За інформацією з Telegram каналу депутата ВРУ Ярослава Железняка, на найближчому пленарному засіданні буде розглядатися Проєкт закону про легалізацію медичного канабісу №7457. Згідно з результатами опитування компанії Active Group, 67,7% українців більшою чи меншою мірою схиляються до ідеї легалізувати медичний канабіс станом на початок липня 2023 року. Ще кілька років тому таку думку мали 39% українців. Протягом років українські активісти та лідери думок адвокатували ідею легалізації задля лікування людей із важкими захворюваннями. Проте, повномасштабна війна значно збільшила кількість людей, які потребують подібних засобів.

Редакція «Бахмут.IN.UA» пояснює навіщо Україні потрібен медичний канабіс, та чому він покращить життя військових

Президент Володимир Зеленський під час свого виступу у Верховній раді України 28 червня заявив:

«Всі кращі світові практики, рішення, якими б складними або незвичними вони не були, повинні бути застосовані в Україні, щоб всім українським громадянам не довелося терпіти біль, стрес і травми війни».

Цими словами він попросив депутатів прийняти закон про легалізацію медичного канабісу в Україні. 

Володимир Зеленський, фото ілюстративне. Джерело: ОП

Розмови про легалізацію тривають вже протягом років. Така ініціатива завжди мала супротивників, зазвичай серед тих, хто називав себе поборником «традиційних цінностей». Втім, медичний канабіс використовують десятки країн по всьому світу, зокрема США, Канада, Німеччина, Чехія та інші. Багато країн, в яких канабіс легалізований принаймні для медичного використання, мають високий рівень життя, а сам факт легалізації не спричинив катастрофи та поширення наркоманії, про що завзято говорять опоненти легалізації. 

Сама рослина конопель містить багато психотропних речовин – канабіноїдів. В медичних цілях використовуються лише два типи – канабідіол і тетрагідроканабінолом (ТГК), які не є психотропними речовинами. Втім, ці сполуки можуть значно полегшити життя людям із ПТСР, важкими формами епілепсії, онкологічними захворюваннями тощо. 

Медичний канабіс під час війни

Повномасштабна війна здійснює щоденний негативний вплив на здоров’я українців, як фізичне, так і психологічне. Хімічні препарати та сильні знеболювальні викликають низку побічних реакцій та, крім самої травми, здійснюють додатковий негативний вплив на життєдіяльність людини. 

Наприкінці червня військовослужбовець Михайло Бакалюк, який втратив ногу від підриву на міні, звернувся до керівництва країни із закликами легалізувати медичний канабіс з метою його використання у якості знеболювального засобу при серйозних пораненнях.  

«Я відчуваю страшенні фізичні та фантомні болі в області поранення. Застосування таких знеболювальних не позбавляє, а лише приглушує біль на деякий час. Витримати подібні болі дуже важко, що негативно впливає на мій психоемоційний стан», – написав Михайло на своїй сторінці Facebook.

Читайте також: Як військовим безкоштовно полікувати зуби в Києві?

Поранений військовий закликає легалізувати медичний канабіс. Джерело: Facebook сторінка військовослужбовця Михайла Бакалюка

Генеральний директор Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю Віталій Музиченко в інтерв’ю Суспільному повідомив про те, що в Україні є більше десятка тисяч людей, яким провели певні ампутації. Реальні цифри можуть бути суттєво більшими, адже кожного дня військові та цивільні отримують серйозні поранення в ході бойових дій та терористичних актів по всій країні. Вони потребують реабілітації, лікування та, не в останню чергу, знеболення. 

«Під час лікування потребую цілодобового введення знеболювальних препаратів у венозну й м’язову системи та введення епідуральної анестезії. Це суттєво впливає на роботу серцево-судинної системи, центральної нервової системи та внутрішніх органів, функціональність яких може бути порушена і, як наслідок, може спричинити нові хвороби», – написав Михайло на своїй сторінці Facebook

Крім того, ще більшу кількість людей спіткали психологічні наслідки війни. Ще рік тому МОЗ України прогнозувало, що у майбутньому психологічної підтримки потребуватиме близько 15 млн українців, з них близько 3-4 млн потрібно буде призначати медикаментозне лікування. 

Читайте також: Як військовим безкоштовно полікувати зуби в Києві?

Поширеним наслідком травмуючих подій є посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Це порушення психічного стану. Близько 8% чоловіків та 20% жінок, які пережили травматичні події, мають ПТСР. Цей розлад негативно впливає на всі сфери життя: соціальну, професійну, особисту. Він може з’явитися не тільки у ветеранів війни, але й у цивільних. Адже його викликають моменти,  коли людина переживає загрозливу для життя ситуацію. Жертви насильства будь-якого типу, цивільні, що пережили активні бойові дії або окупацію, полонені та заручники теж можуть відчути на собі це порушення. 

В багатьох країнах симптоми ПТСР лікують медичним канабісом. Люди з цим синдромом відчувають постійну напругу та небезпеку. Лікування канабісом допомагає знизити рівень таких симптомів. 

Читайте також: Як військовим з інвалідністю отримати одноразову грошову допомогу?

Медичний канабіс може полегшити симптоми людей, які страждають на ПТСР. Джерело: відкриті джерела

До повномасштабного наступу найбільшим аргументом прихильників легалізації канабісу була допомога важко хворим людям. Мабуть, найбільш медійними адвокатами легалізації були Яніна Соколова, українська журналістка, яка поборола рак та Ульяна Супрун, українська громадська та державна діячка. Вони неодноразово наголошували на важливості цієї теми. На жаль, раніше до їх слів не дослухалися. Важкохворі люди весь цей час мали вибір: або терпіти жахливі болі, або ризикувати опинитися під слідством за купівлю канабісу. 

«Медичний канабіс допомагає полегшити страждання пацієнтів та нормалізувати самопочуття при низці тяжких захворювань і станів. Тому використовувати його у медицині, звісно з певними застереженнями, нормальна світова практика» – розповідала Ульяна Супрун.

Легалізація медичного канабісу не означає, що його вільно можна буде купити на вулицях людям будь-якого віку. Навпаки, це регуляція з боку держави цього бізнесу. У світовій практиці препарати такого типу можна придбати тільки за умови наявності рецепта від лікаря та тільки у ліцензованих продавців. Крім того, людям не будуть давати канабіс примусово. Пацієнт з різних причин може відмовитися від подібної схеми лікування. Важкохворим та людям з серйозними пораненнями потрібен вибір, а зараз вони його не мають. Тож, задача держави виправити це питання. 

Легалізація медичного канабісу передбачає регулювання ринку та видачу таких ліків виключно за рецептом. Джерело: відкриті джерела

Фото: фотосток

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.

Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як перевірити статус виплат ВПО онлайн

Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:

• у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
• у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.

Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.

Як дізнатися про нарахування без електронного підпису

Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.

Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:

• 0 800 400 870;
• 0 800 406 360.

Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:

• чинності статусу ВПО;
• факту призначення або продовження фінансових виплат;
• причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: як самостійно перевірити місце у черзі на фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!