Група 20-річних хлопців з Івано-Франківська переїхали до Києва та влаштували полювання, щоб довести всім, що сучасні дівчата “зіпсовані”.

Що відомо про цю ситуацію та чому не можна звинувачувати дівчат в цьому, розбираємось в нашому матеріалі.

Вечірки ґвалтівників 

За інформацією поліції, молодки влаштовували вечірки й кликали туди дівчат. Там їх накачують алкоголем, а також наркотичними речовинами. Після цього непритомних дівчат знімали на відео оголеними, також домагались та відверто знущались з них. Все це горе-організатори навмисно викладали в публічний простір: в інстаграмі та телеграмі влаштовували стріми.

Хлопці вирішили знайти популярність, але знайшли тільки проблеми, наразі цією ситуацією уже займаються правоохоронці. Приголомшливо те, що своєї провини хлопці не визнають. Вони впевнені, що дівчата самі винні й що алкоголь чи наркотики вони споживали добровільно. Втім, є й інша сторона цього, суспільство почало звинувачувати в насилля дівчат, мовляв, ті самі винні, бо “знали куди йдуть”.

«Я дякую усім, хто надав розголосу цій ситуації. Хочу ще раз наголосити – жодна людина у світі не має права вас кривдити. Постраждалі не можуть спровокувати акт насильства, у цьому завжди винен кривдник. Закликаю усіх, хто постраждав або став свідком насильства, не замовчувати та повідомляти у поліцію», – написала заступниця міністра МВС.

Чому це насильство?

Злочинець виправдовує себе. Фото: скріншот зі сторі Інстаграму

На жаль, багато людей виправдовують хлопців, мовляв, на відео не показують факт насильства й можливо його не було. Такі коментарі обурили спеціалістів, які працюють з протидією та запобіганням насильства над жінками.

Олександра Горчинська (ред. пише про гендерну рівність, ЛГБТ, домашнє насильство, інклюзію, секс) журналістка НВ прокоментувала виправдовування від людей:

«Виглядають подібні аргументи так, ніби якщо факту згвалтування не було, то без цього і складу злочину немає. Тобто накачувати дівчат до стану, коли вони не можуть себе захистити та не сприймають реальність адекватно, знімати їх оголеними на відео, принижувати на камеру і виставляти все це у соціальні мережі – це загалом ок, якщо факту згвалтування не було? Чи що? Обов’язково, щоб було якесь доведене фізичне або сексуальне насильство?».

Що таке насильство?

Галина Сліпак. Фото: особистий архів героїні

Галина Сліпак, директорка Херсонського денного центру для осіб, які постраждали від домашнього насильства та насильства за ознакою статі розповіла, що саме вважається сексуальним насильством.

«На жаль, люди в нашому суспільстві вважають, що насильство, це тільки статевий акт, і це не правильно. Насильство — це торкання інтимних зон, роздягання без дозволу, підглядання, та фото зроблені без згоди. Навіть якщо дівчина сказала “так”, а потім передумала, або втратила свідомість, як сталось в такому випадку на вечірках, це теж насильство», – запевняє фахівчиня.

Навіть, якщо дівчата на цих вечірках згодились піти туди, випивали та розважались, це не дає жодного права хлопцям знущатись над дівчатами, коли вони знепритомніли. Обоє партнерів мають бути в свідомості, щоб зайнятись сексом. Це прописано законом.

«Так, дівчата пішли до них, погодились випити, але жінки не повинні постійно думати, що мене в будь-який момент накачають наркотиками та згвалтують, тому я нікуди не буду ходити. Їх поведінка, одяг, сп’яніння, нічого з цього, не дає привід для насильства й тим пане, не дає привід виправдовувати чоловіків».

Чому дівчата не винні?

Гвалтівник. Фото: фотосток

Самі хлопці вважають, що дівчата винні в тому, що погоджувались йти до них, пили алкоголь та поводилися непристойно. Погоджуючись з цими аргументами, люди в коментарях засуджують дівчат та впевнені, що якщо вони пообіцяли секс, то він мав статись. Пані Галина розповіла, чому це невірне судження:

«Ми не знаємо, як саме ці дівчата потрапляли на вечірки й що вони обіцяли хлопцям. Можливо, у них навіть були думки щодо акту з кимось з них. Але, я ще раз наголошую, що дівчата були без свідомості, або в сильному сп’янінні й не контролювали себе, й все що мали зробити ці парубки — це відчепитись від дівчат або надати допомогу».

