11 лютого відзначають Міжнародний день жінок і дівчат у науці. Українки попри війну здобувають наукові ступені та будують кар’єру, щоб представляти країну на міжнародному рівні. Редакція поговорила з бахмутянкою Софією Бамбулею. Розповідаємо що думає Софія про гендерні стереотипи та яку закономірність дівчина побачила у німецької молоді.

Бахмутянка Софія Бамбуля навчається на вчителя іноземних мов та зарубіжної літератури в Горлівському інституті. Українка є головою студентського наукового товариства в Інституті. Простими словами, Софія є своєрідним ментором для юних умів, вона допомагає студентам писати наукові роботи та підтримує їх. 

Зараз дівчина живе в Німеччині, але хоче повернутися до України, щоб будувати тут свою кар’єру правозахисниці. Софія хоче здобути й третю освіту, замислюється над вступом в закордонний ВНЗ, щоб отримати досвід, який допоможе їй працювати в Україні в міжнародних інституціях.

Кар’єрний шлях молоді

На думку Софії, в українському просторі не відчувається гендерна нерівність у сфері гуманітарних наук. Якщо говорити за наукові роботи, часто ними займаються саме дівчата та жінки, наголошує Софія.

В майбутньому дівчина мріє про магістратуру та аспірантуру, а потім на меті й докторантура. Зараз дівчина окрім освіти вчителя іноземних мов, паралельно здобуває фах юриста й свій майбутній шлях хоче пов’язати з цією сферою. Порівнюючи освіту в Україні та Німеччині — Софія, каже, що викладачі в Україні є сильнішими, вони більше часу приділяють для саморозвитку студентів. Натомість в Німеччині, навіть підручники складені таким чином, що студенту буде важко навчатися самостійно.

Німецький менталітет та українська освіта

Софія вже декілька місяців живе в Німеччині, за цей час дівчина помітила чимало цікавих рис, які притаманні німецькому суспільству. Зокрема, мова йде й про більш пізнє навчання. Відтак, німці в 30 років можуть піти вчитися, а от в Україні таке ще в новинку.

“Німці набагато легше до всього відносяться. Для німців притаманне довге навчання, для них нормально вступати тільки в 30 років в Інститути, натомість у нас в 30 має бути вже аспірантура. Крім того, освіта в Німеччині — це привілей, у них мало людей із вищою освітою. Тут наука — це престижно, у нас її знецінюють, особливо молодь. У нас така доволі радянська історія, коли науковці виглядають, як старенькі дідусі із сивиною, які сидять в кабінетах”, — розповідає студентка.

Наукові роботи

Софія Бамбуля. Фото: особистий архів героїні

Серед підопічних Софії зараз більше дівчат, адже її спрямування це гуманітарні науки. Попри те, каже Софія зачасту масштабні дослідження роблять саме чоловіки, а жінки своєю чергою намагаються структурувати те, що є. 

“Не можна сказати позитивно чи негативно це впливає, просто це різні підходи та наукове підґрунтя”, — розмірковує бахмутянка.

Вона додає, що займатися наукою можуть всі незалежно від віку чи гендеру. Софія пригадує, що чимало молоді зараз змінили спрямування й теми своїх наукових робіт, роблячи їх актуальними зараз, зокрема й про війну. 

Сама Софія теж пішла цим шляхом, до повномасштабної війни дівчина почала писати наукову роботу на тему “Смерть та сприйняття смерті в сучасній літературі”, але переключилась на інші теми.

Досвід Німеччини

Для багатьох німців абсолютно нормальним явищем є пізній вступ до університетів. На думку Софії в такому підході до життя є й свої переваги:

“Наші студенти дуже серйозно ставляться до вищої освіти. Втім, в Україні не заборонено змінювати спеціальність під час навчання, не обмежує саморозвитку. Нам ніхто не забороняє взяти академвідпустку та змінити фах.  Вступ в університет в ранньому віці, як в Україні дозволяє легше розв’язують складні питання, це життєвий досвід. Нам не потрібно сприймати все дуже серйозно, безумовно наука — це важливо, але ми вкладаємо в освіту страхи, не склавши ЗНО діти вважають це трагедією”, — ділиться міркуваннями Софія.

В Німеччині молодь більш спокійна у цьому плані, переконана героїня. За її словами, німці не надають негативного підтексту, у випадку, якщо їхня дитина не вступила в університет, адже вона може зробити це наступного року, а у вільний час від навчання спробувати працювати у цікавій для себе сфері, вважає Софія.

“Мені подобається цей підхід, бо ти розумієш чого ти хочеш. Якщо ти хочеш заробляти тут й зараз — йдеш працювати, якщо хочеш заробляти більше, йдеш навчатися. Вища освіта, як і наукова діяльність — це вклад в себе в першу чергу. Навіщо науковці займаються науковою роботою? Насамперед це задоволення власних потреб, мова йде про здоровий егоїзм, коли ти вивчаєш й досліджуєш цікаву для себе тему, а разом з тим робиш й вклад в науку”, — каже Софія.

