11 лютого відзначають Міжнародний день жінок і дівчат у науці. Українки попри війну здобувають наукові ступені та будують кар’єру, щоб представляти країну на міжнародному рівні. Редакція поговорила з бахмутянкою Софією Бамбулею. Розповідаємо що думає Софія про гендерні стереотипи та яку закономірність дівчина побачила у німецької молоді.

Бахмутянка Софія Бамбуля навчається на вчителя іноземних мов та зарубіжної літератури в Горлівському інституті. Українка є головою студентського наукового товариства в Інституті. Простими словами, Софія є своєрідним ментором для юних умів, вона допомагає студентам писати наукові роботи та підтримує їх. 

Зараз дівчина живе в Німеччині, але хоче повернутися до України, щоб будувати тут свою кар’єру правозахисниці. Софія хоче здобути й третю освіту, замислюється над вступом в закордонний ВНЗ, щоб отримати досвід, який допоможе їй працювати в Україні в міжнародних інституціях.

Кар’єрний шлях молоді

На думку Софії, в українському просторі не відчувається гендерна нерівність у сфері гуманітарних наук. Якщо говорити за наукові роботи, часто ними займаються саме дівчата та жінки, наголошує Софія.

В майбутньому дівчина мріє про магістратуру та аспірантуру, а потім на меті й докторантура. Зараз дівчина окрім освіти вчителя іноземних мов, паралельно здобуває фах юриста й свій майбутній шлях хоче пов’язати з цією сферою. Порівнюючи освіту в Україні та Німеччині — Софія, каже, що викладачі в Україні є сильнішими, вони більше часу приділяють для саморозвитку студентів. Натомість в Німеччині, навіть підручники складені таким чином, що студенту буде важко навчатися самостійно.

Німецький менталітет та українська освіта

Софія вже декілька місяців живе в Німеччині, за цей час дівчина помітила чимало цікавих рис, які притаманні німецькому суспільству. Зокрема, мова йде й про більш пізнє навчання. Відтак, німці в 30 років можуть піти вчитися, а от в Україні таке ще в новинку.

“Німці набагато легше до всього відносяться. Для німців притаманне довге навчання, для них нормально вступати тільки в 30 років в Інститути, натомість у нас в 30 має бути вже аспірантура. Крім того, освіта в Німеччині — це привілей, у них мало людей із вищою освітою. Тут наука — це престижно, у нас її знецінюють, особливо молодь. У нас така доволі радянська історія, коли науковці виглядають, як старенькі дідусі із сивиною, які сидять в кабінетах”, — розповідає студентка.

Наукові роботи

Софія Бамбуля. Фото: особистий архів героїні

Серед підопічних Софії зараз більше дівчат, адже її спрямування це гуманітарні науки. Попри те, каже Софія зачасту масштабні дослідження роблять саме чоловіки, а жінки своєю чергою намагаються структурувати те, що є. 

“Не можна сказати позитивно чи негативно це впливає, просто це різні підходи та наукове підґрунтя”, — розмірковує бахмутянка.

Вона додає, що займатися наукою можуть всі незалежно від віку чи гендеру. Софія пригадує, що чимало молоді зараз змінили спрямування й теми своїх наукових робіт, роблячи їх актуальними зараз, зокрема й про війну. 

Сама Софія теж пішла цим шляхом, до повномасштабної війни дівчина почала писати наукову роботу на тему “Смерть та сприйняття смерті в сучасній літературі”, але переключилась на інші теми.

Досвід Німеччини

Для багатьох німців абсолютно нормальним явищем є пізній вступ до університетів. На думку Софії в такому підході до життя є й свої переваги:

“Наші студенти дуже серйозно ставляться до вищої освіти. Втім, в Україні не заборонено змінювати спеціальність під час навчання, не обмежує саморозвитку. Нам ніхто не забороняє взяти академвідпустку та змінити фах.  Вступ в університет в ранньому віці, як в Україні дозволяє легше розв’язують складні питання, це життєвий досвід. Нам не потрібно сприймати все дуже серйозно, безумовно наука — це важливо, але ми вкладаємо в освіту страхи, не склавши ЗНО діти вважають це трагедією”, — ділиться міркуваннями Софія.