Один з коментаторів назвав дівчат повіями, та запевнив, що навіть якщо вони непритомні, вони мали виконати свою роботу:

«Почнемо з того, що такої професії, як повія в нашій державі немає, тому розповідати, що вони мали надати свої послуги, бо це їх робота, некоректно. А взагалі, навіть повію, якщо вона без свідомості, ніхто не має право насилувати, це пряме порушення закону».

Аня Шаригіна, ЛГБТ активістка, феміністка нагадала про базові права людини: 

“Права пов`язані з людською гідністю, є базовими правами людини. Право свободи від тортур та право свободи від рабства, це основні два базових права. У випадку згвалтування я закликаю всіх пам`ятати, що гендерно зумовлене насильство, це не про секс, це про приниження”

Покарання за насильство

Дівчата в непритомному стані. Скрін зі сторінки Ярослави Кравченко

Будь-яке насильство не може бути виправдане. 

«Різні види насилля мають різні покарання, але це не означає, що якесь насилля можна виправдати. Проникнення — це покарання до 12 років, інші форми мають менше покарання, але це все одно насильство», – запевняє пані Галина.

Що не так з суспільством?

Нашому суспільству треба припинити виправдовувати насилля. Ми маємо право ходити в чому хочемо, як хочемо себе вести, та мати безпечний простір. Нажаль, люди ще не готові до того, щоб приймати людей такими якими вони є, тому звинувачують дівчат та виправдовують хлопців у цій ситуації:

«Коли в селах жінки страждали від російських військових, а люди казали, що вони самі винні, бо яскраво виглядали, фарбувались і гуляли вулицями — це жахливе звинувачення. Насправді росіяни гвалтували через агресію на жінок українок, щоб принизити нашу націю. У нас є випадок коли згвалтували 85-річну жінку, невже вона також яскраво виглядала? Думаю, що ні. Тому будь-яке виправдовування насильника є недоречним».

Слід запам’ятати важливу істину — у насильстві ніколи не винна жертва.

Що робили якщо постраждала від насилля?

Насилля над жінкою. Фото: Фейсбук

Перше — це звертатись до поліції номер 102, бо це порушення закону. Якщо поліція не повірила вам, або ви хочете пришвидшити справу, дзвоніть на гарячу лінію за телефонним номером 1547. Вони розкажуть як діяти далі залежно від вашого місця проживання. Вам обов’язково допоможуть та навіть зможуть надати притулок за необхідністю:

«Якщо є можливість краще не митись, не мити руки, не чистити зуби, тоді буде більша ймовірність, що зловмисника буде покарано. Але навіть якщо вже вимиті всі сліди, звертатись треба все одно обов’язково», – наполягає Галина Сліпак.

Контакти:

Безоплатна правова допомога — 0 800 213 103

Національна гаряча лінія із запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та ґендерній дискримінації – 116 123 або 0 800 500 335

Якщо ви за кордоном зверніться у @safeabroad_bot.

Батьки й діти

Дівчинка. Фото: фотосток

Багато батьків переймаються за своїх дітей та міркують, чи повідомляють вони їм, якщо щось трапиться. Як правильно пояснити дитині, що треба розповідати батькам все?

«У батьків має бути близький зв’язок з дітьми. Ви маєте завжди казати, що щоб б не сталося, я завжди за тебе. Дитина має знати, що вона може довіряти вам у всіх питаннях. Потрібно казати, що будь обережна, не ходи темними вулицями, але не тому, що я тобі не довіряю, ти вульгарно виглядаєш чи ведеш себе занадто відкрито, а тому, що є люди, які можуть зробити тобі погано.

Фото: Нацполіція

Читайте також: Що робити жінці, якщо її домагаються в армії: інструкція

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Ментальне здоров’я є невід’ємною частиною загального благополуччя людини. Турбота про психологічний стан є актуальним питанням для українців, особливо в умовах повномасштабної війни. Психологічну допомогу бахмутянам надають у Багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування Бахмута, що релокована у Броварах. Кваліфіковану психологічну підтримку тут можуть отримати всі охочі, в тому числі діти, ветерани та родини діючих військовослужбовців.

Яку психологічну допомогу можна отримати в Бахмутській БЛІЛ, редакції Бахмут IN.UA розповіла психологиня Юлія Макогон.