Водночас дівчині до душі українській підхід до навчання, адже до 30 років жінки в України вже можуть отримати декілька вищих освіт чи закінчити аспірантуру. 

Фото: особистий архів героїні

Читайте також: Хліб від інклюзивної пекарні Києва: як столичні волонтери допомагають бахмутянам?

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Ментальне здоров’я є невід’ємною частиною загального благополуччя людини. Турбота про психологічний стан є актуальним питанням для українців, особливо в умовах повномасштабної війни. Психологічну допомогу бахмутянам надають у Багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування Бахмута, що релокована у Броварах. Кваліфіковану психологічну підтримку тут можуть отримати всі охочі, в тому числі діти, ветерани та родини діючих військовослужбовців.

Яку психологічну допомогу можна отримати в Бахмутській БЛІЛ, редакції Бахмут IN.UA розповіла психологиня Юлія Макогон.

Які найпоширеніші запити до психолога бахмутської лікарні

Сьогодні найпоширенішими запитами пацієнтів до психологині Бахмутської БЛІЛ є тривога, емоційне виснаження та страхи. Бувають і випадки, коли людина звертається з одним запитом, а під час роботи зі спеціалістом виявляється, що проблема є глибшою.

“Сьогодні люди найчастіше звертаються з відчуттям постійної напруги, тривоги, емоційного виснаження, порушеннями сну, страхами, труднощами у стосунках із близькими. Багато хто говорить про втрату сил, мотивації, відчуття невизначеності та нерозуміння, як будувати своє життя в обставинах, які постійно змінюються. Іноді людина приходить із конкретною проблемою, а в процесі розмови стає зрозуміло, що за нею стоїть значно більше: тривале напруження, відсутність відчуття безпеки або втрата звичних життєвих опор”, — зазначає психологиня.

Якщо говорити саме про бахмутян, то багато з них пережили травматичний досвід втрати дому, і це теж дається взнаки.

“Ми звикли говорити про тривогу, страх, панічні реакції, порушення сну. Але є й менш помітні прояви: втрата інтересу до звичних речей, труднощі з концентрацією уваги, постійна втома, дратівливість, відчуття провини за те, що життя триває, або неможливість будувати плани на майбутнє. Особливо це помітно серед людей, які пережили вимушене переміщення, втрату дому, звичного оточення, роботи, соціальних зв’язків. Для багатьох мешканців Бахмутської громади війна — це не лише небезпека, а й дуже особистий досвід втрати цілого звичного світу”, — підкреслює фахівчиня.

Психологиня Юлія Макогон зазначає, що часто люди живуть у постійній напрузі, але продовжують виконувати всі звичні справи. В таких випадках фахівчиня радить не порівнювати свій досвід з іншими і не соромитися звертатися за допомогою.

“Люди часто настільки звикають жити в напрузі, що починають сприймати її як норму. Вони продовжують працювати, піклуватися про дітей, допомагати іншим, виконувати щоденні обов’язки. Зовні все може виглядати цілком благополучно, але внутрішньо людина вже перебуває на межі виснаження. Тому важливо не порівнювати свої переживання з досвідом інших і не переконувати себе, що комусь зараз значно гірше, а отже, не можна скаржитися. Кожен має право на власні почуття та підтримку”, — зауважила Юлія Макогон.

Яку психологічну підтримку надають ветеранам і родинам військовослужбовців

Звернутися по допомогу до психологині бахмутської лікарні можуть і ветерани. Їм допомагають краще адаптуватися до повернення в цивільне життя.

“Серед можливих запитів — адаптація до цивільного життя після служби, переживання травматичного досвіду, труднощі у спілкуванні з близькими, емоційна віддаленість, дратівливість, тривога, порушення сну, почуття провини та складнощі з поверненням до звичного життя. Важливо розуміти: психологічна допомога не полягає в тому, щоб змусити людину забути пережите або швидше повернутися до колишнього життя. Її завдання — допомогти знайти способи жити далі, поступово відновлювати внутрішню рівновагу та стосунки з близькими”, — каже Юлія Макогон.

Окремо фахівчиня допомагає і родинам діючих військовослужбовців та ветеранів. Бо повернення захисника чи захисниці додому не означає автоматичне відновлення минулих стосунків і способу життя. Це може бути випробуванням для родини. Тому і військовому, і його сім’ї потрібен час, щоб знову навчитися бути разом у нових обставинах, і в цьому може допомогти робота з психологом.

Психологічна допомога дітям

Діти, так само як і дорослі, переживають наслідки війни, переїздів, розлуки з рідними та зміни звичного середовища. Тому психологічний стан дітей потребує особливої уваги. Про те, що дитина потребує допомоги спеціаліста, можуть свідчити різні симптоми, які по-різному проявляються в дітей різного віку.

