холодець;
• вино.

Читайте також:

12 страв на Святвечір 2025: повний список, що приготувати до святої вечері

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!