Бахмутський центр професійно-технічної освіти евакуювався до Рівненської області. Наразі колектив разом з обладнанням розмістився у приміщенні діючої поліклініки селища міського типу Гоща. З наступного навчального року тут відкриються навчальні класи і гуртожиток. На сьогодні в закладі навчаються в змішаній формі більше 400 дітей зі всієї України. Вони здобувають різні робітничі професії: швачки, слюсаря, механіка, кухаря тощо.

Директор Державного навчального закладу «Бахмутський центр професійно-технічної освіти» Ігор Гаєвий розповів редакції «Бахмут IN.UA» про підготовку училища до нового навчального року.

Ремонт у приміщеннях

«Наш науково-практичний центр переїхав сюди у жовтні минулого року, оскільки підійшли запропоновані умови на Рівненщині. Ми одразу встановили обладнання. Тут працюють наші швачки. Також з минулого року у нас працюють класи автослюсарів. Незабаром поліклініка завершить переїзд у будівлю потужної Гощанської лікарні. Там для медиків вже готують нові кабінети. А ми тим часом продовжуємо ремонт і облаштовуємо приміщення для своїх потреб, — розповів Ігор Гаєвий.

Він повідомив, що на другому поверсі відкриється гуртожиток для переселенців, на першому поверсі — класи для теоретичного і практичного навчання, комп’ютерний кабінет, кімната позакласної роботи та відпочинку. Підвал буде і укриттям і навчальним простором.

Так виглядає станом на сьогодні підвальне приміщення, де буде лабораторія кухарів. Фото надав Ігор Гаєвий

Так виглядає станом на сьогодні підвальне приміщення, де буде лабораторія кухарів. Фото надав Ігор Гаєвий

«Без укриття ніхто дозвіл на відкриття закладу не дасть. Також у приміщенні, де зараз йде ремонт, буде учбове кафе, майстерня, лабораторія кухарів. З цим нам допомагають місцеві підприємці. В учбовому кафе будемо об’єднувати теоретичну підготовку і виробниче навчання. Одразу з практикою для швачок і кухарів», — розповів Ігор Гаєвий.

Ремонтні роботи у гуртожитку. Фото надав Ігор Гаєвий

Ремонтні роботи у гуртожитку. Фото надав Ігор Гаєвий

За словами директора, з фінансуванням допомагає місцева громада та Донецька облдержадміністрація.

«Всі ці приміщення поліклініки належать Гощанській громаді Рівненської області. Ми їх використовуємо згідно договорів оренди. Комунальні послуги сплачує Департамент освіти і науки Донецької облдержадміністрації. Ремонт приміщень відбувається за кошти як Гощанської громади, яка нам допомагає, так і за кошти департамента освіти і науки», — повідомив очільник закладу.

Голова Гощанської громади Микола Панчук та директор Бахмутського центру професійно-технічної освіти Ігор Гаєвий. Фото надав Ігор Гаєвий

Навчально-виробнича практика

Під час навчання та виробничої практики майбутні швачки підтримують українських захисників, співпрацюючи з релокованим із Харківщини підприємством.

«Наші швачки використовують приміщення, які орендують підприємці з Харкова. У цьому приміщенні залишилось ще доробити трошки клас теоретичної підготовки. Тобто ми використовуємо приміщення, не тільки для свого навчання, а для того, щоб наші здобувачі освіти, майстри брали участь у виконанні замовлення для Збройних сил України», — додав Ігор Гаєвий.

Цех швачок. Фото надав Ігор Гаєвий

Цех швачок. Фото надав Ігор Гаєвий

Продукція швачок для ЗСУ. Фото надав Ігор Гаєвий

Місцеві фермери і підприємці також допомагають з практичною підготовкою. Вони згодні брати учнів закладу на практику. За словами директора, вже підписуються договори з аграрними підприємствами на проведення весняних, літніх практик для автослюсарів і зварників.

Клас для слюсарів. Фото надав Ігор Гаєвий

Клас для зварників. Фото надав Ігор Гаєвий

Плани на новий навчальний рік

Пан Ігор нагадав, що здобувачі освіти в Бахмутському центрі професійно-технічної освіти набираються після 9-го або 11-го класу. Наразі пріоритет надається вимушеним переселенцям, але місцеві діти теж зможуть навчатися в центрі.

«Можливо, цього року ми наберемо більше переселенців. Підтримуємо зв’язки з нашим представництвом у різних містах України. Є в нас і в Рівному представники Бахмутської громади, і в Києві. Будемо першочергово звертати увагу на наших дітей. До того, ж у Бахмуті у нас були інклюзивні групи. Тут такі класи сформуємо з представників Донецької області. Місцеві діти також будуть вступати в залежності від кількості замовлення. Скільки зможемо, стільки і будемо набирати», — пояснив директор.

За його словами, минулого року вдалося набрати близько 200 студентів з Донецької області. Тоді набір на всі спеціальності виконали повністю.

«Зараз ми не знаємо, яким буде держзамовлення чи регіональне замовлення. Ми подаємо проект замовлення на всі наші напрямки. Далі цим питанням займається держава», — констатував Ігор Гаєвий.

У класі автослюсарів встановили мультимедійне обладнання. Фото надав Ігор Гаєвий

Влітку планується набір дорослих слухачів та співпраця з Бахмутським центром зайнятості.

«Зараз налагоджуємо зв’язок. Будемо набирати групу дорослих слухачів. Можливо, це буде реалізовано не тільки за кошти облдержадміністрації, а й за кошти центру зайнятості. Зараз складно щось прогнозувати, можуть бути зміни. Однак, заклад точно буде працювати», — підкреслив Ігор Гаєвий.

Працівники Бахмутського центру професійно-технічної освіти сподіваються, що в майбутньому повернуться у рідне місто.

«Зараз стараємось не тільки відновитися. Хочемо зберегти увесь наш потенціал до моменту повернення додому. Є надія, що ми повернемося і будемо відновлювати наш учбовий заклад вже в Бахмуті», — резюмував Ігор Гаєвий.

Фото: Ігор Гаєвий

Читайте також: Плануємо набрати 100 учнів: як працює Бахмутський педколедж в Жовтих Водах

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.

Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як перевірити статус виплат ВПО онлайн

Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:

• у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
• у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.

Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.

Як дізнатися про нарахування без електронного підпису

Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.

Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:

• 0 800 400 870;
• 0 800 406 360.

Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:

• чинності статусу ВПО;
• факту призначення або продовження фінансових виплат;
• причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: як самостійно перевірити місце у черзі на фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!