“У молодших дітей це може проявлятися підвищеною тривожністю, страхами, порушеннями сну, плаксивістю, дратівливістю, поверненням до поведінки, характерної для молодшого віку. Іноді дитина стає більш замкненою або, навпаки, надмірно активною. У підлітків частіше можна побачити емоційні коливання, конфлікти з батьками, замкненість, зниження інтересу до навчання, труднощі у спілкуванні з однолітками, невпевненість у собі. Важливо не поспішати називати все це поганою поведінкою. За такими проявами нерідко стоять переживання, з якими дитина ще не вміє впоратися самостійно”, — пояснює психологиня.

Психологиня наголошує, що дитина не завжди може пояснити словами, що з нею відбувається. Тому батькам важливо не лише слухати, що їм говорить дитина, а й помічати зміни в її поведінці.

Робота психологині з молодшими дітьми зазвичай відбувається за участю батьків. З підлітками важливо мати можливість поговорити наодинці, щоб вони могли вільно висловити власні думки та почуття, тому батьків іноді не долучають до цього процесу.

З якими симптомами слід звертатися до психолога

Юлія Макогон радить бахмутянам орієнтуватися на свій стан: як ви почувається і наскільки це впливає на ваше повсякденне життя. Серед тривожних симптомів психологиня виокремлює постійну тривогу і дратівливість, відчуття виснаження, втрату інтересу до справ, які раніше приносили задоволення.

“Якщо ви помічаєте, що тривалий час не можете повноцінно відпочити, постійно відчуваєте тривогу, дратуєтеся через дрібниці, маєте проблеми зі сном, уникаєте спілкування або відчуваєте, що навіть звичайні щоденні справи потребують надмірних зусиль — це привід звернути увагу на свій психологічний стан. Ще одна важлива ознака — коли людина перестає відчувати задоволення від життя, живе переважно “на автоматі”, постійно відкладає власні потреби й не може пригадати, коли востаннє почувалася спокійно. Не варто чекати, поки стане зовсім нестерпно”, — каже спеціалістка.

Оцінити власний психологічний стан можна і вдома, без звернення до спеціаліста. Для цього можна пройти шкалу оцінки тривоги і депресії. Якщо за результатами тестування ви маєте ознаки тривоги або депресії, варто звернутися за допомогою фахівців.

Відповідно до вимог Національної служби здоров’я України, психологічна допомога в Бахмутській БЛІЛ надається безоплатно в межах комплексної реабілітаційної допомоги пацієнту. В інших випадках психологічні консультації надають на платній основі відповідно до чинного прейскуранта цін.

Читайте також:

Як наважитися на повторну евакуацію: пояснює психологиня Олена Рижа

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У документах, складених під час виконання бойових завдань, містяться чутливі дані про завдання, розташування підрозділів, маршрути переміщення та евакуації. Оскільки розголошення такої інформації становить пряму загрозу для безпеки військовослужбовців, частина відомостей про зниклих безвісти, полонених і загиблих має обмежений доступ.

Детальніше про правила надання інформації родинам захисників згідно з роз’ясненням Міноборони.

Які документи містять інформацію з обмеженим доступом

Згідно із законодавством (зокрема законами «Про державну таємницю» та відповідними наказами Міноборони і СБУ), обмеження на поширення поширюється на низку військових документів. До них належать:

• журнал бойових дій;
• бойові накази та розпорядження;
• координати місця зникнення;
• відеозаписи бойових дій, штурмів та обльотів місцевості;
• документи про евакуацію;
• відомості про склад і розташування підрозділів.

Як родинам отримати потрібні відомості

Закон України “Про доступ до публічної інформації” (ч. 8 ст. 6) передбачає, що обмежувати потрібно доступ лише до конкретної чутливої інформації, а не до документа загалом.

Тому кожне звернення військові частини розглядають індивідуально. Якщо документ містить обмежені дані, родинам не відмовляють повністю, а надають необхідну інформацію у формі витягу, спеціальної довідки чи в іншому дозволеному форматі.

Щоб отримати відповідь, у своєму запиті родичам необхідно максимально конкретно зазначити, які саме обставини вони хочуть з’ясувати. Наприклад: запитати про деталі евакуації, обставини зникнення військовослужбовця або уточнити, чи було офіційно зафіксовано факт його поранення.

Особливості підтвердження поранення зниклих безвісти

Процес підтвердження факту поранення для військовослужбовця, який зник безвісти, має певні ускладнення. Часто таких військових не мають змоги евакуювати встановленим маршрутом, через що поранення не встигають своєчасно зафіксувати в офіційних медичних документах.

Сама по собі відсутність медичних документів не є безумовним доказом того, що військовий не зазнав поранення. Якщо інформація про травмування зафіксована лише в журналі бойових дій, для належного оформлення документів військовій частині знадобиться додаткова перевірка обставин та збір свідчень з інших доступних джерел.

Читайте також:

Аліменти з військовослужбовців: з яких виплат стягуються та як розраховуються

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!