В Німеччині молодь більш спокійна у цьому плані, переконана героїня. За її словами, німці не надають негативного підтексту, у випадку, якщо їхня дитина не вступила в університет, адже вона може зробити це наступного року, а у вільний час від навчання спробувати працювати у цікавій для себе сфері, вважає Софія.

“Мені подобається цей підхід, бо ти розумієш чого ти хочеш. Якщо ти хочеш заробляти тут й зараз — йдеш працювати, якщо хочеш заробляти більше, йдеш навчатися. Вища освіта, як і наукова діяльність — це вклад в себе в першу чергу. Навіщо науковці займаються науковою роботою? Насамперед це задоволення власних потреб, мова йде про здоровий егоїзм, коли ти вивчаєш й досліджуєш цікаву для себе тему, а разом з тим робиш й вклад в науку”, — каже Софія.

Водночас дівчині до душі українській підхід до навчання, адже до 30 років жінки в України вже можуть отримати декілька вищих освіт чи закінчити аспірантуру. 

Фото: особистий архів героїні

Читайте також: Хліб від інклюзивної пекарні Києва: як столичні волонтери допомагають бахмутянам?

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

У документах, складених під час виконання бойових завдань, містяться чутливі дані про завдання, розташування підрозділів, маршрути переміщення та евакуації. Оскільки розголошення такої інформації становить пряму загрозу для безпеки військовослужбовців, частина відомостей про зниклих безвісти, полонених і загиблих має обмежений доступ.

Детальніше про правила надання інформації родинам захисників згідно з роз’ясненням Міноборони.

Які документи містять інформацію з обмеженим доступом

Згідно із законодавством (зокрема законами «Про державну таємницю» та відповідними наказами Міноборони і СБУ), обмеження на поширення поширюється на низку військових документів. До них належать:

• журнал бойових дій;
• бойові накази та розпорядження;
• координати місця зникнення;
• відеозаписи бойових дій, штурмів та обльотів місцевості;
• документи про евакуацію;
• відомості про склад і розташування підрозділів.

Як родинам отримати потрібні відомості

Закон України “Про доступ до публічної інформації” (ч. 8 ст. 6) передбачає, що обмежувати потрібно доступ лише до конкретної чутливої інформації, а не до документа загалом.

Тому кожне звернення військові частини розглядають індивідуально. Якщо документ містить обмежені дані, родинам не відмовляють повністю, а надають необхідну інформацію у формі витягу, спеціальної довідки чи в іншому дозволеному форматі.

Щоб отримати відповідь, у своєму запиті родичам необхідно максимально конкретно зазначити, які саме обставини вони хочуть з’ясувати. Наприклад: запитати про деталі евакуації, обставини зникнення військовослужбовця або уточнити, чи було офіційно зафіксовано факт його поранення.

Особливості підтвердження поранення зниклих безвісти

Процес підтвердження факту поранення для військовослужбовця, який зник безвісти, має певні ускладнення. Часто таких військових не мають змоги евакуювати встановленим маршрутом, через що поранення не встигають своєчасно зафіксувати в офіційних медичних документах.

Сама по собі відсутність медичних документів не є безумовним доказом того, що військовий не зазнав поранення. Якщо інформація про травмування зафіксована лише в журналі бойових дій, для належного оформлення документів військовій частині знадобиться додаткова перевірка обставин та збір свідчень з інших доступних джерел.

Читайте також:

Аліменти з військовослужбовців: з яких виплат стягуються та як розраховуються

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Розлучення та виховання дітей — життєві обставини, які не зникають, коли один із батьків стає на захист країни. У зв’язку з цим у родинах військовослужбовців часто виникають запитання щодо механізму утримання аліментів, зокрема з бойових винагород чи виплат за поранення.