Які найпоширеніші запити до психолога бахмутської лікарні

Сьогодні найпоширенішими запитами пацієнтів до психологині Бахмутської БЛІЛ є тривога, емоційне виснаження та страхи. Бувають і випадки, коли людина звертається з одним запитом, а під час роботи зі спеціалістом виявляється, що проблема є глибшою.

“Сьогодні люди найчастіше звертаються з відчуттям постійної напруги, тривоги, емоційного виснаження, порушеннями сну, страхами, труднощами у стосунках із близькими. Багато хто говорить про втрату сил, мотивації, відчуття невизначеності та нерозуміння, як будувати своє життя в обставинах, які постійно змінюються. Іноді людина приходить із конкретною проблемою, а в процесі розмови стає зрозуміло, що за нею стоїть значно більше: тривале напруження, відсутність відчуття безпеки або втрата звичних життєвих опор”, — зазначає психологиня.

Якщо говорити саме про бахмутян, то багато з них пережили травматичний досвід втрати дому, і це теж дається взнаки.

“Ми звикли говорити про тривогу, страх, панічні реакції, порушення сну. Але є й менш помітні прояви: втрата інтересу до звичних речей, труднощі з концентрацією уваги, постійна втома, дратівливість, відчуття провини за те, що життя триває, або неможливість будувати плани на майбутнє. Особливо це помітно серед людей, які пережили вимушене переміщення, втрату дому, звичного оточення, роботи, соціальних зв’язків. Для багатьох мешканців Бахмутської громади війна — це не лише небезпека, а й дуже особистий досвід втрати цілого звичного світу”, — підкреслює фахівчиня.

Психологиня Юлія Макогон зазначає, що часто люди живуть у постійній напрузі, але продовжують виконувати всі звичні справи. В таких випадках фахівчиня радить не порівнювати свій досвід з іншими і не соромитися звертатися за допомогою.

“Люди часто настільки звикають жити в напрузі, що починають сприймати її як норму. Вони продовжують працювати, піклуватися про дітей, допомагати іншим, виконувати щоденні обов’язки. Зовні все може виглядати цілком благополучно, але внутрішньо людина вже перебуває на межі виснаження. Тому важливо не порівнювати свої переживання з досвідом інших і не переконувати себе, що комусь зараз значно гірше, а отже, не можна скаржитися. Кожен має право на власні почуття та підтримку”, — зауважила Юлія Макогон.

Яку психологічну підтримку надають ветеранам і родинам військовослужбовців

Звернутися по допомогу до психологині бахмутської лікарні можуть і ветерани. Їм допомагають краще адаптуватися до повернення в цивільне життя.

“Серед можливих запитів — адаптація до цивільного життя після служби, переживання травматичного досвіду, труднощі у спілкуванні з близькими, емоційна віддаленість, дратівливість, тривога, порушення сну, почуття провини та складнощі з поверненням до звичного життя. Важливо розуміти: психологічна допомога не полягає в тому, щоб змусити людину забути пережите або швидше повернутися до колишнього життя. Її завдання — допомогти знайти способи жити далі, поступово відновлювати внутрішню рівновагу та стосунки з близькими”, — каже Юлія Макогон.

Окремо фахівчиня допомагає і родинам діючих військовослужбовців та ветеранів. Бо повернення захисника чи захисниці додому не означає автоматичне відновлення минулих стосунків і способу життя. Це може бути випробуванням для родини. Тому і військовому, і його сім’ї потрібен час, щоб знову навчитися бути разом у нових обставинах, і в цьому може допомогти робота з психологом.

Психологічна допомога дітям

Діти, так само як і дорослі, переживають наслідки війни, переїздів, розлуки з рідними та зміни звичного середовища. Тому психологічний стан дітей потребує особливої уваги. Про те, що дитина потребує допомоги спеціаліста, можуть свідчити різні симптоми, які по-різному проявляються в дітей різного віку.

“У молодших дітей це може проявлятися підвищеною тривожністю, страхами, порушеннями сну, плаксивістю, дратівливістю, поверненням до поведінки, характерної для молодшого віку. Іноді дитина стає більш замкненою або, навпаки, надмірно активною. У підлітків частіше можна побачити емоційні коливання, конфлікти з батьками, замкненість, зниження інтересу до навчання, труднощі у спілкуванні з однолітками, невпевненість у собі. Важливо не поспішати називати все це поганою поведінкою. За такими проявами нерідко стоять переживання, з якими дитина ще не вміє впоратися самостійно”, — пояснює психологиня.

