Якою її побачив мешканець міста, фотохудожник Олександр Дяченко.

«24-го лютого вже о 5.30 ранку міський голова Бахмута зібрав своїх помічників на надзвичайну нараду. В перший день війни. Потрібно було визначитися, як жити місту в умовах російської агресії. Того ж дня було поставлене питання необхідності евакуації містян у більш безмечні місця України.

На час цього репортажу в автопотязі від міськради до залізничного вокзалу Краматорська було вісім шкільних автобусів. Починали з одного. Потім два, три, чотири. Ці вісім того дня (5 квітня 2022 року – прим. ред), вирушивши з Бахмуту о сьомій ранку, до Краматорська не дійшли. Їх завернули на Слов’янськ, бо за Краматорськом ворог поцілив у залізничну колію і її потрібно було терміново відновлювати.

Автоколона повернулася в Бахмут ближче до десятої ранку. Аби доправити до залізничного вузла тих, кого не змогли забрати в ранковий евакуаційний рейс. І так кожного дня. Допоки останній бажаючий покинути місто не буде евакуйований з Бахмута.

Місто пустішає. Це вже помітно неозброєним оком. «Плюси» москальских ракет по місту та довкола нього жахають людей та женуть у невідомість з рідних домівок, з теплих хат.

Кожного ранку з від’їждаючими зам міського голови з комунального господарства Олександр Марченко. Почувається впевнено, керує процесом, відповідає на питання нервуючих людей. Міськрада впровадила запис бажаючих виїхати з Бахмуту через УСЗН (управління социального захисту населення). Списки, звісно, доправляються на кожний виїзд, але хто ж буде в змозі відмовити в місці в автобусі мамам з малими дітьми, людям похилого віку.

Тож, каже Марченко, ніхто не перевіряє вже, записана людина або родина чи ні. І, скорш за все, сам запис більше впроваджений задля того, аби керівництво міста розуміло, скільки автобусів подавати на рейс. Люди повинні це розуміти і намагатися все ж таки телефонувати до УСЗН та сповіщати про своє бажання евакуюватися.

Коли почалася посадка людей на другий рейс, Олександру Марченко зателефонували з Краматорська та повідомили, що колію відремонтовано і можна знову прямувати за звичним і коротшим маршрутом. Він піднімався в кожний автобус та повідомляв добру новину про зміну маршруту на той самий, зручний, до залізничного вокзалу Краматорська.

У цей час на майданчик за міськрадою вийшов міський голова Олексій Рева. Олександр Марченко повідомив йому, що з цим рейсом з міста за допомогою міськради з початку евакуації виїхало вже 4200 людей. Спокійний діловий вигляд міського голови вселяв упевненість. Що все буде добре. Але ж я не втримався таки від питання про перспективи Бахмута у другій фазі війни на сході України. Адже метою московських окупантів у цій фазі є саме повна окупація області та знищення спротиву захисників Маріуполя.

«Все буде добре», – коротко запевнив міський голова.

Чомусь вірю. Все буде Україна.

Олександр А. Дяченко, фото автора

У квітні 2026 року Сіверська міська рада витратила понад 173 тисячі гривень на закупівлі через систему Prozorro. Більшість коштів спрямували на ремонт транспортних засобів та автомобільне приладдя.

Детальніше про квітневі закупівлі Сіверської міської ради — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Сіверська міська рада: що було придбано у квітні 2026 року

У квітні 2026 року Сіверська міська рада провела 11 закупівель через систему Prozorro на загальну суму 173 321,01 гривні.

Найбільше коштів місяця пішло на технічне обслуговування та ремонт автомобільного транспорту. Найдорожчим в обслуговуванні став автомобіль MERCEDES-BENZ VITO — для нього провели дві закупівлі послуг з ремонту на суми 57 400 та 32 570 гривень. Також за 8 950 гривень відремонтували Volkswagen T5, а за 6 552 гривні — Mitsubishi L200.

Також у квітні громада активно закуповувала автомобільні деталі, інструменти та супутні послуги. Зокрема, придбання компресора обійшлося у 28 875 гривень. Сталевий колісний диск купили за 15 600 гривень, а хрестовий балонний ключ — за 2 940,01 гривні. Послуги шиномонтажу коштували 1 500 гривень.

Ще однією позицією у квітневих витратах стала державна атрибутика. На закупівлю прапорів Сіверська міська рада витратила 16 200 гривень.

Окрім цього, 2 200 гривень з бюджету заплатили за участь фахівців у короткостроковому семінарі з питань здійснення публічних закупівель. Найменшою витратою місяця стала оплата права використання сертифіката електронного підпису та програмного комплексу “Варта”, яка склала 534 гривні.

Читайте також:

Офісне обладнання і паливо: на що витрачав гроші Соледар у квітні

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Донецькій області волонтери врятували собаку, пофарбовану в зелений колір. Тварину вивезли з Дружківки, зараз вона перебуває у Краматорську та шукає родину. Як з’ясували волонтери, шерсть собаки забарвилась через харчові барвники. Здоров’ю тварини нічого не загрожує.

Історію порятунку собаки розповіли у благодійному фонді “12 Вартових”.

“Зелена собака” з Дружківки: історія порятунку

На Донеччині врятували “зелену собаку”. Її знайшла волонтерка з Дружківки. Тварина блукала поблизу складу харчових барвників у пошуках їжі. Саме там, ймовірно, її шерсть і вкрилась зеленим порошком.

Собаку доправили у Краматорськ до ветеринарів у межах програми стерилізації. Після огляду та стерилізації її повернули волонтерці.

Побачивши відео тварини із незвичним забарвленням, команда “12 Вартових” вирішила забрати її під свою опіку. Собаці дали кличку Хала Грін або Боня.

Що з собакою зараз

Волонтерка Валерія, яка знайшла собаку, повторно привезла її до Краматорська. Там тварину обстежили і помили. За словами волонтерів, ознак токсичного отруєння не виявлено, загрози здоров’ю немає. Боня активна і в задовільному стані. Зеленим колір хутра став через залишки порошкового барвника, він поступово змивається.

Наразі Боня отримує стандартний догляд і готується до пошуку нової родини. Попри підвищений інтерес до історії “зеленої собаки”, волонтери не планують прилаштовувати собаку поспіхом. Першочергово розглядатимуть варіант прилаштування за кордон.

“Мріємо прилаштувати її закордон. Ми прилаштовуємо собаку, особистість, а не бренд. Будь ласка, не беріть в родину тварин на емоціях. Тільки виважене рішення”, — зазначає команда волонтерів.

Історію Боні обіцяють оновлювати.

Читайте також:

• “На фронті любов до тварин не зникає”: як бахмутянин встигає служити в ТРО та допомагати тваринам
• “145 собак вивезли за один день”: як бахмутський притулок для тварин “Лада” евакуював тварин під обстрілами
• “Маленький промінчик сонця з великими очима”: історія кота Фенікса з Бахмута, який знайшов дім на Львівщині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!