Міністерство оборони України надало детальне роз’яснення щодо того, які саме складові грошового забезпечення військових формують аліментну базу.

З яких виплат військових утримуються аліменти

Базові правила утримання аліментів для військовослужбовців ЗСУ та цивільних громадян однакові. Вони регулюються Сімейним кодексом, законом “Про виконавче провадження” та відповідною постановою Кабміну.

Аліменти утримуються із загального грошового забезпечення військового, до якого обов’язково входять:

• посадовий оклад та оклад за військовим званням;
• щомісячна надбавка за вислугу років;
• постійні щомісячні надбавки, доплати, премії та підвищення окладу;
• додаткові винагороди, що мають систематичний характер.

Якщо суд присудив сплату аліментів як частку від доходу, відсоткова ставка розраховується від фінальної суми забезпечення вже після відрахування всіх обов’язкових податків і зборів.

Чи стягуються аліменти з бойових виплат?

Згідно з чинними нормами, аліменти підлягають утриманню з додаткової винагороди, яку військовослужбовці отримують під час дії воєнного стану. До цієї категорії належать бойові виплати у розмірі 30 000, 50 000 та 100 000 гривень, а також виплати інструкторам (від 15 до 30 тисяч гривень) та 10 000 гривень за фактичне виконання обов’язків. Оскільки ці нарахування здійснюються щомісяця, вони класифікуються як постійні види доходу.

З яких виплат аліменти не вираховуються

До аліментної бази не включаються виплати, що мають разовий, цільовий або компенсаційний характер. Зокрема, утримання не здійснюється з:

• грошової допомоги на оздоровлення;
• одноразових винагород у розмірі 70 000 та 170 000 гривень;
• матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;
• одноразової грошової допомоги при звільненні або за укладення першого контракту;
• одноразової грошової допомоги у разі поранення, контузії або встановлення інвалідності.

У Міноборони звертають увагу на важливий нюанс щодо “виплат за поранення”. Грошове забезпечення, яке військовий щомісяця отримує в період лікування, враховується до аліментної бази. Натомість цільова одноразова допомога за поранення не підлягає стягненню.

Розмір аліментів: гарантований мінімум та максимуми

Мінімальний гарантований розмір аліментів становить не менше 50% від актуального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Наразі це:

• для дитини віком до 6 років — 1 408,50 гривень;
• для дитини від 6 до 18 років — 1 756 гривень.

Мінімальний рекомендований розмір (який суд може призначити за наявності достатнього заробітку платника) становить 100% прожиткового мінімуму: 2 817 гривень для дітей до 6 років і 3 512 гривень для дітей до 18 років.

Якщо виплати призначаються у вигляді частки від загального доходу, вони становлять:

• на одну дитину — 1/4 від заробітку;
• на двох дітей — 1/3 від заробітку;
• на трьох і більше дітей — 1/2 від заробітку.

У наказному провадженні встановлено й верхню межу: розмір аліментів не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів. Тобто максимум 28 170 гривень (до 6 років) та 35 120 гривень (від 6 до 18 років). Право на підтримку мають і діти від 18 до 23 років за умови, що вони продовжують навчання.

Як відбувається процес стягнення

У разі примусового стягнення виконавець надсилає до військової частини постанову про звернення стягнення на доходи військовослужбовця. Фінансовий підрозділ частини розраховує та утримує визначену суму з виплат платника, перераховуючи її на рахунок виконавчої служби або приватного виконавця, після чого кошти надходять стягувачу. Якщо адреса військової частини невідома, документи можуть бути направлені до Міністерства оборони України для подальшої передачі в бухгалтерію відповідного підрозділу.

Змінити розмір виплат можна або через суд у разі зміни матеріального стану, або уклавши нотаріально посвідчений договір між батьками. Такий договір має силу виконавчого документа.

Читайте також:

Оподаткування виплат військовим: хто звільняється від військового збору

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!