Психологиня наголошує, що дитина не завжди може пояснити словами, що з нею відбувається. Тому батькам важливо не лише слухати, що їм говорить дитина, а й помічати зміни в її поведінці.

Робота психологині з молодшими дітьми зазвичай відбувається за участю батьків. З підлітками важливо мати можливість поговорити наодинці, щоб вони могли вільно висловити власні думки та почуття, тому батьків іноді не долучають до цього процесу.

З якими симптомами слід звертатися до психолога

Юлія Макогон радить бахмутянам орієнтуватися на свій стан: як ви почувається і наскільки це впливає на ваше повсякденне життя. Серед тривожних симптомів психологиня виокремлює постійну тривогу і дратівливість, відчуття виснаження, втрату інтересу до справ, які раніше приносили задоволення.

“Якщо ви помічаєте, що тривалий час не можете повноцінно відпочити, постійно відчуваєте тривогу, дратуєтеся через дрібниці, маєте проблеми зі сном, уникаєте спілкування або відчуваєте, що навіть звичайні щоденні справи потребують надмірних зусиль — це привід звернути увагу на свій психологічний стан. Ще одна важлива ознака — коли людина перестає відчувати задоволення від життя, живе переважно “на автоматі”, постійно відкладає власні потреби й не може пригадати, коли востаннє почувалася спокійно. Не варто чекати, поки стане зовсім нестерпно”, — каже спеціалістка.

Оцінити власний психологічний стан можна і вдома, без звернення до спеціаліста. Для цього можна пройти шкалу оцінки тривоги і депресії. Якщо за результатами тестування ви маєте ознаки тривоги або депресії, варто звернутися за допомогою фахівців.

Відповідно до вимог Національної служби здоров’я України, психологічна допомога в Бахмутській БЛІЛ надається безоплатно в межах комплексної реабілітаційної допомоги пацієнту. В інших випадках психологічні консультації надають на платній основі відповідно до чинного прейскуранта цін.

Читайте також:

Як наважитися на повторну евакуацію: пояснює психологиня Олена Рижа

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У документах, складених під час виконання бойових завдань, містяться чутливі дані про завдання, розташування підрозділів, маршрути переміщення та евакуації. Оскільки розголошення такої інформації становить пряму загрозу для безпеки військовослужбовців, частина відомостей про зниклих безвісти, полонених і загиблих має обмежений доступ.

Детальніше про правила надання інформації родинам захисників згідно з роз’ясненням Міноборони.

Які документи містять інформацію з обмеженим доступом

Згідно із законодавством (зокрема законами «Про державну таємницю» та відповідними наказами Міноборони і СБУ), обмеження на поширення поширюється на низку військових документів. До них належать:

• журнал бойових дій;
• бойові накази та розпорядження;
• координати місця зникнення;
• відеозаписи бойових дій, штурмів та обльотів місцевості;
• документи про евакуацію;
• відомості про склад і розташування підрозділів.

Як родинам отримати потрібні відомості

Закон України “Про доступ до публічної інформації” (ч. 8 ст. 6) передбачає, що обмежувати потрібно доступ лише до конкретної чутливої інформації, а не до документа загалом.

Тому кожне звернення військові частини розглядають індивідуально. Якщо документ містить обмежені дані, родинам не відмовляють повністю, а надають необхідну інформацію у формі витягу, спеціальної довідки чи в іншому дозволеному форматі.

Щоб отримати відповідь, у своєму запиті родичам необхідно максимально конкретно зазначити, які саме обставини вони хочуть з’ясувати. Наприклад: запитати про деталі евакуації, обставини зникнення військовослужбовця або уточнити, чи було офіційно зафіксовано факт його поранення.

Особливості підтвердження поранення зниклих безвісти

Процес підтвердження факту поранення для військовослужбовця, який зник безвісти, має певні ускладнення. Часто таких військових не мають змоги евакуювати встановленим маршрутом, через що поранення не встигають своєчасно зафіксувати в офіційних медичних документах.

Сама по собі відсутність медичних документів не є безумовним доказом того, що військовий не зазнав поранення. Якщо інформація про травмування зафіксована лише в журналі бойових дій, для належного оформлення документів військовій частині знадобиться додаткова перевірка обставин та збір свідчень з інших доступних джерел.

Читайте також:

Аліменти з військовослужбовців: з яких виплат стягуються та як розраховуються

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!